Україна може скоротитися до 26 млн: у відповідь бізнесу доведеться підняти продуктивність праці втричі

Ми не повернемося до "стабільності" в її звичному, комфортному розумінні. Якщо здається, що зараз просто "складні часи", які треба перечекати – це небезпечна ілюзія. Починаючи з 2020 року, глобальна економіка увійшла в режим рекордної турбулентності: основні індекси глобальної невизначеності (GEPU, WUI та WTUI) один за одним б’ють історичні максимуми. 

Ще у 2017 році ми описали цей період турбулентності перед фазовим переходом – і поки все йде "за планом". Пандемії, техногенні катастрофи, глобальна війна, розпад світових систем, економічні кризи… Фраза, яку я вже 10 років показую на слайдах в виступах – "Буде гірше" – все ще актуальна. Але.

Але – на то це і турбулентність, що вона до чогось веде – власне, до нових домовленостей, нових економічних моделей, нової системи світового права. 

Так хто ж стане архітекторами Нового світу?

Світ A-World та українська аномалія

Світ став A-World – простором, де перемагають ті, хто опанував три "А": Adaptability (адаптивність), Agility (спритність) та Accountability (відповідальність). Для українського бізнесу цей контекст є ще жорсткішим. Ми працюємо в умовах "ідеального шторму": повномасштабна війна, мобілізація, руйнування енергетики та масова міграція (депопуляція). 

Прогностична модель Advanter Group дає тверезіючийпрогноз: за базовим сценарієм населення України може скоротитися до 26 мільйонів уже до 2030 року. Навіть найбільш ймовірний сценарій війни у 2026-2028 роках – "Нестійка рівновага", про який ми говоримо у Kyiv Foresight Foundation – це не про спокій чи повернення до "Минськів".

Отже, головний урок, для кожного СЕО: в світі ШІ і діджиталізації людський капітал стає найбільш дефіцитним. Більше немає "ринку праці" у звичному розумінні – є справжня битва за людський капітал. На практичному рівні ми вже бачимо, що 54% компаній в Україні переплачують за робочу силу (тобто невиправдано з економічної точки зору підвищують зарплати щоб втримати людей, хоча при цьому втрачають в ефективності бізнес-моделей). 

У цій новій реальності HR-директор вже давно не сервісна функція, що займається "кадрами" чи "атмосферою" в офісі. Він стає (має стати) архітектором системи. Менше людей – більше продуктивності. І продуктивність – це не тільки ефективність людини. В першу чергу – це відповідна організація бізнесу і бізнес-модель. 

А попереду на нас чекає роль, якої ще вчора не існувало: HAIRD. Це не просто нова назва – це  шлях для бізнесу не просто вижити в умовах невизначеності, а трансформуватися у щось значно потужніше в світі, де зʼявляється поки нова сутність (AI), а далі і новий субʼєкт (AGI, SI).

Соціологічне дзеркало: Чому старі HR-стратегії більше не дають ефект

Щоб будувати майбутнє, треба зняти рожеві окуляри й подивитися на портрет сучасного українця. Дані масштабного опитування, яке ми провели в 2025 році (ALINEA, Центр соціальних змін і поведінкової економіки, Рейтинг), опитавши понад 10 700 респондентів, показують картину, яка для багатьох управлінців може стати холодним душем.

Ми опинилися в пастці патерналізму. Це реальна управлінська загроза: 42% громадян мають високий рівень очікувань, що хтось зверху вирішить їхні проблеми. А якщо додати тих, у кого цей рівень просто "підвищений", ми отримаємо 75% аудиторії (при цьому позбавлені патерналізму лише 6% українців, при тому що в 2021 році цей показник був втричі вищим).

• 68% вважають, що створення робочих місць – це виключно турбота держави.
• 62% чекають від неї гарантій гідного життя.
• 66% впевнені, що працевлаштування молоді – не ринкове питання, а державне завдання.

Не кажучи вже, що для більшості українців їхнє власне щастя – це також відповідальність держави. 

Для бізнесу це також сигнал: співробітники підсвідомо переносять ці очікування на роботодавця. Сьогодні люди шукають у компанії не просто зарплату, а безпеку, захист і розвиток. Той, хто дає це відчуття стабільності, утримує таланти і кваліфікованих працівників; хто ігнорує – втрачає їх.

