Власник – головнокомандувач, топменеджери – генерали. Нова модель українського бізнесу

Тяжкі випробування, зміни, адаптація, втрати й трансформації. В таких умовах опинився український бізнес з початком війни. Але попри це компанії намагаються пристосуватися до нових умов роботи й підтримують Україну на економічному фронті. Які моделі управління сьогодні впроваджуються компаніями, як партнерство стало новою нормою сучасного бізнесу та що буде далі, розкажу у своїй колонці.

Епоха невизначеності та орієнтир на військові принципи

З початком повномасштабного вторгнення рф на територію України бізнес завмер. Більшість не розуміла що робити й куди рухатися далі. А коли стало зрозуміло, що війна за місяць не закінчиться, почали пристосовуватися до нових реалій. За результатами травневого дослідження, яке було проведене EBA, майже половина компаній (47%) наразі вже працює в повному обсязі (місяць тому таких була третина). Ще половина працює з певними обмеженнями, наприклад, перейшли в онлайн, закрили певні відділення чи обмежили географію. І тільки 3% компаній зазначили, що не працюють взагалі. 

Звісно, війна — це період невизначеності, а інвестори не надто схильні фінансувати нові проєкти в таких умовах. Саме тому переважна більшість компаній зупинила ряд проєктів розвитку. Водночас війна – акселератор управлінських рішень і плацдарм для прояву справжнього лідерства. Якщо раніше певні рішення могли відкладатись на потім, а наслідки  їх неприйняття розчинялися в доходах довоєнної діяльності, то зараз високі ризики існування бізнесу і відповідальності потребують швидких і часом нестандартних рішень. Серед них і індустріальні партнерства (альянси) з учорашніми конкурентами  та вихід на нові ринки залучення капіталу і технологічні новації й креативні ідеї фандрейзингу.

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

Найбільша особливість сьогоднішнього бізнесу – прийняття рішень в умовах невизначеності. Кажуть, що ухвалюючи рішення в кризових ситуаціях, військові користуються трьома принципами:

1. Неправильне рішення краще за відсутність будь-якого рішення.
2. Не ухвалювати рішення – це теж рішення.
3. Якщо ти хочеш ухвалити правильне рішення – ухвали будь-яке і зроби його правильним.

Очевидно, що коли ви маєте доступ до аналітики та даних, такі методи найкращими не назвеш. Але в критичних ситуаціях правильне рішення може бути знайдено навіть на рівні відчуттів та інтуїції. 

Є ще одна особливість поточних моделей управління і вона випливає з попередньої. З одного боку, бізнес потребує швидких і нетипових рішень, з іншого – наслідки цих рішень в умовах невизначеності можуть бути драматичними й не рідко менеджмент надмірно обережний в їх ухваленні. Це обумовлює повернення до операційної діяльності компаній їх власників, що останніми роками дистанціювались від операційного управління, та відкриває простір для сміливих антикризових рішень. 

Під час війни бізнес переходить на такі ж рейки, як і армія. Посилений вертикальний контроль, швидка реакція на зміни, розконсервування резервів (якщо компанія, звісно, їх підготувала). Власник – головнокомандувач, топ-менеджери – генерали. А подивімося на бойовий дух - ЗСУ щодня, щогодини утримують позиції попри масовані атаки росіян. Бізнес використовує всі свої сили, ресурси задля виживання й підтримки економіки держави. 

New-normal українського бізнесу

Очевидно, що під час війни планувати – нетривіальна задача. Тим паче масштабні проєкти або ж інвестиції. Окрім безпеки персоналу, у фокусі уваги лишаються усього два аспекти: реанімація доходів та підвищення операційної ефективності задля оптимізації витрат. Такі “емердженсі плани” можуть передбачати широкий арсенал інструментів: від аутсорсингу всіх непрофільних функцій, переходу до систем оплати за результат, відмови від офісних приміщень і аж до диджитальної трансформації процесів чи нетипових партнерств. Все залежить від специфіки галузі та ступеня зрілості компанії. Сьогодні український бізнес намагається вижити й існує за принципом “тут і зараз”, без планів і довготривалих стратегій. В умовах тотальної невизначеності певний економічний опортунізм став домінантною моделлю роботи великої частки компаній. Приводом для цього стали шоки недалекого минулого: економічна криза 2008, анексія Криму і початок військової агресії росії у 2014 році, COVID-19, повномасштабна війна 2022 року.  

