Від хобі до бізнесу: як любов до вишиванок та колекція в кілька тисяч експонатів переросла у запуск власного бренду

"Мені завжди імпонував вислів про те, що на улюбленій роботі не доведеться працювати жодного дня. Я ніколи не шукав якусь одну "справу свого життя", мене вабило і вабить багато занять. Вважаю, що варто витрачати себе на те, що правдиво надихає і захоплює. Однією з моїх пристрастей стало народне мистецтво. Воно настільки вразило мене, що в якийсь момент я задумався, чи можливо трансформувати його в бізнес?", - каже колекціонер, співзасновник бренду “Витвори” Євген Дмитрук. 

Отак, зібравши антикварну колекцію з понад 1300 унікальних сорочок, Євген з дружиною створили онлайн-конструктор вишиванок. 

 Як народне мистецтво заполонило серце підприємця 

Ця любов почалася ще у 2005-му році, коли на виставці “Наше Різдво” в Українському домі Євген помітив крайки Полтавщини. Він був вражений їхнім орнаментом. Вони йому нагадали колекції авангардистів та кубістів в європейських музеях. І усвідомив, що такі реліквії — це частина неповторної української культури. Тоді це дуже надихнуло Євгена і він сам захотів стати власником крайки.

До тієї знакової події він також цікавився різноманіттям української культури, традиціями та спадщиною кожної області. Але чомусь саме та полтавська крайка стала початком змін у його світогляді.

З того моменту почалися пошуки старовинних зразків, зокрема і вишитих сорочок. Першою реліквією стала сорочка, яку порадив придбати знайомий художник. Далі завертілося… 

Євген з дружиною стали постійними гостями в антикварних магазинах, на блошиних ринках та навіть влаштовували поїздки по всій Україні, аби поповнити колекцію новими експонатами. Зараз їх колекція налічує 1380 лише вишитих сорочок, а вся колекція з рушників, спідниць, кожухів, взуття – майже 5 тисяч експонатів. 

Як монетизувати любов до вишиванок

З часом Євген почав задумуватися, як почати заробляти на своєму захопленні. Було кілька варіантів. 

Варіант № 1

Здавати одяг в оренду для фотосесій, урочистих свят, зйомок чи заходів, подружжя навіть не розглядали. Хоча цей метод певно перший, що спадає на думку, бо здається, що це приносило б хоч якийсь непевний дохід. Але Євген занадто цінує витвори мистецтва, щоб повільно нищити їх, даючи у користування різним людям. Одяг зношується, псується, брудниться. Окрім того, зібравши колекцію, Євген з дружиною заглибилися в міжнародні музейні правила та норми збереження експонатів. Виявилося, що зніматися на фото/відео (навіть для благодійних арт-проєктів, навіть за великі гроші) в старовинних сорочках (чи іншому одязі) заборонено. Давня тканина настільки ніжна, що вже спалах фотокамери може завдати їй шкоди, не те що контакт з тілом чи макіяжем. Тож про цей варіант вони забули.  

Варіант № 2

Започаткувати "етногалерею". Але, професійно утримувати приватний музей космічно дорого — потрібно винаймати приміщення, забезпечувати безпеку і належні умови. А ще потрібно грамотно розробити експозицію, яка не просто хаотично виставляє "все, що маємо", а розповідає глядачам свою story, надається до прочитання, немов відкрита книга.

Варіант № 3

Створення власного контенту та сувенірної продукції. Це може бути як варіант мерчу (від листівок до футболок), так і створення власних фотобанків. Останній вони теж вирішили реалізувати, зокрема, після того, як почали оцифровувати свою колекцію. Тож кожен експонат подружжя ретельно фіксували на камеру, робили до 46 фотознімків, щоб передати реальну картинку. Це й стало їх першим бізнесом, пов'язаним з народним мистецтвом. Вони продавали фото для видавництв, книжкових крамниць, науковців тощо.

Мірою того, як подружжя описували та оцифровували вишиті сорочки, вони мусили розбиратися у кроях та особливостях вишивки з різних регіонів. Поступово підприємцям почали відкриватися закономірності кроїв та варіантів вишивки. Таким чином вони стали розуміти, котрі з них були більш поширеними, а які зустрічаються поодинці. Тоді у подружжя і з’явилась ідея виготовляти репліки сорочок, яка згодом зреалізувалась у вигляді онлайн-конструктора вишитих сорочок. 

Старт бізнесу під час війни

Завдяки зробленим раніше фотосесіям у подружжя з’явилася ціла бібліотека зразків вишивки та візерунків. Залишилося лише навчитися складати з цих зразків схеми вишивки.

"Тоді ми усвідомили, що аби не штампувати партії однакових реплік – потрібно пропонувати кожній замовниці — унікальний витвір, а для цього можна поєднувати в кожній сорочці візерунки з різних старовинних сорочок-прототипів", - каже Євген. 

Так з’явилася ідея розробити платформу з онлайн-конструктором вишитих сорочок. Відвідувачка сайту може створити власний унікальний виріб. Візерунок, фасон, кольори, довжина, рукави та горловина — усе це обирає клієнт. І це не просто про гарну картинку, а ще й про смисли та додану цінність, яку отримає споживач, долучаючись до створення певної речі. 

Після онлайн-створення свого витвору, замовник більше не має з ним клопотів - підприємці виготовляють та надсилають вже готову вишиванку. Її вартість стартує від 5 тисяч - усе залежить від візерунка та крою.    

"Наш проєкт не передбачає шоуруму зі складом, де можна приміряти готові речі. Це – своєрідна онлайн-студія, де клієнт – це митець, який створює власний образ вишиванки своєї мрії. Ми ж лише перетворюємо персональне бачення автора у реальність", - додав Євген. 

Ціна питання

В контексті запуску бізнесу фінансову складову можна розкласти на кілька блоків. 

По-перше, це сама колекція вишиванок, оскільки саме вона фактично стала основою для прототипів. Оскільки вони збирали колекцію майже 17 років, тоді ціни були не такі, як нині. Головне питання насправді в іншому – скільки треба зібрати сорочок, аби зробити конструктор? Конструктор дозволяє міксувати сорочки – один стиль може містити 5 зразків, а в середньому потрібно понад десяток, щоб було з чого вибирати.

По-друге, це вартість розробки самого сайту. Для себе підприємці шукали та тестували різні варіанти, все це був довготривалий та клопіткий процес, тому ціна щоразу змінювалася в залежності від технічного завдання. Тож як у випадку з вишиванками, складно назвати остаточну суму. Можливо, якби це був класичний онлайн магазин, надати відповідь на це питання було простіше, говорить Євген. 

По-третє, це час. Інвестиція часу нітрохи не поступається фінансовим вкладам. Щоб зробити онлайн-конструктор підприємці оцифровували самотужки власну колекцію сорочок, а на це пішли цілі місяці.

Подружжя вдвох створили цей проект та вдвох продовжуть розвивати. Вони задумували цей проєкт в час найлютішого локдауну, тому бізнес-модель базується на суцільному аутсорсі — майже все, від створення сайту, до виробництва – за договорами з підрядниками. Наразі подружжя лише стартує, але вже думають над новими можливостями платформи.   

Їх бренд з’явився зовсім не швидко. Від першої придбаної вишитої сорочки до створення власного онлайн-конструктора минуло 17 років. Але інколи, здавалось би тимчасове захоплення та чергове хобі, може стати, як не справою всього життя, то принаймні сталим бізнесом.