- Тип
- Спецпроєкт
- Категорія
- Бізнес
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
"Нічого для ветеранів без ветеранів": як Kernel будує систему підтримки колишніх військових
Повернення ветеранів до цивільного життя стає одним із ключових викликів для українського бізнесу. Після фронту людям потрібні не лише реабілітація та психологічна підтримка, а й можливість знову відчути себе частиною команди, реалізувати свій потенціал і знайти нові професійні сенси. Саме тому дедалі більше компаній переглядають власні підходи до роботи з ветеранами, перетворюючи окремі соціальні ініціативи на системні програми реінтеграції. Про досвід компанії Kernel ми розказуємо у рамках спецпроєкту “Ветеранська економіка”.
У Kernel шлях роботи з ветеранами розпочався задовго до повномасштабного вторгнення. Ще після 2014 року компанія почала працювати з ветеранами АТО та ООС, а після лютого 2022-го масштабувала цей досвід у комплексну екосистему підтримки, яка супроводжує людину від моменту мобілізації до повернення на роботу, кар’єрного розвитку чи навіть запуску власного бізнесу. Сьогодні ця система охоплює близько тисячі мобілізованих співробітників і майже 300 ветеранів, які вже працюють у компанії.
Підтримка – з дня мобілізації
У Kernel переконані: турбота про ветерана починається не після демобілізації, а в день, коли працівник долучається до війська. Як згадує директорка з управління персоналом Kernel Наталія Теряхіна, на початку повномасштабної війни компанія не створювала окремої стратегії – вона просто реагувала на реальні потреби людей.
«Ми подивилися на ситуацію очима родини, де мобілізують чоловіка. Виникає безліч організаційних питань, потрібно терміново купити екіпірування, зібрати речі. Тому компанія ухвалила рішення виплачувати підйомні кошти в день мобілізації, щоб людині не доводилося витягувати гроші із сімейного бюджету», – розповідає Теряхіна. Так компанія почала централізовано закуповувати форму, спорядження та інші необхідні речі для своїх співробітників на фронті. Паралельно була побудована система постійного зв’язку із мобілізованими та їхніми родинами.
Для Kernel це стало не разовою допомогою, а довгостроковим супроводом. Особливо важливо це для працівників у громадах, де зосереджена значна частина виробничих активів компанії. Якщо чоловік перебуває на фронті, а вдома залишаються дружина, діти чи літні батьки, компанія допомагає не лише фінансово, а й у побутових питаннях – від ремонту до господарських робіт.
«Ми розуміємо, як складно жінці без чоловіка. А Kernel має інфраструктуру й ресурси на місцях, тому може і прагне допомогти», – зазначає Наталія Теряхіна.
Не залишити сам на сам
Окремий напрям системи підтримки – допомога пораненим військовим і їхнім родинам. У рамках проєкту «Пліч-о-пліч» компанія допомагає з лікуванням, пошуком спеціалізованих медичних закладів, придбанням дефіцитних препаратів, логістикою та проживанням для членів родини. У разі отримання інвалідності працівник отримує значну матеріальну допомогу, а в разі загибелі – виплата родині у розмірі 1 млн грн. Такий підхід формує не лише довіру серед військових, а й впливає на всю команду компанії.
«Наші співробітники бачать, що якщо їх мобілізують, їхні родини будуть захищені, а після повернення їм гарантовано збережуть робоче місце. Це важлива частина нашої культури», – говорить Теряхіна.
Саме безперервність цієї підтримки, за словами HRD Kernel, пояснює, чому компанія має значно вищий рівень повернення ветеранів на роботу, ніж багато інших роботодавців.
Під час великої загальної зустрічі з ветеранами один поранений агроном із Харківського кластера (який пройшов через ампутацію кінцівки) увімкнув камеру і розповів свою історію. Він сказав: “Коли я прокинувся в реанімаційній палаті після операції, першим, кого я побачив біля свого ліжка, був директор мого кластера”. Тобто керівник особисто приїхав провідати колегу, бо компанії не байдуже – це реальний показник культури Kernel.
Від адаптації до нових можливостей
Сьогодні в Kernel працює майже 300 ветеранів. Близько двох третин із них – це колишні співробітники компанії, які повернулися після служби, ще 110 – ветерани, найняті із зовнішнього ринку праці. Компанія свідомо відмовилася від практики формального працевлаштування ветеранів заради звітності.
«Ми оцінюємо людину насамперед як професіонала. Ми не відмовляємо через статус ветерана, але й не наймаємо лише через цей статус. Якщо людина відповідає вимогам посади – ми раді бачити її в команді», – пояснює Теряхіна.
Водночас компанія створила систему адаптації, яка враховує індивідуальні потреби кожного ветерана. Поступово в Kernel дійшли висновку, що найкращим рішенням є не нав’язування великої кількості сервісів, а надання права вибору. На початку програми компанія прагнула максимально охопити ветеранів психологічними консультаціями, медичними обстеженнями та іншими сервісами. Але практика показала: головне не кількість послуг, а рівень задоволеності людини та її поінформованість про доступні можливості.
Саме тоді в компанії сформулювали один із головних принципів своєї роботи: «Нічого для ветеранів без ветеранів». Цей підхід дозволив створити програму, яка постійно змінюється відповідно до реальних запитів людей, а не до уявлень менеджерів про те, що ветеранам може бути потрібно.
