"Потужність ВЕС на Закарпатті нам обмежила жаба", — Владислав Єременко, "Френдлі Віндтехнолоджі"

Про релокацію та кадри

Чому ви обрали для релокації саме Закарпаття?

— Після початку повномасштабної війни в нас не було часу робити детальний аналіз. Просто зійшлося декілька факторів. Регіональна влада дуже сприяла релокації підприємств. ОТГ розселяли людей та допомогли залучити місцеве населення. Регіон за нашою оцінкою є перспективним для зростання. Тому ми вирішили релокуватись саме на Закарпаття, щоб не виїжджати за межі України. Весною 2022 ми розпочали цей процес вимушеного переміщення. Було важко. Адже розпочинати довелося з нуля, будувати нові виробничі площі. Безумовно, серйозним викликом стала логістика. Краматорськ є прифронтовим містом. Тому забезпечення безпеки при перевезенні обладнання було складним процесом, тим більше, що перевезення здійснювалося наземним транспортом. Крім того, складно було знайти необхідний транспорт, який здатен перевозити наше обладнання, яке є великогабаритним і надважким. Відстань від Краматорська до Закарпатської області становить майже 1,5 тисячі кілометрів, і дороги місцями були не в найкращому стані, не всюди також можна було проїхати. На щастя, все обійшлося добре.  Ми вдячні всім людям, які допомогли нам перевезти наше підприємство на нове місце. Без їхньої допомоги ми б не впоралися.

Наскільки складно було перевезти персонал та виробничі потужності? Це ж треба перевезти людей, знайти житло, яке значно здорожчало внаслідок великої міграції.

— Дійсно, нерухомість на Закарпатті була дорога, а людей в Краматорську треба було відірвати від злагодженого життя, яким вони жили не один десяток років. Соціальний фактор дуже впливає на прийняття рішень.

Завдяки співпраці з владою ми почали будівництво швидкомонтованих будинків для наших працівників, які вимушено переїхали разом з нами. Крім того, Кабмін відкоригував постанови, які надавали можливість ВПО отримати іпотечні кредити. Звісно в процесі була маса проблем. Але ми працюємо разом не один рік і допомагаємо один одному.

Траплялось немало випадків, коли бізнес релокувався на захід країни, а потім повертався і залишав в новому місті лише філіал. Ви плануєте повертатися в Краматорськ після війни?

— Ми не йшли з Краматорська. Зараз працюємо на дві локації: якась частина виробництва може бути присутня на Закарпатті, якась лише в Краматорську. Для розміщення виробництва потрібні ресурси: електроенергія, логістика, люди відповідного фаху.

Скільки у вас людей працює?

— Зараз близько 800 людей, переважна більшість з них – на новому підприємстві на Закарпатті.

Місцевих на Закарпатті на роботу берете?

— Коли ми почали релокацію, місцеві нарікали, що братимемо на роботу лише тих, хто приїжджає з нами. Але ми беремо за фаховим принципом. Хто може виконувати роботу, або хоча б має бажання навчитися — може долучатися. Якщо на осінь 2022 року 90% колективу складали, ті хто з нами приїхав, то зараз в нас до 20% місцевого населення.

Яка у вас середня зарплатня?

— Зарплатня стартує від 25 тисяч, в середньому може бути 35-45 тисяч. Якщо людина має дуже гарний фах і наполегливо працює, то може заробляти й до 80 тисяч. З появою нашого підприємства дуже багато місцевих бізнесів почали офіційно влаштовувати людей та підвищили їм зарплатню, бо були змушені конкурувати з нами.

Дефіциту з кадрами немає? Чи важко забронювати працівників?

— Звісно, дефіцит є. Ми — таке ж підприємство, як всі інші, і в нас точно такі ж проблеми. Сама процедура бронювання є непростою, але ми намагаємося йти далі.

Про виробництво вітрових турбін

Як змінився попит на вітрові турбіни після того, як росіяни знищили 9 ГВт маневрових потужностей? Чи виріс ваш портфель замовлень?

— Це важко оцінити одразу, бо проєкти в енергетиці більш тривалі. Це не попит на автомобілі або товари масового споживання.Попит на електроенергію був завжди й завжди зростав. Ми тривалий час жили в ситуації, коли в Україні була велика кількість виробників електроенергії: АЕС, ТЕС та гідроелектростанції. Зараз ми бачимо, що роль відновлюваної енергетики зростає.

