Приватизація отримала прискорення

Значною мірою завдяки Указу Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні"

Як відомо, результатом приватизації за минулий рік стало 700 млн. грн. надходжень до бюджету, хоча попередні прогнозні оцінки не піднімалися понад 600 млн. грн. Серед першопричин, крім законодавчих і процедурних, переважно фігурували політичні, а саме, брак політичної волі щодо приватизації привабливих об'єктів, практика закріплення у держвласності пакетів акцій підприємств, що виставляються на конкурси, складна в плані посилення впливу на хід приватизації перед- та післявиборна обстановка . У зв'язку з цим ситуацію з процесом приватизації в 1999 році голова ФДМУ охарактеризував так: "Минулого року доводилося працювати в екстремальному режимі: щойно з'являлася публікація про приватизацію привабливого об'єкта, відразу ж починався тиск".

Також до негативних моментів минулого року він відніс і створення Національної агенції з управління корпоративними правами, яка з початку цього року перестала існувати у рамках проведення адміністративної реформи. "Разом з міністерствами та місцевими органами влади воно активно втілювало ідею управління державними пакетами, за рахунок чого 50% об'єктів приватизації, оголошених ФДМУ для продажу, було знято з торгів та передано до управління", - підкреслив Олександр Бондар. Складнощі з виконанням плану приватизації минулого року були зумовлені ще й призупиненням приватизації енергетики відповідно до постанови КМУ (що стосується 2000 року, ФДМУ звернувся до уряду з пропозицією скасувати заборону на продаж акцій енергокомпаній на фондових біржах та у ПФТС).

Цього року перед приватизацією стоять зовсім інші й значно більші завдання. По-перше, якщо у минулому, під час сертифікатної приватизації, робилася ставка на вал приватизації, то сьогодні, при переході до виключно грошової форми приватизації (що відображено і в програмі приватизації"2000) наголошується на індивідуальну приватизацію, передприватизаційну підготовку та реструктуризацію підприємства Сьогодні, особливо з урахуванням того, що на продаж планується виставляти стратегічно важливі об'єкти, потрібен стратегічний інвестор та ефективний власник.По-друге, цього року з надходженнями від приватизації пов'язані набагато більші очікування, ніж у 1999-му: держбюджет має надійти 2,5 млрд. грн., а протягом 2000—2002 рр. — сума, еквівалентна $3 млрд.

Враховуючи негативний досвід минулого року, збільшені очікування від надходжень від приватизації та нові завдання, які перед нею ставляться, виникла реальна необхідність удосконалення як самого процесу приватизації, так і процедурного та законодавчого його оформлення та надання йому більшої прозорості. Все це і зумовило появу в останніх числах грудня минулого року відповідного президентського указу. За словами О. Мартиненка, цей документ визначає магістральні напрями у приватизації на період 2000 – 2002 років та спрямований на прискорення процесу роздержавлення власності. Згідно з документом, наступного року планується приватизувати 2200 об'єктів, тоді як 1999 року ця цифра становила 435 об'єктів. Указ передбачає приватизацію підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави або займають монопольне становище на загальнодержавному ринку. Зокрема, до 15 січня 2000 року Кабінет Міністрів має внести на розгляд Верховної Ради проект закону про приватизацію українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком". Крім того, уряду доручено до 1 лютого 2000 року передати ФДМУ перелік не менше 4 тис. об'єктів незавершеного будівництва для їх подальшої приватизації та вжити заходів для затвердження до 1 березня 2000 року переліку не менше 4 тис. земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу у 2000 році. - 2001 рр.

При цьому, на найближчі роки держава відмовляється від приватизації під інвестиційні зобов'язання та висловлює зацікавленість у участі у приватизації так званого промислового інвестора. Указом вирішується і проблема минулого року щодо закріплення у держвласності пакетів акцій підприємств. Згідно з документом, КМУ та ФДМУ до 1 лютого 2000 року повинні вжити заходів щодо максимального скорочення закріплених у держвласності пакетів.

Таким чином, передбачені в Указі заходи, безумовно, є важливим кроком у плані прискорення приватизації цього року та реалізації поставлених перед нею завдань.

