Віктор Пінчук

Віктор Пінчук — український підприємець, політик та меценат. Засновник компанії EastOne, Фонду Віктора Пінчука, власник медіагрупи Starlight Media, а також зять другого президента України Леоніда Кучми.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, нагороджений медаллю митрополита Андрія Шептицького за свій внесок у зміцнення українсько-єврейських відносин і підтримку проєвропейських прагнень України. Кандидат технічних наук, є автором та співавтором понад 100 наукових робіт.

Біографія

Народився 14 грудня 1960 року в Києві. У 1983 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом інженер-металург “Обробка металів під тиском”. З 1981 по 1983 рік працював лаборантом Дніпропетровського металургійного інституту. В 1982 році також працював різальником холодних труб на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі. З 1983 по 1997 рік працював стажистом-дослідником, інженером, старшим інженером, молодшим науковим співробітником та старшим науковим співробітником Державного науково-дослідного проектного інституту трубної промисловості. 

З 1997 року — президент інвестиційної групи “Інтерпайп”. З січня по лютий 2000 року член Ради підприємців при Кабінеті міністрів України. З 2017 року — член наглядової ради Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр”.

Одружений. З 1980 по 1997 рік перебував у шлюбі з Оленою Аршавою. Від першого шлюбу у нього народилася донька Марія. В 1997 році Пінчук познайомився, а у 2002 році офіційно одружився з донькою президента України Леоніда Кучми Оленою Франчук. Донька тодішнього президента в 1997 році розлучилася з сином тодішнього прем’єр-міністра Криму та головою правління “Чорноморнафтогазу” Ігорем Франчуком. Від першого шлюбу в неї залишився син Роман. У подружжя також є свої діти: Катерина та Вероніка.

Бізнес

Пінчук почав займатися бізнесом з 1990 року. Його активи консолідовані в холдинг EastOne Group. У 2022 році його статки ЗМІ оцінювали у  $2,2 млрд.

EastOne

EastOne Group — міжнародна інвестиційно-консалтингова група, яка була створена Віктором Пінчуком у 2007 році. Зареєстрована в Лондоні, має офіси в Києві та Дніпрі. Компанія здійснює консультування інших активів Віктора Пінчука у сфері корпоративної відповідальності, соціальних інновацій та благодійної діяльності.

Під контролем EastOne знаходиться “Інтерпайп”, Geo Alliance та Starlight Media.

З 2007 року EastOne володів холдингом “Економіка”, до складу якого входять видання Delo.ua, ТОП-100 та MMR. У 2014 році Пінчук продав холдинг “Економіка” його генеральному директору Ірині Рубіс. У 2019 році Рубіс продала холдинг бізнесмену з Дніпра Костянтину Паршину. А у 2022 році холдинг “Економіка” придбала Тетяна Снопко.

Інтерпайп

В 1990 році Пінчук створив науково-виробничу групу “Інтерпайп” для впровадження наукових розробок у сфері технологій виробництва труб та очолив її. Підприємство займалась поставками труб для нафтової промисловості в обмін на нафтопродукти. В 90-х компанія була дилером російської газової компанії “Ітера”, у складі спеціально створеної корпорації "Співдружність" займалася імпортом туркменського та російського газу.

В 1997 році компанію реорганізували в інвестиційну групу і Пінчук став її президентом. До початку 2000 років компанія стала одною з найбільших фінансово промислових груп України. 

У 2012 році був введений в експлуатацію електрометалургійний завод “Інтерпайп-Сталь”. До складу компанії станом на липень 2024 року також входять Новомосковський трубний завод, Нижньодніпровський трубопрокатний завод, Нікопольский завод безшовних труб NICO TUBE. Підприємства виготовляють зварні та безшовні труби, а також колісні пари для залізничного транспорту, що продаються під брендом KLW. Крім цього до складу групи “Інтерпайп” входить “Інтерпайп Втормет”, що займається заготовкою металобрухту для “Інтерпайп-Сталі”.