Скільки вітрових турбін ви виготовите цього року?

— Я думаю, цього року ми виготовимо десь 15-17 турбін. З перспективою на зростання на наступний рік, щоб ми зробили 20-25 турбін. Їхня одинична потужність від 4,8 до 5,5 МВт.

В кого купуєте двигуни?

— У нас дуже багатий досвід співпраці з німецьким інжиніринговим центром W2E. За період роботи ми вибудували кооперацію з німецькими, австрійськими та американськими компаніями, котрі пропонують елементи обладнання. Залежно від проєкту, ми дивимось, як нам скомпонувати турбіну, щоб вона була максимально ефективна.

Які позиції вітчизняного виробника на ринку. Чи є конкуренція в цій ніші?

— Ніхто не хоче займатися виробництвом в Україні. Девелоперам, які є в Україні, простіше використовувати турбіни іноземних компаній. Для виробництва треба мати свій персонал та виробничі потужності. 

Крім цього, треба мати додатковий фінансовий важіль. Всі світові виробники мають систему фінансового страхування, чи просто кредитні програми, які йдуть разом з їх обладнанням. Наша держава поступово перелаштовується і починає робити кроки в цьому напрямку. Щоб інвестор, девелопер або громада могли отримати певні фінансові інструменти для швидкого будівництва.

У 2020 році про зелений перехід та кліматичну нейтральність говорили геть усі. Невже більше ніхто в Україні не захотів цим займатися?

— Для того, щоб виробляти будь-яке обладнання ви повинні вступити з кимось в кооперацію. Щоб якась компанія продала вам ліцензію на виробництво і супроводжувала цей процес. Будь-який інвестор який розглядає можливість будівництва заводу думає: скільки він проінвестує у виробництво і скільки він зможе виробити турбін, тому не всі погоджуються. Світові компанії погоджуються розміщувати своє виробництво на території України, але при умові що вони матимуть річний пакет замовлень не менш ніж на 150-200 МВт. Поки що держава не може гарантувати таких проєктів. Є лише приватні ініціативи у цьому напрямку.

Ви думали про експорт вашої продукції до ЄС?

— Звісно ми дивимось в цьому напрямку. Зараз ми бачимо, що в Україні буде зростати попит на розгалужену генерацію. Але ми не відкидаємо інтеграцію наших турбін в Східній Європі. Для того, щоб пройти всі системи європейського підтвердження потрібен тільки час. І ми поступово рухаємось в цьому напрямку.

Були перемовини з європейськими компаніями?

— Офіційних перемовин ще не було. Є девелопери в інших країнах, котрі розглядають можливість інтеграції наших турбін у свої проєкти. Для того, щоб його розробити треба витратити від 2 до 5 років часу, щоб підготувати всю необхідну документацію.

Ви працюєте в кооперації з європейською компанією. Чи не буде конфліктом інтересів, якщо ви вийдете на ринок ЄС?

— Ні, бо вони розробники, а ми виробники. Для них це навпаки цікаво, бо вони зможуть свої розробки інтегрувати в європейську систему. Ринок вітроенергетичного устаткування потребує дуже багато продукції. Якщо ви сьогодні звернетесь до європейської компанії-виробника та підпишете угоду, то першу турбіну ви отримаєте за три роки. Бо всі мають замовлення. 

Зараз ЄС розглядає можливість заборони китайських ВДЕ через питання безпеки. Чи бачите ви в цьому шанс для себе?

— Звісно це дасть можливість розвитку. Я вважаю, що європейському ринку буде потрібно замістити значну кількість китайської продукції. І машинобудування, і текстиль і товари масового використання. В України є все необхідне, щоб виробляти це в кооперації з європейськими країнами.

Про будівництво вітрових електростанцій та інвестиції

Який стан будівництва ВЕС в Україні сьогодні?

— Зараз активного будівництва майже немає. Території, де раніше будувалась більшість проєктів або окуповані, або близько до зони бойових дій. Тож зараз всі переробляють свою документацію.

Скільки проєктів у вас зараз знаходиться в роботі одночасно?

— Загальна потужність всіх ВЕС, де ми залучені як девелопери і постачальники обладнання -  до 500 МВт. Кожний проєкт ділиться на етапи залежно від територій, потужності, залежно від доступу до інфраструктури, а також кількості інвесторів які хочуть зайти в проєкт. Це може бути невеличкий проєкт 2 турбіни, а може бути проєкт на 100 турбін.

