HR Wisdom Summit 2026: як компанії можуть розпізнати професійне виснаження та підтримати працівників

На HR Wisdom Summit 2026 від Delo.ua. представники компаній розповіли, як розпізнати ознаки емоційного виснаження, чому підтримка ментального здоров'я має бути частиною управлінської культури та які практики вже впроваджують роботодавці.   

В дискусії взяли участь:

• Co-Founder Power Mental Health, магістр психології Олена Матушенко (модераторка);
• Операційний директор Тева в Україні Дмитро Судак;
• Директорка з персоналу, корпоративного партнерства та комунікацій агропромхолдингу "Астарта-Київ" Світлана Мозгова;
• Генеральна директорка Глобального договору ООН в Україні, голова Ради регіональних мереж Глобального договору ООН у Східній Європі та Центральній Азії Тетяна Сахарук;
• Business Development Partner at Wellbeing Company Катерина Агапос (Кондратюк).

Модераторка панелі Co-Founder Power Mental Health, магістр психології Олена Матушенко розпочала дискусію з питання: "Що є ознакою емоційного та професійного вигорання?". 

Вигорання - це не просто втома: три ознаки емоційного виснаження 

Операційний директор Тева в Україні Дмитро Судак наголосив, що вигорання - це не просто втома. Передусім, це стан, коли людина протягом тривалого часу не може повноцінно відновитися навіть після сну і продовжує відчувати виснаження. 

Одним із головних чинників такого стану може бути тривалий стрес, у якому сьогодні живе багато людей. 

За словами Судак, існують три ключові ознаки професійного та емоційного вигорання. 

Перша - відсутність відновлення. Навіть після відпочинку людина не відчуває припливу сил і залишається втомленою.

Друга - зниження залученості до роботи та життя загалом. Людина починає дистанціюватися від спілкування, робочих процесів, стає більш дратівливою. Можуть проявлятися елементи токсичної поведінки або небажання взаємодіяти з колегами.

Третя ознака - виснаження навіть від звичних завдань, які раніше давалися легко. Навіть якщо обсяг навантаження не збільшується, людина все одно відчуває значно більшу втому. 

На його думку важливо вчасно помічати такі сигнали. Керівництво має не ігнорувати ці ознаки, а діяти проактивно.

"Якщо вночі була повітряна тривога чи безсонна ніч, очікувати від людини максимальної продуктивності та глибини мислення наступного дня можна, але навряд чи це буде реалістично", - зазначив Судак.

Саме тому важливо відкрито говорити про психоемоційний стан у команді, визнавати, що такі труднощі існують, підтримувати одне одного та разом шукати способи полегшити навантаження й покращити самопочуття. Для кожної людини ці рішення можуть бути індивідуальними.

Судак також переконаний, що будь-які зміни мають починатися з керівництва. 

За п'ять років кількість звернень через важкий емоційний стан зросла у 95 разів - Агапос 

Business Development Partner у консалтинговій компанії Wellbeing Company Катерина Агапос (Кондратюк) підтримала думку Судака і наголосила, що стрес є однією з основних причин емоційного та професійного вигорання. 

Водночас, за її словами,  вигорання може проявлятися по-різному, і в робочому середовищі його симптоми часто залишаються непоміченими. 

Агапос порівняла вигорання з діагностованою анемією. 

Людина втрачає мотивацію,  її вже ніщо не надихає. Вона втрачає сенс до роботи", - розповіла Агапос, говорячи про сигнали вигорання. 

Вона також зауважила, що більшість людей не можуть чітко описати свій психоемоційний стан. 

У колективі людина може говорити про себе лише загальними словами: "У мене важкий емоційний стан".

Агапос зазначила, що саме з такими формулюваннями найчастіше звертаються до їхнього сервісу. 

"Людям, які не відвідують терапію, які не проходять психоедукацію, важко індентифікувати і вербалізувати, що саме з ними відбувається. Чи це вигорання, чи це депресія, чи апатія. Людина може тільки здогадуватися", - пояснила експертка. 

У Wellbeing Company проаналізували, що за останні шість років через їхній сервіс пройшло понад 109 тис. консультацій. 

"На сьогодні ми бачимо, що за останні п'ять років саме запити у темі "важкий емоційний стан" зросли у 95 разів. Це дуже високий показник", - підкреслила Агапос. 

