Від першої тонни чавуну до приватизації ArcelorMittal: як гартувалася "Криворіжсталь"

Саме завдяки чесному конкурсу з продажу "Криворіжсталі" в Україну зайшли великі інвестори, що дало поштовх до розвитку національної економіки у другій половині 2000-х. Результати конкурсу 2005 року позначилися на бюджеті, який отримав рекордні надходження. Крім того, прихід міжнародних інвесторів привів в українську бізнесову реальність, що формувалась під час буремних 90-х, західні корпоративні стандарти з поняттями сталого розвитку, соціальної відповідальності бізнесу, а також активної співпраці з громадами. 

20 років потому "АрселорМіттал Кривий Ріг", попри воєнні негаразди, залишається флагманом української металургії, а його продукція незамінна у будівництві по всьому світу, а в подальшому і повоєнної відбудови України. Зараз "АрселорМіттал Кривий Ріг" продовжує інвестувати у розвиток власного виробництва й активно співпрацює з громадою Кривого Рогу.

Народження сталевого гіганта

Історія меткомбінату "Криворіжсталь" розпочалася наприкінці 20-х років минулого століття, коли було заплановано побудувати металургійне виробництво у районі багатого на залізну руду Криворізького басейну. Будівництво розпочалося у 1931 році, а вже 4 серпня 1934-го доменна піч Криворізького металургійного заводу видала перший чавун. Цей день вважається датою народження підприємства.

Другу доменну піч на заводі задули у 1936 році. Тоді ж розпочали будівництво бесемерівського цеху, що на той час був найбільшим у Європі та мав два конвертери. У 1940 році у бесемерівському цеху виплавили приблизно 44 тисячі тонн сталі. А роком раніше на комбінаті задули на той час найбільшу доменну піч у світі об'ємом 1300 куб. м.

На початку 1941-го на підприємстві розпочали будівництво третього конвертера, а також запуск блюмінгового виробництва, але вторгнення нацистської Німеччини та подальша окупація Кривого Рогу перекреслили ці плани. Під час війни частину обладнання вивезли у Нижній Тагіл, а те, що залишилось, було вщент зруйновано.

Відновлення підприємства почалося у 1944 році, але запрацювати на довоєнних потужностях змогло лише у 1950-х. Невдовзі на Криворізькому металургійному заводі запустили один штрипсовий, п'ять дрібносортних та три дротові безперервні стани. Це дозволило виробляти арматуру й катанку, які досі залишаються основною продукцією підприємства.

Протягом 60-х та 70-х підприємство продовжило розвиватися. У 1968-му було створено бюро інженерів заводу та залізничне управління, а 1974-го була запущена доменна піч №9 об’ємом 5000 куб. м. Ця піч тоді була найбільшою у світі і справжньою знаменитістю серед металургійних агрегатів. 

Піком для підприємства став 1988 рік, коли воно досягло свого максимального виробництва. Того року на "Криворіжсталі” виплавили 13,128 млн тонн сталі та виготовили 8,748 млн тонн готового прокату. На той час підприємство вважалося найпотужнішим металургійним заводом у світі.

Криза 90-х та шлях до приватизації

Розпад СРСР спричинив глибоку економічну кризу у всіх колишніх республіках: логістичні ланцюжки були порушені, а підприємствам довелось адаптуватися до роботи у ринкових умовах. Проблеми не оминули й металургійний комбінат "Криворіжсталь", але на відміну від багатьох виробництв, які були орієнтовані головним чином на обслуговування радянського ВПК, заводу вдалося вистояти.

У 1996 році почалася реструктуризація "Криворіжсталі": до підприємства приєднали Новокриворізький гірничо-збагачувальний комбінат та створили агропромисловий комплекс. А 1997-го до комбінату приєднався також Криворізький коксохімічний завод. 

У 2001 році на базі окремих виробничих об'єктів Кіровського рудоуправління було створено Шахтоуправління з видобутку підземних руд, яке стало ще одним підрозділом "Криворіжсталі". Відтоді комбінат перетворюється на підприємство з повним циклом виробництва чорної металургії. 

