Вісім тисяч обідів на добу: як фонд "Мирне небо" 4 місяці під обстрілами годує харків'ян

Вісім тисяч обідів на добу: як фонд "Мирне небо" 4 місяці під обстрілами годує харків'ян

Після 24 лютого багато українців забули про свої мирні плани та присвятили себе новим завданням, які допомагають наблизити нашу перемогу над російським злом

Ми продовжуємо воювати з окупантом на інформаційному фронті, надаючи виключно перевірену інформацію та аналітику.
Війна позбавила нас можливості заробляти, просимо Вашої підтримки.
Підтримати delo.ua

Герой нашого нового матеріалу у спецпроекті “ Бізнес працює ”, який створюється у партнерстві з компанією Київстар, до війни був успішним ресторатором, і разом із партнером планував розширюватись та масштабуватись у цій галузі. Але після 24 лютого Олексій Ломський припинив брати в людей гроші за їжу. Разом із партнерами вони організували у Харкові благодійний фонд “ Мирне небо ”, і стали безкоштовно годувати містян, які цього потребують. Зараз вони щодня готують близько 8,5 тисячі порцій їжі на день. Про це та багато іншого - у нашому інтерв'ю.

- Олексію, чим ви займались до 24 лютого, і як з'явився фонд "Мирне небо"?

– До війни ми займалися ресторанним бізнесом. З партнером Станіславом Любимським ми заснували великий популярний ресторан “Небо”. У нас також були американська та неаполітанська піцерії, окремо займалися продажем оптом та в роздріб продуктів харчування та морепродуктів. Також у нас було виробництво, де готували гарячі сніданки та обіди для елітних дитячих садків та шкіл у Харкові.

Основний обсяг продажів припадав на п'ятницю, суботу та неділю, оскільки найбільші наші підприємства знаходяться у великих ТРЦ Харкова. Обіди для дітей готувалися у цеху на 320 квадратів, а на кухні площею 170 кв. м робили заготівлі для наших ресторанів.

Наші холодильні камери завжди були заповнені продуктами харчування. Тому вже через два дні після початку війни ми почали годувати всіх нужденних. І спочатку наші гуманітарні обіди складалися з дорогих продуктів, які були закуплені для ресторанів - стейки, качині грудки, стейки з тунця і т.д. А у піцеріях почали випікати хліб.

Відразу спрацював принцип сарафанного радіо: про те, що ми готуємо безкоштовну їжу, довідалося багато харків'ян. Тож ми стали волонтерами.

- Ви якось перебудовували роботу команди?

- На жаль, на момент вторгнення з усього нашого колективу, чисельністю в 100 осіб, залишилося всього чотири співробітники (шеф-кухар, заготівельник, кухар та посудомийник). Але це нормально – жінки були просто зобов'язані виїхати, щоб урятувати своїх дітей. Ми з партнером вчинили так само. Вивезли наших дружин та дітей за кордон, видихнули. І після цього розпочали реалізацію нашого нового волонтерського проекту.

Спершу все було дуже спонтанно. Ми почали збирати новий колектив: він відрізнявся від довоєнного тим, що замість професійних кухарів до нас прийшли працювати колишні провізори, працівники банківської системи, закрійники взуття. Головне, що спочатку вимоги до їжі не були такі високі, як були до ресторану “Небо” у цивільному житті. Тому завдяки гарному обладнанню та людині зі знаннями шеф-кухаря нам вдалося з цих людей зібрати кухню та організувати виробництво.

- Коли у вас з'явилося розуміння, що вам потрібно налагоджувати процеси всередині благодійної організації та юридично її оформляти? Адже можна сказати, що перший місяць багато хто приймав хаотичні рішення.

- Буквально на самому початку до нас приєднався Сергій Чубуков – він став третім партнером у фонді. Сергій сказав, що вивіз сім'ю у безпечне місце та готовий допомагати. Він мав вантажний автобус, і це те, що нам було потрібно, щоб розвозити їжу. Сергій узяв на себе всю логістику: доставляв їжу людям, будував маршрути. Пізніше, після зустрічі з губернатором області, нам почали постачати м'ясо, картоплю, крупи тощо. Незабаром ми вийшли на якісь колосальні обсяги - від 4 до 6 тисяч обідів на день. То були вже тонни їжі на день! Тому нам терміново треба було впорядковувати склади, планувати все.

- Як це – знаходити склади, оформляти переїзд, коли місто перебуває під постійними обстрілами?