Родина як частина реінтеграції
Одним із найбільших відкриттів для команди стала роль родини в процесі адаптації. У Kernel переконані: працювати лише з ветераном недостатньо. Повернення до цивільного життя завжди відбувається в контексті сім’ї. Тому до програм підтримки були інтегровані дружини, діти та близькі ветеранів. Для них проводяться окремі зустрічі, надається психологічна допомога та створюються можливості для спілкування.
«Ми зрозуміли, що неможливо якісно адаптувати ветерана, якщо працювати з ним ізольовано від його сімейного контексту. Максимальний результат досягається лише тоді, коли підтримку отримує вся родина», – зазначає Теряхіна.
Відновити кар’єру або побудувати нову
Ще одним важливим напрямом стала професійна реалізація ветеранів після повернення. У компанії діють три окремі треки розвитку: кадровий резерв, наставництво за принципом «рівний-рівному» та програма інструкторів із тактичної медицини.
Кадровий резерв відкриває ветеранам можливість будувати управлінську кар’єру. Наприклад, один із учасників програми вже пройшов шлях від лінійного інженера-енергетика до кластерного керівника, який відповідає за роботу енергосистем одразу кількох наших підприємств. За словами Теряхіної, після фронту людям часто потрібна не лише робота, а й нові сенси.
«На війні людина має дуже чітке розуміння значущості своєї місії. Повернувшись у цивільне життя, вона часто втрачає це відчуття. Тому нам важливо відкривати ветеранам нові горизонти розвитку», – говорить вона.
Особливу увагу в Kernel приділяють ветеранам із пораненнями та інвалідністю. Для одного з агрономів після ампутації компанія придбала спеціально обладнаний автомобіль, який дозволив йому продовжити працювати в полях. Для іншого співробітника після ампутації була адаптована виробнича лінія, щоб він міг повернутися на свою попередню посаду.
У компанії переконані: найгірше рішення – створювати для ветерана формальну або «штучну» роботу.
Ветеранам життєво необхідно приносити реальну цінність компанії й бачити результат своєї праці. Саме тому адаптація робочих місць під реальні завдання стала нашим головним фокусом
Ветеранська економіка починається з підприємництва
Окремим напрямом роботи Kernel стала підтримка ветеранського підприємництва. Компанія виступає партнером освітніх програм для ветеранів, допомагає розвивати бізнес-навички та ділиться власною експертизою через менторські програми. Водночас підтримка не обмежується навчанням.
У 2024 році сім із десяти регіональних закупівельних офісів Kernel співпрацювали з ветеранами-фермерами. Загалом компанія працювала із 50 фермерськими господарствами, заснованими ветеранами. На думку Наталії Теряхіної, саме розвиток ветеранського підприємництва може стати одним із найефективніших інструментів реінтеграції.
«Власний бізнес перетворює ветерана з об’єкта допомоги на повноцінного суб’єкта економіки. Людина створює додану вартість, генерує нові робочі місця і повертає собі контроль над життям», – переконана вона.
При цьому держава і великий бізнес мають допомагати ветеранам не лише прямими грантовими грошима. Їм потрібен комплексний супровід: навчання, допомога у побудові життєздатних бізнес-моделей, сприяння у створенні ринків збуту та пошуку клієнтів. Компанії часто не знають, як правильно упакувати ідею чи невеликий проєкт у працюючий системний бізнес.
«Ми готові виступати менторами, допомагати шукати надійних постачальників, ділитися експертизою, а також брати участь у співфінансуванні. Держава, зі свого боку, може виступати великим замовником ветеранських послуг чи товарів, створювати податкові стимули. Така тристороння колаборація – «Держава–Бізнес–Ветеран» – здатна дати потужний імпульс економіці. Адже розвиток малого та середнього підприємництва в регіонах – це ключовий драйвер стабільності для всієї країни», – переконана директорка з управління персоналом Kernel.
У компанії є окремий великий проєкт «Діти незламних», створений для системної підтримки дітей співробітників, які втратили на війні одного з батьків. Паралельно Kernel познайомилися з ветераном Олександром Чубом, який заснував чудовий ветеранський бізнес – мережу патріотичних дитячих таборів «Строкаті Єноти».
У результаті народилося ідеальне партнерство: Kernel купує путівки й направляє дітей наших загиблих героїв на відпочинок та психологічну реабілітацію до цього табору. Це створює подвійну цінність: діти отримують висококласну психологічну розвантажку й турботу, а ветеранський бізнес – гарантований обсяг замовлень, фінансову стабільність та можливість розвиватися далі. Це один із найсвіжіших і найулюбленіших кейсів компанії, де в одній точці зійшлися допомога дітям та реальне партнерство з ветеранським бізнесом.
Бізнес як партнер держави
У Kernel переконані: успішна реінтеграція ветеранів неможлива без співпраці держави, бізнесу та самих ветеранів. Держава має забезпечити швидкі та зрозумілі сервіси після демобілізації, бізнес – створювати робочі місця, інвестувати в розвиток людей та ділитися найкращими практиками, а ветерани – ставати активними учасниками економічного життя.
«Ми всі живемо в цій країні й будуємо тут майбутнє. Якщо великі компанії самоізолюються, то через деякий час їм просто не буде де вести свій бізнес», – підсумовує Наталія Теряхіна.
Досвід Kernel показує: ветеранська політика може бути не окремою соціальною ініціативою, а частиною корпоративної культури та бізнес-моделі. І саме такий підхід поступово формує в Україні нову ветеранську економіку – економіку, в якій ветерани стають не отримувачами допомоги, а повноцінними учасниками розвитку країни.