"Ми попросили обстріляти нашу нафтобазу, щоб паливо не дісталося ворогові", - Аудрис Стропус, СЕО “АМІК Україна”

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Як багато ви втратили через повномасштабну війну?

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну було пошкоджено або знищено 36 наших АЗС і одну з найбільших нафтобаз у Бородянці. Станом на поточний день з них відремонтовано і вже працюють 13 АЗС.

Сьогодні важко назвати точну суму збитків, оскільки ми ще не маємо проектів відновлення пошкоджених об'єктів. Але за попередніми оцінками втрати становитимуть не менше 20 млн євро. Це без урахування заправок, що знаходяться на тимчасово окупованих територіях. У нас добрі заправки були на лівобережжі Херсонщини, ще гарні АЗС залишилися у Мелітополі. Коли ці території повернуться під контроль України, ми зможемо оцінити збитки.

Відомо, що ви подали позов до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) проти Росії, як Ви оцінюєте свої шанси на стягнення збитків із Кремля?

Позов до ЄСПЛ проти Росії ми подали ще 14 січня 2023 року. За оцінкою наших юристів – це виграшна справа.

Якщо дивитися ширше, то 25 січня 2023 року у Страсбурзі ЄСПЛ виніс важливе процедурне рішення у міждержавній справі "Україна та Нідерланди проти Росії" щодо подій на сході України та рейсу МН17. ЄСПЛ визнав, що Росія фактично контролює захоплений сепаратистами Донбас з 2014 року, а отже, несе відповідальність з погляду ЄСПЛ за порушення, які там відбуваються під час тимчасової окупації. Отже, очікується, що такий підхід буде і за іншими тимчасово окупованими територіями.

Ми переконані, що в 21 столітті насильство та ворожі дії проти незалежної країни не можуть бути безкарно скоєні, і ми вважаємо, що Росія буде притягнута до відповідальності за всі свої злочини, скоєні проти українців.

Ви і до повномасштабної війни постачали багато палива з ЄС, зокрема виробництва Orlen. Але ви продавали також паливо Кременчуцького НПЗ та Мозирського НПЗ. Чи багато було не європейського ресурсу? Як змінилася логістика постачання через війну?

30% палива ми постачали з литовського заводу Orlen, у нас із ними довгі стосунки, і вони дуже дисципліновано виконують свої зобов'язання. Були стосунки з білоруським Мозирським НПЗ. Це найближчий НПЗ до Києва та логістика поставок до нашої нафтобази у Бородянці була дуже близькою та ефективною. З Кременчуцьким НПЗ ми також почали працювати у 2019 році, оскільки якість у них, особливо останніми роками, дуже підвищилася. Південь України ми забезпечували паливом із Кременчука, схід із Мозирського НПЗ, а на АЗС західного та частково центрального регіону йшло паливо із заводу Orlen.

Orlen збільшив постачання, але через закриття короткого залізничного сполучення з Литви в Україну паливо доставляється автотранспортом через Польщу. У квітні ми плануємо розпочати постачання палива із заводу австрійської компанії OMV.

Ви сказали, у вас у Бородянці була нафтобаза. Що з нею сталося?

На момент повномасштабного вторгнення базу у Бородянці було під зав'язку заповнено паливом. Ми розуміли, що вона може дістатися росіянам та інформували відповідні органи в Уряді про наявність ресурсу. Ми хотіли, щоб це паливо не дісталося ворогові.

Ви викликали вогонь на себе?

Так, ми фактично викликали вогонь на себе, коли побачили в камерах відеоспостереження, що на базу увійшли російські війська.

А скільки там було палива?

Палива на базі було приблизно на 10 млн. євро. Після удару вигоріло чотири резервуари, крапельні структури, насоси та інше технологічне обладнання. Росіяни подумали, що базу знищено повністю, але після звільнення 4 квітня ми виявили, що вціліли п'ять резервуарів та залізничні цистерни з дизпаливом. В результаті ми втратили палива десь на 4 млн євро .

Коли почалася війна, як на це відреагували у головному офісі у Відні?

16 лютого 2022 року один з акціонерів компанії та керуючий директор Гюнтер Майєр відвідав Україну. Ми обговорили ситуацію . Він зустрівся з персоналом, і висловив свою підтримку, незважаючи на всі побоювання та заяви світових лідерів, які вже звучали у ті дні та евакуації посольств, які вже відбувалися з Києва. Гюнтер Майєр чітко запевнив персонал: щоб не сталося в Україні, AMIC ENERGY повністю підтримуватиме не лише колектив компанії, а й надасть фінансову підтримку Україні у боротьбі за свою територіальну цілісність.

Також керуючим директором було визначено, що головною цінністю компанії є персонал. І безпека працівників має превалювати над збереженням матеріальних цінностей компанії.