Коментар

Керівник Головного управління з питань економічної політики Адміністрації Президента Євген Григоренко про Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні"

Необхідність прийняття Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні" була і крайня.

По-перше, закінчилася сертифікатна приватизація і треба було суттєво коригувати весь процес приватизації з урахуванням переходу до виключно грошової форми приватизації, коли немає необхідності в обов'язковому порядку все великі та середні підприємства перетворювати виключно на акціонерні товариства, ділити пакети акцій на ті, що треба обміняти на приватизаційні папери, та ті, що мають бути продані за гроші. Вперше з'явилася реальна можливість у держави без посередника запропонувати підприємство як єдиний об'єкт приватизації одному покупцеві — індустріальному інвестору. Але для цього треба здійснити велику підготовчу роботу з коригування законодавства і процедур приватизації. Указ якраз і позначає весь комплекс таких робіт і конкретних її виконавців, що дає в результаті державі цивілізований, прийнятий у всьому світі прозорий механізм продажу державних об'єктів приватизації.

По-друге, Указ Президента у разі його реалізації дає можливість уникнути дефолту, який став реальною загрозою для України. Передбачені Указом заходи та державні завдання дають можливість не лише знайти для багатьох державних підприємств, що погано працюють, більш ефективного власника, а й отримати від продажу цих підприємств кошти, достатні, щоб розрахуватися з першочерговими боргами держави перед зовнішніми та внутрішніми кредиторами.

Мабуть, приватизація — це один із найреальніших способів погашення боргових зобов'язань держави у найближчі 2-3 роки.

По-третє, Указ Президента — це потужний важіль розвитку недержавного сектора економіки, який дедалі більше демонструє свої переваги перед державним. Через передбачену Указом лише приватизацію 4 000 об'єктів незавершеного будівництва вдасться розморозити мільярдні вкладення, запустити у життя тисячі дрібних та середніх підприємств, створити за допомогою приватного сектора сотні тисяч нових робочих місць.

Продаж відповідно до цього Указу Президента близько 4 тис. земельних ділянок у населених пунктах — це гарантія для вітчизняних та зарубіжних інвесторів розпочати будівництво ще тисяч нових об'єктів для бізнесу.

По-четверте, Указ Президента — це сигнал не лише вітчизняним інвесторам, а й усьому світу про новий етап майнових реформ в Україні, коли держава за прикладом усіх цивілізованих держав рішуче і безповоротно йде з бізнесу, залишаючи за собою лише право займатися ним там, де воно не може сподіватися на приватну підприємливість, куди приватний бізнес поки що не піде. Про це говорять намічені Указом обсяг приватизації та галузі, підприємства, які ще донедавна були "священними коровами" державного сектора.

По-п'яте, Указ Президента — це документ, який на відміну від усіх останніх державних програм приватизації розрахований не на один, а на три роки, що вкрай важливо, коли настала черга приватизації великих підприємств, які не можуть бути продані за один рік. Через нього вперше буде забезпечено наступність річних державних програм приватизації.

І останнє — це документ, який дозволяє проводити кардинальну і водночас економічно виважену приватизацію за будь-якої політичної погоди, незалежно від того, як довго парламент розглядатиме проект чергової Державної програми приватизації. Суть його в тому, що він дає змогу вже з 1 січня поточного року розпочати приватизацію по-новому, але використовуючи старе законодавство та одночасно активно вести роботу з оновлення законодавчої бази.

Таким чином, це стратегічні, економічні та політичні особливості цього Указу. Щодо конкретних тактичних завдань, які він вирішує, необхідно звернути увагу на таке.

Перше. Указ виключає можливість маніпуляції планами приватизації на користь окремих політичних, олігархічних груп. І запроваджує прозору процедуру продажу найбільш привабливих підприємств інвесторам, які мають досвід роботи у даній галузі (сфері бізнесу), та кошти для інвестування. У той самий час не допускаються схеми підгонки інвестиційних зобов'язань під " замовлення " , які часто застосовувалися із єдиною метою продати об'єкт " своєму " покупцю. Не можна буде після вступу Указу задіяти й іншу хитрість, що використовується на цілком законних підставах — дроблення пакетів акцій на замовлення, аби вже за спиною держави через посередників продати їх єдиному покупцеві, який перебуває в тіні. Так, на жаль, було продано у нас частину обленерго. Результат цього відомий.

