Завищені ставки за депозитами, надмірний обсяг рефінансування та "слабкі" власники мають насторожити потенційних вкладників. У той же час, під час війни держава гарантує повернення всіх вкладів фізосіб. І навіть якщо банк розориться, це не буде катастрофою.
Вибір надійного банку – завдання нетривіальне. Особливо за умов кризи. Хоча банківській системі України слід віддати належне. Незважаючи на війну, вона демонструє завидну стійкість. З початку 2022 року Національний банк визнав неплатоспроможними лише три комерційні банки: Місто Банк, Мегабанк і банк "Січ". Це невеликі фінустанови, які "погоду" на ринку не робили. Крім того, у серпневому огляді банківського сектора НБУ повідомив, що обсяг грошей клієнтів на банківських рахунках зростає. Але й ризики для стабільності фінсектора однаково залишаються. Про що теж неодноразово попереджав Нацбанк.
Вище – не означає краще
У звичайного вкладника, без глибоких знань фінансової звітності та нормативів, не так багато інструментів для вибору надійного банку.
Навіть НБУ, який проводить стрес-тестування, щоб визначити стійкість банків та всього сектора загалом, спочатку не знає, хто гідно пройде тест, а хто опиниться у зоні ризику. Тому фізособам дійсно дуже важко оцінити надійність чи стійкість.
Але вже на старті можна "відсіяти" банки, з якими краще не мати справи, за розміром депозитних ставок, які вони пропонують. Звичайно, кожному хочеться одержати максимальні відсотки за вкладом. Особливо за умов високої інфляції, рівень якої у липні (до липня 2021 року) перевищив 22%. Тим не менш, чим вища ставка, яку встановив банк, тим більша ймовірність, що в майбутньому він матиме проблеми.
Підписуйтеся на YouTube-канал delo.uaЛогіка дуже проста: якщо банк пропонує за депозитом, скажімо, 18% річних, він має отримати рівноцінний дохід. Причому заробити банку необхідно не 18%, а навіть більше, оскільки будь-яка фінустанова хоче мати прибуток.
Отже, банк повинен видати комусь кредит, наприклад, під 22% річних, заплатити 18% вкладнику за депозитом і різницю у розмірі 4% покласти собі в кишеню. Це дуже примітивне пояснення. Але механізм роботи будь-якого банку приблизно такий.
Тільки ось обсяги кредитування у війну суттєво нижчі. За даними НБУ, за 7 місяців 2022 обсяг кредитів, виданих бізнесу, зріс на 7,4%, портфель роздрібних кредитів за цей період скоротився на 2,2%. Зрозуміло, є ще комісійні доходи (від касових операцій, плата за зняття готівки в банкоматах тощо). Але ж не варто забувати, що банк має за рахунок свого заробітку не лише платити відсотки за депозитами, а й покривати свої адміністративні витрати (на зарплати, на утримання відділень), а також формувати резерви під проблемні кредити.
Підозріла щедрість
Неймовірно високої прибутковості за депозитами зараз бути не може. Але як визначити, завищена ставку за вкладом чи ні? Для цього є орієнтир у вигляді Українського індексу ставок за депозитами фізосіб (UIRD). За вкладами у гривні на 30 серпня UIRD складав близько 10%.
Зміна середньозваженої прибутковості гривневих депозитів у січні-серпні 2022 року, %
Це той самий індикатор, на який можна спиратися. Само собою, в окремо взятому банку рівень депозитних ставок може бути на кілька процентних пунктів вищим. На фінальну прибутковість впливає і строк депозиту, і можливість дострокового розірвання, і сума, яку клієнт кладе на рахунок. Багато банків додають 1-2 п.п. до базової ставки, якщо клієнт продовжує депозитний договір на новий період. Загалом, може набігти доходність до 13-15% річних.
У той же час, якщо банк пропонує вдвічі вище, ніж більшість його колег на ринку – чи варто ризикувати своїми грошима?
Занадто великий, щоб впасти
Ще слід звернути увагу на такі показники як активи банку, обсяг виданих кредитів (а разом з тим і сформовані під них резерви) та обсяг залучених депозитів. Ці дані є у відкритому доступі. Нацбанк щомісяця публікує підсумки роботи банківського сектору, в тому числі окремо по кожному банку.
Причому індикатори потрібно оцінювати в динаміці, за 3-6 місяців як мінімум. Якщо у банку планомірно скорочуються активи, стискається кредитний і, що найголовніше, депозитний портфель – це можуть бути погані сигнали. Особливо, якщо на ринку в цілому зворотна тенденція.
Ще один важливий показник – обсяг рефінансування, отриманий від НБУ. Фактично, це кредитна фінансова допомога банкам з боку регулятора, щоб підтримувати їх ліквідність. У рефінансі немає нічого поганого, за умови, що банк своєчасно ці кредити повертає. Якщо обсяг рефінансування зростає та набуває загрозливих розмірів – це привід задуматися. У банку "Січ", який не зміг розплатитися з НБУ, незадовго до банкрутства рефінанс перевищував 50% зобов'язань.
