Мультимедійний ритуал: "Путь до..." Троїцького вписався у простір Українського дому

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Прем'єра мультимедійної вистави "Путь до..." відбулася в Українському домі. Проект створювався до 30-річчя незалежності України та, зрозуміло, ім'я режисера Влада Троїцького (засновник театру "Дах", фестивалю "Гогольєст", гуртів "ДахаБраха", Dakh Daughters), відомого своєю любов'ю до експериментів, підвищувало градус інтересу: як він надійде із темою незалежності України.

Тим більше, що на території інновацій працюють і всі члени команди цього мультимедійного проекту, в якому об'єдналися сучасний балет у виконанні театру танцю "Тотем" (хореографія - Крістіна Шишкарьова), музика, написана спеціально для вистави (Яна Шлябанська), співи вокалістів формації Nova Opera, поезія Тараса Шевченка – фрагменти його поеми "Сон" (Тетяна Троїцька) – і величезний мультимедійний блок: масштабна інсталяція та проекція на 360° у 25-метровому просторі атріуму Українського дому (Марія Волкова).

Вийшло дуже емоційно та красиво. А розшифровувати зашиті в канву хореографічного дійства коди – метафорично представлені етапи історичного шляху України – кожен глядач вільний по-своєму, пропускаючи через своє життя, свої болі та радості. Так було задумано творцями проекту.

Влад Троїцький: "Наповнили новим змістом це містичне місце"

"Придумати спільну Україну для всіх — неможливо, — прокоментував свій задум Влад Троїцький. — Україна — це сукупність індивідуальностей, фантазій, відваг людей, які готові не бідкатися, не скаржитися, а засукавши рукави робити".

І акцентував увагу на такому важливому моменті як простір, для якого створено проект: "Це певною мірою містичне місце — колишній музей Леніна, який знаходиться на Європейській площі. Спробували наповнити його зовсім іншим змістом. Це якийсь мультимедійний ритуал — то , що ми сьогодні робимо. Це новий тип мистецтва, мабуть.

Повна версія вистави "Путь до..." може грати лише в Українському домі, вважає режисер. Бо вистава вписана саме в цей простір. І, як сподівається Влад Троїцький, "тут він житиме своїм прекрасним життям".

Ольга Вієру: "Показали величезний потенціал Українського дому"

На те, що спектакль вдасться показувати на постійній основі в атріумі Українського дому, сподівається Ольга Вієру, директор Українського дому.

З її слів, "Путь до…" демонструє величезний потенціал Українського дому.

Спектакль показав, що каналом монетизації масштабної будівлі у центрі столиці може бути не лише традиційне здавання площ в оренду, а й такий напрямок, як покази на постійній основі експериментальних театральних проектів.

Гроші на постановку вистави можна знайти, залучаючи спонсорів, упевнена Ольга Вієру. "Путь до...", бюджет якого становив близько 2 мільйонів гривень, створили за партнерства Ощадбанку та Visa. Компанії, що здають в оренду техніку (а її для створення та показу такої вистави знадобилося багато), дали знижку 50%. Це дозволило на третину зменшити бюджет.

Але якщо робити покази подібних мультимедійних вистав із технічними новаціями постійно, то витрати на оренду техніки будуть величезними. Для такого довгострокового проекту раціонально закупити потрібну техніку, вважає Ольга Вієру. Якщо Українському дому вдасться отримати на це держфінансування, то там готові запустити цей новий напрямок. Одна вистава, де використано архітектуру Українського дому, вони вже мають - "Путь до…".

Христина Шишкарьова: "Головне - емоційне переживання"

Значимість простору, в якому створюється вистава, відзначила і хореограф Крістіна Шишкарьова: "У Влада Троїцького є риса - він уміє бачити простір, бачити світ як багатовимірний, і я навчаюсь у нього цьому баченню".

Крістіна розповіла, що проект створили за півтора місяці. І що вона як хореограф завжди робить кілька прошарків у виставі: перший — зрозумілий кожному, наступний — для більш наглядного глядача, який зуміє вважати зашифровані символи, і останній, найскладніший — такий, щоб було цікаво їй самій. Може, наприклад, зашифрувати цитату, яку розгадають лише деякі її колеги.

У виставі "Путь до..." є і Різдво, і Водохреща та "завод, де роблять людей". "Головне - емоційне переживання. Травму, яку ми отримали, ми повинні зрозуміти, прожити, відпустити та йти далі", - поділилася хореограф закладеними у спектакль сенсами.

"Експресивний хореографічний спектакль-перформанс "Путь до…" Влада Троїцького, як завжди, вражає неймовірною роботою майстра з акторською "фізикою". Майже півтори години танцю розповідають історію так, начебто паралельно йдуть субтитри. "Мова тіла" - найсильніший вплив на глядача - і декорації, якими завжди славилися вистави Троїцького, лише вдало цей вплив доповнюють. Цього разу це відео-інсталяція на трьох ярусах залу в Українському домі", -поділився враженнями після прем'єри продюсер Олексій Гладушевський (StarLightMedia) у пості на fb .

"Звичайно, що це відбувається в центрі нашої столиці, а не в Парижі, Берліні чи Нью-Йорку, що у нас якось склалися зірки завдяки Ользі Вієру, танцюристам, звукорежисеру, композитору, спонсорам і всім тим, хто зробив це подія можлива. Прекрасні чуттєві танцюристи, вивірений візуальний ряд, перетворена атмосфера та кільцеподібний простір Українського Дому над головою — створюють незвичайний ефект розчинення у магії мистецтва", — дав оцінку проекту у fb-пості галерист та арт-менеджер Євген Карась.