Колишній очільник "Укренерго" Володимир Кудрицький в інтерв'ю Dilo розповів, які реальні ризики чекають на Київ та інші великі міста, чому бюрократія та прайс-кепи вдарили по ринку газопоршневих станцій болючіше за логістичні проблеми, і скільки ракетних ударів потрібно щоб покласти енергосистему Москви та інших великих російських міст.

• Про енергетичне перемир'я та можливі атаки на російську енергосистему у випадку його відсутності
• Про підготовку енергосистеми до наступного опалювального сезону
• Про підготовку столичної влади до зими
• Про газову генерацію, НКРЕКП та цінові обмеження на ринку електроенергії
• Про Power One

Про енергетичне перемир'я та можливі атаки на російську енергосистему у випадку його відсутності

Нещодавно президент США Дональд Трамп заявив про можливе енергетичне перемир'я між Україною та РФ. Як Ви вважаєте, які шанси, що воно дійсно буде і сторони його дотримуватимуться?

Я думаю, шанси примарні. Навіть на його встановлення. Тому що росіяни переконані, що зима має зіграти їм на руку. Тому вони будуть намагатися обстрілювати українську енергетику і спробують спричинити проблеми для нашої критичної інфраструктури, яка обслуговує громадян і українську економіку. Перш за все — електроенергетики, системи теплопостачання у великих містах. Можливо, системи водопостачання. Фактично, це їхня єдина серйозна ставка, яку вони можуть пробувати розіграти для того, щоб на свою користь якось зсунути ситуацію у війні.

Відповідно, і ми також будемо з усіх сил нищити їхню енергетичну інфраструктуру. Для них важливі три порти – Новоросійськ, Усть-Луга і Приморськ, через які йде 70% усього їхнього трафіку товарів. Ну і, звичайно, коли в нас будуть ракети, ми зможемо запропонувати певні випробування й їхній енергосистемі.

Тобто, по-вашому, ситуація кардинально відрізняється від тієї, яка була у 2023–2024 роках?

Зараз ми не зовсім у паритеті стосовно далекобійного озброєння, тому що у нас немає, на жаль, обіцяних крилатих і балістичних ракет. Але є сподівання, що ми наростимо цей потенціал і вийдемо в паритет з росіянами, і тоді буде дуже боляче. Якраз щодо стійкості інфраструктури паритету немає. У них немає тієї підготовки до захисту і, головне, практики та досвіду відновлення, які є в Україні.

А наскільки складно покласти енергетику умовних Москви і Петербурга, а також інших міст-мільйонників?

Щодо таких міст, як Єкатеринбург чи Рязань, це нескладно. Бєлгород, ви бачите, навіть із обмеженими засобами ми достатньо успішно можемо атакувати.

Що стосується Москви, то її енергосистема приблизно за своїм потенціалом дорівнює енергосистемі України до вторгнення. Це досить великий і потужний енерговузол.  Для того щоб енергетика Москви відчула значний ефект, достатньо уразити 20–30 об'єктів. Це магістральні підстанції та основні електростанції, які забезпечують живлення міста. Ну і також певні підстанції, які забезпечують зв'язок московського енерговузла з атомними електростанціями. Тож, маючи далекобійну зброю і ракетне озброєння, можна абсолютно спокійно грати в цю гру удвох.

Про підготовку енергосистеми до наступного опалювального сезону

З серпня українців готують до того, що наступна зима буде найважчою. Ви нещодавно говорили, що колапсу не буде. То до чого українцям варто готуватися цієї зими?

У тому, що зима буде важкою і при цьому колапсу не буде, немає жодного протиріччя. Насправді ні наш президент, ні Путін, ні Трамп не знають, якою буде в нас зима. На це впливає багато чинників. Насамперед це погода. Споживання електроенергії під час теплого зимового дня й під час дуже холодного зимового дня може відрізнятися в півтора раза. Ця різниця становить приблизно потужність усієї атомної генерації в країні. З такою похибкою важко щось прогнозувати.

Крім того, ситуація сильно залежатиме від характеру російських обстрілів та успішності нашої протидії. Сьогодні ми не знаємо, наскільки ефективними будуть реактивні перехоплювачі для реактивних шахетів "Герань-4", якими росіяни будуть засипати наші енергооб'єкти під час опалювального сезону. Ми також не знаємо, чи продовжать росіяни атакувати наші склади, логістичні об'єкти та заводи або ж вони сконцентруються на енергетиці. Можливо, вони взагалі знизять інтенсивність обстрілів, розуміючи, що вони не зможуть покласти енергосистему.