Чи була релокація ваших співробітників із районів інтенсивних бойових дій? Чи допомагали ви ЗСУ та внутрішнім переселенцям?

24-25 лютого 2022 року багато співробітників оперативно прийняли рішення про евакуацію. Кожен самостійно вибирав для себе безпечне місце. Дехто виїжджав за межі України. Активну участь у пошуку житла на території ЄС для нашого персоналу брали працівники Amic Energy у Польщі, Литві, Латвії. Були райони, де майже всі працівники евакуювалися в безпечніші місця і це унеможливлювало роботу АЗС. Тому працівники офісу та регіональні менеджери, які залишалися на місцях, у буквальному сенсі, працювали на АЗС та виконували функції лінійного персоналу: відпускали паливо екстреним службам та військовим підрозділам, обслуговували клієнтів. Це був період паливної кризи з постачанням ресурсу проблеми, персонал на деяких АЗС був відсутній.

AMIC Energy з перших днів війни підтримує не лише Збройні сили України, а й інші державні структури. З початку повномасштабного вторгнення Росії компанія безперервно допомагає Україні предметами індивідуального захисту, транспортними засобами та регулярно забезпечує найнеобхіднішим. Сьогодні 77 наших співробітників служать у ЗСУ, і ми продовжуємо їм виплачувати заробітну плату. Ще ми підтримуємо 242 окремий батальйон територіальної оборони ЗСУ, де заступником командира є наш співробітник. Ще допомагаємо саперам. Загалом, з початку повномасштабного вторгнення наші благодійні витрати становлять уже понад 57 млн. гривень: від виплат матеріальної допомоги персоналу до купівлі антидронової зброї.

Вашу компанію підозрюють в ухилянні від сплати податків, а також виведенні дивідендів на користь росіян. Яка позиція компанії щодо цих звинувачень БЕБ?

Спроба обґрунтувати арешт майна "податковими порушеннями" виглядає особливо абсурдною, враховуючи дані Державної податкової служби України, згідно з якими наша компанія входить до 5 найбільших платників податків на 1 літр проданого палива в 2020 році, і замикає ТОП-5 найбільших платників податків українського паливного ринку за підсумками 9 місяців 2021 року.

Ми єдина компанія на паливному ринку, де активи та операційна діяльність – це одна компанія. Ми не виводимо грошей на дочірні підприємства. Усі гроші, які ми заробили за ці роки, є в Україні.

Не менш фантастичною та безпідставною є аргументація БЕБ щодо нібито російських бенефіціарів АМІК УКРАЇНА. А звинувачення у наявності зв'язків з громадянами країни агресора обґрунтовуються роздруком замовної статті 5-річної давності, опублікованої в 2017 році на Антикорі, який неодноразово був помічений у публікації замовних матеріалів про бізнесменів та їхніх рідних, політиків та інших.

Я думаю, що справу було розпочато на хвилі "перевірити всіх", а оскільки АМІК купили бізнес у Лукойлу, то і ми, на жаль, потрапили під цей гребінець. А щоб справа виглядала серйознішою, до неї приписали виведення капіталу та ухилення від сплати податків.

Наприклад, щодо виведення дивідендів в адресу росіян БЕБ, за нашою інформацією, вже фактично відмовилися від таких припущень і звинувачень. Не було знайдено жодного переводу. Це легко довести банківськими виписками. Тим більше абсурдно звучить звинувачення у виплаті в «адресу росіян» оскільки кінцевими бенефіціарами AMIC ENERGY є три громадянина Австрії та один громадянин Ірландії.

Ваші АЗС було заарештовано, проте заправки продовжують працювати. Як арешт узагалі вплинув на ваш бізнес?

Арешт не дозволяє їх продавати. Хоча ми й не збиралися цього робити. Коли наклали арешт, ми попросили його зняти, але суд відмовився. Працювати можемо. Арешт цей для забезпечення позову, а справа не рухається. Ми просимо, щоб справу все ж таки розглянули по суті. Це головне. Про нас усі говорять, але ніхто нічого не робить. Справа не розглядається насправді, а це погано для бізнесу. Тому ми прагнемо справедливості.

Відомо, що минулого року виторг компанії впав на чверть, хоча є компанії, які минулого року спрацювали в плюс. Що зумовило ваші втрати?

Не забуватимемо, що зараз в Україні війна. Багато людей виїхало з країни. На даний момент залишається частина території України під тимчасовою окупацією.

Падіння зумовлене значним зниженням реалізації. Плюс зараз наше плече логістики стало набагато дорожчим. Вийшло так, деякі компанії орієнтувалися на південні джерела, наприклад, Румунію, Болгарію. Хтось орієнтувався на Польщу, а в нас традиційний зв'язок із литовським Orlen. Ще один великий сегмент, який у нас був – це заправка цивільних літаків. Ця частина бізнесу була для нас суттєвою. Ми лише два місяці 2022 року заправляли літаки, а потім закрився повітряний простір для цивільної авіації. Ми не намагалися минулого року досягти якихось показників, ми не мали мети заробити. Основною метою було вистояти, зберегти колектив, створити нові ланцюжки поставок, знайти нових постачальників палива.

