"ЗСУ потрібні десятки тисяч РЕБ, бо росіяни щомісяця виробляють сотні тисяч дронів", — Ярослав Філімонов, СЕО Kvertus

Про виробництво і майбутнє систем РЕБ

Пане Ярославе, які потужності вашого виробництва? Скільки засобів РЕБ Kvertus зможе виготовити в 2024 році?

– Наша лінійка налічує 22 пристрої, незабаром їх стане 30. Щомісяця ми здатні виробляти до 5 тис. одиниць. За потреби можемо розігнати виробництво до 7–8 тис. протягом двох місяців, але потрібен оплачений попит. Ми не можемо виготовляти продукцію без замовлення, "на склад", тому що тоді доведеться за власний рахунок утримувати спеціалістів, орендувати приміщення і займатися логістикою. 

Ви починали з антидронових рушниць, а зараз виготовляєте пристрої, що створюють купольний захист. Як війна впливає на еволюцію засобів РЕБ?   

– РЕБ підлаштовується під розвиток дронів, ми еволюціонуємо вслід за ними. Зараз неможливо розробити "вундервафлю", яка б саджала всі російські дрони.

Зараз ворог найбільше використовує FPV–дрони, тоді як на початку повномасштабної війни переважали дрони–розвідники та "бомбери", що скидають боєприпаси. Це якщо говорити суто про цивільні дрони, перероблені для військових задач. Саме проти таких дронів діють наші вироби.

Ситуацію змінила поява FPV–дронів на полі бою в 2023 році. Вони дуже швидкі та маневренні, тому протидіяти їм антидроновою рушницею досить складно. Її треба встигнути скерувати на дрон, оскільки вона випромінює радіозавади направлено – конусом в 30°. Тому ми розробили так званий купольний РЕБ, котрий створює захисне поле в усіх напрямках.

Щоб обійти засоби РЕБ, дронарі почали модифікувати дрони під інші частоти управління. У відповідь ми стали "закривати" ці частоти новими пристроями. В результаті, зараз для захисту від FPV ми виробляємо універсальний засіб проти FPV – KВЕРТУС AD KRAKEN COUNTER FPV.

Наскільки обладнання для РЕБ залежить від іноземних комплектуючих, особливо китайських?

– Дуже залежить. Наше виробництво в Україні, деякі компоненти робимо самостійно, але без поставок із Китаю ніяк. В Україні не роблять мікроелектроніку, чіпи, процесори. Промислово і якісно не роблять навіть елементарних компонентів – кабелів, кнопок, з'єднувачів. Через це більшість комплектуючих імпортуємо з Китаю, але частину завозимо з ЄС і США.

Також постійно шукаємо якісні елементи живлення. Завозимо невеликими партіями по 30–50 штук, тестуємо, і найкращі зразки встановлюємо на нашу продукцію.

Які компоненти виготовляєте самостійно, який рівень локалізації?

– В Україні у нас виробництво замкненого циклу. Є цех металообробки, фрезери з ЧПК, лазерна різка і 3D–принтери. Ми складаємо акумуляторні збірки, інвестуємо в інфраструктуру, щоб менше залежати від імпорту.

Українські у нас всі сервісні комплектуючі, що не відносяться суто до продукту. В Україні виробляють корпуси наших РЕБ, тисячами на місяць шиють сумки, чохли і наплічники для пристроїв, роблять всі пластикові деталі і дерев'яні ящики. Є декілька класних українських розробників антен – ми зараз оцінюємо їхню ефективність. Скоріш за все, будемо їх використовувати в майбутньому.

Росіяни постійно змінюють частоти дронів, тож для протидії потрібні нові комплектуючі. З теперішньою логістикою контейнер з електронікою доїде в Україну за 40 днів, тому наскільки проактивно треба працювати для захисту від нових загроз? 

– Це безперервна боротьба. Ми отримуємо інформацію від підрозділів Сил оборони та під час власних виїздів на передову. Щойно прилітає новий дрон, ми розуміємо: росіяни тестують новий БПЛА перед масовим застосуванням. Тож маємо готувати протидію, як це сталося, наприклад, із FPV–дронами на нестандартних частотах.

Не розкриватиму деталей, але на сьогоднішній день у нас немає проблем з замовленням комплектуючих і логістикою. В нас відлагоджений виробничий ланцюжок, ми робимо і замовляємо комплектуючі хоч на 5 тис. виробів, хоч на 25 тис.

