Правовий статус ВПО та біженців – ключові помилки при оформленні статусу

"Правовою основою захисту ВПО в Україні є Закон "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Він гарантує право людини на соціальні виплати, отримання документів та захист від примусового повернення, – розповідає Анастасія. – Реалізацією Закону займається Мінсоцполітики, головний пріоритет - захист родин від ризику бідності, підтримка у пошуку житла та забезпечення доступу до соціальних послуг. Однак забезпечення базових прав залежить від наявності документів, без яких більшість програм підтримки переселенцям недоступні". 

Навіть в умовах війни механізми національної правової допомоги не завжди враховують реальні потреби постраждалих. На це впливає і обмежений адміністративний ресурс, і неповне інформування жертв про допомогу, на яку вони можуть розраховувати. Анастасія Суббота у своїй практиці помічала багато випадків, коли прості помилки у зборі й подачі документів оберталися для заявника ще більшими проблемами в отриманні статусу ВПО.

“Головна з помилок – звертатися по допомогу запізно, – каже юристка. – Це ускладнює або навіть унеможливлює отримання статусу, коли постраждалі подають заяви, не знаючи, який саме статус їм підходить, не зберігають докази і покладаються на чутки”. 

Анастасія згадує приклад чоловіка, який самостійно подав заяву на статус, не розуміючи правових наслідків формулювань, які використав. Поспіх і поради ззовні призвели до того, що він вказав неправдиві причини виїзду, пропустив строки для альтернативних механізмів захисту і підписав документ, який фактично обмежував можливість подальшого перегляду справи. Повністю виправити ситуацію в таких випадках майже неможливо, але є шанси змінити її траєкторію: детальний аналіз уже поданих документів, правдоподібне пояснення та пошук альтернативних правових шляхів можуть значно зменшити ризики для постраждалого.

Щоб уникнути їх взагалі, юристка радить документально фіксувати порушення прав відразу після того, як це сталося, і звертатися до соціальних служб. В межах ініціативи “Інтегрована підтримка” вона застосовує юридичні підходи, які допоможуть запобігти цим помилкам. “У мобільних командах ми визначали правовий статус людини і пояснювали, яких дій не можна робити. Після фіксуються базові обставини послідовно і структуровано: умови виїзду та переміщення, наявність або відсутність документів, ключові події в хронологічному порядку”, – коментує експертка.

Подібний підхід – зафіксувати хронологію подій ще до подачі будь-яких заяв — відповідає рекомендаціям УВКБ ООН, які наголошують: своєчасний збір доказів суттєво підвищує шанси на отримання захисту. Відсутність документального підтвердження – одна з головних причин відмов у наданні статусу або допомоги. 

Типові помилки під час звернення по допомогу

Друга поширена помилка, що випливає з першої, – діяти самостійно без повного розуміння своїх кроків, не звертаючись до спеціаліста з права. Анастасія згадує один із найскладніших випадків у практиці: він стосувався жінки з дитиною, яка вже отримала усну відмову в допомозі. Причиною стала юридична помилка на початковому етапі: постраждала самостійно подала заяви до різних органів із різними причинами виїзду за кордон та свого статусу в Україні, не усвідомлюючи, що ці розбіжності будуть сприйняті як недостовірність інформації.

Державні органи країни, куди вона виїхала, мали всі підстави сумніватися в її історії, хоча по суті жінка була жертвою війни: втратила житло, була змушена тікати з дитиною та не мала доступу до базових послуг. Стандартний юридичний алгоритм у її випадку передбачав би тривале відновлення фактів через офіційні канали, що зайняло б надто багато часу в умовах, коли у родини не було даху над головою.

Команді Анастасії вдалося повернути ситуацію на користь жінки та її дитини: в оскарженні був зроблений акцент на пряме порушення прав, небезпечність стану та застосована апеляція до міжнародних гуманітарних норм. “При детальному аналізі вдалося знайти альтернативні підстави для надання допомоги: ми відновили хронологію подій, пояснивши, що неточності виникли через стрес і відсутність правової підтримки, підготували пояснення, яке систематизувало факти, і залучили підтвердження від соціальних служб і гуманітарних організацій, щоб підкріпити реальність ситуації незалежними джерелами”, – розповідає Анастасія. У результаті сім'я отримала тимчасовий захист, доступ до гуманітарної допомоги і час, необхідний для стабілізації ситуації.

Цей приклад – лише один з багатьох, що підсвічує масштабну проблему, з якою щорічно стикаються тисячі сімей. Розбіжності в поданих документах, стрес під час заповнення заяв, відсутність правової підтримки на початковому етапі призводять до відмов, оскарження яких потребує місяців. 

Як підготуватися до найгіршого 

Екстрена правова допомога, передбачає це швидке запобігання шкоді добробуту і порушенню прав з фокусом на негайне надання допомоги постраждалим. Коли стандартні процедури підтримки недоступні, завжди є альтернативний правовий інструмент: замість одного виду статусу – інший механізм тимчасового захисту, гуманітарні підстави або соціальні програми. 

Кожному українцю сьогодні, каже Анастасія, варто попіклуватися про власну безпеку і, головне, наявність документів. 

“Навіть мінімальна підготовка до кризи підвищує шанси на захист. Переконайтеся, що ви маєте копії всіх ключових документів: внутрішнього та закордонного паспортів, свідоцтв про народження дітей, документів про сімейний стан, довідок про інвалідність і хронічні захворювання. Довідки з місця проживання, роботи, навчання, фото житла, будь-які підтвердження обстрілів, евакуації, переїздів також допоможуть юристу з вашою справою. Дуже важливо зробити якісні скани або фото всіх цих документів, зберегти їх у хмарному сховищі і додатково зберегти на електронній пошті”, – радить юристка і додає, що саме ці дії можуть визначити, наскільки захищеною буде людина у найважчий момент. 

Якщо документи все ж були втрачені, варто негайно звернутися до юриста: через записи в державному реєстрі, структуровані та правильно оформлені звернення є можливість їх відновити. Сьогодні законодавство передбачає швидшу процедуру відновлення: якщо документи втрачені через бойові дії, а доступу до архівів немає, є можливість подати звернення на підставі альтернативних підтверджень особи (свідчення, довідки від соцслужб, гуманітарних організацій).