"Український бізнес – це не тільки одні янголятка". Бізнес-омбудсмен Роман Ващук розповідає про проблеми вітчизняних та іноземних компаній

• Про скарги українського бізнесу
• Про проблеми у податковій системі
• Про ситуацію на українській митниці
• Про корупцію та перспективи євроінтеграції
• Про інвестиклімат та плани у 2024 році

Про скарги українського бізнесу

Пане Романе, бізнес в Україні вже навчився працювати в умовах війни, але проблем все одно не стало менше. Розкажіть, з якими наразі проблемами найчастіше звертаються до вас підприємці? 

- Так, зараз бізнес працює, але повертається багато старих проблем. Наприклад, наприкінці року традиційно з’являються проблеми з системою ПДВ. Мова йде про призупинення податкових накладних. Цьогоріч також можуть виникнути такі питання. Я вважаю, що такі процеси стають доволі сильними ударами для української економіки, яка не може нормально працювати. 

Але останнім часом український бізнес намагається вирішити проблеми з інших податкових питань. Згідно з результатами звіту Ради бізнес-омбудсмена за третій квартал 2023 року, підприємці найбільше скаржаться на податкові перевірки, які тепер відновлюються. На цьому фоні стало менше питань, що стосуються системи ПДВ. 

Хто до вас звертається за допомогою? Це в основному бізнес з українськими чи іноземними інвестиціями, великий чи малий?

-  Переважно 80-85% наших клієнтів – це українські підприємства. А 15-20% - це компанії з іноземними інвестиціями. Ці пропорції можуть дещо змінюватися, залежно від кварталу.

Також найчастіше до Ради бізнес-омбудсмена звертаються малі та середні підприємства. Таких скарг десь 2/3 від всіх заявок. Скарг від великих компаній менше – біля третини-четвертини від всіх звернень. 

Але наша команда працює з представниками різного бізнесу. Це можуть бути одноосібні ФОПи та транснаціональні корпорації.

Наприклад, в третьому кварталі 2023 року Рада бізнес-омбудсмена розв'язувала питання для таких компаній, як Kernel, OККО. Але також ми працюємо з поодинокими приватними підприємцями, скажімо, із Сумської та Черкаської областей.

А які сегменти економіки найчастіше представляють компанії, що приходять за допомогою до бізнес-омбудсмена?

- Зараз це фактично гуртова торгівля. Мова йде про імпортерів та експортерів, оскільки такі компанії можуть мати багато проблем з податковою та митницею. Також скарги поступають від представників ритейлу, сільського господарства. 

Про проблеми у податковій системі

Багато скарг бізнесу стосується податкових питань. Чому такі проблеми історично знаходяться у топі? Податкова не хоче йти назустріч? А якщо система потребує докорінних змін, то яких саме? 

- Це сумно, але факт. В нашій команді інспектори працюють по 7-8 років. Вони пережили дуже багато керівництв в податковій системі. Вважаю, що постійна ротація керівників є однією з проблем, яка не дозволяє реалізовувати послідовну стратегію розвитку податкової системи.

В цілому, українська податкова система не є страшною з точки зору процентів податків. В Україні середній рівень податків, якщо порівнювати з податками у світі. Думаю, багато вимушених переселенців за кордоном це зрозуміли, тому багато хто з них намагається зберегти податковий статус в Україні, адже це вигідно.

Але проблема української податкової системи полягає в тому, шо вона непередбачувана. Тобто, в будь-який момент підприємці можуть отримати перевірки або інші проблеми. 

Такі ситуації можуть доходити до абсурду. Нещодавно я переглядав одну з наших неуспішних справ. В Києві працює пекарня, що виготовляє булочки. Очевидно, не всі вони продаються, тож десь 10-20% повертається.

Раптом один з податкових органів вирішив, що це не господарські витрати. Тобто, випікання булочок, які не продаються, не належить до господарських функцій. Тому коли пекарня отримує назад ці булочки, вона отримує якийсь, на думку податкової, "прибуток", з якого треба ще раз заплатити податки. 

Загалом це є спроба зачепитися за щось, знайти причину. А далі вже донарахувати якісь податки.

