Чи потрібно декларувати біженцю доходи від дистанційної роботи в Україні

Питання податкового резидентства хвилює українських переселенців кілька останніх місяців, адже 183 дні знаходження в країнах їх тимчасового перебування у більшості з них давно вже сплили (один із основних критеріїв визначення статусу), а ясності з приводу визначення їх податкового статусу так і не з’явилось.

Особливо гостро це питання стоїть для осіб, які працюють дистанційно і отримують заробітну плату від українських роботодавців і від статусу їх резидентства залежить чи потрібно декларувати ці доходи в країні їх перебування та сплачувати з них додатково податки.

Визначити статус податкового резидента досить непросто, кожна країна встановлює свої критерії, які здебільшого оціночні, крім того це рішення завжди носить індивідуальний характер і враховує особливі обставини конкретного резидента.

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

Так, більшість опирається на термін перебування на території країни, як на основний показник (здебільшого це перебування в країні понад 183 дні), але не останню роль при прийнятті рішення мають відігравати і центр життєвих інтересів конкретного резидента (місцеперебування сім’ї, нерухомості, місце роботи, тощо), особисті обставини, зокрема причина перебування на території країни та можливість її покинути, тощо. Тому вивести єдину формулу застосовну до всіх не можливо, потрібно аналізувати конкретні обставини, вимоги конкретної країни та положення двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування між Україною та країною перебування (якщо такі є). 

Оскільки ситуація з українськими переселенцями досить неординарна і тривале перебування (і як результат перевищення строків перебування) не території інших країн, здебільшого є вимушеним, всі чекають хоч якихось роз’яснень від державних органів, країн перебування. Більш-менш офіційні роз’яснення ситуації раніше надали – Ірландія, Латвія та Польща, які зазначили, що не обкладатимуть місцевими податками заробітну плату отриману від українських роботодавців резидентами України, які приїхали в країну перебування через війну. 

Але чергова хвиля «паніки» піднялась, після публікації в одному з видань засобів масової інформації коментаря Міністерства фінансів Польщі про те, що, якщо український податковий резидент виконує оплачувану роботу на території Польщі і його винагорода виплачується українським роботодавцем, який не має постійного представництва або постійної посади в Польщі, він зобов’язаний сплачувати податок в Польщі, якщо його перебування перевищує 183 дні в календарному році.

При цьому Мінфін Польщі посилався на ст. 15 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (надалі – Конвенція про уникнення подвійного оподаткування).

Що ж, спробуємо розібратись, чи варто хвилюватись з приводу таких заяв.

По-перше, це всього лише коментар (навіть не офіційне роз’яснення), у Засобах масової інформації, їх навряд чи, можна віднести до офіційного джерела і ніякої законної сили (а відповідно і наслідків) сам коментар не має. Хоча й можна припустити, що він виражає загальну позицію податкових органів, але на скільки вона є обґрунтованою, питання.

По-друге, прошу звернути увагу, що в коментарі йдеться саме про українського податкового резидента, не польського, а отже питання статусу резидентства не піднімається, це важливо.

По-третє, Міністерство фінансів Польщі у своєму коментарі дещо спотворено роз’яснює застосування ст. 15 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, адже положення цієї статі встановлює, що заробітна плата та інші подібні доходи, одержувані резидентом однієї країни (а нашому випадку – України), в першу чергу оподатковуються в цій країні.

Якщо ж робота за наймом здійснюється на території іншої країни, то така винагорода може оподатковуватись в цій іншій країні і це за умови, що одержувач перебуває на території іншої держави у сукупності більше 183 днів на рік, винагорода сплачується наймачем, який не є резидентом цієї іншої країни і немає постійного представництва в і цій країні.

Перше, що варто зауважити, це те, що винагорода може оподатковуватись, а не оподатковується в обов’язковому порядку.

Друге, що викликає запитання, наскільки дистанційну роботу на українського роботодавця, можна вважати роботою за наймом на території іншої держави, адже роботодавець, а відповідно і місце роботи знаходиться в Україні, тут не йдеться про відрядження з конкретною фіксацією місця виконання робіт, сама робота ніякого зв’язку з територією Польщі немає і може виконуватись, як з Польщі так і з будь-якого іншого куточка світу, та й взагалі, в більшості своїй, виконується в мережі інтернет, яка взагалі немає жодної територіальної прив’язки.

І третій момент, який Міністерство фінансів Польщі чомусь опустили в своєму коментарі – це положення ст. 24 цієї ж Конвенції, яким регулюється уникнення подвійного оподаткування, і де, зазначається, що, якщо доходи, або майно оподатковуються в одній країні, то інша країна звільняє ці доходи та майно від повторного оподаткування в ній.

Тобто, якщо заробітна плата уже підлягала оподаткуванню на території України, на території Польщі обкладати податками повторно її не повинні.

Але все ж, щоб убезпечити себе від можливих проблем у майбутньому, рекомендуємо скористатись своїм правом на самостійне визначення резидентського статусу і звернутись в Податкові органи України із заявою (безпосередньо звернувшись до податкового органу, надіславши поштою, або заповнивши заяву онлайн) та отримати Довідку про статус податкового резидента України, а у випадку все ж виникнення питань місцевих податкових органів з приводу оподаткування заробітної плати отриманої від українських роботодавців – подати заяву про звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерел в зарубіжних країнах.  

Фото: ua.depositphotos.com