– Дуже було напружено. Особливо запам'ятався останній тиждень перед Великоднем, коли росіяни начебто зірвалися з ланцюга і почали знищувати район, де ми були. Ми двічі гасили пожежі у наших комплексах, і навіть потрапили до новин. Як кажуть військові, після цього нам потрібно надати звання учасника бойових дій (сміється).

Команда "Мирного неба" встигала годувати людей та гасити пожежі на виробництві

- Наскільки харківська бізнес-спільнота почала кооперуватися між собою?

– На жаль, практично все довелося робити самостійно. Була допомога від губернатора, поліції. Начальник поліції одразу вийшов з нами на контакт та екіпажі патрульних дуже довгий час розвозили нашу їжу. Вони ризикували, але довозили їжу та продукти до найнебезпечніших районів.

- Як ви дбаєте про своїх співробітників?

- Зараз у нас офіційно працевлаштовано 117 осіб – усі вони отримують «білу» зарплату та сплачують податки. Завдяки цьому люди мають певну впевненість у завтрашньому дні. Спочатку ми давали їм необмежену кількість продуктових наборів і вони годували сусідів у своїх будинках. А з безпекою вийшло якось просто – співробітники дивилися на мене та Станіслава. Якщо ми бігли до підвалів, то й вони за нами. А якщо ми продовжували працювати, то вони також знаходилися на місцях. Вони вважали, що ми знаємо, що робимо.

– Як команда витримує психологічно?

- Мені подобається вираз: не треба змушувати людей любити море, а треба знайти тих, хто його вже любить. За таким принципом і був підібраний колектив, але не для моря, а для "Неба". І ці люди стали частиною благодійного фонду "Мирне небо". Якось ми зібрали весь колектив, щоб подякувати за їхню роботу. Я виступав із цими словами подяки, але люди навпаки дякували нам. Вони були раді, що не сиділи в підвалах і не божеволіли. Ми щодня були зайняті та корисні. А те, що ці люди допомагали своїм сусідам, вони стали справжніми героями.

- Як війна змінила ваш розпорядок дня?

- До війни я щодня вставав о 6-й ранку. Після вторгнення росії став прокидатися на годину раніше, адже саме о 5-й почалися тоді бомбардування. Вранці я на мікроавтобусі збирав співробітників та відвозив на роботу. Першу частину дня вів переговори, домовлявся про продукти, а потім сам їх розвозив. Увечері розвозив усіх додому. Я був постійно у контакті з колективом, і це нас дуже зблизило.

Колектив фонду дуже згуртувався з моменту заснування

– Ви хочете розширити свою діяльність. На сьогоднішній день які напрями ви вже запустили у роботу?

– Зараз у нас є три кухні, де готують до 9 тисяч обідів на добу. У більшості випадків ми готуємо для громадянських людей, оскільки вони зараз є максимально незахищеними. Якщо для військових фондами та державою виділяються гроші, то з мирними жителями складніше. Тому ми взяли на себе місію піклуватися про них. Також ми доставляємо близько тисячі пакетів адресної допомоги. У цих пакетах соняшникова олія, борошно, крупа, тушонка та різні інші продукти.

За чотири місяці ми вже змогли оптимізувати свою роботу. Наразі у нас є свій кол-центр, де працює 8 осіб. Ми змогли його підключити через Віртуальну мобільну АТС, допоміг Київстар. Ми хочемо витрачати гроші розумно, не розкидаючи їх. Тому і зв'язок для співробітників, і АТС підключали в Київстар – там хороші пропозиції для таких організацій, як ми. Та й узагалі зв'язок зараз – це важливо. І з командою, і з рідними. Я знаю, як це, коли близькі в небезпечному районі, а ти намагаєшся до них додзвонитися. Дякую тим, хто своєю роботою дає нам цю можливість.

Бути на зв’язку з близькими, командою та клієнтами – надважливо. Особливо – в кризових ситуаціях. Як на вигідних умовах організувати зв’язок з усіма працівниками компанії, незалежно від того, де вони зараз – в Україні чи за кордоном – та підключити Віртуальну мобільну АТС для організації кол-центра чи відділу продажів, які можуть працювати навіть віддалено – дізнайтесь у фахівців Київстар Бізнес. В умовах воєнного часу користування АТС перші два місяці після підключення – без оплат. Нехай ваш БІЗНЕС ПРАЦЮЄ

Про кол-центр. Оператори щодня приймають до 1,5 тис. заявок. Цю інформацію ми збираємо та систематизуємо для подальшої роботи з різними фондами, у тому числі й іноземними. Там її перевіряють і вже за підсумком надають допомогу.

