"Агенти російського впливу" у західних ЗМІ: як не втрапити на гачок пропаганди

Днями, наприклад, поважне німецьке видання"Handelsblatt" опублікувало статтю із закидами на адресу українського президента. У чомусь конкретному Володимира Зеленського звинувачено не було. Але автор дещо маніпулював на тему атак Росії у День незалежності України, підкреслюючи що "попри заяви Зеленського, вони так і не відбулися", а також натякав на "розкол в рядах прибічників президента". Матеріал, вочевидь, прагне переконати читача, у тому, що Зеленський нібито часто вдається до "погроз, які не збуваються", а тому "довіра до нього має падати".

Зустрічаючи схожі публікації у західних ЗМІ, найперше варто зважати на їх авторів. У цьому випадку йдеться про німецького журналіста Матіаса Брюггманна. За дивним збігом обставин, його статті досить часто перекладаються російською мовою і цитуються росЗМІ, зокрема, й найбільш пропагандиським Russia Today.Та найцікавіше, що саме Брюггманн свого часу писав статті про те, чому Європі варто купувати у Росії вакцину від ковід "Спутнік V".

Ще один приклад стосується вже британського видання The Spectator. Один з його авторів - Росс Кларк - нещодавно опублікував колонку, яка переконує у тому, що західні санкції проти Росії нібито не працюють так, як мали б. Він натякає, що російська нафта продовжує потрапляти до Європи, і не виключає, що й до Британії (у вигляді реекспорту через треті країни) також. І хоч весь матеріал побудований на припущеннях, стаття цілком відповідає одному з найбільш популярних наративів російської пропаганди, а саме: "західний світ страждає від санкцій більше за Росію".

Цікаво, що в одному з попередніх своїх матеріалів, Росс Кларк робив дуже комплементарні заяви на адресу російського президента. Він писав, зокрема, що "Путін позбавив ЄС політичної волі", а його дії буцімто "призвели до краху політичної сили Європейського Союзу".

Публікації такого тону, які ще й слідують одна за одною, навряд чи можуть бути всього лише збігом.

Загалом, західні медіа, якби нам не хотілося в це вірити, але є досить вразливими до російського впливу. Низка кореспондентів західних ЗМІ працювали й продовжують працювати в офісах в Москві. А окремі з них можуть приховують свою фінансову чи іншу залежність від російських спецслужб.

Серед яскравих прикладів залежності західного журналіста, який свого часу стосувався України, був випадок з автором швейцарського видання L'Illustré. Такий собі Арно Беда публікував низку звинувачень на адресу Української асоціації футболу. А згодом аби презентувати своє "гучне розслідування" в єфірі 112-го телеканалу Віктора Медведчука особисто прибув в Україну. Ба більше, за даними українських ЗМІ, він прибув тоді ще й особистим літаком згаданого Медведчука.

Із плином часу ані НАБУ, ані САП не знайшли доказів вини керівництва асоціації  і президента УАФ Андрія Павелка, зокрема, у всьому, що їм приписував Арно Беда, але ж шуму наробив достатньо, і гонорар тоді точно був відпрацьований.

Тож, читаючи західні ЗМІ, особливо зараз, коли війна проти України розгортається на всіх фронтах, будьте пильними, уважними і критичними. Перевірити будь-якого автора того чи іншого матеріалу на наявність "ознак любові до Росії" чи на предмет зв’язків з політиками типу Медведчука - за допомогу Google не так вже й складно.