Фронтова батарея: як винахідник із Дніпра розробив для ЗСУ пауербанки в ящиках від патронів

Ми поспілкувалися з Ігорем, дізналися, чим він займався до війни, як починав допомагати українським військовим і чому для своїх пауербанків використовує ящики для патронів.

Ігор живе у передмісті Дніпра, а до війни десять років організовував свята — проводив дні народження та корпоративи з технічним нахилом. Виходило щось на кшталт квест-кімнати на виїзді. 24 лютого його розбудила дружина, нарікаючи на вибухи. Спочатку сім'я не могла повірити у війну і не знала, що робити — вони за політичними настроями не стежили, а тому не були готові до такого розвитку подій.

Оговтавшись від першого шоку, пара відвезла дитину в безпечне місце і повернулася. Винахідник зізнається - можна було сховатися у друзів, але таким чином вони сиділи б на місці і не допомагали б захисникам України. Тож повернулися з бажанням робити щось корисне.

Ігор навчався на електротехніка і все життя щось вирізує, паяє та експериментує. За роки роботи з технічними квестами він отримав корисне обладнання — 3д-принтер, фрезерний верстат, лазер. Обладнання та досвід вирішено було використати на допомогу фронту. На першому етапі – для збирання печей-буржуйок.

"Це було початку березня, було холодно. Потрібно було багато буржуйок. За основу взяли двосотлітрову діжку. Зв'язувалися з підприємствами, у яких це відходи виробництва. Буржуйка за структурою проста - має бути труба, дверцята. Інструмент у мене був. Так що все звелося". до "тут відрізай, тут вари". Спочатку ми силами кількох людей робили шість буржуйок. А потім відточили процес і за три години, між чаюваннями, робили вже десяток. Усього зібрали близько 140 штук", - згадує винахідник.

З приходом тепла грубки стали неактуальними, та й наробили їх достатньо. Ігор перейшов на складання невеликих туристичних печей для військових. Але по-перше вони виявилися не надто корисними, а по-друге, він незабаром помітив, як бійці заряджають техніку. Оскільки Кочет давно займається електронікою, то одразу звернув увагу на проблеми — проводи безладні, всюди трійники, все зібрано дуже незручно. Він зрозумів, що треба працювати у цьому напрямі.

Насамперед потрібен був корпус, який можна впустити, вдарити, закинути в машину і при цьому не пошкодити батарею. З цією метою ідеально підійшли дерев'яні ящики для патронів та снарядів — Ігор і сьогодні просить волонтерів, які їздять "на передок", привозити їх йому.

Інші комплектуючі (акумулятори, роз'єми) він замовляє в магазинах. Те, що не виходить купити, робить сам. Наприклад, винахідник сам проектує та друкує на 3д-принтері потрібні йому кріплення та робить плати.

Не обійшлося без консультацій із військовими. Тож Кочет зрозумів, як можна закрити потреби бійців нехай не на 100%, але хоча б на 80%. У результаті кожному пауэрбанке він встановлює від 4 до 6 роз'ємів для прикурювача, щонайменше десятка USB-портів, роз'єм для підключення світла. Заряджати пристрій можна як від мережі, так і прикурювача машини. У критичній ситуації можна навпаки запитати машину від цієї батареї.

Перший екземпляр збирався довго. По-перше, не вистачало багатьох комплектуючих, по-друге, не була "відкатана" схема складання. Зараз концепція зрозуміла і значно ефективніше робити не один пауербанк за раз, а працювати конвеєром.

Наприклад, пофарбувати одразу десять ящиків, вирізати одразу десять панелей або спаяти усі роз'єми. Загалом одна батарея коштує приблизно 6500 грн. Гроші Ігор збирає на своїй сторінці у Facebook.

Кочет додає, що йому хотілося б встановити на пауербанки ще перетворювач на 220 і повноцінні розетки. Однак для цього потрібна коробка більша. Крім того, у планах у нього обладнати свій гаджет ще й зовнішньою сонячною панеллю. Винахідник її планував зробити ще до першого екземпляра, але так і не знайшов, де можна купити. Наразі Ігор планує вирішити цю проблему.

Розповідаючи про майбутнє своєї роботи, винахідник зізнається, що його історія не про бізнес. Він не хоче на цьому заробляти гроші чи складати комусь конкуренцію. Нині його головне завдання – допомогти українським захисникам відбитися від окупантів. Після війни Кочет планує повернутись до організації розважальних заходів. Ігор каже, що йому ця робота завжди подобалася, але поки що в країні йде війна він не може собі цього дозволити.