Водночас "Криворіжсталь" залишалася державним підприємством із застарілим обладнанням, неефективною системою управління та величезними боргами. Комбінат потребував модернізації, а держава не могла вкладати мільярди гривень у розвиток своїх активів. Розв'язати ці проблеми могла лише приватизація комбінату. 

У 2004 році підприємство вперше виставили на приватизацію. Заявки на участь у конкурсі подали шість компаній, зокрема компанія Mittal Steel (пізніше — ArcelorMittal) та виробник Tata Steel (входить у десятку світових виробників сталі). Але заявки від закордонних інвесторів відхилили з технічних причин, а переможцем конкурсу стала компанія Інвестиційно-металургійний союз. 

Переможець сплатив за підприємство 4,26 млрд грн (приблизно $800 млн за курсом 2004-го), що спричинило значну критику з боку української опозиції, яка вказувала на конкурс як на приклад системної корупції в державі та неефективного використання держмайна. Відомий на той час український політик та фінансист, а пізніше міністр фінансів України Віктор Пинзеник оцінював вартість цього активу в $5-6 млрд. Продаж підприємства намагалися оскаржити в суді як такий, що відбувся зі значними порушеннями, але марно.

Друга приватизація

Уже наприкінці 2004 року в Україні пройшла Помаранчева революція, а 2005-го президентом став Віктор Ющенко, який будував свою передвиборчу програму на інтеграції України до ЄС та НАТО, а також на антикорупційній риториці. 7 лютого 2005 року Генеральна прокуратура ініціювала в суді перегляд першого конкурсу й у квітні суд визнав незаконним продаж 93,02% пакета акцій "Криворіжсталі" та постановив повернути їх Фонду держмайна.

18 червня Кабмін ухвалив рішення щодо повторної приватизації підприємства. Новий конкурс призначили на кінець жовтня. За новими умовами стартова ціна становила 10 млрд грн (приблизно $2 млрд за курсом 2005-го). Заставу для участі у конкурсі внесли Mittal Steel, Індустріальний союз (корпорація ІСД і компанія Arcelor) та "Смарт-груп". 

Незадовго до проведення торгів у Верховній Раді спробували зірвати повторну приватизацію: депутати внесли до парламенту законопроєкти про запровадження мораторію на приватизацію заводу. За ці рішення голосували фракції "Регіони України" Віктора Януковича, комуністів, соціалістів та СДПУ(о), лідером якої був Віктор Медведчук. Комуністи також організовували мітинги своїх прихильників під стінами Фонду держмайна.

Втім 24 жовтня 2005 року конкурс все-таки відбувся. Переможцем визнали Mittal Steel Germany, яка виявила готовність виплатити за 93%-й пакет акцій "Криворіжсталі" 24,2 млрд грн ($4,8 млрд за курсом 2005-го). Це у 2,4 раза перевищувало стартову ціну і в 6 разів суму, отриману за підприємство у 2004 році. Сума, сплачена інвестором, стала значним доповненням до державної казни та дозволила стабілізувати державні фінанси на макрорівні: був перекритий бюджетний дефіцит 2005 та частково 2006 року. 

Крім того, чесний та прозорий конкурс повернув довіру з боку закордонних інвесторів до України як до привабливого інвестиційного майданчика. За даними Vienna Institute for International Economic Studies, у 2006 році обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну становив €2,9 млрд, і ця динаміка тривала до початку Світової економічної кризи. Таким чином повторна приватизація "Криворіжсталі" дала старт тим кільком рокам "ситих 2000-х", які українці з ностальгією згадують досі. 

Щодо самого підприємства, то воно стало частиною великої міжнародної компанії, яка згодом змінить назву на ArcelorMittal. Новий власник розвивав виробництво. За наступні 20 років інвестор додатково вклав у свій актив $5,2 млрд і продовжує інвестувати навіть тепер під час війни. Ці кошти дозволили модернізувати "АрселорМіттал Кривий Ріг" та повернути славу колись найбільшого заводу у світі на глобальних ринках. Крім того, нове життя отримав і Кривий Ріг: 1% від суми продажу підприємства пішов на розвиток міста. І сьогодні, як і протягом 20 років, "АрселорМіттал Кривий ріг" активно взаємодіє з громадою та впроваджує соціальні проєкти, що дозволяє підвищувати рівень життя громади.