ТОП-10 банків з найбільшою часткою рефінансування на 1 липня 2022 року
Крім фінансових показників є й інші маркери. Це наявність санкцій з боку НБУ (таку інформацію Нацбанк також повідомляє) та структура власності. Благо, дані про акціонерів банків знаходяться у відкритому доступі. І можна легко дізнатися, хто стоїть за конкретною фінустановою.
"Слід розглядати найбільші банки, приміряючи приказку "занадто великий, щоб впасти". Зокрема, держбанки мають додатковий захист та підстрахування з боку держави, а банки з іноземним капіталом – підтримку з боку великих банківських груп. Причому у другому випадку слід спиратися на репутацію групи та захист материнської компанії, яка має підставити плече своїй українській доньці", – радить Андрій Шевчишин.
Не буде зайвим з'ясувати, як власники допомагали банку у попередні кризи – вливали гроші у капітал, вчасно виплачували вклади тощо.
А якщо все-таки банкрутство?
Насправді, навіть якщо банк розорився, це не вирок. Адже держава повертає гроші постраждалим вкладникам через Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО). Причому, під час військового стану і через три місяці після його скасування Фонд виплачуватиме всю суму депозитів, які "застрягли" в банку, що розорився (раніше гранична сума виплати була 200 тис грн). А потім гарантована сума становитиме 600 тис грн. Ці норми закріплено у законі № 2180-IX.
Втім, є винятки, за яких ФГВФО вклади не компенсує. "Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає 12 випадків, у яких Фонд не виплачує кошти", –пояснює керуючий партнер ЮКК "Де-Юре" Григорій Трипульський.
З перерахованих у законі 12 пунктів рядових вкладників стосуються не всі. Але є й важливі. Зокрема, Фонд гарантування не повертає:
- заарештовані депозити;
- кошти на рахунку, одержані незаконно, у тому числі шляхом відмивання грошей;
- вклади у філіях іноземних банків;
- вклади у банківських металах;
- депозити, які є забезпеченням інших зобов'язань клієнта перед банком;
- гроші, які передані банку довірче управління.
"Також були прецеденти, коли Фонд відмовляв у виплаті компенсації, якщо було виявлено та доведено факти шахрайства з депозитами. Наприклад, розбивка вкладів на частини заднім числом", – наводить приклад Григорій Трипульський.
Чекаємо на свою чергу
У ситуації, коли вклад не вписується в гарантовану суму, вкладники змушені чекати, доки ФГВФО розпродасть активи банку або щось відсудить у колишніх власників.
Зазвичай у повному обсязі повернення коштів відбувається при банкрутстві невеликих банків, оскільки їх виводять із ринку досить швидко. І там ще лишаються активи, які можна продати.
Варто зазначити, що ефективність повернення грошей кредиторам (тобто, не тільки в рамках гарантії), за останні кілька років зросла. По-перше, завдяки тому, що НБУ вчасно виявляє проблемні банки.
За даними ФГВФО, які є в розпорядженні Delo.ua , у липні банки, що ліквідуються, виплатили вкладникам, у яких депозити перевищували гарантовану суму, 805 млн грн. Загальна сума, яку отримали кредитори неплатоспроможних банків у липні, перевищила 2 млрд. грн.
По-друге, великий позитив у тому, що продаж активів відбувається публічно через систему Porzorro. Це значно прискорює процес та допомагає уникнути махінацій. Наприклад, на тижні з 29 серпня до 2 вересня ФГВФО запланував продаж активів 5 банків на суму 613 млн грн.
"Найкраще при реалізації активів банків-банкрутів продається нерухомість, – комерційна та житлова, – у великих містах. Причому, якщо такі об'єкти не є проблемними, їх продаж відбувається з мінімальним дисконтом, за ціною, близькою до ринкової. Найменш ліквідні кредити, цінні папери та дебіторська заборгованість", – розповідає Андрій Волков.
Є у ФГВФО успіхи у судових розглядах з колишніми власниками банків. Станом на 1 липня Фонд зі 108 поданих позовів отримав рішення судів про стягнення майже 1,2 млрд грн з екс-власників банків "Таврика", "Столиця", "Укоопспілка" та Енергобанку.
Проте все одно треба усвідомлювати, що ліквідація банку – тривалий та складний шлях. Тому все-таки краще убезпечити себе ще при виборі фінустанови. "До того ж, ніхто і ніколи не зможе дати гарантію, що з банком нічого не трапиться. А отже, класична порада "Не тримайте всі яйця в одному кошику" стане в нагоді будь-якому вкладнику", –резюмує Андрій Шевчишин.