Кадрова криза у розпалі. Як війна впливає на ринок праці в Україні та де шукають роботу біженці

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Втім, пік зростання кількості безробітних припав на перші місяці війни. У вересні ситуація продовжила поступово стабілізуватися, але ключовим чинником лишається регіональна складова: якщо у великих містах вакансій дійсно побільшало, то у дрібних населених пунктах проблема безробіття дуже гостра.

У Євросоюзі з роботою теж складно

Як стверджує незалежний HR-експерт Тетяна Пашкіна, число вакансій скоротилося у 2,5-3 рази. Падіння зарплат і нестабільність їх виплат якраз і стало причиною того, що половина зайнятих сьогодні в Україні громадян міркують про зміну місця роботи. Для порівняння: згідно з даними НБУ, у липні 2022-го безробіття в країні досягло 35%, то у липні попереднього року показник складав близько 10%.

Цього ж року мільйони звільнених (добровільно чи примусово) пішли на фронт або емігрували за кордон чи до інших регіонів.

І справді, як нещодавно заявляла голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, з початку війни тільки до країн ЄС виїхало близько 12,5 млн українців, хоча з них вже 5 млн повернулися додому.

Як прогнозує НБУ, 2023 року рівень безробіття скоротиться до 27% (у тому числі, завдяки поверненню біженців), а у 2024 році – до 18%. Втім, все залежить від того, як швидко завершиться війна, а разом із нею пожвавиться економічна активність та розпочнеться відбудова країни, що гіпотетично має створити багато нових робочих місць. 

А пока що українці за кордоном намагаються інтегруватись у місцеві ринки праці. Яскравий приклад – Польща, де на початок серпня залишилося 390 тис. працездатних наших співгромадян. Якщо раніше українці там здебільшого були зайняті у сільському господарстві та сфері обслуговування, то зараз значно побільшало спеціалістів з високим рівнем кваліфікації та професійних навичок.

За свіжими даними старшої економістки Світового банку Ріни Бадіанні-Магнуссон, у Кракові 95% усіх, хто шукав роботу, – жінки 35-44 років. Водночас до цієї вікової категорії потрапляє 40% українок, з яких 73% мають вищу освіту, 52% – технічну освіту та третина володіє англійською мовою.

Мігранти хапаються за будь-яку роботу

Голова Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник у коментарі Delo.ua нагадав, що з 25 лютого чоловіки призовного віку не можуть виїхати за межі України. Винятки є, але більшість чоловіків віком від 18 до 60 років залишаються в країні.

"Це призвело до того, що за кордон виїхали в основному люди похилого віку, жінки і діти. З іншого боку, дуже багато чоловіків-заробітчан повернулися в Україну, в першу чергу з Польші (частка трудових мігрантів-чоловіків до війни там була 60-70% – ред.). Тому у наших сусідів з Заходу чітко відчувається нестача робочих рук", – каже Воскобойник.

Що ж стосується біженців з високою кваліфікацією (приміром, нерідко говорять про українських лікарів), то щоб влаштуватися на таку ж роботу, необхідно нострифікувати свій диплом і володіти місцевими мовами на достатньо високому рівні.

"Люди опинилися в ситуації, коли не можуть працювати за своєю кваліфікацією, тому вимушені йти на будь-яку роботу, бо війна затягується, а жити на щось потрібно. Але в різних європейських країнах ситуація з українськими біженцями відрізняється", – додає експерт.

У Німеччину, наприклад, виїхав орієнтовно 1 млн українських біженців, з яких 300-350 тис. стали на облік у служби зайнятості, а 140 тис. зараз навчаються і проходять курси з німецької мови і підвищення кваліфікації.

"Тут є відчутна інтеграція. Гадаю, наші заробітчани зможуть знаходити для себе там роботу, підготувавшись. Але твердження, що наші мігранти якось перекроїли ринки праці інших країн, було б хибним. Хоча б тому, що в Європі відчувається постійна нестача робочої сили", – каже Воскобойник.

Варто враховувати також, що вимоги до кваліфікованих спеціалістів у ЄС дуже високі. Як для іноземців, так і місцевих. І пробитись крізь ці вимоги біженцям практично неможливо. Тому і вплив на місцеві ринки праці настільки невідчутний.

