Зволікання з “зеленою” модернізацією промисловості в Україні може стати перепоною до членства в ЄС

В статті сказано, що на початку лютого 2023 року Європейська комісія оприлюднила аналітичний звіт щодо відповідності України умовам членства в ЄС і за цим звітом оцінка України була низькою. Середня відмітка країни за всіма показниками склала лише 2,16 по п’ятибальній шкалі. А у сфері довкілля та зміни клімату Україна взагалі отримала одиницю. В ЄС вважають, що відповідність українського екологічного законодавства європейському перебуває на “базовому рівні”, а сама країна знаходиться “на початку шляху” у цієї сфери. Це дещо шокувало українську спільноту.

Опитані експерти досягли консенсусу щодо того, що в низькій оцінці яку Україна отримала за екологію немає нічого дивного оскільки Україна оцінювала свій рівень виконання Угоди про асоціацію, а Європейська комісія – рівень відповідності всього українського законодавства європейським нормам. Угода про асоціацію готувалася з 2011 року, а підписана була у 2015 році, а з того моменту в ЄС було прийнято набагато більше регулювань у сфері захисту довкілля.

Також навіть імплементуючи європейські директиви, Україна дуже часто робила це не повною мірою, а також з додатковими нормами, які спотворювали первинну суть документа. На думку експертів, хоча Україна дійсно рухається до імплементації європейських екологічних норм, але робить це дуже повільно. Головним чином це пов’язано з недостатньою кількістю фахівців в державних органах, відсутністю додаткового ресурсу на національному та місцевому рівнях, а також недієвою та непрозорою системою фінансування природоохоронних заходів. 

Крім цього український бізнес противиться змінам, і необхідні законопроєкти часто роками очікують розгляду у Верховній Раді. Імплементація актів євроінтеграції часто передбачає більш важкі й додаткові процедури оцінки, аналізу, консультацій, реєстрів тощо. Бізнес вважає ці додаткові регуляції для себе невигідними. Крім того, для нього це означає значні витрати на модернізацію.

Наприклад, за оцінками аналітичного центру DiXi Group, загальний обсяг CAPEX в українській енергетиці на реалізацію вимог Національного плану щодо скорочення викидів від великих спалювальних установок може сягнути €4,130 млрд. В разі впровадження передбачених Директивою 2010/75/ЄС найкращих доступних технологій та методів керування (НДТМ) в гірничо-металургійному комплексі, за оцінками українського інформаційно-аналітичного центру GMK Center, до повномасштабного воєнного вторгнення Росії в Україну, додаткові інвестиції мали скласти $6,6 млрд. Інші аналітичні центри наводять ще більш песимістичні оцінки – від €7,7 млрд до 8,3 млрд.

Грошей недостатньо, а на поблажки розраховувати не варто

В статті сказано, що Україна наразі знаходиться в складніших умовах ніж країни ЄС, оскільки там перехід на нові більш чисті технології відбувався більш поступово та частково фінансувався коштом фондів ЄС та інших форм державної підтримки. 

Підтримка для України від ЄС теж буде, наприклад у вигляді інструменту Ukraine Facility.  Цей фонд передбачає надання гарантій на суму €8,9 млрд, а також €1,76 млрд грантових ресурсів (змішане фінансування) для зменшення ризиків та підтримки інвестицій у ключові стратегічні сектори, що будуть визначені в українському плані відновлення. Завдяки гарантіям ЄС, приватні інвестори будуть більш зацікавлені інвестувати в Україну, попри складний геополітичний контекст. Проте повністю розраховувати лише на підтримку ЄС не варто.

Натомість державне фінансування модернізації енергетичного сектору вимагатиме збільшення тарифів на електроенергію для кінцевих споживачів. Збільшення тарифу для населення майже вдвічі, до 2,68 грн/кВт-год (€0,067/ кВт-год) з 1 червня викликало неоднозначну реакцію в країні, де середня зарплатня в липні становила 16 570 грн (€411). Гроші, які енергокомпанії отримують від цього підвищення, мають піти на відновлення енергетичної інфраструктури, що її було зруйновано росіянами під час ракетних атак. Однак чи буде інфраструктуру відновлено на більш “зелених” засадах під питанням, оскільки ця інфраструктура просто вимагає швидкого ремонту.

Разом з цим експерти зауважують, що відтермінування строків введення в дію “зелених” норм, як того бажає бізнес, здатне зіграти з Україною злий жарт. Особливу вагу ці норми мають для енергетики.

“Не завжди варто розраховувати на поблажки через те, що в нас зараз йде війна. В якихось питаннях нам можуть піти назустріч, але думати, що нам пробачать брудні заводи через те, що у нас війна, теж не правильно. Якщо ми впроваджуємо якісь нормативи через 15 років після війни, то й оцінювати їх Єврокомісія почне не раніше. Про який вступ до ЄС за два роки тоді може йти мова?” – зазначає  виконавча директорка Центру екологічних ініціатив “Екодія” Ольга Полуніна.

Нагадаємо, сегмент відновлюваної енергетики стрімко розвивався в Україні до початку повномасштабної війни. Однак через те, що основні потужності сонячної та вітрової генерації знаходилися в районах активних бойових дій значна частка таких потужностей була зруйнована через війну. Крім цього заборгованість перед ВДЕ за “зеленим тарифом” залишається доволі значною, так рівень розрахунків за 2022 та 2023 рік складає 55,3% та 52,3% відповідно.