Реформа 2015-2016 років убила банківський ринок України. Пояснюю, чому

Колишній топ-банкір, а нині регіональний директор NEQSOL Holding Володимир Лавренчук у своєму інтерв'ю для Мінфіну сказав: "У державних компаніях, зокрема банках, рівні компенсації істотно завищені в порівнянні з приватним сектором".

При цьому 2 листопада 2021 року організація Case Ukraine опублікувала аналітичний звіт "Державні банки: валіза без ручки". У документі сказано, що з 2008 до 2020 року з державного бюджету на потреби держбанків було перераховано майже 371 млрд грн. Найбільше дотацій припало на ПриватБанк, Ощадбанк та Укрексімбанк. Платники податків за 12 років віддали їм 243,8 мільярда гривень.

За даними Case Ukraine, які цитує Liga, влиті до держбанків кошти не окупилися. Як дивіденди вони повернули до державного бюджету 59,1 мільярда гривень. Це близько 16% усіх витрат держави, разом із відсотками по ОВДП.

94% дивідендів виплатив Приватбанк у період 2019-2021 років. На три інші банки (Ощадбанк, Укргазбанк та Укрексімбанк) за весь час припадає лише 6%.

Державні банки – не зможуть упоратися з потенційною кризою. Через їхню неефективність, велику кількість непрацюючих кредитів та політичну залежність від уряду.

На держбанки припадає 55% від загальних активів банківської системи. Фактично держава дотує суттєву частку банківського ринку України.

Але держбанкам властиві великі обсяги непрацюючих кредитів, кредитування проектів акціонера-держави (уряду, наприклад програма з будівництва доріг), тому їхній дохід набагато нижчий від доходів приватного сектора. Оптиміст назве їхню діяльність “ефективним інструментом кейнсіанської економіки”, в якій держава створює робочі місця через запуск великих інфраструктурних проектів та збільшення зайнятості.

Дороги в Україні потрібні, вони сприяють розвитку економіки. Але проблеми з держбанками почалися задовго до Великого будівництва, як ми бачимо з аналітики Case Ukraine.  

У грудні 2021 року заступник голови НБУ Ярослав Матузка заявив: «Прибутковість банківської системи висока історично – такий прибуток банківська система ще ніколи не отримувала». При цьому спробуйте взяти в банку іпотеку або кошти для будівництва офісної будівлі.  

До речі, про іпотеку. У державах, яких не побило "банківською реформою", як в Україні, такі іпотечні ставки: у Німеччина, Іспанія, Великобританія, Фінляндія - 1-2% річних. В Італії, Чехії, Словенії – 2–3%.

В Україні річна ставка варіюється від 9% до 25%.

Голова Ради НБУ Богдан Данилишин на своїй сторінці у Facebook повідомляє, що переважна більшість нових кредитів (1,1 млрд гривень на тиждень) у рамках програми «Доступні кредити 5-7-9%» прямувала на поповнення оборотних коштів підприємств. Лише 11,5% інвестиційних кредитів. Фактично за рахунок держпрограми компанії переважно закривають операційні дірки.

Я переконаний, і викладені вище цитати так чи інакше свідчать про це. що банківська реформа 2015-2016 років убила банківський ринок України. Звичайно, серед ліквідованих банків були кептивні та “сірі”, тобто такі, що займалися не фінансуванням бізнесу та розвитку, а виконували корисливі цілі своїх акціонерів.

Який великий іноземний інвестор прийшов на банківський ринок України після 2016 року? На думку спадає лише кредитна угода з можливістю викупу частки між IFC та “Укргазбанком”.

Банки – це кровоносна система економіки. Щоб відкрити новий бізнес і створити робочі місця, підприємець повинен взяти гроші в банку, який не захоче їх давати, адже займається переважно споживчим кредитуванням (на покупку міксера чи автомобіля) та грою в “купити ОВДП – взяти рефінансування у держави”. А платять за все зрештою платники податків.