З Нового року ціни на ринку знижуються. Це триває вже третій місяць. Багато хто на ринку чекає на посівну, коли аграрії почнуть активніше закуповуватися. Як ви вважаєте, чи ринок стабілізується? Чи почнуть зростати ціни?

Ціни падають переважно через те, що трейдери почали зменшувати свою премію. У Польщі, Румунії та Болгарії з'явилося багато палива і якщо раніше премія трейдерів складала 250 доларів на тонну, то тепер премія складає 130 доларів на тонну – це ціна, яку ми платимо постачальнику. Раніше ми "бігали" за продавцями та просили паливо, а зараз все навпаки. Це і є ринок. Я думаю, що посівна не вплине на ринок в цілому, як і попит з боку споживачів - автомобільний потік став набагато меншим.

Які плани наступного року? Які тренди на паливному ринку ви очікуєте цього року?

Ми маємо кілька сценаріїв. На сьогоднішній день бачимо, що повинні зміцнити свою логістику, перейти на нижчу премію імпортерів, мати більше залізничних поставок і тим самим знизити собівартість продукції. Зараз ми веземо паливо автотранспортом із Литви – це дорого. Ще плануємо відновити усі пошкоджені активи, утримати колектив. Ринок, звичайно, став набагато меншим, ніж до війни. Щодо стратегічних планів на цей рік, то тут для компанії, як і для України в цілому, важливим є швидке відновлення. Ми плануємо відновити резервуарний парк на нафтобазі Бородянки та продовжуємо відновлення інших зруйнованих об'єктів.

Скільки ви плануєте інвестувати у бізнес цього року?

У відновлення ми плануємо вкласти близько 4-5 млн. євро. Хочемо навести лад із пошкодженими резервуарами на нашій нафтобазі.

А як зараз працює та ваша частина бізнесу, яка займається торгівлею супутніми товарами на АЗС? Ви розвиваєте цей напрямок?

Звичайно! Приїжджайте на нашу заправку, у нас найсмачніша кава. До того ж, з кожного проданого гарячого напою в рамках благодійної акції “Незламна Кава” ми віддаємо 2 гривні на відновлення України.

У ЄС напрям торгівлі супутніми товарами більш розвинений, ніж в Україні. Нам ще треба багато над цим працювати, щоб досягти такого рівня, як там. Але ми самі розвиваємо цей напрямок бізнесу. А ось у Фінляндії, наприклад, компанія Neste лише торгує бензином, а вся не паливна частина заправок давно продана конкурентам. Цікаво, що після повномасштабної війни паливний ринок в Україні сильно впав, а ось продаж супутніх товарів скоротився не так сильно. Коли були проблеми з електрикою, у нас 86% заправок були з генераторами та люди приїжджали до нас за гарячою їжею. Наразі всі 199 працюючих АЗС обладнані генераторами.

У вас за плечима 25 років роботи в енергокомпаніях Литви, Фінляндії, Польщі, які є членами ЄС. У чому відмінність паливного рітейлу в Україні від такого бізнесу Євросоюзу?

У Європі ви спочатку заливаєте собі у бак, а потім оплачуєте. В Україні такого немає, і, напевно, буде нескоро. У Європі немає пістолетників, люди самі заправляють свої машини. Ми, до речі, першими відмовилися від пістолетчиків. Крім того, в Україні є дуже велика бюрократія, вимога якихось застарілих норм. За якийсь підпис у якомусь журналі штраф у розмірі вартості заправки. Є багато таких дрібниць, коли норму прийнято ще 1998 року, до всієї цієї цифровізації, і ця норма продовжує діяти. І багато органів користуються цим. Але ці норми вже давно не актуальні – це треба скасовувати. Рівень цифровізації в Україні не нижчий за європейський, але інспектори ще вимагають по-старому.

Тобто українським компаніям не буде складно працювати за європейськими правилами?

Звичайно. У Європі правила ліберальніші. Україна, долаючи паливну кризу навесні 2022 року, в короткі терміни почала інтегруватися в паливний ринок ЄС.

Але ще багато чого потрібно міняти. Як приклад, кожну заправку в Україні сприймають як бомбу. У мене навіть у кабінеті навіщось має бути вогнегасник. А ось у ЄС все набагато простіше. Хоча і в країнах ЄС теж є свої застарілі норми, навколо яких точаться дискусії. Але Україна при вступі до Євросоюзу може взяти для себе всі передові та прогресивні норми.