Крім згаданих підприємств були спроби взяти під контроль інші активи в металургійній галузі України. Зокрема між Пінчуком та Ігорем Коломойським тривалий час були суперечки за володіння Нікопольским заводом феросплавів, яким вони спільно володіли. До приватизації підприємства у 2003 році Коломойський володів міноритарною часткою в статутному капіталі, але під час приватизації контрольний пакет підприємства продали Пінчуку. У 2005 році під час прем’єрства Юлії Тимошенко завод було повернуто в державну власність. Станом на 2024 рік НЗФ контролюється Коломойським та його партнерами. Також конфлікт між Коломойським та Пінчуком виник навколо іншої спільної власності — Криворізького залізорудного комбінату. Пінчук звинувачував Коломойського в тому, що у 2004 році останній отримав у нього гроші на купівлю підприємства, але не передав йому активи, а продав їх компаніям Ріната Ахметова. Коломойський заперечив звинувачення. Справу розглядали в Високому суді Лондона і в результаті вона закінчилась у 2016 році мировою угодою. Коломойський та його партнер Ігор Боголюбов передали Пінчуку елітну нерухомість у Лондоні. 

У червні 2004 року за часів президентства Кучми консорціум “Інвестиційно-металургійний союз”, яким Пінчук володів спільно з Ахметовим отримав у власній 93,02% найбільшого металургійного заводу в Україні “Криворіжсталі”, сплативши за нього  4,26 млрд грн(близько $800 млн), тоді як експертна оцінка вартості активу складала $3-5 млрд. Вже в червні 2004 року Господарський суд Києва визнав приватизацію “Криворіжсталі” незаконною і постановив повернути підприємство під контроль Фонду державного майна. У 2005 році "Криворіжсталь" купила компанія Mittal Steel Germany, яка була частиною глобального холдингу Mittal Steel. Після злиття Mittal Steel та бельгійської компанії Arcelor “Криворіжсталь” отримала назву “Арселор Міттал Кривий Ріг”.

Starlight Media

Холдинг Starlight Media об’єднує активи Пінчука у сфері медіабізнесу. Група була створена у 2009 році Віктором Пінчуком та його дружиною Оленою. Станом на липень 2024 року власниками холдингу є Віктор Пінчук, його дружина Олена та їх діти Марія, Катерина та Роман.

 До складу медіагрупи входять телеканали ICTV, ICTV 2, “ICTV серіали”, СТБ, “Новий канал”, “ОЦЕ ТБ”, “Твій Серіал”, М1, М2, “Супермама” та Super+. 

До складу групи також входять продакшн-студії, зокрема StarLight Production, що знімає телесеріали, телешоу, рекламні ролики, понад тисячу годин контенту на рік. До складу групи входять дві сервісні компанії із забезпечення відеовиробництва — StarLight Rental (реалізація технічних рішень і забезпечення знімальним обладнанням) і StarLight Scenery (розроблення, виробництво декорацій та реквізиту).

У березні 2021 року медіахолдинг Starlight Media заявив, що планує припинити співпрацю з мережею “Ланет” і забрати з її пакетів свої канали, не пояснюючи причини припинення співпраці. Інтернет асоціація України заявила, що вбачає у діях медіагрупи змову та тиск на провайдера. У квітні 2021 року АМКУ оприлюднив заяву, у якій закликав медіагрупу утриматися від одночасного безпідставного припинення договорів з провайдерами. Медіагрупа не дослухалась до рекомендацій Антимонопольного комітету та розірвала договір, через що “Ланет” припинив трансляцію каналів медіагрупи.

На початку 2024 року великі регіональні телеком-провайдери “Основа”, “Еверест” та “Бест” виключили телеканали медіагрупи. Причиною стало підвищення на 50 % оплати за трансляцію з обов'язковим додаванням телеканалу “Твій серіал”. Згідно з позицією провайдерів більшість не готові до підвищення абонентної плати за телебачення під час війни, але медіагрупа не погодилася зменшити ціну.

Geo Alliance

Група компаній Geo Alliance об’єднує активи Пінчука з видобутку вуглеводнів.Займається видобутком газу та газового конденсату, а також виробником скрапленого вуглеводневого газу (LPG) в Україні.