Ці 500 МВт — це ваш проєкт серії ВЕС у Карпатах, яку планується фінансувати спільно з Ощадбанк? Яка сукупна вартість цієї програми?

— Середня вартість встановлення вітрових потужностей 1,15-1,3 млн євро за МВт. Взагалі це залежить від багатьох факторів. В першу чергу від того скільки коштуватиме інфраструктурна компонента для цих проєктів.

В рамках цієї програми ви будуєте на Закарпатті Нижньоворітську ВЕС потужністю 80 МВт. Наразі збудована одна установка на 4,8 МВт та закладено фундамент під другу. Коли ви плануєте закінчити будівництво цієї ВЕС?

— В Нижніх Воротах юридично не одна ВЕС. Потужність розбита на певну кількість юросіб, щоб було простіше все це фінансувати. Зараз ми перейшли в активну фазу будівництва. В цьому році ми плануємо виконати 65-70%. І завершити в наступному році. Погода в регіоні вносить свої суттєві корективи. Взимку будувати майже неможливо.

Наскільки в Україні цікаво інвестувати в такі проєкти та хто може стати інвестором?

— Сьогодні попит на електроенергію значно перевищує пропозицію і ще довго буде зростати. Крім того, світ відходить від вуглеводнів та зростає попит на зелену енергію. Тож це приваблива інвестиція.

Термін окупності проєкту 6-7,5 років. Сама електростанція працює 25 років. Але це не означає, що через 25 років її знесуть. Термін експлуатації можна продовжити. Я вважаю, що для промислових об’єктів це непогана дохідність. Однозначно вище середньої. Найголовніше, що електроенергія — це той товар, який не потрібно рекламувати. Він продає сам себе.

Про екологію та отримання дозволів

Від чого залежить швидкість підготовки документів для проєкту?

— Щоб побудувати промисловий об’єкт та інтегрувати його в навколишнє середовище, нам потрібно вивчити чи не зруйнуємо ми те, що вже зроблено природою. І як зменшити наш вплив в процесі будівництва та експлуатації. В нас в цьому напрямі працює велика кількість команд. 

Наприклад, в Нижніх Воротах ми спочатку планували будівництво 30 вітрових турбін, але обмежились 17. Нам екологи пояснили, що там є певні території де живе червонокнижна жаба. Треба також робити просвітницьку роботу, бо є певна кількість людей, які знаходяться під впливом чуток, необізнаності, незнання, тому вони негативно ставляться до будівництва ВЕС. Ми з ними працюємо і  поступово люди розуміють, що воно не так страшно, як здавалося з самого початку. А є певна кількість людей, які нам навмисно протидіють.

Часто буває таке, що ви знайшли хорошу локацію, але через рекомендації екологів ви шукаєте щось інше?

— Не буває так, що заборонено будувати на всій локації. Є якість осередки тої чи іншої локації, які не рекомендовано використовувати під промислові об’єкти. Ну і ми працюємо вже давно. В нас є первинний аналіз даних, який дає нам інформацію: в цій локації з ймовірністю 80% може бути розміщена електростанція, бо тут є точки видачі електроенергії та інфраструктура, щоб доїхати.

Плюс кожна така локація має свого господаря. Наприклад, біосферний заповідник і там є чіткі правила як можна будувати на його території. У нас серед людей склалася така думка, що якщо це заповідник, то там взагалі нічого не можна робити. Це не зовсім так. Там можна будувати, але треба дотримуватись певних правил та витримувати певні процедури, щоб не чинити шкоду навколишньому середовищу.

Одною з проблем вітроенергетики є пожежі, які доволі складно гасити. Як часто таке буває в Україні? Чи є можливість попередити такі аварії або погасити таку пожежу в гірських регіонах?

— В Україні немає устаткування, яке може швидко загасити пожежу на висоті 100-120 метрів. Тому ми оснащуємо наші станції вакуумними або порошковими системами пожежогасіння. Ми це погоджуємо з ДСНС та розробниками самої турбіни.

Але говорити, що вони масово загоряються, теж не можна. ВЕС це промисловий об’єкт. І тут, як на будь-якому виробництві: якщо ти дотримуєшся техніки безпеки, то все буде нормально. В нас був випадок, коли турбіна загорілась, але це було у 2022 році коли в неї влучив снаряд з вибухівкою.