"Найбільшою мотивацією має бути не страх, а гордість відстоювати нашу Україну": Роман Шурдук, директор компанії «Фрезеніус Медикал Кер Україна»

Що стало причиною вашого рішення про мобілізацію? Це була повістка чи добровільна мобілізація?

- В цьому питанні приховане глибинне нерозуміння суті громадянського обов’язку, регулювання, пов’язаного з воєнним станом та викривлене уявлення про умови суспільного договору в державі. Відповідно до 65 ст. Конституції України, захист країни є прямим конституційним обов’язком громадян України. Тому після оголошення загальної мобілізації розмови про «хочу-не хочу» просто несерйозні і викликають у мене подив. 

Ми звикли багато вимагати від держави і критикувати її (часто небезпідставно), але будь-якому праву завжди кореспондує обов’язок, а захист Вітчизни – це квінтесенція громадянського обов’язку. Якщо більш метафорично, то мені подобається вислів одного відомого українського діяча: «Служба – мій спосіб бути у гармонії із собою та суспільством, у якому я живу». 

Є і другий аспект проблеми. Багато наших співгромадян не розуміють, що для України ця війна є тотальною. Як для держави, що веде тотальну війну, суспільство не до кінця усвідомлює свою роль і неповною мірою залучене як до безпосередньо військової сфери, так і до супутніх галузей. 

Для нас ця тотальність передбачає, що навіть за відсутності переходу на військові рейки на державному і законодавчому рівні, всі ми маємо робити більше, ніж робимо. Крапка. Кожен мусить поставити собі питання, який відсоток свого доходу я віддаю на оборону? І тут не йдеться про податки – платити тільки податки недостатньо. Те саме стосується особистих зусиль нефінансового характеру.

Чому саме Нацгвардія? 

- Потребу в тих чи інших спеціальностях визначають центри комплектації. Нацгвардія є такою самою складовою сил оборони, як і решта воєнізованих формувань. 

Мені пощастило – у мене є військова спеціальність, за якою я несу службу. За ті п’ять місяців, що я служу, можу точно сказати, що вирізняє Нацгвардію (бо я, як і більшість людей, до служби небагато знав про ці особливості). З огляду на правоохоронне коріння, у Нацгвардії дуже важливу роль відіграє верховенство закону і правовий порядок. Не просто порядок у військовому розумінні, а саме правовий порядок. Тому і в ставленні до військовослужбовців, і в усіх процесах, які зараз заточені на оборону держави, ключовий фокус – на дотриманні законодавства. Часом це – виклик (сміється).

Але для мене як для юриста – велике везіння опинитися у структурі, для якої верховенство закону є константою. Так було і до війни, яка лише актуалізувала сказане. Тому тут я почуваюся на своєму місці.

Ще одна важлива особливість Нацгвардії полягає в тому, що і командування, і управління зосереджене на забезпеченні військовослужбовців, які воюють і несуть службу. Переважна більшість моїх колег розуміє, що ми займаємось часом безкінечною паперовою роботою не заради процесу, а заради військовослужбовця, якому треба допомогти, вчасно забезпечити всім необхідним, захистити його права і зробити це у законний спосіб. Це і є суть менеджменту, універсальна для будь-якої організації, військової чи цивільної. І це мені подобається у Нацгвардії.

Ви йшли в армію на певну посаду чи обирали вже після мобілізації?

- Мені імпонує ідея про загальну мобілізацію з елементами рекрутингу. Я переконаний, що рекрутинг потрібний. І в певному сенсі, у мене відбувся такий рекрутинг – я служу за своєю військовою спеціальністю, військовим юристом.

З огляду на вік і військове звання, спочатку я був мобілізований командиром взводу оперативного призначення на БТР, але мені пощастило з керівництвом, яке, дізнавшись про мою військово-облікову спеціальність і провівши зі мною не одну співбесіду, спрямувало мене на виконання завдань за моїм безпосереднім фахом. Тобто сьогодні я писар (сміється) в одній з бригад Нацгвардії. З батьком сміємось, що Мазепа теж був писарем (дов. Писар Війська Запорізького – одна з найвищих тогочасних посад, близька до нинішнього Прем’єра).