З іншого боку, така частота стресових явищ стає своєрідним new-normal нашого життя – система прилаштовується до регулярних викликів і це робить її витривалішою, розвиває адаптивність. Є в природі ефект гормезису, коли певна кількість шкідливої речовини приносить організму користь, впливаючи на нього як ліки й викликаючи гіперреакцію. Будь-який період відкриває певні можливості, питання лише в здатності їх бачити та використовувати. Але, звісно, жодна економічна криза за своєю складністю не йде в порівнянні з війною. Тому компанії, що продовжують працювати зараз навіть впівсили, з часом забезпечать собі потенціал на порядок більший за довоєнний. Війна – найбільший виклик. Для тих, хто його витримає, в майбутньому не буде непереборних перешкод.  

До речі, український бізнес швидше адаптується до війни, ніж адаптувався до пандемії COVID-19, що влучно підтверджує зазначену вище тезу. 

І тут логічно віддати належне партнерству, яке допомагає компаніям виживати. Адже за останні чотири місяці український бізнес продемонстрував непересічні приклади бізнес-партнерств. Цікаво спостерігати за відносинами навіть тих компаній, які раніше були конкурентами. Наприклад, українські медіагрупи об'єдналися у “Єдиний марафон” заради якісного інформування нації та світу щодо подій в Україні. І наші спільні зусилля не обмежуються лише марафоном, вони реалізуються й в командній участі в найбільших міжнародних медіаівентах для якнайкращої презентації здобутків всієї індустрії. 

Ще одним яскравим партнерським кейсом є консолідація зусиль операторів стільникового зв'язку, що на початку війни запустили національний роумінг. Це дало змогу абонентам перемикатись на мережу інших операторів, якщо не було можливості використовувати сигнал власного провайдера зв'язку. Варто згадати й про “Дія.Бізнес” і “Нова пошта”, які запустили безоплатну логістичну допомогу з релокації бізнесу.

Як суспільство, так і діловий світ ще ніколи не були такими згуртованими. І це добре, тому що потреба працювати разом для вирішення ключових бізнес-завдань є величезною. У майбутньому буде все важче досягти успіху без тісного партнерства з іншими організаціями та людьми. На практиці це означає велику інтеграцію та обмін даними між організаціями та навіть співпрацю між конкурентами.

Що далі?

Робити прогнози щодо майбутнього українського бізнесу – невдячна справа. Війна закінчиться, а як буде працювати бізнес далі – за “воєнною” моделлю чи повернеться до старої – невідомо. У кожної компанії – своя історія та можливості. Моє особисте бачення – бізнес продовжить жити за новою моделлю, сформованою під час війни.

А от виклики для бізнесу, їх масштаб і наслідки вимальовуються вже зараз: падіння ВПП, інфляція, скорочення внутрішнього споживання, міграційна криза та демографічна яма, складність залучення інвестицій в умовах військових дій…  Перелік можна продовжувати, однак краще зосередитись не на проблемах, а на вирішенні тих завдань, що принесуть найбільший ефект в довгостроковій перспективі.

Ключ до успіху – бути адаптивними, шукати нові ефективні рішення у партнерстві зі співробітниками, клієнтами та  іншими компаніями. При цьому не забувати піклуватися про безпеку у всіх її аспектах (фізичному, економічному, психологічному, інформаційному, кібернетичному) та грамотно розподіляти сили, адже не виключено, що цей "дощ" надовго, а після Перемоги їх ще має вистачити на розбудову нашої України.

Фото: ua.depositphotos.com