Такі ситуації нагадують зачароване коло, оскільки якщо справа доходить до суду, податкова програє їх в 80-90% випадків. Але податкові інспектори все одно намагаються битися до кінця, щоб довести щось керівництву та добити той нещасний бізнес. 

Для розуміння: бувають кейси, де податкова вже в п’ятий раз(!) подає апеляцію на тому самому судовому рівні. Тобто, підприємство виграло суд, тепер суд не приймає апеляцію від податківців. Але вони все одно подають нові апеляції, сплачують судовий збір за рахунок платників податків. Все це робиться для того, щоб тільки не виплачувати гроші, які були неправомірно стягнуті. Це інакше, як процедурним зловживанням, не назвеш. 

Тож як можна вирішити структурні проблеми податкової системи? Що саме треба зробити?

- В податковій системі працюють фахівці, які можуть пропонувати раціональні ідеї. Наша команда завжди підтримує такі пропозиції. 

Але щоб податкова інфраструктура працювала ефективно, треба вирішувати певні системні проблеми. Наприклад, інспектори мають працювати в режимі нормального сервісу протягом бюджетного року, а не намагатися стягнути максимум податків з бізнесу чи виконати неофіційні показники будь-якою ціною.

Для цього треба позбавитися подвійної системи стимулів, коли одна з них – офіційна, а інша – неофіційна. Зараз податківці мають їх виконувати, щоб забезпечити собі кар’єрне зростання. 

Як змінити правила гри? Серед іншого, потрібно підвищити зарплати податковим інспекторам. Наведу приклад: на митниці люди заробляють десь 11-16 тис. грн. Водночас з цим, вони пропускають крізь свої руки товаропотоки на мільйони та мільярди доларів. Це великий корупційний ризик. Особливо якщо взяти до уваги, що ті, хто перевіряють чиновників, заробляють в 3-5 разів більше. Тому важливо віднайти в цьому питанні певний баланс.

Якщо в податковій системі будуть вищі зарплати, зрозуміла та тривала стратегія розвитку, а також відсутні подвійні стандарти щодо рівня збору податків з бізнесу, тоді є надія, що багато питань вдасться вирішити.  

Про ситуацію на українській митниці

Бізнес також скаржиться на проблеми у взаємодії з митницею. Через повномасштабну війну ця тема стала дуже гострою, бо змінилися логістичні шляхи, а завантаженість авто- та ж.д. в напрямку ЄС зашкалює. Зараз до цього додалась проблема блокування пунктів пропуску польськими перевізниками. На вашу думку, як можна системно вирішити митні проблеми для бізнесу? 

- Перші місяці після 24 лютого ми бачили бажання швидко взаємодіяти між представниками польської та української митниці. Тобто, рух товарів було налагоджено таким чином, щоб оминати зайві бюрократичні процеси. Але потім почалися проблеми: думаю, в Україні це пов’язано з фіскальним тиском на бізнес, з польської – емоційним вигорянням. Все це призвело до прикрих проблем на кордоні з ЄС. 

Як я бачу цю ситуацію? Думаю, що страйкарі на кордоні не є представниками великих польських компаній. Скоріш за все, це є менші перевізники, але з  підтримкою певних антиукраїнських сил.

Ситуація ускладнюється тим, що зараз ніхто не хоче і не може в Польщі ухвалити політичне рішення та вирішити цю ситуацію. Тим більше, що новий уряд ще не сформовано. Тому потрібен час, щоб вирішити питання зі страйкарями. 

А якщо говорити про проблеми безпосередньо на українській митниці… 

- На українській митниці існує така проблема як домальовування митної вартості. Це серйозна повсякденна проблема. Митники можуть подивитися на товар та, наприклад, сказати: "Ми не приймаємо ваш пакет, тому що немає всіх документів". При цьому мова може йти про якісь папери на транспорт, товари, замовлення. Але в законодавстві не вказано, що ці документи треба підготувати для митниці. Далі митники можуть переходити на так званий резервний метод, коли самі визначають вартість товару.