Ментальне здоров'я починається не з психолога в штаті, а з того, чи чують людей керівники 

Матушенко поцікавилася, як компаніям можна перейти від разових активностей - наприклад, запрошення тренера, проведення вебінару чи офлайн-заходу - до створення системи ментальної підтримки співробітників.

Директорка з персоналу, корпоративного партнерства та комунікацій агропромхолдингу "Астарта-Київ" Світлана Мозгова розповіла, що в компанії сформовано систему підтримки активного довголіття працівників, у якій ментальне здоров'я є одним із чотирьох взаємопов'язаних напрямів. Корпоративна програма "Активне довголіття" також охоплює підтримку фізичного здоров'я, економічної стійкості та соціальної включеності, допомагаючи працівникам довше залишатися здоровими, професійно затребуваними й економічно активними.

За словами Мозгової, розвиток системи психологічної підтримки розпочався у 2022 році.

"Коли у громадах нашої присутності, а ми працюємо у восьми областях, приймали людей, яких евакуювали, наші працівники щодня стикалися зі складними психологічними станами. Тому ми насамперед навчили тих, хто працював із людьми, — кадровиків, соціальних працівників і керівників. Ми почали з психоедукації: навчали людей розпізнавати власний емоційний стан і стан інших, надавати першу психологічну допомогу, говорити про ментальне здоров'я без стигми. Саме це стало основою для подальшого розвитку системи підтримки", — розповіла Мозгова.

Наступним кроком стало створення за підтримки Посольства Великої Британії перших центрів психосоціальної підтримки – Safe Spaces.

"Ми побачили, наскільки затребуваними є такі послуги. Цей досвід став основою для спільної роботи з Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності України над моделлю Центрів життєстійкості, яка згодом була масштабована на державному рівні. Так з’явилася програма "Життєстійкість" та понад 400 Центрів життєстійкості, у яких будь-який мешканець громади може безкоштовно отримати психосоціальні послуги, — сказала вона.

Сьогодні Астарта продовжує підтримувати 12 Центрів життєстійкості у громадах своєї присутності, послугами яких уже скористалися понад 64 тисячі людей, зокрема працівники компанії, члени їхніх родин і жителі громад.

Мозгова наголосила, що роботодавцям не обов'язково створювати власну психологічну службу, щоб забезпечити людям доступ до якісної психосоціальної підтримки.

"Я не втомлююся казати всім HR-фахівцям: якщо у вас немає власного психолога, подивіться, які сервіси вже працюють у вашій громаді. Співпраця з Центрами життєстійкості чи іншими місцевими сервісами може стати ефективним рішенням для підтримки працівників, їхніх родин і жителів громади", — додала вона.

За її словами, система підтримки в Астарті поєднує внутрішні інструменти — психоедукацію, корпоративних психологів, навчання керівників і працівників — із можливостями Центрів життєстійкості. Такий підхід дає змогу забезпечити своєчасну психологічну допомогу, розвивати навички стресостійкості та зробити психосоціальну підтримку доступною не лише на робочому місці, а й у громадах.

Говорячи про ментальне здоров'я, Світлана Мозгова підкреслила, що його не варто зводити лише до наявності психолога.

Понад 40 компаній працюють над стратегіями підтримки ментального здоров’я - Сахарук 

Генеральна директорка Глобального договору ООН в Україні, голова Ради регіональних мереж Глобального договору ООН у Східній Європі та Центральній Азії Тетяна Сахарук зазначила, що організація вже другий рік працює з бізнесом над питаннями підтримки ментального здоров’я працівників.

За її словами, у межах Глобального договору ООН діє робоча група з підтримки ментального здоров’я у бізнесі, до якої входять понад 40 компаній. Учасники щомісяця зустрічаються, обговорюють власний досвід, діляться практиками та шукають способи оцінити ефективність таких програм.

Сахарук зазначила, що компанії також намагаються зрозуміти, як вимірювати результати підтримки ментального здоров’я, скільки такі програми коштують для бізнесу, чи варто інвестувати в цей напрям, якщо ресурси обмежені, а також із яких кроків варто починати.

Вона додала, що її тішить, що компанії поступово починають створювати власні стратегії підтримки ментального здоров’я.