Група компаній є третьою за обсягом з видобутку природного газу в Україні. До її складу входять 19 компаній, основними з них є ПрАТ “Природні ресурси” та ТОВ “Східний геологічний союз”. Центральна компанія Geo-Alliance Oil-Gas Public Limited (Кіпр). Портфель EastOne охоплює понад 20 бізнесів та проектів. Головний офіс EastOne розташований у Лондоні, представництва – у Києві та Дніпрі.

Політика

Пінчук був депутатом Верховної Ради двох скликань: з 1998 по 2002 рік та з 2002 по 2006. Під час першої парламентської каденції він був головою підкомітету з питань підприємництва, інвестиційної політики та антимонопольного законодавства Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій. Входив до фракції НДП, а потім до депутатської групи “Трудова Україна”. Під час другої каденції Пінчук був членом Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій та входив до фракцій “Єдина Україна”, ППУ та “Трудова Україна”, “Вперед, Україно!” депутатської групи “Демократична Україна”, а також групи “Народного блоку Литвина”. 

Під час Революції Гідності у 2013 році оцінював протести, як “волевиявлення вільних громадян, що дає оптимізм за майбутнє держави”. Наприкінці грудня 2016 року написав в американському виданні Wall Street Journal скандальну статтю Ukraine Must Make Painful Compromises for Peace With Russia (Україна мусить піти на болючі компроміси з Росією). В статті він запропонував відокремити питання Криму від війни на сході України, провести там місцеві вибори та відмовитися від перспективи вступу до ЄС і НАТО. Стаття викликала критику з боку влади та суспільства. Згодом Пінчук опублікував нову статтю у виданні “Українська правда”  де заявив, що Крим є частиною України, санкції проти Росії мають бути продовжені, а Україна має стати членом ЄС.

Меценатство

У 2006 році був створений Фонд Віктора Пінчука, який координує благодійні проєкти ініційовані бізнесменом. Наразі фонд фінансує 14 діючих програм. 

У 2005 році Пінчук започаткував Український сніданок в Давосі, який щорічно проходить в рамках Давоського економічного форуму. Під час сніданку відбувається дискусія, яка присвячена актуальним проблемам України та шляхам її подолання. У 2008 році Пінчук фінансував українську експозицію на Венеціанському Бієнале. 

У 2006 році бізнесмен заснував центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre у Києві за адресою вул. Велика Васильківська 1/3-2. Арт-центр є одним з найбільших і приватних центрів сучасного мистецтва в Центральній і Східній Європі. PinchukArtCentre. За час роботи центр представив виставки провідних митців сучасності, серед яких Демієн Герст, Джеф Кунс, Такаші Муракамі, Ентоні Гормлі, Сергій Братков, Олег Кулик, та інші

Наприкінці 2008 року було оголошено про створення премії PinchukArtCentre Prize для молодих художників віком до 35 років. Премію вручали у 2009, 2011, 2013,2015, 2018, 2020 та 2022 роках. Грошова винагорода премії складається з головної премії у розмірі 370 тис. гривень та двох спеціальних премій по 90 тис. гривень кожна. У 2022 році головну премію отримала художниця з Мелітополя Дана Кавеліна, а спеціальні премії отримали Ніколай Карабінович, Антон Саєнко та Катерина Лисовенко.

У жовтні 2019 року медіатори, що працювали в PinchukArtCentre, об'єдналися у профспілку. Причиною цього вони називали порушення трудового законодавства, зокрема відсутність лікарняних та оплачуваних відпусток.

У 1996 році Фонд Віктора Пінчука спільно Консорціумом економічних досліджень та освіти створили “Київську школу економіки” (Kyiv School of Economics, KSE). За час свого існування Київська школа економіки випустила понад 600 студентів, чверть з яких отримали західний PhD.

У 2004 році Пінчук ініціював проведення економічного форуму “Ялтинська європейська стратегія” (Yalta European Strategy, YES). Під час першого форуму Пінчук зібрав 30 європейських лідерів для обговорення питання вступу України до ЄС. Форум проходить щорічно дотепер. З 2004 по 2013 рік форум проходив в Ялті, а після анексії Криму Росією — у Києві.  

Дружина Пінчука також заснувала свій фонд під назвою Фонд Олени Пінчук. Одним з основних напрямків цього фонду є протидія епідемії ВІЛ/СНІД в Україні.