Така схема дозволяє на митниці збільшити щомісячну норму податкових надходжень. Якщо хтось з бізнесу не хоче бути учасником цієї ланки, треба йти в суд. Але суд може тривати 1-1,5 роки, за цей час підприємці витрачають гроші, час, нерви.  

Треба підвищувати зарплату митникам, як я говорив у випадку податківців. А щоб кордон з ЄС працював як годинник,то варто збільшити кількість пунктів перетину між країнами. Це знизить навантаження з митників та покращить ситуацію з чергами. 

Ми постійно говоримо про скарги українського бізнесу. Але серед підприємців є багато й тих, хто намагається дійсно мінімізувати свої доходи, щоб не сплачувати багато грошей в бюджет. Тож чи вважаєте ви ефективною боротьбу контролюючих органів саме з такими компаніями? 

- Хочу зазначити, що український бізнес – це не одні лише янголятка. Податківці та митники небезпідставно шукають схеми, за якими підприємці можуть ховати свій дохід. Але коли інспектори шукають зловживання, вони часто оминають великих порушників та зосереджують на "сірій зоні" або компаніях, що працюють офіційно. До речі, ті підприємства, що працюють по-білому, до їх документації простіше зачепитися за якимось формальними ознаками, оскільки всі папери в інспекторів є в наявності.

Який вихід в цій ситуації? Правоохоронні органи мають зосередитися на найбільших порушниках, тоді реально викорінити схеми, що використовує бізнес для приховування доходів, та отримати гарні економічні ефекти від цього процесу.

Про корупцію та перспективи євроінтеграції

Поговоримо про корупцію. На фоні гучних корупційних скандалів в Україні виникає логічне питання: чи існують ефективні механізми боротьби із корупцією, які дозволять викорінити цю проблему в нашій країні? Можливо, варто використовувати досвід інших країн?

- Мені здається, що Україна може викорінити корупцію. Для цього варто навести два приклади. 

Перший приклад. Протягом останнього року було наведено лад в питанні підакцизних товарів, зокрема, тютюну, бензину та ін. Це вдалося зробити у великій мірі, завдяки тиску депутатів. Тепер податки можна більше збирати навіть в тих структурах, що раніше були недоторканими. 

Все це доказує: якщо політична та виконавча влада разом запряжені, реально досягти хороших результатів. 

Другий приклад. Декілька років тому було багато нарікань стосовно можливості отримати дозволи на будівництво. Але потім з’явилась оцифрована процедура в "Дії", тож проблема була вирішена. Наприклад, в третьому кварталі 2023 року наша команда не отримала ні однієї скарги щодо дозволів на будівництво. 

Все це переконливо доводить: в Україні можна проводити реформи, що допоможуть мінімізувати ризики корупції. 

Але потрібні структурні зміни. Необхідно, щоб люди у владі та бізнесі зрозуміли, що пора відмовитися від ручного керування потоків. Це важливо робити вже зараз, оскільки Україна знаходиться на етапі початку переговорів про вступ в ЄС. Скоро країна може стати внутрішньою частиною європейських механізмів. Тож тепер вже мало просто приймати гарні закони, необхідно змінювати мислення та приймати європейські цінності. Іншого шляху немає, адже поблажок від ЄС вже не буде. Отже, якщо хочеш стати частиною Європи, треба змінюватися вже зараз.

Раз говоримо за євроінтеграційні процеси, в мене питання: на вашу думку, чи може Україна стати членом ЄС вже у 2030 році? В нас великий багаж проблем: треба позбавитися корупції, перемогти у повномасштабній війні, адаптувати українське законодавство до стандартів ЄС. Тож 2030 рік для України - це реалістичний сценарій? 

- Думаю, що Україна має можливість вступити до ЄС у період до 2030 року. Але для цього країна має діяти за певною стратегією. В цьому напрямку буде корисним досвід Польщі.

Колись я мав розмову з ректоркою одного коледжу в Польщі. Свого часу вона була польською Ольгою Стефанішиною. Тож тоді вона розказала про їх досвід євроінтеграції: "Ми розуміли, що Польща була найбільшою країною серед тих, хто вів переговори щодо вступу в ЄС. Тому ми будували переговорні стратегії, координуючи свої дії з іншими країнами".

