Останнім часом у ЗМІ з’явилася інформація, що за садибу Терещенків на бульварі Шевченка у Києві знову йдуть судові баталії. Київська прокуратура за активної підтримки родини Терещенків наполягає на поверненні будівлі до комунальної власності. Але законний власник вважає це порушенням своїх прав. Ми звернулися до усіх сторін конфлікту, щоб з’ясувати – чому навколо цієї споруди триває конфлікт і якою може бути подальша доля старовинної садиби?
Позиція забудовника
На даний момент власником будівлі є ПрАТ «Центрелеватормлинбуд», який отримав право власності на неї у 2009 році і зобов’язався її відреставрувати. У компанії стверджують, що мають розроблений проект реставрації будівлі, але дозвіл на початок робіт поки що отримати не вдається, оскільки влада міста очікує на результат перегляду справи Верхньою Палатою Верховного суду, який має відбутися 17 липня.
У березні 2020 року було отримано погодження проектної документації ДОКС КМДА, яке є безстроковим, адже до нього не вносилося змін, і отримано експертний звіт. У травні 2020 року компанія отримала дозвіл на виконання робіт ДОКС КМДА терміном дії до 14.05.2021р. Наразі термін сплинув і новий дозвіл не отримувався.
Забудовник стоїть на позиції, що абсолютно законно придбав це майно і законно поводився у період володіння цим майном і налаштований діяти так і надалі. За словами Олега Пантії – юриста, який представляє забудовника в суді, - позовні вимоги київської прокуратури, висунуті у 2021 році, полягають в розірванні інвестиційного договору .
Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua«Тому вони вважають, що його треба розірвати, з огляду на дію Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам`яток культурної спадщини». А інвестор виходить з того, що на момент набуття права власності інвестором норми даного Закону втратили чинність, інвестором були повністю виконано інвестиційний договір, тому відносини за інвестиційним договором є припиненими. Але прокуратура вимагає розірвати договір і витребувати цю будівлю у власність міста», - стверджує захисник.
За його словами, на даний момент процес реставрації садиби знаходиться на етапі отримання дозволу на початок будівельних робіт. Адже спочатку інвестор згідно вимог чинного законодавства врегульовував питання оформлення права на земельну ділянку, займався розробленням та погодженням проектної документації, згодом були спроби розпочати процес реставрації, але з низки причин він так і не був завершений. А у 2021 року, після початку судового процесу, компанії заборонили вживати будь-яких заходів до цієї будівлі. При цьому адвокат підкреслює, що власник вживав заходів щодо утримання цієї будівлі та підтримання її у належному стані.
Коментуючи наявність третьої сторони у цьому процесі – представників родини Терещенків, Олег Пантія припускає, що їхня присутність на судових засіданнях потрібна більше для піару та додаткового емоційного тиску на суспільну думку.
«Завдяки скандальному втручанню третіх осіб, які називають себе нащадками Терещенків і зберігачами їхньої спадщини, це питання стає заполітизованим, болючим для всіх. І викликає складну реакцію в органів влади. Але по суті – у цій ситуації правова позиція за власником», - переконаний юрист.
Він наголошує на кількох правових колізіях, присутніх у цій справі. По-перше, вже кілька разів минула позовна давність позову – три роки. Адже передача власності відбулася ще у 2009, а процес прокуратура почала у 2021. По-друге, не вирішено питання із землею, на якій розташована будівля і яка була приватизована власником в межах окремої процедури в 2011 році. І сьогодні неможливо вирішувати долю будівлі без земельної ділянки, тоді як прокурори під час засідань просто ігнорують це питання.
На думку Олега Пантії, навіть якщо Верховний Суд ухвалить рішення не на користь власника, на плечі міста лягає непідйомний тягар – бо необхідно буде виплатити компенсацію власнику та опікуватися садибою.
«Цей позов помилковий, він не має правового підґрунтя. Але вирішувати суду. Якщо раптом якимось чином станеться так, що справа буде переглянута Верховним Судом не на користь власника, то я не знаю, яким чином ця історія буде розвиватися надалі. Було чимало прикладів, коли у 2011-2013 роках споруди забирали у власників, повертали у власність міста, і вони чомусь не перетворювалися на квітучі взірці історії і архітектури, а занепадали, фактично ці об’єкти були знищені. Особливо зараз, за нинішніх умов, для міської влади це непосильна ноша. Крім того, рано чи пізно виникне питання, яким чином відшкодовувати власнику збитки? Але ми до цього питання серйозно навіть не підходили, бо не віримо, що буде прийнято таке нерозважливе рішення», - підсумував юрист.