Ви можете назвати підрозділ, у якому служите, і посаду?

- Це бригада Нацгвардії України, яка існувала задовго до війни. Великий організм, який наразі перелаштувався з правоохоронної діяльності на потреби війни. Мій підрозділ брав активну участь у захисті Донеччини і звільненні Півдня України, а зараз тримає там рубежі. Серед захисників Маріуполя чимало наших гвардійців. Я – військовий юрист.

Чи проходили ви курс молодого бійця або додаткове навчання?

- Враховуючи мою спеціальність (я – адвокат, кандидат юридичних наук), на додаткове навчання мене не скеровували. Курс молодого бійця мені провели мої безпосередні керівники і колектив, які є фаховими спеціалістами у своїй сфері.

Крім того, у мене вже було офіцерське звання, 2008 року я закінчив військову кафедру.

У 2008 році мотивація для цієї освіти була вкрай низька. Все радикально змінилося з початку цієї ітерації військової агресії росії 2014 року.

Також мені дуже імпонує ідея сил територіальної оборони, яка, на мою думку, з огляду на дефіцит часу не була повно реалізована до повномасштабного вторгнення. Впевнений, що вона буде доопрацьовуватися. В України немає іншого шляху, окрім як одна з моделей тотального громадянського залучення до оборони, наприклад, за ізраїльським сценарієм.

Як багато ваших знайомих зараз захищає країну?

- Це складне питання... Небагато – якщо дуже коротко. 

Я щиро захоплююся тими, хто служить/служив, вони – приклад для мене. Незалежно від роду військ і завдань – сили оборони потребують всіх.

Я дуже поважаю і вдячний тим, хто активно залучений опосередковано. Але я з усіх сил утримуюся від оцінювання тих, хто не залучений взагалі, або, як би це коректно сказати… поверхнево залучені. 

На жаль, чимала частина нашого соціуму продовжує жити у рожевій бульбашці, хоча зріле суспільство повинне визнавати об’єктивні обставини і називати речі своїми іменами: ми далекі від перемоги. Зараз ми продовжуємо боротися за виживання, яке нам жодним чином не гарантоване. І якщо ми всі не усвідомимо цього і не вдамося до активних дій, то можемо знову стати колонією імперії. 

З вашою цивільною посадою і регаліями ви могли б легко не служити по броні чи з інших поважних причин. Вам не казали: “Навіщо тобі це?”

- Це перебільшення. Будь-який керівник підприємства має зробити так, щоб система за його відсутності не колапсувала. Тому в хорошій організації є плани наступництва, і, на мою думку, цілком логічно, якщо чоловік-керівник бізнесу будує такі плани з огляду на свою заміну кимось із прекрасної половини людства. Коли такі керівники підуть у військо, а керувати підприємствами продовжать їх наступниці, від цього виграє і військо, поповнившись спеціалістами з досвідом, зокрема, й міжнародного бізнесу, і підприємство, і суспільство. Оскільки тоді держава побачить, що таке насправді гендерна рівність. Наші жінки – суперкваліфіковані і мотивовані.

Чи плануєте ви під час служби бути активним у своїх цивільних проєктах?

- Я дуже багато про це думаю – впродовж усіх п’яти місяців, що служу: я ось намагався знайти час, натхнення, сили і внутрішній ресурс, щоб записати цей матеріал, приблизно чотири місяці (сміється). Бо я не розумію, звідки у мобілізованого офіцера є час і наснага, щоби продовжувати займатися цивільними чи якимись супутніми проєктами.

Офіцери, з якими я працюю у бригаді, – фахові професіонали, які з раннього-раннього ранку до пізньої-пізньої ночі займаються своїми безпосередніми обов’язками. Зараз, під час війни, у них немає вихідних і святкових днів. 

