Під час підготовки до цієї зими нас дещо розхолодило "енергетичне перемир'я", — Ольга Бабій, радниця секретаря РНБО

Радниця секретаря РНБО Ольга Бабій в інтерв'ю Delo.ua розповіла чому попри досвід попередніх років країні так і не вдалося підготуватися до цього опалювального сезону, чому у 2024 році не збудували 1 ГВт розподіленої генерації, чи допоможе енергосистемі активна розбудова сонячних та вітрових електростанцій та чи можливий перегляд тарифів на електроенергію для населення у цьому році.

Перші масовані обстріли енергетики почалися восени 2022 року. З того часу країна пережила ще низку масованих атак РФ на енергосистему. Скажіть, чому ми не змогли адаптуватися до цієї зими?

— Нам не вистачило ресурсів та організації. До того ж нас дещо розхолодило "енергетичне перемир'я", тому що фактично ми втратили час за деякими компонентами підготовки.

Варто також зважати на те, що росіяни змінили тактику знищення нашої енергосистеми. Зараз відбуваються масовані гібридні атаки шахедами та великою кількістю ракет. Тож їм простіше руйнувати те, що відновлюється. До того ж брак людей та ресурсів, а також те, що це найхолодніша зима після 2022 року, не дозволяють нам швидко відновлюватися. Тож, якщо питання в тому, чи могли ми підготуватися краще, — так, могли, якби ми мали резерви обладнання, резерви людей і гроші. На жаль, нічого з цього в нас немає.

Тому я вважаю, що шукати винних у ситуації, що склалася зараз, не на часі. Це варто буде робити вже тоді, коли історики писатимуть книжки про російсько-українську війну.

Ви згадали про зміну тактики росіян, як це вплинуло на ситуацію, що склалася?

— Спершу росіяни руйнували підстанції "Укренерго" і не дозволяли передати електричну енергію від об'єктів генерації. Потім навесні 2024 року вони змінили тактику і зруйнували 9 ГВт маневрової генерації, яка у 2022 році була для нас подушкою безпеки. Відбудувати цю генерацію за півтора року технічно неможливо.

Росіяни розуміли це, тому знову змінили тактику атак. Зараз вони запускають велику кількість шахедів, якими руйнують навіть підстанції обленерго, розділяючи не лише національну енергосистему, а й локальні системи в регіонах. Вони також раніше ніколи не били по теплогенерації, але цього року цілями їхніх атак стали системи теплопостачання в Києві, Чернігові, Сумах, Одесі та інших містах.

Після перших атак на енергосистему компанія "Укренерго" почала будувати системи пасивного захисту. Як би ви оцінили їхню ефективність?

— Захист спрацював, і він рятує обладнання від ударів шахедами. Але росіяни зараз масово використовують балістику та ракети іншого типу. Якщо ж говорити про протиракетний захист, то це складні бетонні конструкції, зведення яких триватиме не один рік.

Також важливим чинником є протиповітряна оборона, яка дозволила б нам захищати великі об'єкти генерації. Раніше, коли відбувалися атаки, ППО нас часто рятувала. Зараз наша протиповітряна оборона посилюється, ми бачимо значно більшу кількість перехоплених цілей. Але атаки стали в декілька разів масовішими.

Про необхідність розбудови розподіленої генерації говорили ще після перших масованих атак. Восени 2023 року РНБО ухвалило відповідне рішення, а влітку 2024 року було анонсовано будівництво 1 ГВт нової генерації до кінця року. Ефективність цих проєктів викликала доволі неоднозначну оцінку в експертній спільноті. Якою, за Вашою оцінкою, є динаміка будівництва газопоршневої генерації?

— У нас зараз бізнесом будується та вводиться в експлуатацію розподілена генерація потужністю від 2 МВт до 20 МВт. Але ми повинні розуміти: побудувати та ввести в експлуатацію такий об'єкт — це не просто щось увімкнути в розетку. Реалізація таких проєктів потребує проєктування, пусконалагоджувальних робіт, електротехнічних випробувань, а також стандартизації роботи цього обладнання. Не можна просто так приєднати до мережі щось, що в перспективі може її спалити. Крім того, є об'єктивні будівельні роботи, які неможливо прискорити.

