Під виття сирен та вибухи снарядів: як в онлайн-школі "Освіта без меж" навчають дітей під час війни

Як все починалось

Сім'я Станіслава багато подорожувала, а коли настав час його дитині йти до школи, то вони з дружиною почали шукати онлайн-школу. Це був 2015 рік, коли в Україні ще не було розвинуто дистанційне навчання.

Подружжя спробувало декілька онлайн-шкіл, але вони були схожі на додаткові навчання, де завдання потрібно було отримати в паперовій формі особисто, самостійно виконати і потім привезти на перевірку. Ніякого особистого спілкування дитини з вчителем не пропонувалося, а це не влаштовувало родину. 

В той час знайома Станіслава Олена розповіла йому, що школі, де навчаються її діти, потрібна власна онлайн-платформа. Її планувалося об'єднати з іншим навчальним закладом - на той час для шкіл України ввели вимогу мати на навчанні не менше 700 учнів, чого неможливо було забезпечити в очному форматі. Тому Станіслав з Оленою запропонували керівництву Покотилівської ЗОШ №2 зробити її профільною по екстернату з дистанційною підтримкою, яку можна було забезпечити завдяки онлайн-платформі.

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

“Директорка школи була зацікавлена у тому, щоб ми свою навчальну платформу приєднали до загальної системи закладу. А ми були зацікавлені у тому, щоб діти користувались цією платформою. На той момент вже мої два сини навчались у ліцеї, туда мала іти моя донька і його закриття в наші плани не входило. Тому ми включилися в процес реформування закладу і разом з адміністрацією і вчителями змогли отримати статус профільного навчального закладу по екстернату з дистанційною підтримкою в Харківській області”, - каже Олена.

На той час Олена працювала викладачем в Харківському національному університеті міського господарства ім. Бекетова, і в неї був багаторічний досвід роботи у дистанційному і змішаному навчанні у Виші а також досвіт роботи з LMS-системою MOODLE. Тому вона розуміла, яка платформа має бути створена для навчання дітей в Покотилівській школі. 

Завдяки знанням Олени і Станіслава, який, доречи, є веб - майстром і програмістом, вдалось створити власну електронну онлайн-платформу під назвою "Освіта без меж". 

“Ми зробили платформу, де можна створювати та зберігати навчальні матеріали і курси, виконувати завдання, спілкуватись з вчителем та проводити уроки онлайн. Батьки мають доступ до завдань та виконаних уроків дітей, можуть наглядати за тим, як дитина навчається. Станіслав відповідає за технічну і програмну частину, підтримує сервери в робочому стані, відповідає за програмне забезпечення. Я працюю адміністратором платформи, створюю і формую навчальні курси, керую навчальним процесом. Ми довго розвивали цю платформу, змінювали її декілька разів. На це нам знадобилось десь 5 років”, - каже Олена. 

Навчання під звуки тривог та вибухи снарядів 

Спочатку платформа була налаштована для змішаного та інклюзивного навчання в школі. Коли почалась пандемія на захворювання коронавірусом, діти без проблем переходили з очного на дистанційне навчання. 

Починаючи з 2019 року до платформи почали долучатися діти на повністю дистанційний формат навчання - з онлайн уроками і навчанням на курсах-предметах. Спочатку це була спроба для дітей одного класу, потім підприємці додали програми і курси для усіх інших класів, сформували власну команду співробітників. 

Коли почалась повномасштабна війна в Україні, багато міст зазнали ракетних ударів, в тому числі Харківщина. В результаті обстрілів російські війська знищили велику кількість навчальних закладів, але дітям десь потрібно було навчатись, а вчителям - викладати. Командою "Освіта без меж" було прийняте рішення розмістити пропозицію, в якій вони закликали батьків, дітей та вчителів долучитись до їх платформи та продовжити навчання на безоплатній основі.

Після публікації оголошення до онлайн-платформи долучилось більше двох тисяч дітей а також вчителі - волонтери, які підтримали ініціативу команди "Освіти без меж" і продовжили навчати дітей на платформі в той час, як їх навчальні заклади не працювали. Згодом багато закладів відновити свою роботу, багато дітей змогли повернутися до власних шкіл, але близько 700 закінчували навчальний рік на платформі "Освіта без меж" і отримували документи в Покотилівському. На той час вже Ліцеї №2, який став базовим закладом для проєкту "Освіта без меж".

“За перші дві доби був шквал звернень. За одну секунду до школи записувалась одна людина, а загалом прибуло 2600 нових учнів. До нас звертались батьки зі всієї країни і ті, хто виїхав за кордон. Здебільшого це були сім'ї з Харківської, Луганської, Донецької областей, Маріуполя, Мелітополя, Щастя. Центральна Україна не була такою активною тому, що там багато шкіл лишились цілі”, - каже Станіслав. 

Звертались батьки, які давно з дітьми знаходяться в окупації - з Луганську, Донецьку. Батьки шукали можливість продовжити навчання дітей в українській школі, незважаючи на окупацію. 

"Це велика трагедія, коли дитина навчалась, планувала вступати до ВНЗ або в університети за кордоном і тут - війна, обстріли, окупація. І що тепер їм робити? В когось школи розбили, документи всі знищені, в когось - школа стала проросійською, отримати українські атестати ніде - це все дуже страшно. Діти були дуже налякані, розгублені... що казати, ми самі були не в кращому стані. Але ми розуміли, що потрібно продовжити навчання. І для того, щоб зменшити стрес, і для того, щоб вийти з цього кошмару максимально зібраними, не дати дітям втратити надію...”, - зі сльозами на очах розповідає Олена. 

Незважаючи на постійні обстріли Харківської області та інших міст, маючи нестабільний інтернет - іноді взагалі його не було разом зі світлом - діти продовжували виконувати завдання, коли мали змогу, а вчителі - навчати. 

Мрії та плани

Команда Ліцею "Освіта без меж" створює умови, щоб діти , які навчаються дистанційно, мали змогу спілкуватися не лише на онлайн уроках. Для цього на платформі створено Антикафе - вебінарній кімнати з необмеженим доступом для дітей, де вони мають змогу виконувати завдання, обговорювати цікавини, грати, навіть організовувати власний кінотеатр - разом дивитися фільми і серіали. Планується відновити роботу Англійського клубу, що був дуже популярний до війни.

Також у батьків дітей є запит на вивчання німецької, польської мов. Тому Станіслав і Олена зараз шукають можливість співпрацювати з іноземними школами. 

Ще одна мрія - це зробити онлайн-школу гейміфікованою, щоб діти мали можливість використовувати ігрові практики у навчанні та отримувати винагороди і рівні за досягнення в школі. Є плани створити умови і залучити для навчання дітей, які можуть навчатись за різними програмами. І це обов’язково буде реалізовано – бо все робиться від серця.