Завдяки такому фінансуванню ми купуємо продукти, засоби гігієни і т.д, і далі розподіляємо за заявками. І мені здається дуже важливим зараз правильно використовувати отриману допомогу – закуповувати те, що нам потрібно, в українських компаній, малого та середнього бізнесу, який продовжує працювати тут, в Україні, і повинен платити податки, годувати свої сім'ї.

Незабаром ми запустимо CRM-систему, яка дозволяє систематизувати інформацію всіх благодійних організацій, щоб не було накладок та дублювання допомоги. Зараз ми створили сайт 7-ма мовами з повною звітністю, щоб наші партнери бачили, що ми отримали, а що роздали.

- Які напрями роботи фонду ви собі бачите далі?

- Наш фонд запланував 4 основні види діяльності. Перший – гуманітарна кухня. Ми плануємо запустити 15 соціальних кухонь у Харкові, щоб щодня готувати 20-25 тисяч безкоштовних обідів, оскільки ми розуміємо, що коли війна закінчиться, багато хто перестане годувати людей. А такі кухні мають працювати. Ми зараз ведемо переговори із міською владою для того, щоб нам виділили для них приміщення. Важливо, щоб це була комунальна власність із нульовою орендою. Ми самі їх обладнаємо та забезпечимо персоналом.

Другий напрямок – ми хочемо відновити до європейського рівня 10 зруйнованих шкіл, провести ремонт спортивних майданчиків там. У наших планах відремонтувати близько десяти таких залів. У нас є домовленість із баскетбольною асоціацією та зі школою “Динамо” про тренерську допомогу. Тобто це буде виглядати як спортивна секція, яка працює після закінчення занять у школі після 14-ї години. Безкоштовно займатимуться там із професійними тренерами 10 тисяч дітей. А також 30 тисяч жителів зможуть там безкоштовно займатися спортом, коли школи не працюють.

Третій напрямок - створення будинку малюка на 450-500 дітей. Для нього ми також шукаємо комунальні об'єкти. Після закінчення бойових дій нам виділять фінанси, щоби ми збудували цей будинок.

Четвертий напрямок – допомога тваринам. З початком війни кинутих тварин стало дуже багато – люди часто виїжджали з міста, думаючи, що це на день-два, а реальність виявилася іншою і тварини залишилися самі. Ми хочемо вирішити це питання глобально і побудувати великий притулок на площі 10 га для 1000 тварин. Цю ініціативу підтримує багато наших іноземних партнерів.

Всі ці напрямки – некомерційні.

- Якої допомоги вам не вистачає зараз, щоби реалізувати все задумане? Можливо, потрібні нові партнерства чи ще щось?

Ми є благодійною організацією і для нас важлива постійна допомога, щоб ми могли робити те, за що взялися. Наразі ми приймаємо будь-які продукти харчування. Будь-які хороші продукти харчування - м'ясо, крупи, тушонку, борошно. Обіди готуємо щодня і це дуже велика витрата продуктів. До речі, у нас є неймовірно смачні пиріжки, за якими нас вже дуже добре знають. Також нам потрібне паливо – це постійний запит, тому що зараз у нас 20 машин, які їздять, розвозять допомогу та споживають колосальну кількість палива. І, звичайно, завжди потрібні гроші – це свобода дій, купівля всього необхідного під актуальні потреби та реалізація нових проектів. Ми все приймаємо з великою подякою.

Крім того, для вирішення організаційних питань та масштабування проектів нам важливі підтримка суспільства, муніципальних служб, державних структур, Офісу Президента. Наприклад, потрібна постійна комунікація та підтримка міської та обласної адміністрацій у питаннях вибору приміщень, легалізації домовленостей, оформлення документів. Потрібно зустрічатись та налагоджувати взаємодію з Міністерством освіти України, щоб шукати форми співробітництва для відновлення шкіл. Потрібна постійна допомога в поставках всього, що входить до продуктових наборів. А на якийсь час, поки йдуть військові дії, потрібно знайти можливості для компенсації комунальних платежів для кухонь, що працюють.

Як я вже сказав, ми з великою подякою приймаємо будь-яку допомогу. Тому від усього фонду «Мирне небо» я хотів би подякувати благодійним організаціям Mediko International, NeSTu та Longo maï, а також десяткам волонтерів з Австрії, Польщі, Чехії, Німеччини та Франції, які дуже допомагають усіма можливими способами. Завдяки цій постійній підтримці наш фонд може приносити велику користь мешканцям Харкова та Харківської області.