Інша частина питання — коли ми говоримо про розподілену генерацію на рівні громад. У 2023–2024 роках ми отримали велику кількість донорського обладнання. Дуже часто це була просто установка генерації. Але щоб цю установку приєднати, потрібно багато додаткового обладнання, а також фізично приєднати її до мереж газо- та електропостачання. Це потребує значних коштів, яких у громад часто не було, адже дуже часто це були прифронтові міста. Багато міст успішно реалізували такі проєкти, але я не хочу їх називати. Я думаю, що зараз називати будь-які міста та показувати їхні успішні кейси — це наражати їх на небезпеку. Тож розбудова розподіленої генерації виявилася досить непростою. Тим більше що ніхто не мав навіть базового досвіду проєктування.

Ті проєкти, які були запроваджені на рівні державних компаній, реалізовуються. Не так швидко, як хотілося б, бо значна частина робіт чи закупівлі додаткового обладнання потребує процедур через Prozorro. Тож якщо оцінювати, де ми помилилися, то ми поставили нереалістичні терміни. 

Третя частина — це мала генерація, що почала будуватися після запровадження аукціонів "Укренерго". Вона зараз також будується, але це також потребує часу: десь є проблеми з виділенням землі, а десь — з оцінкою впливу на довкілля. За останній час спростили значну кількість процедур, але будівництво все одно потребує часу, грошей та людей.

Загалом підхід до розбудови розподіленої генерації зараз є стратегічно важливим. Навіть якщо активна фаза війни закінчиться, країна-агресор нікуди не дінеться. Нам треба після цієї зими передбачити обов'язкову наявність розподіленої генерації, що забезпечуватиме тепло та електроенергію для критичної інфраструктури. Це має стати стандартом функціонування міста на національному рівні, а міста повинні це зробити, щоб убезпечити громадян від можливих ризиків.

Ми пам'ятаємо, що після багатогодинних відключень зими 2022/2023 років та літа 2024 року графіки на значній території країни поступово скасовували. Чи є, за Вашою оцінкою, у нас зараз шанси повернутися до життя без графіків, чи графіки — це нова реальність, яка залишиться з нами надовго?

— Ми можемо повернутися до зрозумілих графіків за однієї умови — якщо нас припинять бомбити. Ми не знаємо планів ворога, і будь-які прогнози зараз можуть стати нікчемними.

Відключення стали стимулом до активної розбудови ВДЕ. Торік в країну завезли 2 ГВт сонячних панелей. Наскільки, за Вашою оцінкою, такі проєкти могли б замістити втрачені внаслідок обстрілів потужності?

— Ці 2 ГВт не будуть повністю завезені для будівництва промислових СЕС. Частина з них встановлена на стороні побутового споживача. Ми бачимо навіть багатоквартирні будинки, які встановлюють СЕС. Для нашої враженої енергосистеми це добре, тому що ми можемо керувати попитом, оскільки споживач забезпечений незалежно від того, що відбувається з енергосистемою. Чим більше споживачів мають СЕС, тим більше енергії вивільняється в енергосистемі. Бізнес також активно встановлює сонячні панелі з установками накопичення електроенергії, щоб убезпечитися від можливих відключень.

Ще частина завезених панелей використовується для будівництва промислових сонячних станцій, які приєднують до енергосистеми. Звісно, це дозволяє енергосистемі ставати надійнішою та стійкішою. Але цього недостатньо, бо сонце має сезонність. І ці дефіцити ми значно скоротимо, починаючи з кінця лютого — початку березня, через те, що сонячна генерація буде виробляти більше електроенергії.

Тому сонце — це дуже добра історія, але нам треба зрозуміти, що СЕС мають будуватися з установками накопичення електроенергії, бо сонце є несталим навіть у межах доби. Умовно з 8 до 18 ми маємо сонце, а всі інші години — ні. Водночас споживання у нас відбувається цілодобово. Раніше ці піки закривала маневрова промислова генерація, яка в нас була, зараз у нас її немає. Я думаю, що новим викликом для нашої енергосистеми стане пошук відповіді на питання, яка нова маневрова генерація має бути побудована, щоб збалансувати нашу енергосистему.

