- Категорія
- Бізнес
- Дата публікації
- Додати Dilo.ua як бажане джерело в Google
Франшизи під час війни: на чому зараз заробляють українці і чому згортаються гучні бренди
Під час війни інтерес українців до купівлі франшиз не зник, а лише змінив форму. Замість того, щоб запускати бізнес з нуля й набивати гулі в умовах блекаутів та дефіциту кадрів, підприємці дедалі частіше купують готові моделі з налагодженими процесами.
Водночас точний масштаб ринку сьогодні не береться назвати ніхто — єдиного державного реєстру франшиз в Україні не існує. Компанії не зобов’язані офіційно реєструвати такі угоди, а під час війни гравці ще й неохоче діляться реальною статистикою відкриттів та закриттів.
За оцінками консалтингової компанії Franchise Group, в Україні налічується близько 600 франчайзерів та понад 30 тисяч закладів і магазинів, що працюють за франшизою. Загальну динаміку активності частково відображає і ритейл: за даними Асоціації ритейлерів України (RAU), за дев’ять місяців 2026 року 107 досліджених торговельних мереж відкрили 1739 магазинів і закрили 866 — чистий приріст становив 873 точки.
Видання Dilo розпитало профільних експертів, які ніші приносять гроші під час війни, скільки коштує вхід у готовий бізнес та чому навіть гучні бренди з багаторічною історією змушені згортати мережі.
Гучного імені вже недостатньо: як підприємці обирають франшизу під час війни
Після фактичної зупинки ринку у 2022 році та поодиноких угод у 2023-му інтерес до купівлі франшиз в Україні стабільно відновлюється. У 2025–2026 роках, за словами директора Асоціації франчайзингу (Україна) Андрія Кривоноса, кількість запитів помітно зросла. Проте сам підхід покупців до вибору бізнесу кардинально змінився.
"Значний попит зосереджений у бюджетному сегменті — до $20 тисяч. Такі мікрофраншизи купують не заради пасивного доходу, а для самозайнятості — як робоче місце для себе та родини, щоб мінімально наймати персонал. І якщо раніше нормою вважалася окупність за два роки, то зараз інвестори орієнтуються на повернення вкладень до року", — пояснює Андрій Кривонос
Втім, інвестори охоче заходять і в дорожчі проєкти — у сегменті від $30 до $60 тисяч і вище. Проте тепер покупці скрупульозно рахують операційні витрати та ризики, а самого гучного імені на вивісці їм уже недостатньо.
"Наприклад, у нас є 12 угод із мережею Pizza Day з інвестиціями від $40 тисяч — частина закладів уже працює, частина готується до відкриття. Також маємо три відкриті точки "Мій М’ясний" із чеком близько $60 тисяч та активний інтерес до зоомагазинів Petslike від $30 тисяч. Підприємці готові вкладати значно більші суми, якщо бачать зрозумілу модель роботи та реальну перспективу повернення грошей", — розповідає засновниця та керівниця компанії Franchise Group Мирослава Козачук.
Водночас, попри зростання інтересу та нові угоди, запусків від новачків на ринку небагато. За оцінкою Андрія Кривоноса, більшість нинішніх відкриттів — це або переїзд наявних закладів у безпечніші та більш прохідні локації, або розширення вже досвідчених партнерів мережі.
Що відкривають: ставки на їжу, тварин і дітей
Попри те, що ресторанний ринок зараз переживає чи не найважчі часи, попит на швидку та доступну їжу не зник — змінився сам підхід до форматів. За словами експертів, високі операційні витрати, брак персоналу та потреба забезпечувати заклади автономним живленням під час блекаутів змусили інвесторів відмовитися від громіздких приміщень на користь компактних точок.
"Попит на купівлю таких франшиз тримається передусім на доступній ціні входу та ілюзії, що цей бізнес найпростіший: мовляв, люди їстимуть завжди, а власник бренду допоможе все налаштувати. У результаті замість ресторанів на десятки столиків підприємці обирають пекарні, піцерії формату take-away або монокафе навколо одного-двох зрозумілих продуктів — як-от Momo, "Зернова", I love kebab, Meal Time чи IQ Pizza. Такі заклади простіше відкривати, утримувати й масштабувати", — пояснює Андрій Кривонос.
Тією ж логікою базових потреб керуються інвестори й у ритейлі та сфері послуг. Гроші йдуть у ніші, від яких люди не можуть відмовитися навіть під час війни: усе, чим користуються щодня або що неможливо відкласти "на потім". За словами директора Асоціації франчайзингу, саме в цих сегментах бізнес продовжує масштабуватися — зокрема, нові точки відкривають мережа Spar (на Київщині, Сумщині та Волині) і медичні центри "Діла" (на Київщині).
