• Скільки коштує зняти хороший фільм сьогодні
• З чого складається бюджет фільму
• Чому державне фінансування скорочується
• Як фільм повертає вкладені гроші
• Хто реально окуповує вкладення

Скільки коштує зняти хороший фільм сьогодні

За оцінками продюсера ForeFilms Володимира Яценка, зняти якісне повнометражне кіно в Україні коштує в середньому близько €500 000. Бюджет на зйомку екшн-стрічки може перевищувати €1 млн, тоді як комедії, горори чи камерне кіно з обмеженою кількістю локацій і акторів обходяться в €150 000–200 000.

Останні публічні кейси показують, що реальні бюджети якісного кіно вже перевищують ці орієнтири. За словами актора Павла Текучева, бюджет науково-фантастичного фільму «Ти — космос» становив близько $800 тис., і цю суму він називає мінімально необхідною для якісного повного метра сьогодні. Ще більш показовим є приклад стрічки «Вічник». Як стверджує Текучев, на її виробництво витратили до $2 млн, і всі ці кошти є винятково приватними інвестиціями, без жодної бюджетної підтримки.

Для порівняння, у 2019 році бюджет фільму «Додому» становив 20 млн грн, а «Атлантиди» того ж року — 42 млн грн. «Ти — космос» у 2024-му обійшовся у 31 млн грн, з яких 20 млн грн виділила держава.

З чого складається бюджет фільму

За словами Володимира Яценка, середній бюджет якісного повного метра у €500 000 розподіляється на кілька етапів:

Готовий сценарій до повномасштабного вторгнення коштував €10 000–25 000, а для «зіркових» сценаристів міг вартувати удвічі більше. Гонорар акторів у головних ролях варіюється від €10 000 до €30 000, оператор залежно від кількості знімальних днів заробляє €20 000–40 000. Один знімальний день у середньому коштує €10 000–20 000, а типовий фільм потребує 20–30 таких днів, хоча складні постановочні сцени можуть коштувати значно дорожче. Так, окремий знімальний день із каскадерами та масовкою може обійтися в €70 000–80 000.

Документальне кіно має ширшу бюджетну вилку. За оцінками продюсера кінооб'єднання «Вавилон'13» Андрія Котляра, на створення документального фільму потрібно €150 000–400 000, хоча в умовах повномасштабного вторгнення окремі стрічки знімали й за €20 000–40 000. Щоправда, продюсер називає це винятком, а не нормою для здорової індустрії. Ключовий фактор вартості документалки полягає у її концепції: фільм на архівних кадрах обходиться суттєво дешевше за проєкт із зйомками в кількох країнах.

Чому державне фінансування скорочується

Основним інвестором українського кіновиробництва до повномасштабного вторгнення була держава в особі Держкіно. Однак ситуація стрімко змінюється. Тобто, якщо у 2024 році на діяльність Держкіно закладено 665 млн грн, то у 2025-му ця сума впала майже вчетверо: до 170 млн грн. За оцінками галузі, таке скорочення бюджету загрожує українському кіноринку застоєм, оскільки продюсерам доводиться шукати альтернативні джерела фінансування, як-то власні заощадження, комерційні проєкти, іноземні гранти та приватні інвестиції.

Показово, що частина індустрії сприймає відсутність держфінансування не лише як виклик, а й як своєрідну перевагу. Актор Павло Текучев зазначає, що фільми, зняті виключно на приватний капітал, як-от «Вічник», уникають суспільних дискусій про доцільність витрачання бюджетних коштів на мистецтво в умовах, коли країна потребує фінансування армії. Водночас він наголошує, що вважає такі дискусії правильними, просто для конкретного проєкту без державних грошей це знімає частину репутаційного тиску з команди.

Як фільм повертає вкладені гроші

Дохід продакшну від показів у кінотеатрах, за оцінками Володимира Яценка, реалістично сягає до 20% касових зборів. Решта розподіляється так:

• 50% касових зборів залишається кінотеатру;
• 10–30% від суми, що лишилася, йде локальному дистриб'ютору;
• 5–10% від загального бокс-офісу витрачається на промо;

Також якщо у виробництві брало участь Держкіно, продюсер повертає половину виділеної суми, за умови, що фільм заробив більше, ніж отримав від держави.

Приклад із практики: фільм «Люксембург, Люксембург» коштував 24 млн грн і зібрав у прокаті 36 млн грн. Із цієї суми 18 млн грн одразу забрав кінотеатр, ще по 2 млн грн пішло на промо та дистриб'ютору. З решти 14 млн грн половину повернули Держкіно. У підсумку продакшн заробив 7 млн грн, притому що 4 млн грн із них були власними вкладеннями компанії ще на старті. Окрім кінопрокату, дохід приносять й інші канали.

Українське телебачення

Купує повнометражний фільм у середньому за €5000–10 000 (для порівняння, серія серіалу коштує €30 000–50 000, хоча продюсери вважають, що справедлива ціна для повного метра мала б бути ближче до €60 000).

Міжнародні кінофестивалі 

Каннський і Венеційський не платять за прем'єру, але успіх на них відкриває шлях до менших фестивалів, які вже платять $1000–2000 за показ, а також приваблює локальних дистриб'юторів.

Стрімінгові платформи 

Заробіток з українського релізу на стримінгах становить $10 000–30 000, тоді як до приходу Netflix в Україну ця сума була приблизно вдесятеро меншою.

Хто реально окуповує вкладення

Комерційне жанрове кіно окуповується частіше за авторське, оскільки воно виробляється швидше й дешевше, а його головна мета власне заробіток. Артхаусні проєкти, за словами продюсерки, зазвичай не окупають себе і не ставлять такої мети, оскільки їхнє завдання радше культурна дипломатія та присутність України на міжнародних фестивалях. З портфелю фільмів ForeFilms у справжній плюс, за словами Володимира Яценка, вийшов лише «Люксембург, Люксембург».

Ще складніша ситуація в документальному кіно. Так, виробництво документалок в Україні не окуповує себе й навряд чи почне окуповуватися найближчими роками. Якщо приватний інвестор вкладається в соціально важливий документальний проєкт, реалістично розраховувати варто на повернення лише 15–20% від суми внеску. Решта є радше репутаційною інвестицією, ніж комерційним поверненням капіталу.

Бюджет українського фільму — це сума кількох виробничих етапів, кожен з яких має власну ринкову вартість: від девелопменту сценарію до постпродакшну. Якісне ігрове кіно сьогодні коштує щонайменше €500 000–800 000, а окремі проєкти на кшталт «Вічника» демонструють, що приватний капітал готовий вкладати і суми, які наближаються до $2 млн. 

На тлі стрімкого скорочення державного фінансування продюсери дедалі більше покладаються саме на приватні інвестиції, копродукцію та закордонні продажі (кінопрокат, телебачення, фестивалі та стримінги), а не на підтримку Держкіно, роль якого в бюджетах нових проєктів продовжує зменшуватися.