Цього літа росіяни сконцентрували свої атаки на бізнесі, і майже припинила роботу українська металургія, яка традиційно була чи не найбільшим споживачем у комерційному сегменті. Як, на Вашу думку, це позначиться на енергосистемі та енергетичному ринку країни?

Уявлення про те, що без металургії споживання обвалиться, дуже перебільшене. Промисловість в Україні ще до останніх обстрілів та блокади портів споживала близько 25% електроенергії, 33–35% споживав побутовий сектор. Ще близько 20% – це втрати в мережах. А решту споживають комунальний сектор та інші споживачі.

Тож, коли ми говоримо про металургію, то варто розуміти, що з 25% споживання відвалилася якась частина. Таким чином, те, що металурги у скрутному становищі й багато заводів припинили роботу, не знімає з енергосистеми достатньо навантаження, щоб ми спокійно пройшли наступну зиму.

Припинила роботу не тільки металургія, а й багато логістичних об'єктів та складів…

Ефект від зменшеного споживання металургії становитиме від 300 до 400 МВт. А якщо додати склади, то це ще 50–100 МВт. А ми в 2026 році порівняно з 2025-м втратили 800 МВт генерації через атаки на великі ТЕЦ Києва та Харкова. Тому очікувати, що зима буде легшою з огляду на менше споживання, не варто. Споживання все ще буде достатньо великим, щоб створити значний дефіцит.

А як щодо впливу атак на бізнес на енергетичний ринок? Це досить великі споживачі, які платять за комерційними тарифами.

Це просто категорія споживачів. Вони не мають жодного вирішального ефекту на ринок. Сьогодні і завтра вранці та ввечері ціна на ринку електроенергії буде практично максимальною і без споживання металургії. Металургійні заводи помітні в енергосистемі, але вони не мають вирішального впливу.

Що, на Вашу думку, могло б допомогти країні адаптуватися до майбутньої зими?

Якби ми перенеслися на машині часу на три роки назад і почали серйозно будувати розподілену генерацію. У середині вересня, коли ми з вами спілкуємося, вже нічого не зможе допомогти країні підготуватися до зими на рівні енергосистеми.

Тобто вже пізно зараз щось робити?

Пізно було вже в березні. Ми можемо зараз готуватися в кращому разі до зими 2027–2028 років. Зробити щось за півтора місяця для підготовки до наступної зими неможливо. Час втрачений.

Цього року одним з трендів на ринку стало масове впровадження установок зберігання енергії. Як Ви вважаєте, чи допоможе це країні легше пережити зиму?

Якщо ми говоримо про промислові установки зберігання енергії, то вони найкраще допомагають збалансувати енергосистему приблизно з березня по жовтень. Тобто у всі місяці, окрім зимових.

Їхня основна функція — це закачати зайву електроенергію в батарею в момент, коли в енергосистемі є надлишок, і видати, коли є дефіцит. З березня по жовтень зайва електроенергія у нас буває вночі, коли всі сплять і не споживають електроенергію, а атомні станції працюють рівним графіком, а також у денні години, коли дуже активно працюють сонячні електростанції. А віддає електроенергію батарейка вранці та ввечері, коли є найбільші піки. А от взимку, коли дефіцит постійний, надлишку немає.

Про підготовку столичної влади до зими

Ви говорили, що специфікою цієї зими може стати атака на системи теплопостачання. Одним з рецептів адаптації називають когенерацію. Столична влада в серпні заявляла, що до початку опалювального сезону планує встановити 200 МВт когенерації. Як ви вважаєте, чи встигнуть вони, з огляду на те, що за фактом вони тоді збудували 65 МВт, і чи достатньо буде 200 МВт?

За моїми даними, навіть тих 65 МВт наразі немає, їх в рази менше. І, власне, навіть 200 МВт буде недостатньо. Припустимо, що вони є, але споживання Києва становить 2 ГВт, а решту доведеться брати із загальнонаціональної енергомережі.

Енергооб'єкти, які живлять Київ, є легкою ціллю для ворожих ракет, бо це концентровані об'єкти. Минулої зими вони практично всі були посаджені "на нуль". Тож оці 200 МВт з 2000 МВт потреби — це практично нічого. Але ж навіть цих 200 МВт ніхто не побудував.

