Південна Корея допоможе Україні відновити дамбу, підрив якої зірвав наступ армії РФ на Київ

Про це повідомила пресслужба Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України.

Зазначається, що відомство спільно з Держводагентством та спеціалістами водного сектору Кореї визначили Козаровицьку дамбу на Київщині як пілотний проєкт для відновлення водогосподарської інфраструктури України.

"Він є продовженням співпраці, закладеної міністром захисту довкілля та природних ресурсів України Русланом Стрільцем та Міністеркою навколишнього середовища Кореї Хан Хва-Джин на полях СОР28 і частиною програми "Ініціатива миру та солідарності в Україні", оголошеної президентом Республіки Корея під час його візиту до Києва минулого року", - підкреслили у Міндовкіллі.

Там зауважили, що Козаровицька дамба була пошкоджена у перші дні повномасштабного вторгнення та мала оборонне значення для захисту Києва.

Зараз вона потребує термінового відновлення. Вартість робіт оцінили в 14 млн $. У відновленні допоможуть дві корейських компанії: K-Water і KOICA.

За словами першого заступника міністра Олександра Краснолуцького, відновлення Козаровицької дамби дозволить захистити від підтоплення населені пункти на узбережжі річки Ірпінь нижче Київського водосховища.

Також корейські компанії нададуть допомогу у реалізації проєктів:

• забезпечення водою населення Миколаївщини; 
• реконструкції та капітального ремонту інженерної інфраструктури Управління каналу Дніпро-Донбас; 
• покращення моніторингу якості вод в Україні.

Підрив Козаровицької дамби

Підрив водонасосної станції на річці Ірпінь – одне із переломних рішень оборони Києва, у правильності якого не сумнівається сьогодні ніхто, навіть постраждалі від затоплення. 

Рано-вранці 24 лютого РФ розпочала повномасштабний наступ на Україну зі сходу, півдня і півночі з одночасним ракетним обстрілом всієї території. Ворог у перші ж години захопив Чорнобильську АЕС. Колони воєнної техніки посунули через небезпечну територію заповідника шукати шлях на Київ. Села Димер, Демидів, Козаровичі на півночі від столиці російські війська зайняли вже 25 лютого.

Саме через ці пункти далі через Лютіж, Старі і Нові Петрівці – найкоротша дорога до столиці, якщо рухатися з Чорнобиля. От тільки ворог потрапив у тупіковий лабіринт через незнання географії і історії місцевості. А захисникам міста довелося зробити надважкий вибір і повернути річкам і пагорбам їхнє першочергове оборонне значення.

Ворог не раз намагався прорватися через дамбу. Також диверсійно-розвідувальні групи противника проводили розвідку «на живця», пропливаючи річкою на надувних човнах, намагаючись змусити українських військових розкрити свої позиції. Проте не досягши цілі, до берегів вони не наближалися і поверталися назад.

Ідею підірвати греблю з метою не допустити прохід переважаючих сил окупантів було схвалено вищим військовим керівництвом вже в перший день наступу ворога. Але необхідність, час та особливість підриву вирішувалася на місці.

Було багато проблемних моментів. По-перше, технічне виконання замінування було майже актом самогубства через регулярні обстріли території дамби і насосної станції ворожою артилерією.

По-друге, надважливим був правильний розрахунок потужності вибуху і масштабу впливу.  При сильному вибуху існувала загроза, коли велетенська маса води з Київського водосховища могла просто знести села по течії Ірпеня, що спричинило б великі руйнування та людські жертви. До того ж, місцеві мешканці і так були відрізані від будь-якої логістики, вкрай важливо було підірвати греблю лише частково, щоб пішки можна було дійти і на дамбу, і потрапити або вийти з села. Але щоб це не було можливо для військової техніки.

Зупинившись перед дамбою, далі росіяни не пройшли. Ворог застряг і не зміг посилити тих, хто пішов на Гостомель. Більш того, ворог не зміг форсувати річку, яка піднялася і в інших місцях – зокрема, в Мощуні, де вже йшли запеклі бої. Також було насичено водою річки Здвиж і Тетерів.