Реставрація чи перебудова?
Крім усіх вищезгаданих дозволів, компанія-забудовник отримала висновок Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (УТОПІК ) і може розпочати реставрацію з пристосуванням під офісні приміщення нежитлового будинку.
За словами Голови Київського осередку УТОПІК Анатолія Фролова, організація підготувала усі зауваження та рекомендації. Він підтвердив, що забудовник зобов’язався не лише виконати усі рекомендації УТОПІК, але й ще раз запросити членів організації перед початком реставрації, щоб остаточно узгодити їхні дії.
За його словами, у процесі реставрації жодних змін фасаду або даху будівлі не буде – інакше це буде порушенням закону. Забудовник буде вимушений у процесі реставрації будівлі суворо дотримуватися усіх передбачених законодавством норм.
«По архітектурі ми зробили зауваження, і забудовник пообіцяв їх врахувати. Більш того, він сказав, що нас запросить переглянути перед початком реставрації, щоб ми перевірили, чи все враховано. Вони не почнуть реставраційні роботи, поки ми не дамо добро, що проект відкоригований за нашими зауваженнями. Ця будівля буде збережена згідно із законом. Адже там чітко записано – реставрація. Зовнішній вигляд будівлі не буде змінений. Ба-більше – те, що я казав забудовникам: є речі, які передбачені законом. Їх не можна змінювати. Забороняється зміна фасаду та даху. Все, цього не буде», - розповів Анатолій Фролов.
То хто ж знищує пам’ятку архітектури?
Третя сторона цього конфлікту, яка виступає у судовому процесі, не заявляючи власних позовних вимог, –це родина Терещенків. Олена Терещенко – дружина нащадка українських меценатів Мішеля Терещенка – прагне повернути садибу в комунальну власність.
Із заключенням УТОПІК пані Олена не знайома і стверджує, що жодного рішення на засіданні товариства не виносилося.
Коментуючи питання подальших планів на садибу Терещенків в разі, якщо суд винесе рішення на користь прокуратури, Олена Терещенко зазначила, що тут планують створити музей благодійництва.
Відповідаючи на питання, чи мають вони достатньо фінансування на такий коштовний проект, зазначила, що, якщо потрібно, Фундація Терещенків залучатиме для цього кошти. Проте наразі це питання навіть не обговорюється. «Ця фірма мала взяти на себе всю повноту інвестиційних зобов’язань. Тобто, відреставрувати будівлю. І на цій підставі їм була передана садиба Терещенків – за інвестиційний конкурсом, я ще раз підкреслюю., - зазначила Олена Терещенко».
І якби не судова тяганина і претензії Терещенків, то ця садиба давно була б реставрована і мала б такий вигляд.
І саме цей вигляд, за словами забудовника, під контролем УТОПІК, буде втілюватися в життя. Але так як з 2009 року робота по реставраційних роботах блокується активістами, то вона має такий вигляд:
І якщо так продовжуватиметься далі, через три роки будівлі не стане. Якщо ж реставрації не перешкоджатимуть, за три роки (максимум) забудовник бере на себе зобов’язання під контролем УТОПІК повністю завершити реставраційні роботи.
Отже, ситуація на сьогодні виглядає так: подальша доля будівлі буде вирішуватися у Верхній палаті Верховного Суду України, розгляд питання призначений на 17 липня. Як визнає сама Олена Терещенко, суддям доведеться змінювати звичну судову практику, фактично позбавляючи законного власника його прав. Проблема в тому, що якщо це станеться, це навряд чи врятує садибу від подальшого руйнування.
На даний момент, у родини Терещенків немає коштів на реставрацію та підтримання будівлі у належному стані, а місту в умовах війни, коли потрібно проводити ремонти після регулярних обстрілів, наразі просто не до цього. І до війни в Києві з’явилось багато прикладів, коли старовинні історичні пам’ятки передавалися місту, після чого вони остаточно занепадали – взяти хоча б Гостинний двір на Подолі або старовинну будівлю на Саксаганського. Тому питання, чого насправді добивається прокуратура та родина Терещенків, залишається відкритим. Зрозуміло одне: якщо суд прийме рішення не в полі закону, будівля зруйнується. І місто буде позбавлене унікальної архітектурної пам’ятки.