Що ж робити киянам, якщо росіяни почнуть бити по ТЕЦ під час зимових морозів? Минула зима була дуже непростою для мешканців окремих районів…

Є ризик, що вона буде знову такою складною.

Невже нічого зробити не вдасться?

Цього можна було б уникнути, якби, як я вже казав, над цим почали працювати три роки тому.

Про газову генерацію, НКРЕКП та цінові обмеження на ринку електроенергії

Розмови про розбудову розподіленої генерації тривають вже досить довго. Ми про це говорили ще у лютому. Невже з того часу немає жодного прогресу? Бізнес може розбудовувати генерацію самостійно. Що стримує розбудову?

Так, може. Але бізнес, який у лютому побіг будувати газову генерацію, у березні отримав рішення регулятора про зниження граничної ціни на оптовому ринку електроенергії вдвічі, а в окремі години — втричі. Тож проєкти перестали будувати.

Тобто ця ціна робить проєкти економічно необґрунтованими?

Ніхто не буде інвестувати сотні мільйонів євро, якщо регулятор поводиться непрогнозовано. Зверніть увагу, вони ухвалили рішення, а вже через місяць відмотали все назад, і майже всі проєкти зупинилися.

Ви не думаєте, що у січні 2027 року регулятор знову може підняти прайс-кепи?

На щастя, вже ухвалений закон, який з 1 травня наступного року скасовує прайс-кепи взагалі. Це хороша новина для ринку. З іншого боку, Верховна Рада вже проголосувала в першому читанні закон про перезавантаження НКРЕКП. Зокрема цей закон передбачає ротацію членів регулятора, більшість з яких туди привів Герман Галущенко, та інших фігурантів "Міндічгейту".

Це теж хороший сигнал для ринку. Те, що в перспективі буде відбуватися очищення керівної надбудови над енергетичним сектором, яка в попередні роки, по суті, грабувала енергетичну галузь і займалася корупцією. Коли це відбудеться, інвестиції повернуться в галузь, але до цього моменту це дуже малоймовірно.

Ви не очікуєте цінового шоку на ринку після того, як цінові обмеження перестануть працювати?

Ні, не очікуємо. А чому він має бути? Сьогодні прайс-кеп — 15 тис. гривень за МВт·год. Це верхня межа ціни, за яку можна купити чи продати електроенергію. Сьогодні ціна не досягла цього ліміту в жодній години. Тобто, якби сьогодні прайс-кепів не було взагалі, ціна не змінилася б взагалі. І в абсолютній більшості днів ця ціна теж не змінилася б.

З іншого боку, взимку, в окремі періоди, коли в Україні гострий дефіцит електроенергії, ці прайс-кепи просто штучно стримують імпорт. І відтак у нас відключення на одну-дві черги довші, ніж могли б бути. Крім того, варто розуміти, що на цьому біржовому ринку ціна формується з двох компонентів: за якою ціною продавець готовий продати і за якою ціною покупець готовий купити.

Також є теза про те, що розбудову газової генерації стримує складність підключень до електричних та газових мереж. Наскільки це так, за Вашою оцінкою?

Це можна порівняти за двома показниками: наскільки процедура підключення стала простішою або складнішою за ту, яка була раніше, і наскільки підключення складніше порівняно з країнами ЄС. Я хочу сказати, що і за першим, і за другим критерієм підключитися стало набагато простіше.

У Європі підключення до газової та електричної інфраструктури на порядок складніше та довше і може тривати роки. Це пов'язано з об'єктивними чинниками, такими як дуже невелика вільна пропускна спроможність мереж. Тобто мережі там забиті вже генерацією, споживанням, важко щось нове підключити. В Україні не так.

З чим це пов'язано?

Ми одна з небагатьох країн світу, де є величезний невикористаний мережевий ресурс. Україна в радянські часи у 1990 році споживала 300 мільярдів кВт·год на рік. А зараз — менше 100 мільярдів кВт·год. І другий чинник, чому у нас підключення легше, — це те, що уряд під час воєнного стану забрав 80% бюрократії з цього процесу. Відповідно, у нас усе ще є певні складнощі, але порівняно з тим, як це було і як це відбувається у наших партнерів, у нас усе дуже швидко.

Чи не трапиться так, що бюрократія повертатиметься після війни?

