- Категорія
- Суспільство
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
Рада врегулювала встановлення фактів народження та смерті на території, окупованій після 24 лютого
Верховна Рада встановила, що вказані у Цивільному процесуальному кодексі особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті людей стосуються не тільки законодавчо визначеної тимчасово окупованій території України, а й всієї території, в межах якої діє воєнний чи надзвичайний стан. За прийняття відповідного законопроекту №7310 в цілому у п'ятницю проголосувало 264 депутати.
Зазначимо, що ці особливості полягають в тому, що заяву про встановлення народження дитини в межах вказаної території треба подавати до суду. Це мають робити батьки, родичі, опікуни чи інші законні представники дитини, а судом може бути будь-який місцевий суд, незалежно від місця проживання заявника.
В свою чергу, заява про встановлення смерті людини в межах території може бути подана родичами померлого, їхніми представниками, або іншими заінтересованими особами аналогічно до будь-якого українського суду.
Такі справи мають розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду. У рішенні щодо встановлення факту народження мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи та про її батьків.
Підписуйтеся на YouTube-канал delo.uaСудові рішення у справах про встановлення фактів народження або смерті на зазначеній території підлягають негайному виконанню, хоча й можуть бути оскаржені в загальному порядку.
Закон набере чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування. Наразі він вже підписаний головою Ради Русланом Стефанчуком і відправлений на підпис президенту Володимиру Зеленському.
Нагадаємо, що наразі воєнний стан діє на всій території України, однак фактично рішення в першу чергу стосується територій, захоплених або які були деякий час захопленими російськими військами після їх вторгнення 24 лютого і де мали місце, зокрема, тисячі випадків смертей людей, не зареєстрованих жодними державними органами.
Зокрема, навіть Управління верховного комісара ООН з прав людини офіційно визнає, що таких випадків може бути надзвичайно багато у таких містах як Маріуполь (Донецька область), Ізюм (Харківська область), Попасна, Лисичанськ та Сєвєродонецьк (Луганська область).