Головне – щоб держава робила ці замовлення і пріоритезувала напрямок РЕБ. Якщо у нас є проблеми з мобілізацією, то давайте спочатку вирішимо питання захисту тих, хто вже служить і воює. Люди бояться опинитися на фронті без засобів захисту, і це найбільша перешкода мобілізації.

Росіяни зараз презентують "динозаврів", які захищають від дронів на усіх частотах. Це складні і дорогі моделі, що потребують потужного електроживлення. З іншого боку, дешевий РЕБ з вузьким частотним діапазоном не зможе посадити дрон з іншими частотами. Як знаходити "золоту середину" для систем РЕБ?

– Ми застосовуємо комплексний підхід. Робимо РЕБ двох категорій: портативні пристрої та стаціонарні системи. Стаціонарні захищають критичну інфраструктуру і важливі об'єкти, це потужні установки з живленням від електромережі, які можуть працювати в режимі 24/7. Портативні – це, з одного боку, максимально універсальна серія Kraken. З іншого – спеціалізовані пристрої на меншу кількість частот для конкретних задач. Наприклад, піхотний рюкзак, що "закриває" діапазон 700–1050 МГц, в якому літають майже 95% FPV.

Ми не просто продаємо засоби РЕБ, ми вирішуємо проблему конкретного підрозділу на його поточній ділянці роботи. Вивчаємо географію їхньої ділянки фронту, дізнаємося, що саме треба захистити – артилерію, польовий шпиталь, техніку, окопи, бліндажі абощо. Зібрану інформацію аналізуємо і пропонуємо рішення: замість десяти рушниць за 5 млн грн можна взяти для прикриття артилерії два "Кракени", контр–FPV на автомобілі, рюкзаки для піхоти, а також декілька пристроїв КВЕРТУС AD CHAOS. Задачі бригад потрібно вирішувати лише комплексно.

Ще з універсального обладнання – у нас недавно в серію пішов засіб РЕР KVERTUS MS Azimuth, здатний моніторити  обстановку в радіусі до 25 км і бачити абсолютно всі дрони. Він вказує напрямок польоту дронів, їх відстань до об'єктів тощо.

Іншим етапом розвитку ми бачимо технологію "смарт–РЕБ". Принцип його роботи – розпізнати в повітрі модель дрона і блокувати лише ті частоти, які виявив детектор. Тобто не потрібно буде закривати діапазон частот 0–6000 МГц і просто так "гріти повітря". Ця технологія вже на фінальних випробуваннях і скоро з'явиться на полі бою.

Який ресурс мають РЕБ–системи? Чи зношуються при використанні, чи треба їх вимикати за відсутності загрози? 

– Ресурс РЕБ залежить від умов використання. Наші перші антидронові рушниці випуску 2017–2018 років досі працюють на фронті. Обладнання скоріше втрачає актуальність через перехід ворожих дронів на інші частоти, а не через знос від експлуатації.

РЕБ не слід тримати ввімкненим постійно, оскільки його може зафіксувати ворожа РЕР і скоригувати по ньому артобстріл. Припускається також, що випромінювання РЕБ негативно впливає на організм, хоча по конкретним захворюванням ще немає достовірних досліджень. Тому за можливості краще обмежувати час впливу радіозавад на військових.

Наскільки ефективні інші засоби боротьби з дронами – сітки, дробовики, дрони–мисливці?

– Бійці кажуть, що краще хоч щось, аніж нічого. Сітки – це захист останньої ланки, до якого вдаються через відсутність належної кількості засобів РЕБ. Як і дробовик, вони не захищають від дрона–корегувальника, що висить на висоті в кілометр. 

Людині з її реакцією складно відбитися дробовиком від FPV–дронів. Для такого "механічного" захисту на позиціях повинна бути автоматизована система, яка розпізнає БПЛА, сама наводиться і робить постріл. Технічно це вкрай складно реалізувати, тому РЕБ є найбільш адекватним рішенням.

В мережі ходили фотографії посаджених "Шахедів" без видимих пошкоджень. Чи реально засобами РЕБ посадити такий безпілотник?

– Shahed летить в режимі радіомовчання, але в певних точках він під'єднується до ГЛОНАСС і коригує маршрут. За 5–7 км до цілі БПЛА знову підключається до ГЛОНАСС і атакує ціль в автоматичному режимі, або його "вручну" пілотує оператор. 

Щоб посадити "Шахед", потрібно нейтралізували його зв'язок з супутником в такий момент, щоб стався збій в керуванні. Такі знешкодження є скоріше збігом обставин, а не закономірністю. Зараз в Україні немає можливості стабільно саджати ці БПЛА.