Окремий напрям на ринку — бізнес, пов’язаний із дітьми: від розважальних центрів до приватних садочків, комп’ютерних шкіл та курсів розвитку. Попри загальну економію, батьки, які залишаються в Україні, не готові скорочувати витрати на малечу, з іншого — розвиток цього сегмента обмежує не платоспроможність родин, а демографія — клієнтів у країні фізично стає менше, що вже боляче б’є по освітніх франшизах.
"Батьки справді продовжують інвестувати в розвиток дітей навіть у складні часи. Проте ми бачимо, що саме освітні напрями зараз втрачають позиції: частина закладів змушена закриватися не стільки через економію родин, скільки через відтік дітей за кордон. Особливо відчутною ця тенденція стала напередодні зими", — говорить Мирослава Козачук.
Географія без стереотипів: від Закарпаття до прифронтового сходу
Поширене уявлення про те, що весь бізнес зосередився на заході країни, учасники ринку оцінюють по-різному. Андрій Кривонос справді фіксує найбільше запитів із західних областей — Львівщини, Закарпаття та Івано-Франківщини. Натомість Мирослава Козачук застерігає від того, щоб називати захід України головним центром попиту: за її словами, Львів, який є одним з найбільших осередків українського франчайзингу (звідси виросли проєкти холдингу !FEST та "Львівські круасани"), уже близький до насичення. Тому нова хвиля відкриттів там зміщується у менші міста регіону.
"Зараз активно розвивається Луцьк. Водночас бачимо великий потенціал у містах, де франчайзинг ще не реалізував усіх своїх можливостей, зокрема в Ужгороді, Мукачеві, Івано-Франківську та Чернівцях. Саме там очікуємо нову хвилю відкриттів і масштабування мереж", — розповідає Мирослава Козачук.
Щодо франчайзингового розвитку в Києві, за спостереженнями Кривоноса, у столиці немає масового відтоку мережевих закладів: якщо одна точка зачиняється, приміщення швидко займає інший орендар. Причому саме франчайзингові заклади виявляються значно стійкішими за незалежні поодинокі кав'ярні чи ресторани, які зараз закриваються десятками, не витримуючи тиску витрат.
Але найбільш показовий тренд 2026 року — інвестиції у прифронтових регіонах.
"Особливо показовий Харків та область: попри постійні обстріли та високі ризики, підприємці продовжують інвестувати й відкривати нові об'єкти. Тобто географію розвитку сьогодні визначає не лише безпека, а й потенціал конкретного міста та платоспроможний попит", — наголошує Мирослава Козачук.
Більше того, за словами Андрія Кривоноса, окремі мережеві заклади продовжують працювати навіть на прифронтовій Донеччині — зокрема, кав'ярня мережі Momo досі відкрита у Краматорську, навіть в умовах постійних обстрілів та обов'язкової евакуації сімей із дітьми.
Чому закриваються відомі бренди: криза чи "вік" компанії
Проте 2026 рік приніс і гучні закриття. Ринок сколихнула новина про згортання до кінця року мережі компанії "Сирне королівство" — на момент оголошення із 84 довоєнних магазинів залишалося лише 32. Крім того, про припинення роботи заявила мережа ресторанів Salateira, яка пропрацювала майже 15 років і ще влітку заявляла про плани масштабування, також зачинилися магазини Usupso та O!Some.
Водночас ринок не стоїть на місці: з’являються й нові проєкти — наприклад, мережа зоотоварів Petslike, яка готується до відкриття першого партнерського магазину.
Експерти застерігають від того, щоб списувати всі закриття виключно на війну та складну економіку. Частина мереж згортається через реструктуризацію, поділ бізнесу, зміну інтересів засновників або природне старіння самої моделі.
"У франчайзингу, як і в будь-якому бізнесі, є свій життєвий цикл. Наприклад, мережа "Піца Челентано", яка працювала з кінця 1990-х, давно закрила заклади в Києві та Вінниці й залишила лише кілька точок у Львові. За майже 30 років змінився сам ринок, смаки споживачів, а засновники вирішили рухатися в інших напрямках. Казати, що всі франшизи зараз закриваються тільки через погану економіку, не можна", — пояснює Андрій Кривонос.
Такої ж думки дотримується і Мирослава Козачук і додає, що вирішальним фактором сьогодні є не стільки зовнішні кризи, скільки внутрішня гнучкість самої компанії. За її словами, на ринку перемагають мережі, які вчасно переглядають фінансові умови та формати під нові реалії — скорочують площі, дбають про енергонезалежність та оновлюють меню.Натомість ті, хто намагається працювати за довоєнними лекалами, поступово втрачають позиції. Саме вміння швидко адаптуватися, а не впізнаваність бренду, стало головним критерієм виживання на ринку франшиз у 2026 році.