Це можливий сценарій, я не кажу, що це обов'язково так станеться. Можливо, в момент завершення війни у нас буде уряд, який розумітиме важливість дерегуляції і який ухвалить рішення залишити той процес підключень, який є зараз, назавжди. Я б цей процес дерегуляції, що відбувся в енергетиці, розповсюдив взагалі на всі галузі. Потенціал у такого рішення був би величезний. Особливо під час повоєнного відновлення країни. А бюрократія, зайві дозволи, ліцензії, папірці, які треба оформити, — це гарний привід поставити десь шлагбаум і вимагати хабар за довідку, за чиєсь рішення або підпис.

Регуляцію в галузі часто аргументують потребами безпеки…

А хіба у нас були якісь проблеми з безпекою, пов'язані з підключеннями до енергомереж? Я щось таких не пригадую.

Про Power One

Як зараз працює Power One? Взимку Ви казали, що вже запустили 28,4 МВт генеруючих потужностей, а ще 40 МВт планували запустити до кінця 2026 року. Ваші плани не змінилися?

Ці потужності на 40 МВт, що включають газопоршневу станцію та батареї, ми фактично фіналізуємо і запустимо раніше, ніж під кінець року.

Влітку ми також оголосили, що підписали попередній мандатний лист з ЄБРР на фінансування другої черги проєкту, яка вже значно більша і охоплює не одну, а декілька областей на заході нашої країни. І, відповідно, там набагато більше інвестицій.

Мова йде про понад 90 млн євро, яких вистачить, щоб запустити ще 170 МВт на шести майданчиках?

Так, трохи більше ніж 90 млн євро. Не всі ці гроші — кредит ЄБРР, а лише частина. Інша частина — це капітал, який буде наданий нещодавно створеним інфраструктурним фондом Amber Dragon Ukraine Infrastructure Fund, а також іншим фондом, який зараз перебуває в процесі входження в наш проєкт.

Коли плануєте розпочати будівництво та закінчити його?

Підготовчі роботи вже стартували, а закінчити плануємо до кінця наступного року.

Тобто до кінця 2027 року?

Так, але можливе перенесення на перший квартал 2028-го. В Україні важко будувати, тому що є постійні перерви в логістичних ланцюгах, а також трапляються інші проблеми. Але десь у районі четвертого кварталу 2027-го, першого кварталу 2028-го плануємо завершити.

Наскільки сильно удари по складській інфраструктурі та портах порушили логістику та постачання енергообладнання?

Дуже сильно. Через це будівництво енергооб'єктів в Україні є таким собі квестом з погляду логістики та навіть пошуку постачальників. Дуже постраждали склади багатьох компаній, а також компанії, які виробляють енергетичне обладнання всередині України.

І мова не тільки про обладнання, але й про матеріали. Проблеми металургів також дуже позначаються на вартості металопрокату, який використовується для виробництва електрообладнання.

Наскільки зросли терміни постачання обладнання?

Десь на 20–30%, за окремими позиціями — на 50–70%.

Ваша компанія Negen працювала з Concorde Capital над проєктом будівництва на 78,4 МВт. Якою була Ваша роль?

Я не можу ділитися конфіденційною інформацією, бо ми маємо певні зобов'язання перед нашими контрагентами і завжди поважаємо їх. Але я можу сказати, що ми зараз повністю сфокусовані на проєкті Power One. Це наш магістральний флагманський проєкт. Тож у майбутньому ми збираємося приділити всю увагу саме йому.

Ви говорили, що в Україні зараз дуже складна ситуація із залученням коштів. Проєкт Concorde Capital залучає гроші дрібних інвесторів. Чи є в цьому потенціал для енергетичних проєктів?

Я думаю, що такий спосіб залучення капіталу має право на існування, однозначно. В умовах дефіциту капіталу його залучення у роздрібного інвестора — непогана ідея.

Це не наш шлях. Power One залучає капітал великих інституційних гравців. Але те, що такі пропозиції на ринку з'являються, я думаю, добре і для тих людей, які переросли тримання доларів під подушкою і розуміють, що гроші мають працювати.

Плюс, коли ти як громадянин країни, який має якісь заощадження, інвестуєш в енергопроєкт, то це дає тобі ще й можливість долучитися до чогось важливого для країни. Я не скажу, що це співставно з донатами, але це теж щось більше, ніж просто бажання заробити гроші. І з цієї точки зору, безумовно, кожна гривня, вкладена в енергетичний сектор України, — це хороша ідея.