Як змінився ринок праці в Україні

Згідно з даними Work.ua, у серпні найчастіше шукали працівників роботодавці зі сфери роздрібної торгівлі. А у порівнянні з липнем приріст вакансій загалом склав 20%. Найбільший приріст по кількості відбувся за місяць у таких областях:

• Київська – 13 758 (+27% у порівнянні з липнем);
• Львівська – 5 816 (+17%);
• Дніпропетровська – 4 148 (+15%);
• Одеська – 2 674 (+26%);
• Івано-Франківська область – 1 720 вакансій (+24%).

У серпні топ-5 популярних спеціалістів не змінився, порівняно з липнем, але попит на них продовжує зростати. Кількість запитів змінилась так:

• продавець-консультант – 3 438 вакансій (+52% у порівнянні з липнем);
• кухар – 1 509 вакансій (+31%);
• водій – 1 518 вакансій (+20%);
• менеджер з продажу – 3 790 вакансій (+17%);
• бухгалтер – 1 841 вакансія (+13%).

Що стосується галузей, то пожвавлення у серпні до липня відбулось по таких категоріях:

• роздрібна торгівля – 4 874 вакансії (+46%);
• освіта, наука – 3 131 вакансія (+44%);
• готельно-ресторанний бізнес – 4 491 вакансія (+39%);
• страхування – 110 вакансій (+33%);
• сфера обслуговування – 8 653 вакансії (+30%).

Необхідно враховувати і територіальну складову, оскільки у Львівській та Івано-Франківській областях кількість вакансій сягнула 94% в порівнянні з серпнем 2021 року. У центрі та на півдні України ринок праці відновився на третину: у Дніпропетровській області він склав 41% довоєнних показників, у Київській – 35%, у Одеській – 33%.

Середня зарплата підросла, але компанії не поспішають наймати людей

Згідно з даними Європейської бізнес асоціації (ЄБА), яка провела опитування своїх компаній-членів, лише один з п'яти СЕО планує наймати нових людей у 2023 році. При цьому більшість директорів (53%) стверджують про плани втримати команду без змін, інші 28% будуть вимушені вдаватися до скорочення штату. Хоча рік тому більше половини опитаних компаній планували, навпаки, його розширення.

"Тільки 1% компаній планують скорочення зарплат 2023 року, ще 26% залишать їх на поточному рівні (це при інфляції у понад 30% під кінець року, – ред.). Водночас 73% запланували підвищення зарплат для співробітників, з них 40% підвищуватимуть платню на 10-20%", – звітують в ЄБА.

Для порівняння, за результатами минулорічного опитування планували підвищення зарплат своїм співробітникам усі респонденти.

Що ж стосується середнього та дрібного бізнесу, то у серпні середня зарплата в Україні трималася на рівні 15-16 тис. грн. У річному вимірі середня зарплата зросла у таких регіонах (вказано рівень зарплати та темпи зростання):

• Львівська область – 14 тис. грн (+11%);
• Харківська – 15 тис. грн (+10%);
• Київська область – 17,5 тис. грн (+9%);
• Одеська область – 15 тис. грн (+7%);
• Дніпропетровська область – 14 тис. грн (+4%).

"Попри війну, непогано продовжили почуватися представники сфери ІТ і аграрії, які тримаються за рахунок надходжень від експорту продукції.  Але і серед аграріїв з початку війни прослідковувалась нестача у кадрах, оскільки багато представників галузі пішли у ЗСУ", – констатує Тетяна Пашкіна.

Експерт додає, що найважче наразі середньому і дрібному бізнесу, який оптимізує штат. Найгіршою ситуація виглядає, очевидно, у східних і південних регіонах, які зазнали найбільше руйнувань.

Тетяна Пашкіна звертає увагу на вельми цікавий момент. Роботодавці заради економії звільняють найменш потрібних – на перший погляд – людей (коучерів, бізнес-тренерів тощо), а потім з'ясовується, що без таких кадрів не обійтися.

Після звільнення ці люди змінюють кваліфікацію, тому коли ринок праці відновлюється, попит на такі кадри стрімко росте. Правда, знайти таких працівників потім буде порядком складніше. Також все більше роботодавців переходять від фіксованої зарплати на відрядну форму або на відсоток від виробітку. Таким чином співробітникам платять менші винагороди, враховуючи падіння попиту та зменшення кількості клієнтів.