Друге – це гласність. Вперше відповідно до Указу Президента буде вже на початку року опубліковано всі середні та великі об'єкти приватизації, які держава має намір продати у 2000-2002 роках. Інформація поіменна з їхньою короткою характеристикою буде поширена як в Україні, так і за кордоном. І йдеться не лише про нові об'єкти, а й 2200 тих, що допродаються. Не лише міністерствам, відомствам, місцевим адміністраціям, а й уряду, народним депутатам заборонено втручатися у діяльність органів приватизації, крім випадків, передбачених законами. Надзвичайно важлива особливість, якщо врахувати практику минулих років, коли будь-який депутат, міністерства, могли під будь-яким приводом зупинити процес підготовки та продажу об'єкта приватизації, що йде за всіма правилами і законами, з усіма негативними наслідками, що з цього випливають. І що цікаво, ніхто не ніс за це відповідальності. Достатньо було лише послатися на "державні" інтереси, хоча правильніше було б їх назвати відомчими, або навіть особистими.

Третє. Указ руйнує побудовані відомствами та корпоративними групами механізми виведення найбільш привабливих об'єктів із приватизації. З цією метою буде проведено незалежну експертизу доцільності передачі державних пакетів акцій у всілякі холдинги та державні акціонерні компанії. Вже сьогодні зрозуміло, що багато хто з них створений штучно, не дає віддачі і буде ліквідовано, а їхнє майно виставлене на продаж.

Четверте. Указ передбачає, з одного боку, спрощення допуску потенційних покупців до приватизації, а з іншого — вимагає від них обов'язкового розкриття інформації про власників та засновників, що дає право державі повернути об'єкт у держвласність у разі надання недостовірної інформації.

П'яте. Указ не обмежується суто приватизаційними проблемами. Він передбачає конкретні заходи щодо подальшого впорядкування корпоративного управління у процесі приватизації, моніторинг діяльності найважливіших для держави приватизованих підприємств, розвиток вторинного ринку цінних паперів. Відповідно до Указу в країні створюється загальнодержавна система розкриття інформації про фінансово-господарську діяльність акціонерних товариств, яка будуватиметься за строго міжнародними стандартами.

Відповідно до Указу, в країні розгортається національна система підготовки та перепідготовки керівників підприємств. Комісії з цінних паперів та фондового ринку разом з урядом доручається вжити заходів щодо забезпечення прозорого фондового ринку, зосередження вторинної торгівлі цінними паперами інвестиційно-привабливих підприємств виключно на організованих ринках: біржах та ліцензованих торгово-інформаційних системах.

Намічені заходи щодо впорядкування передачі привабливих для інвесторів об'єктів у комунальну власність. Практика безплатної роздачі державою свого майна, на яке є попит, залишиться у минулому. Сьогодні місцеві Ради мають знати, що за нього доведеться або платити, або недоотримати від держави до місцевого бюджету. Мова, повторюю, йдеться про високоліквідне майно, а не про житло, інфраструктуру з його життєзабезпечення, які будуть передаватися безкоштовно.

Як бачите, навіть цей далеко не повний перелік заходів, передбачених Указом, свідчить про його неординарність та ставить в один ряд із Указом про реформування майнових відносин в АПК.

Водночас життя показує, що навіть найкардинальніші рішення можуть так і залишитися добрими намірами, якщо не буде належним чином організоване їхнє виконання.

Тому сьогодні головне завдання — не лише довести до суспільства суть і значення цього стратегічно важливого Указу Президента України, а й забезпечити на рівні уряду, місцевих органів влади беззаперечне та своєчасне виконання його кардинальних установок, найжорстокіший контроль кожного пункту. На цьому буде зосереджено роботу Головного економічного управління Адміністрації Президента України.