КСУ визнав неконституційним встановлення зарплати прокурорів урядом

Відкрийте нові горизонти для вашого бізнесу: стратегії зростання від ПриватБанку, Atmosfera, ALVIVA GROUP, Bunny Academy та понад 90 лідерів галузі.

12 грудня на GET Business Festival дізнайтесь, як оптимізувати комунікації, впроваджувати ІТ-рішення та залучати інвестиції для зростання бізнесу.

Забронювати участь

Як ідеться в повідомленні КС, таке рішення було ухвалено на пленарному засіданні 13 вересня у справі, відкритій за скаргами громадян Миколи Стариченка, Сергія Гарлики, Олександра Петричука, Мар’яни Остапенко та Сергія Менчинського.

Вони просили визнати неконституційним абзац 3 пункту 3 прикінцевих і перехідних положень закону №113–ІХ про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, ухваленого 19 вересня 2019 року.

Він встановлює, що до дня початку роботи Офісу генерального прокурора, обласних прокуратур та окружних прокуратур (раніше в Україні діяли Генеральна прокуратура та прокуратури областей) винагорода прокурорів регулюється постановою уряду.

Натомість в КС вказують, що держава має забезпечити захист гарантій незалежності прокурорів рівносильно тому, як це зроблено для суддів, оскільки прокуратуру інституційно віднесено до системи правосуддя.

В свою чергу, врегулювання саме законом, а не підзаконним актом, питання винагороди прокурорів, на думку суддів КС, становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлюючи втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури.

Верховна Рада ж, ухваливши зазначену норму, запровадила неоднакове регулювання оплати праці прокурорів, фактично поділивши їх на дві категорії: одній з них винагороду мали виплачувати відповідно до закону №1697–VII, а другій – відповідно до постанови Кабміну.

"Таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, не можна вважати об’єктивно виправданою, а тому вона є дискримінаційною", - зробили висновок у суді.

Суд звернув увагу на те, що одночасна дія актів права того самого рівня, які неоднаково регулюють те саме питання – винагороду прокурора – не відповідає вимозі юридичної визначеності як складникові правовладдя.

З наведеного, таким чином, випливає, що оспорений припис не відповідає Конституції в частині статті 6 (через несумісність із принципом поділу влади); статті 8 (через створення юридичної невизначеності, що є недодержанням принципу верховенства права/правовладдя); статті 24 (через дискримінаційний підхід до питання винагороди прокурорів); статті 41 (через порушення права особи на власність).