Багато історій, коли власники чи керівники бізнесів займаються ними під час відпусток чи дистанційно. Наскільки, на вашу думку, це ефективно? 

- Це дуже залежить від типу служби. Є діяльність, орієнтована на публічні прояви чи фандрейзинг, підрозділи, в яких існують можливості для не тотального залучення – мені здається, це стосується більше бойових підрозділів спеціального (і навіть специфічного) призначення, де гарно організована система ротації з тривалими періодами відпочинку після активних бойових дій. Тоді, можливо, такий графік дозволяє вести якусь паралельну діяльність.

Але у середньостатистичного мобілізованого офіцера немає ні часу, ні сил займатися чимось іще.

Як компанія «Фрезеніус Медикал Кер Україна» працює без вас – ви делегували повноваження, найняли нового керівника чи все ж таки трохи з вами? 

- Мені дуже пощастило з компанією, з людьми, що мене оточували, «Фрезеніус Медикал Кер Україна» дуже активно допомагала і нашим пацієнтам, і медичним установам по всій Україні, які активно підтримують сили оборони.

Багатьом організаціям можна брати приклад з компанії, у якій мені пощастило працювати директором, – з точки зору допомоги силам оборони. Колектив компанії залучений до подолання наслідків війни на 100%. 

Взагалі, в Україні передбачено порядок увільнення на період проходження військової служби за призовом під час мобілізації, що власне зі мною відбулося. І повертаючись до теми наступництва, у нашій організації прекрасна, професійна і дуже мотивована заступник директора, яка очолює компанію з моменту мого увільнення. На моє глибоке переконання, попри всі складнощі, вона ефективно і достойно продовжує керувати дочірнім бізнесом корпорації в Україні на благо пацієнтів у наших клініках та комунальних лікарнях, а також допомагає підтримувати приватні партнерські медичні центри по всій Україні.

Ви професійний управлінець – наскільки цей скіл допомагає в армії?

- На цьому варто загострити увагу. Армія – це класне місце для боротьби з упередженнями. Одне з упереджень, заручником якого в тому числі був і я, полягало в дещо іронічному ставленні до військових. Це упередження спростувалося на другий день мого перебування на військовій службі. Бо концентрація мотивованих освічених спеціалістів, які прекрасно знають свою справу, тут надзвичайно висока.

Безсумнівно, досвід менеджменту, софт і хард скіли, освіта і просто людський досвід можуть бути корисними і для військових підрозділів, і для сил оборони в цілому. Тому керівники приватних підприємств могли би принести у військо дещо іншу культуру управління, яка буде потрібною і яка неминуче має поширитись, якщо ми дійсно будуватимемо армію за стандартами НАТО.

З іншого боку, у військовій службі є чимало інструментів, процесів, підходів, які б я після війни з радістю імплементував в управління цивільною бізнесовою організацією.

Є документи, де часто можна змінити титульний аркуш – і зробити їх локальним актом бізнес-організації. А якщо ще й впровадити відповідну культуру, щоб усе залишалося не лише на папері, це стало би просто апофеозом менеджменту. В нашому війську є у кого вчитися!

Якби ви писали мотиваційний лист для тих, хто з якихось причин не йде до армії, що б ви їм сказали одним абзацем?

- Тут мені згадується перефразована цитата, здається, Гавела: «Той, хто між гідністю і холодильником обирає холодильник, зрештою, втрачає і те, й інше».

Якщо зараз не виконати свій обов’язок і не зробити більше, ніж ти робиш сьогодні, зовсім не гарантовано, що завтра ти і твої найближчі люди взагалі житимуть у своїй державі і називатимуть себе українцями. 

Час почати усвідомлювати фактичні обставини і починати залучатися хоча б зі страху втратити все – бо безліч наших співгромадян уже все втратили. Хоча в громадянському сенсі, звісно, мотивацією повинен бути не страх втратити життя чи безпеку, а страх втратити себе та свою Батьківщину. Та й взагалі не страх, а гордість відстоювати нашу Україну