Україна теж може йти цим шляхом євроінтеграції. Українці мають розуміти, що їх країна дуже велика, як з точки зору території, так й з точки зору економічному потенціалу. При цьому вона настільки велика, як всі інші країни разом, що зараз є реальними кандидатами в ЄС.

Сьогодні Україна стала свого роду лідером велогонки. Тому якщо вона хоче й надалі бути успішною у веденні євроінтеграційних переговорів, має домовлятися не тільки один на один з Брюсселем, але й робити це в координації з іншими країнами – наприклад, Сербією, Чорногорією та ін. 

Всі ці держави мають великий досвід переговорів з ЄС, тож вони можуть поділитися своїм досвідом вирішення проблем та ін. Такий підхід дозволить Україні використовувати стратегію групової взаємодії для ефективного просування в ЄС, а також допоможе Києву посилити позиції як лідера в процесі перемовин. 

Про інвестиклімат та плани у 2024 році

Незважаючи на повномасштабну війну, в Україні працюють й компанії з іноземними інвестиціями. Розкажіть, з якими питаннями найчастіше вони звертаються? Чи реально в умовах війни покращити інвестиційний клімат в Україні, щоб інвестори розпочали активніше реалізовувати бізнес-проєкти ще до перемоги?

- Ті іноземці, що вже давно розпочали бізнес в України, вони акліматизувалися. Я спілкуюся з торговельними палатами ЄС, США, Польщі та ін. Мені невідома майже жодна фірма з тих асоціацій, яка покинула Україну після 24 лютого. Тож в країні реально робити бізнес навіть під час війни. Просто іноді підприємці мають перекидати свої ресурси у вигляді часу та грошей на непродуктивні речі, щоб захистити бізнес від проблем, наприклад, з податковою чи митницею. Це реалії.

Тепер про можливості. Чи реально зараз збільшити долю іноземного капіталу в українських бізнес-проєктах? Реально. Потрібна допомога інвестиційних нянь, щоб вони активніше залучали іноземних інвесторів, зокрема, з Варшави чи Торонто для співпраці в Україні. 

Але не вийде створити окремі острівці, на яких будуть жити щасливі іноземні інвестори, а довкола залишаться непередбачуваність і невдоволення. Тож паралельно із інвестнянями має відбутися загальне лікування бізнес-клімату в Україні. Тоді інвестиційний клімат гарантовано покращиться. 

Загалом хочу відмітити, що існує великий інтерес до українського ринку з боку іноземців. Такі спостереження зробив нещодавно, коли був у Варшаві. Там відбулась велика торговельна виставка. Багато компаній з Данії, Румунії, Нідерландів, Німеччини тощо. Всі цікавляться, як зайти на український ринок на хвилі відновлення країни. Вони готові наперед викласти ресурс – як корпоративний, так і державний, - щоб стати учасниками цих процесів. Такі переговори вже відбуваються. 

Головне: треба розуміти, що світовий бізнес не втомився від України. Багато іноземних компаній працюють в країні. Також є черга із зацікавлених підприємств, які хочуть зайти на український ринок. Тож існують доволі непогані перспективи для залучення іноземних інвестицій. 

Поговоримо про плани вашої команди. Положення про бізнес-омбудсмена інтегрують в українському законодавстві. Як ці новації вплинуть на трансформацію Ради бізнес-омбудсмена найближчим часом? Які плани у вашої команди на 2024 рік?

- Планів багато. З одного боку, наша команда працює з Міністерством економіки щодо постанови і положення про Раду бізнес-омбудсмена. В результаті наша організація буде називатися установою.

З іншого боку, ми активно співпрацюємо з Агентством відновлення над майбутніми проєктами. Зокрема, наша команда планує застосувати досвід:

• щоб створити умови для розвитку бізнесу на етапі відновлення України. 
• щоб ліквідувати можливі пастки для компаній, які можуть з’являтися при зміні законодавства чи інших новаціях на етапі відновлення. 

Така стратегія дозволить швидко запустити процес повноцінного відновлення України та позбутися складних перешкод.