Вітростанції могли б у цьому допомогти?

— Вітер також показує добрі результати. Наші енергетики навчилися будувати вітропарки. Після зміни законодавства та стимулювання вітрогенерації ми бачимо прогрес. Але вітер у перспективі також не зможе повністю замінити потребу в маневровій генерації. Хоча він є елементом, який може балансувати відновлювальну генерацію на пікових навантаженнях, того обсягу вітру, який зараз побудований, критично недостатньо.

Зараз технічна спроможність імпорту електроенергії оцінюється у 2 450 МВт. Наскільки, за Вашою оцінкою, країна використовує цей потенціал, наскільки використовувала раніше? Що може заважати використовувати його повною мірою?

— Щоб імпорт заходив у нашу енергосистему, наші ціни мають бути релевантними з сусідніми країнами. Часто було так, що навіть маючи спроможність імпортувати, у сусідів ціни були вищі, і через це в деякі години імпорт не міг заходити до нас через ціновий паритет. Зараз регулятор підняв граничні ціни, бо в Європі також холодна погода й електроенергія здорожчала. Тож зараз імпорт використовується на повну і підтримує нашу промисловість, яка не може зупинятися.

Серед частини експертної спільноти лунає критика "прайс-кепів" на ринку електроенергії та пільгових цін на електроенергію для населення. На думку частини експертів, щоб вирівняти баланс на ринку, це потрібно скасувати. Чи очікуєте перегляду або скасування пільгових цін та "прайс-кепів"?

— Нещодавно регулятор уже підвищував "прайс-кепи". Дійсно, наші зобов'язання щодо інтеграції та перспективи комерційного об'єднання нашого ринку з ЄС вимагатимуть скасування цінових обмежень. Це політичне рішення, яке необхідно буде ухвалити.

Щодо цін для побутових споживачів, я маю особисту думку, що в нинішніх умовах, коли ми маємо значне невдоволення графіками, змінювати ціну на електроенергію не варто. Але якщо ми підемо на цей крок, то паралельно з цим, можливо навіть завчасно, ми повинні переглянути підхід до субсидіювання. Наприклад, у Молдові спростили підхід до визначення субсидій. Там є фонд, який фінансується країнами-членами ЄС, і з цього фонду споживачам сплачується повна компенсація вартості спожитих послуг, якщо це умовно пенсіонер або певна категорія споживачів.

Мені можуть закинути, що я не така лібералка. Але не будемо забувати, що у нас заморожені тарифи на газ та тепло, а також неринкова ціна на електроенергію. Якщо ми в якийсь момент вирішимо це все комерціалізувати, це буде дуже сильним ударом по споживачах, і в результаті ми отримаємо лише неплатежі. Ми матимемо ще більший удар для ринків, коли люди не зможуть платити. Ми отримаємо величезну дебіторську заборгованість, а енергосистемі потрібні живі гроші, щоб купувати обладнання та платити зарплатню енергетикам. Якщо ми просто підвищимо тарифи без перегляду субсидій і система не отримає цих грошей, ми не вирішимо проблеми.

Як, на Вашу думку, можна було б додатково стимулювати громади та бізнес активніше розбудовувати розподілену генерацію?

— Варто застосувати модель державних револьверних фондів. Якщо громади не мають коштів на таку розбудову, потрібно давати їм позику. Щодо бізнесу, то для нього потрібно прибирати додаткову регуляцію та спрощувати процедури.

Зараз у нас є велика кількість фінансових інструментів від державних банків для будівництва нової генерації бізнесом. Вони дуже добре працюють, я знаю багато кейсів успішної роботи, коли бізнес завдяки таким кредитам будував СЕС.

Ключова проблема, яку ми зараз маємо, — це відсутність достатньої експертизи та інженерів, які можуть реалізовувати такі проєкти. Але це еволюція. Я сподіваюся, що після цієї зими ми зробимо правильні висновки.