НБУ курс:

USD

43,29

+0,03

EUR

51,26

+0,09

Готівковий курс:

USD

43,27

43,18

EUR

51,40

51,15

Файли Cookie

Я дозволяю DELO.UA використовувати файли cookie.

Політика конфіденційності

Від 10 співробітників до MilTech-гіганта: як Kvertus масштабував команду та підвищував зарплати

CEO української оборонної компанії, Kvertus, Ярослав Філімонов
Інвестиція в технології дозволила створювати засоби, які рятують життя тут і зараз. Фото надане Kvertus

Повномасштабна війна стала серйозним випробуванням для українського бізнесу. За чотири роки підприємства втрачали, адаптувалися, змінювали стратегії та шукали нові можливості для розвитку. Delo.ua попросило керівників українських компаній оцінити цей досвід через чотири уроки — "Вистояти", "Перетворитись", "Думати про майбутнє" та "Загартувати витримку". Публікуємо відповіді у серії бліцінтерв’ю.

Першою стала розмова з CEO української оборонної компанії, яка створює РЕБ-системи, Kvertus Ярославом Філімоновим.

CEO Kvertus Ярослав Філімонов. Фото надане Kvertus

Що саме поза фронтом дозволило країні працювати й утримувати стійкість упродовж цих чотирьох років?

— Нас втримали люди. Ті, хто вирішив залишитися тут, попри всі ризики, і ті бізнеси, що продовжили працювати під сиренами, сплачуючи податки та забезпечуючи економічний тил. Шалене волонтерство і донати, які стали національною валютою довіри, посилювали віру в те, що ми встоїмо.

Але якщо на початку війни паливом нашого опору був чистий ентузіазм і адреналін, то згодом ми еволюціонували. Емоції трансформувалися в холодну раціональність, а хаотичний спротив — у системні технологічні рішення.

Ми зрозуміли, що війну ресурсів не виграти на одному героїзмі — потрібна ефективність. Саме ця здатність українців переплавити лють у конструктив, а волонтерський порив — у сталі інституції та Defense Tech індустрію, дозволила країні не просто вистояти, а й диктувати нові правила ведення війни світові.

Що вашому бізнесу довелося змінити або вибудувати з нуля, щоб залишитися дієздатним у війні?

— Нам довелося розвинути в собі "антикрихкість" — здатність не просто витримувати удари, а ставати сильнішими від хаосу. Компанія Kvertus розпочинала свою діяльність у 2017 році. На початковому етапі команда налічувала до 10 осіб.

Упродовж перших років розвитку кількість працівників поступово зростала і досягла кількох десятків співробітників. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році компанія суттєво масштабувала діяльність, що призвело до активного розширення штату.

Випробування військового обладнання. Фото надане Kvertus

Головною зміною стала швидкість: ми навчилися адаптуватися та приймати рішення "на ходу", упродовж доби змінюючи логістику та скорочуючи шлях від ідеї до готового пристрою РЕБ з місяців до тижнів.

Але найскладнішою була внутрішня трансформація. Нам довелося відмовитися від базової ілюзії про стабільність зовнішнього світу. Ми зрозуміли: зовні опор більше немає. Тому ми перенесли джерело стабільності всередину — на себе персонально та на команду однодумців.

Це усвідомлення принципу "ніхто, крім нас" стало фундаментом нової корпоративної культури. Ми перестали чекати кращих часів і почали діяти тут і зараз, спираючись лише на власні сили та віру в те, що ми робимо.

У що ви свідомо інвестували в умовах війни і які з цих рішень сьогодні виявилися найціннішими (люди, процеси, технології, безпека, довіра, партнерства тощо)?

— Ми зробили ставку на дві речі: людей і технології. В умовах тотальної невизначеності це здавалося ризикованим, але сьогодні ми бачимо, що це було єдиним правильним рішенням.

Інвестиція в технології дозволила нам створювати засоби, які рятують життя тут і зараз, випереджаючи ворога в радіоелектронній боротьбі. Але технології мертві без інтелекту, що їх створює. Тому головна інвестиція — це розвиток команди інженерів та розробників. Ми вкладали ресурси в те, щоб найкращі мізки залишалися в Україні й мали умови для реалізації своїх ідей.

Багато працівників приходили в компанію на стартові позиції. Фото надане Kvertus

Це дозволило нам не лише зберегти експертизу, а й примножити її, перетворивши український продукт на світовий бренд. Війна показала: залізо можна відновити, а інтелектуальний капітал треба берегти й культивувати, бо він безцінний.

Основні напрямки, у які компанія інвестує кадрові ресурси сьогодні:

  • R&D та інженерні розробки;
  • виробництво;
  • навчання, сервіс, ремонт, технічна підтримка.

Багато працівників приходили в компанію на стартові позиції та з часом виростали до керівників відділів або директорів напрямків. Разом із підвищенням компетенцій і відповідальності пропорційно зростала й оплата праці.

Заробітні плати в Kvertus зростали синхронно з розвитком компанії та професійним зростанням співробітників.

Ключові фактори зростання зарплат:

  • масштабування компанії;
  • підвищення кваліфікації співробітників;
  • розширення функціоналу;
  • валютні коливання (долар, євро);
  • конкуренція за фахівців на ринку MilTech.

У середньому динаміка зростання виглядала так:

  • стандартні напрямки — +5–10% на рік;
  • дефіцитні технічні та інженерні спеціальності — +20–25%;
  • керівні позиції — індивідуальне зростання залежно від результатів.

Відсоткове зростання не є однаковим для всіх підрозділів, оскільки рівень ринку, дефіцит кадрів і складність напрямків суттєво відрізняються.

Водночас компанія стабільно утримує зарплати на рівні або вище середньоринкових показників, з урахуванням економічної ситуації та валютних змін.

Які втрати стали для вас найболючішими за ці роки і який управлінський або людський досвід вони дали?

— Найболючішим завжди є людський вимір. Протягом перших двох років війни наша команда згуртувалася настільки, що це трішки нагадувало братерство військових: з особливим відчуттям єдності, підтримки та спільної місії. Тому рішення людей іти у пошуках інших шляхів сприймалися важко. 

Компанія утримує зарплати на рівні або вище середньоринкових. Фото надане Kvertus

Коли цінні фахівці йшли, щоб реалізуватися в інших сферах, ми вчилися поважати цей вибір. Адже саме право людини обирати свій шлях, жити й розвиватися — це те, що ми протиставляємо бажанню ворога нас знищити. Цей досвід змінив нашу управлінську оптику. Ми навчилися дивитися на команду без фільтрів сухих HR-схем, бути чутливішими й дбайливішими.

Ми зрозуміли, що сила спільної справи — не в уніфікації, а в унікальності кожного. Це навчило нас більше цінувати людей поруч і давати максимальний простір для реалізації їхніх ідей.