Ефективно нейтралізувати Shahed можна, порушивши його зв'язок з супутником. Для цього потрібно діяти не знизу. Його антени знаходиться згори, тому найкращий спосіб порушити зв'язок – скористатись дроном типу "крило" з системою РЕБ, що летітиме вище за “Шахед” і глушитиме йому зв'язок. 

Який вид БПЛА завдає найбільших втрат українським військовим? 

– FPV–дрони. У ворога їх настільки багато, що він не зважає на кількість. Росіяни дуже швидко масштабували потужні виробництва. Я думаю, що близько ста тисяч FPV–дронів на місяць вони точно роблять.

Ціна такого дрона – $300–400. Ним можна залетіти в окоп, бліндаж, будівлю, підвал, наздогнати транспорт і піхотинця на відкритій місцевості. Ними керують через ретранслятори, тому вони здатні літати все далі. Сьогодні втрати від них можна співставити з втратами від артилерії, або вони навіть більші.

Наскільки підрозділи ЗСУ забезпечені системами РЕБ і РЕР? 

– Сили оборони потрібно постійно забезпечувати цими системами. Засіб РЕБ "живе" на передовій, в середньому, два тижні, оскільки є одною з пріоритетних цілей для ворога. Наприклад, на Донецькому напрямку стояв наш КВЕРТУС AD KRAKEN–М. Два тижні в небі було чисто, FPV і "Мавіки" не долітали до наших позицій. А потім російський літак скинув КАБи і знищив його. Для них наш РЕБ – як кістка в горлі, бо заважає виконувати поставлені задачі.

Окрім первинної потреби в РЕБ, постійно існує вторинна – на відновлення втрачених засобів. Первинну я оцінюю в десятки тисяч одиниць. Засобами захисту від FPV–дронів має бути обладнана як вся військова техніка, так і будівельна, що зводить фортифікаційні споруди. 

Ми, працюємо з інженерними військами, і знаємо про знищені екскаватори, трактори і  вантажівки. Росіяни не дурні і швидко вчаться, вони бачать в фортифікаціях загрозу їх планам наступу. Через це по лініям оборони наносять превентивні удари, знищуючи техніку і зриваючи будівництво.

Про "гаражників" і роль держави в розвитку галузі 

Чи можлива українська ініціатива по уніфікації і розвитку засобів РЕБ з участю держави, аналогічна "Армії дронів"?

– Раніше лунали заклики збирати FPV на кухнях. З РЕБ так не вийде, це більш складне обладнання. Тут немає ніякої магії, лише фізика: чіткий математичний розрахунок потужності генераторів, підсилювачів і антен, які мають закривати певні частоти і захищати на певній дистанції. Тому я не вірю, що можлива користь від гіпотетичної "Армії РЕБ".

Інша проблема галузі – гаражні РЕБ, у яких немає контролю якості і однорідності характеристик. Навіщо кооперуватися з виробником, котрий не планує масштабування виробництва, не прагне ставати кращим, не зареєстрований навіть як ФОП? Він продає за готівку 20–50 виробів на місяць, заробляє якісь гроші, і йому цього достатньо. Його не хвилює, хто буде обслуговувати ці вироби.

Наскільки ринок заповнений виробниками таких гаражних збірок?

– Їх досить багато. Це достойний прояв патріотичного пориву, але проблемою є контроль якості продукції. В ідеалі держава має сприяти розвитку виробників і взяти на себе контроль за дотриманням ними належних стандартів.

Наприклад, умовний волонтер збирає на РЕБ. Він шукає виробників в Google, виписує в табличку наявні в продажу засоби РЕБ, які частоти вони перекривають і скільки коштують. Він не знає, як перевірити ефективність виробу, купує найдешевший і відправляє на передову.

Найгірший випадок – коли під виглядом засобу РЕБ продається абищо, не здатне захистити життя військових, виготовлене лише для заробітку грошей. Через подібні збірки в одному з підрозділів згоріла машина, тому що на ній "коротнув" РЕБ. В найгіршому випадку солдат з неякісним РЕБ вважає себе захищеним, в нього прилітає дрон і він гине. 

Чи може гаражний виробник брати участь в державних тендерах і закуплівлях? 

– Держава може закуповувати лише ті засоби, які стоять на озброєнні. Гаражний РЕБ вона купити не має права. Ми перша, і, мабуть, єдина комерційна організація, чиї РЕБ ближньої дії стоять в Україні на озброєнні. 

