Помічники для фронту від Росланда: історія коваля, який перекував акторський реквізит на ножі для українських воїнів (ВІДЕО)

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Майстерня Росланда розташована в одному з гаражних кооперативів Києва. Щоб її знайти потрібно пройти повз багато боксів, у яких вирує життя - в одному у захисний колір фарбують пікап, в іншому - шиють розгрузки. Але ми йдемо на пронизливо-металеві звуки болгарки і точильного станка. 

З потрібного нам бокса на зустріч виходить кремезний чоловік з респіратором на лобі і обличчям, рясно вкритим чорною металевою пилюкою. “Росланд”, - коротко вітається і запрошує в середину. 

Уся майстерня вкрита тим самим металевим пилом, що й її господар. Про довоєнну діяльність кузні говорять елементи незакінчених лицарських обладунків на стінах і на верстаках та недороблені історичні сокири. А вся інша площа кузні відведена під виробництво тактичних ножів для українських військових - в одному кутку лежать дерев’яні ящики з металевими заготовками, які вирізали лазером; у іншому - станок, на якому заточують вже готові ножі. Тут є і горнило для виплавки металу та гартування виробів. 

Реквізити для кіно

Майже 30 років свого життя Росланд присвятив історичному фехтуванню та участі у історичних турнірах, у багатьох з яких він переміг. Згодом, почав передавати свої вміння учням у клубі “Росичі”. А ковальська справа була логічним продовженням захоплення і триває вже років з п’ятнадцять. 

“Ковальство - це коли тобі з кожним роком стає все цікавіше, адже вдосконалюватись у цій справі можна все життя”, - розповідає Росланд delo.ua.

Почавши з тренувальної зброї, згодом наш герой перейшов до виготовлення лицарських обладунків, списів та історичного одягу. Навпроти його кузні знаходиться ще один гараж, який Росланд називає “костюмерна”. 

В “костюмерній” - легкий “творчий безлад”. Дитячі автомобільні крісла стоять посеред численних металевих шоломів, кольчуг, жмутків списів та різноманітних кірас. На полицях - безліч рулонів грубої домотканої тканини - з неї шили сорочки та інші елементи історичного одягу. 

“Мої обладунки, зброю та костюми ви могли бачити у таких фільмах, як “Сторожова застава”, “Захар Беркут”, “Козаки. Абсолютно брехлива історія” та інших. У деяких з цих фільмів знімався і я. Наприклад, у “Сторожовій заставі” я грав коваля”, - згадує Росланд. - “Я не маю акторської освіти, тому знімаюсь у простих ролях, хоча кілька років тому зіграв головну роль у документально-ігровому кіно про князя Володимира Великого. На жаль, через початок пандемії та карантину фільм не вийшов до прокату на широкий кагал і досі чекає свого часу”.

Як гартувалася дамаська сталь

Росланд розповідає, що до початку війни основний його заробіток був зі здачі в оренду історичних костюмів. Інша стаття доходу - продаж товарів для історичного фехтування. І зовсім невелику частину прибутку приносило виготовлення ножів і мечів із дамаської сталі. 

Ми спускаємося до підвалу, де розташована друга частина майстерні. Тут працює помічник і учень майстра на ім’я Орест. 

“До війни в нас тут був трохи інший темп - вистачало часу на мистецтво - кували ножі, мечі і шаблі”, - говорить Орест і показує “довоєнні” ножі.

 Дамаська сталь сама по собі красива, а у поєднанні з руківʼям, виконаним із стабілізованого дерева - це вже справжні витвори мистецтва. 

“Нашими клієнтами були реконструктори і колекціонери з України і Європи, декілька постійних покупців з Китаю та Австралії”, - говорить Орест. 

Далі він показує незакінченну шаблю з дамаської сталі - вона складається з 600 (!) шарів металу. Клієнт, що її замовив, був готовий заплатити 3 тисячі євро. Але війна…

Помічники для фронту

“23 лютого ми ще були на виставці зі своїми виробами, а 24-го - почалася війна. У нас з дружиною двоє маленьких дітей - бігали з ними у бомбосховище, шукали дитячу їжу. Але з перших днів ми з Орестом були у майстерні - робили протитанкові і протиавтомобільні їжаки, - розповідає Росланд. - У перші дні війни Україна стала іншою - з’явилась зовсім інша енергія. Тому я приїхав у майстерню, і спочатку не знав що робити далі, аж раптом приїжджає просто якийсь волонтер і висипає купу арматури. Я не знав цих людей раніше, але вони кажуть “Ви робите? Ось вам арматура”. Я був приємно шокований”.

Минув якийсь час і майстру почали телефонувати й писати знайомі із запитом на тактичні ножі, які дуже допомагають в умовах окопної війни. Металу був дефіцит, тож на перші Помічники (а саме так назвав свої ножі Росланд) довелося перековувати деякий реквізит та метальні ножі. 

“Згодом покращилася інфраструктура, і ми почали користуватись послугами лазерної порізки, і зараз, хоч і за шалені гроші, з’явився матеріал для роботи. А замовлень на тижні вперед. Тому іншого варіанту в нас немає - треба робити”, - говорить коваль. 

За добу у майстрів виходить зробити лише 6-8 ножів. Це, як виявилося, досить тривалий та складний процес.. Спочатку до майстерні приїжджають нарізані лазером заготовки, складені у ящики з під патронів. Потім за допомогою болгарки заготовкам надають первинну форму ножа і роблять зпуски. А далі розпалюється горнило, після якого Помічники гартуються і отримують фірмове клеймо у вигляді тризуба. Після фінальної заточки робиться просте але функціональне руків’я з паракорду. Ніж майже готовий. Останній штрих – піхви. Під кожного Помічника виготовляються  індивідуальні піхви на станку, який помогли розробити сусіди СТОшники вже після початку війни.  

“Це робочий інструмент - ним можна рубати, копати, використовувати у ближньому бою, відкрити консерву, але і сало можна порізати”, - говорить Росланд. 

Станом на сьогодні майстерня вже відправила на фронт понад 500 Помічників. За словами майстра, якщо хтось купує ножі для ЗСУ (а це левова частина замовлень), то для таких робиться дуже суттєва знижка. А якщо якийсь підрозділ просив, але не мав фінансування - відправляв безкоштовно.

“Я інакше не можу. Головна задача зараз - забезпечити. Тому що хай зараз не та війна, коли ножами широко користуються в бойових діях - це помічник, який в умовах поля чи бліндажів дуже потрібний нашим хлопцям. Тому для мене не стоїть питання заробити грошей - цього питання навіть не стояло попередньо - є завдання забезпечити людей”, - каже Росланд і додає. - Є кілька людей, яким би я хотів дуже подякувати, які без якихось питань “Де? Коли? Як?” просто мені казали “Є така можливість - давай я просто дам грошей, а ти перетвориш ці фінанси на поміч нашим бійцям”. Я хотів подякувати їм, що повірили мені”. 

Фото: Володимир Герасимов