Коли мотивація сильніша за обставини. Як навіть у надскладних умовах змінити фах і стати успішним

Коли почалася пандемія коронавірусу, багатьом бізнесам довелося закритися, а деякі професії стали неактуальними чи низькооплачуваними. Від 24 лютого 2022-го ці процеси лише посилилися. Через це чимало українців змушені змінювати вид занять. 

За останніми даними порталів з працевлаштування, 81% опитаних, які вже мають роботу, все-таки готові її змінити заради вищої заробітної плати. А 57% тих, хто шукає роботу, сподіваються знайти працю за фахом.

Останнім часом креативна сфера постраждала чи не найбільше. В Україні припинили  проводити масові заходи, концерти, тож творчим людям довелося адаптуватися до нових реалій. Проте і тут можна знайти приклади того, як адаптивність та відкритість до нового дозволяють залишатися успішним у кризових умовах. Історію про те, як трансформувати креативну професію, розповіла дизайнерка Тата Вербе. 

Ще будучи студенткою технічно-гуманітарного ВНЗ Тата знала, що працюватиме у сфері мистецтва, і ці плани здійснилися. Від оформлення вітрин відомих брендів до художника-постановника кліпів, реклами, музичних фестивалів. А коли в Україні почалася криза, спричинена пандемією, вона почала займатися ілюстрацією та дизайном приміщень. Це був непростий шлях, але він привів до того, що зараз Тата запускає свій власний бізнес. 

У серпні 2013 року Тата переїхала до Києва. Тоді до неї звернувся ювелірний бренд Zarina. Вони побачили роботи дизайнерки та запропонували розробити для них вітрини по всій Україні. У Zarina відзначили здібності Тати і запропонували співпрацю в інших напрямах. Так, разом із брендом вдалося реалізувати зйомки реклами та лукбуків колекціі “Особлива”.

“Це був мій перший досвід як художника-постановника зйомок. Я не йшла цілеспрямовано у кіноіндустрію, але потрапила у потрібний час, у потрібне місце, зустріла правильних людей, які розкрили мені новий напрям, в якому я могла використати свої знання та навички”, — каже Тата. 

Працюючи у кіноіндустрії, Тата зрозуміла, що це як технічна, так і творча професія. Технічна, тому що часто потрібно моделювати будинки, будувати декорації у порожніх павільйонах, прораховувати кошториси та орієнтуватися у будівельних матеріалах, електриці. З іншого боку, професія дуже творча, оскільки все починається з ідеї та ескізу від руки. Режисер дає сценарій, своє концептуальне бачення зйомки, оператор та художник зі світла — своє бачення, схеми, а далі все обростає ідеями та можливостями художника.

Важко виділити якісь проєкти, тому що в кожну роботу треба вкласти сили, любов та певні навички. Але є роботи, які Тата згадує з особливим теплом. Наприклад, проєкт “Щирі”, який вона створювала разом з PR-агентством Gres Todorchuk як художник зі зйомок. Концепція та ідея полягали у відтворенні відчуття зв'язку минулого і сучасного, тому вони одягали зірок та лідерів думок сьогодення у національне вбрання з віковою історією. Це посилання любити та цінувати свою спадщину.

“Особливо люблю проєкт Kyiv Art Week, який я монтувала як художник-експозиціонер. Це наймасштабніший та найвпливовіший мистецький захід в Україні, який збирав на одному майданчику світові галереї, колекціонерів та художників. Пам'ятаю, як стояло завдання за два тижні зварити конструкції на три поверхи простору Д12 та змонтувати їх за кілька днів. Вісім тонн металу та кілометри проводки перетворилися на механізми, конструктиви та освітлення для творів мистецтва”, — згадує вона. 

Також були зйомки серії роликів про українських жінок під назвою “Науковиці”. Це були історії дівчат, які прагнули з дитинства реалізувати свою мрію у масштабах світу та зробити свій внесок у світову науку.   

“У певний момент я створила свою невеличку майстерню у Києві на 100 кв. м, де народжувалися декорації. Згодом побачила, що об'єм проєктів зріс і мені потрібен компаньйон. Тоді я переїхала в ангар на Ізоляції у 260 кв. м. та почала працювати з Анною Гаврилюк. Разом ми створювали декорації і працювали з такими клієнтами, як: Novus, Coca-Cola, Borjomi, фестиваль "Білі Ночі", "Вулична Їжа" на Арт заводі "Платформа", Brave, Atlas Weekend", — каже Тата. 

Також вона працювала над оформленням коворкінгу FuturaHub, де розробляла меблі та декорації у футуристичному стилі. 

“Це був політ фантазії, і дуже класно, коли в Україні є замовники, які дивляться на все ширше меж класичного сприйняття. Це дає можливість творчим людям реалізувати свої задуми”, — згадує дизайнерка. 

Вимушена трансформація

Криза, спричинена пандемією, призвела до того, що багато проєктів було законсервовано. Тому художниця вирішила, що треба свої навички застосувати в іншому напрямі, і почала займатись ілюстрацією. У пригоді стала художня освіта. 

“Кожен художник обирає для себе спосіб, як та на чому йому малювати. Хтось у диджиталі це робить, хтось акрилом, або робить колажі, а потім оцифровує їх. Ми живемо у диджитальну епоху, тому будь-який натуральний малюнок переноситься у цифру, якщо це не картина для галереї чи щось подібне”, — говорить Тата. 

Ще під час карантину Тата вирішила спробувати себе у цифровій ілюстрації. Спочатку малюнок створювала на папері, а потім переносила на планшет або ноутбук і обробляла. 

“Ноутбук був і залишається для мене важливим бізнес-асистентом. А вимоги до нього такі: щоб екран точно передавав кольори і був достатньо яскравим, щоб працювати навіть улітку на вулиці при сонячному світлі, — говорить художниця. — Власне, надійний ноутбук — це все, що мені потрібно: з продуктивною батареєю, щоб не думати про постійну зарядку, хорошим і потужним процесором для роботи у спеціальних програмах на кшталт графічних редакторів”.

Також ноутбук має бути легким і компактним. 

Нові звершення

У березні 2022 року Тата виїхала за кордон, але вже у травні повернулася до Києва і вирішила не закривати майстерню. Вона переорієнтувалася на європейський ринок, оскільки в Україні її бізнес не на часі. 

“В кризових умовах треба робити те, що тебе хвилює або захоплює. Мене турбує питання екології. Тому, чи не за останні кошти, я запустила екологічний проєкт. Це перероблення пластикових відходів і використання цієї сировини в дизайні”, — говорить Тата і додає, що всю підготовчу роботу виконала самостійно — увесь її “офіс” вміщується у тому самому ноутбуці, з яким вона пробувала себе в ілюстрації.

Пробні предмети Тата замовляла у підрядників в Одесі, але через певні нюанси припинила співпрацювати з ними і вирішила спробувати залучити іноземні інвестиції. Заповнила заявку на отримання гранту, щоб запустити власне виробництво у Києві, де можна максимально контролювати всі етапи та якість, а готовий продукт продавати за кордон. Також вона хоче працевлаштувати людей і наймати на роботу вимушенних переселенців. 

"Ця ідея дуже надихає, тому що я зможу запустити виробництво, платити податки країні, надавати робочі місця, залучати інвестиції в країну та робити довкілля чистим", — мотивовано резюмує Тата Вербе.