Виробники РЕБ регулярно проходять відомчі випробування для нових моделей. Наприклад, на відомчих випробуваннях присутні три десятки виробників. Запускають дрон на частоті 915 МГц, відоме підсилення антени, модель БПЛА, дистанція до комплексів РЕБ. Перша компанія вмикає РЕБ – дрон не впав. Друга, третя – не падає, а у "Квертус" чомусь падає. 

Після випробувань виробник отримує рекомендації по змінам і покращенням засобу. Потім йде виробництво тестових зразків під наглядом військової прийомки з контролем якості на кожному етапі, і тільки потім формується держзамовлення. Далі виробництво партії РЕБ і відвантаження продукції. Це масштабний процес, котрий потребує багато ресурсів і потужної команди.

У "гаражника" зазвичай немає таких команд і контролю якості. Є малі виробники, які мають можливість контролювати якість і виготовляють вироби з однаковими характеристиками. Але якщо ти працюєш неофіційно – твій РЕБ держава не закуповуватиме.

Щодо тендерів на Prozorro – бувають випадки, коли невідома компанія додає наші паспорти на свої вироби, пропонує найнижчу ціну і виграє. Вони отримують гроші, щось відвантажують, закривають юрособу і до побачення. Потім бійці вимушені шукати, хто ремонтуватиме такий виріб, коли продавець не відповідає на дзвінки. Ми допомагаємо їм в таких ситуаціях, тому що маємо принцип: в нас немає конкурентів, а є однодумці у загальній справі. Тому вже ремонтували литовські, австралійські, китайські і гаражні антидронові рушниці. 

Ми теж з малого починали, але розвивалися і вкладалися в майбутнє. У нас стратегія розписана на п'ять років вперед: є плани, розвиток технологій, щомісяця виходять нові продукти, у планах –  експансія на закордонні ринки, міжнародні партнерства, виставки. 

Зараз держава обмежує рівень прибутків сектору ВПК. Наскільки це заважає галузі розвиватися?

– Це обмежує можливість компаній масштабуватися в часи, коли це надзвичайно важливо. Держава просить нових технологій, але в них треба інвестувати. Наприклад, у розробку KVERTUS MS AZIMUTH ми вклали $1 млн. Я б розумів такі обмеження, якби держава сама робила конкурентні системи РЕБ, але в засобах ближньої дії сьогодні "правлять бал" комерційні організації. Якщо ми обмежимося цими 25% доходу, ВПК не розвиватиметься. 

Виробники могли б заробити, якби могли експортувати за кордон продукцію. Але вона потрібна українському війську. Як було б правильніше: дозволити експорт, або щоб держава будь–де дістала гроші і законтрактувала більше для ЗСУ?

– Якщо виробник озброєння чи бойової техніки задовольняє замовлення держави і має надлишкове виробництво, він повинен мати змогу продавати за кордон. Це закони розвитку в бізнесу, закони розвитку в галузі. Експорт – це валютна виручка і податки в бюджет держави. Обмежуючи таку можливість, держава залишається без податків.

Вважаю, що потрібно підходити індивідуально до кожної компанії. Створити комітет або комісію, яка буде погоджувати і сертифікувати експорт окремих зразків озброєння, країну–імпортера, обсяги поставок. 

Звичайно, я не кажу про експорт в Африку або проросійські країни. У світі купа партнерів, зацікавлених в продукті з України. Ми робимо класні дрони, РЕБ і РЕР, і цю галузь треба підтримувати і розвивати, як мінімум – не заважати їй розвиватися.

А якщо росіяни викуплять таку зброю у партнерів? 

– Думаєте, ворог не трофеїть наші засоби? Ми захопили ворожі позиції, забрали все, що там було. Щось поїхало на вивчення, щось відремонтували і використовуємо. Але так само робить і ворог.

Український ВПК може виробляти продукції на $40 млрд, а замовлень є на $6 млрд. Як держава могла б завантажити усі потужності?

– До нас приходить готова військова допомога від наших партнерів. Ті самі США виробляють зброю в себе в країні, і гроші залишаються в них. Наша держава має  заручитися фінансовою підтримкою, і дофінансувати український ВПК. Інший варіант – пріоритезувати використання бюджетних грошей для військової промисловості.

Ми маємо дефіцит бюджету і його потрібно якось наповнювати. Для цього можна дати ВПК можливість експортувати продукцію. Також треба залучати якісь програми, гранти, підтримку від фондів. Цим має займатися держава, а не волонтери, бізнес чи військові, які самі собі купують дрони, РЕБ, шоломи, тепловізори, джипи.