- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
КСУ урівняв громадян з державою в праві оскарження певних судових рішень: про що саме йдеться

Другий сенат Конституційного суду 1 березня визнав неконституційними приписи Кодексу адміністративного судочинства в тому, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви про протиправність рішень, дій чи бездіяльності того чи іншого суб’єкта владних повноважень.
Ми збираємо історії тих, хто зробив надскладне, але й найважливіше рішення в житті - стартувати власну справу. Хто розпочав з нуля і вже три роки будує бізнес. Хто повернувся з фронту і занурився в підприємництво. Хто обрав франшизу як старт і зумів розвинути успішну модель.
Спецпроєкт створено за підтримки Visa в Україні
Як ідеться у повідомленні КС, цим він урівняв особу в правах із державою в адміністративному судочинстві. Відповідне рішення було ухвалено у справі, відкритою за скаргою громадянина В’ячеслава Плескача, який просив перевірити на відповідність Конституції приписи частини 1 статті 294 та частини 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства.
Заявник зазначав, що ними не встановлено право на апеляційне оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви, поданої в порядку статті 383, але при цьому встановлено право на апеляційне оскарження ухвали про задоволення такої заяви.
На думку чоловіка, це є проявом законодавчої дискримінації і порушенням частини 1 статті 24 та пунктів 1 і 3 частини 2 статті 129 Конституції, оскільки рішення, ухвалене на користь держави, апеляційному оскарженню не підлягає, а ухвалене не на її користь – може бути оскаржене.
КС дійшов висновку, що законодавець для забезпечення дієвості правовладдя та права особи на судовий захист повинен запровадити такий механізм адміністративного судочинства, за якого особа не перебуватиме в гіршому процесуальному становищі порівняно з органами державної влади та їх посадовицями та матиме реальну процесуальну можливість захистити і поновити свої порушені права, свободи та інтереси, зокрема завдяки через право на судовий захист.
Він вказує, що судовий контроль за виконанням судового рішення є найпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення, особливо в разі, коли таке судове рішення ухвалено на користь особи в юридичному спорі супроти органів влади чи їхніх посадовців.
При цьому Верховна Рада, не встановивши для особи-позивача права оскаржити залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 КАС, не виконала, на думку КС, головного обов’язку, покладеного на неї частиною 2 статті 3 Конституції, оскільки не встановила такого дієвого судового контролю.
На думку КС, це порушує принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, права на апеляційний перегляд справи та обов’язковості судового рішення, що є неодмінними вимогами правовладдя як засади конституційного ладу в Україні.
Зрештою КС пішов далі вимог заявника і визнав факт того, що приписи вказаних норм КАС унеможливлюють зазначене апеляційне оскарження, таким, що порушує частину 2 статті 3, частину 1 статті 8, частини 1 та 2 статті 55, частину 5 статті 125, пункти 1, 8 та 9 частини 2 статті 129, а також статтю 129-1 Конституції.
Згідно з рішенням, з 1 березня норми частини 1 статті 294 та частини 6 статті 383 КАС, які унеможливлюють оскарження залишення вищевказаних заяв без задоволення втрачають чинність. Парламенту КС доручив привести ці норми у відповідність до Конституції, втім ніякого терміну щодо цього в рішенні не встановлено.