Міграція також змінилася. Це не тільки і не стільки втеча від небезпеки. До 2022 року багато хто вважав, що люди їдуть за грошима. Але наш аналіз і тоді, і зараз за методикою цінностей Шварца, за нашими власними методиками доводить: це ціннісна проблема, а не суто економічна. Виїжджають ті, хто орієнтований на власне "Я" – владу, розваги. Залишаються ті, хто орієнтований на "Ми" – турботу та допомогу іншим.

Звертатися до "я-орієнтованих" молодих талантів мовою патріотизму чи обов’язку – важлива, але мало ефективна справа. Їх утримують лише конкретні можливості, якість життя та кар’єрний драйв тут і зараз. 

Кілька років ми намагаємося на рівні керівництва держави донести цю думку: українці не інвестують, не народжують і не хочуть будувати життя в Україні не стільки через небезпеку чи економічні негаразди, скільки через відсутність впевненості у світлих перспективах. 

Коли держава не заявляє власну візію, коли заднім числом можуть погіршитися умови для бізнесу, а талант, винахідник, підприємець не отримує належні можливості і захист, то "я-орієнтовані" українці шукають інший простір для саморозвитку. 

Що робити бізнесу, якщо держава не ставить в пріоритет розвиток людського капіталу?  Створювати належні умови всередині компаній – тим самим запобігти експорту інтелекту. Як? Wellbeing, залученість (OKR, Agile, пласкі оргструктури тощо). 

Є і позитив: ми маємо справу з фундаментальним зсувом у розумінні українціями справедливості. Для 63,6% українців справедливість – це не "рівність для всіх", а постмодерне розуміння як добробут кожного окремого індивіда. Люди більше не хочуть бути частиною сірої маси. Вони вимагають діалогу та персоналізації: індивідуальних кар’єрних треків та особливих умов. Епоха масових HR-рішень "під копірку" (хтось ще памʼятає що це означає?) офіційно завершена.

Демографічний та ментальний виклик: Чому гроші більше не купують майбутнє

Коли ми говоримо про демографічну кризу, бізнес часто мислить категоріями ринку праці. Проте цифри свідчать про набагато глибшу, екзистенційну проблему. Рівень фертильності в Україні сьогодні впав до критичних 0,8. І помилково вважати, що це питання виключно фінансової незахищеності – лише 19% опитаних назвали гроші головним бар’єром.

Справжня причина в іншому: 61% українців відчувають глибоке занепокоєння щодо майбутнього дитини в сучасному світі. Люди чекають на сигнал, що світ навколо стане бодай на дещицю стабільнішим, перш ніж давати нове життя. Без відчуття цієї фундаментальної зрозумілості перспективи жодні державні виплати чи корпоративні бонуси не розв'яжуть проблему дефіциту наступних поколінь.

Цей "фоновий" стрес уже почав роз’їдати продуктивність тих, хто працює тут і зараз. Статистика невблаганна: лише за період з березня 2024-го по грудень 2025 року частка працівників із поганим психологічним станом злетіла з 4,6% до 20,3%. Кожен п'ятий ваш співробітник перебуває в стані, який робить ефективну роботу фізично й ментально неможливою. Це не просто питання "турботи про персонал" – це пряма, вимірювана загроза вашому бізнес-результату.

У цій ситуації єдиним фундаментом для продуктивності стає довіра. Ми бачимо чітку кореляцію: чим вища довіра до інституцій, тим вища готовність людей вкладатися в систему. Сьогодні "якорем довіри" для суспільства є ЗСУ з показником 6,02 з 7. Для HR-директора це означає: компанія має стати таким самим зрозумілим, надійним і ціннісним орієнтиром для працівника.

Якщо ви не побудуєте всередині бізнесу простір довіри та ментального відновлення, ви програєте битву за продуктивність.

Математика виживання: Чому продуктивність має зрости втричі

Ми підійшли до головної економічної проблеми України: катастрофічно низької продуктивності праці. Сьогодні вона становить лише близько 20% від рівня ЄС. Це наш структурний тупик. Поки кількість економічно активного населення тане через мобілізацію (і ховання від неї), еміграцію та демографічне старіння, ми продовжуємо працювати за застарілими моделями.

Прогностична модель Advanter Group показує: щоб просто компенсувати ці втрати й забезпечити відновлення країни, продуктивність праці в Україні має зрости мінімум у 3 рази до 2035 року. Це не просто "амбітна мета" зі стратегічної сесії – це математична необхідність для економічного виживання держави.

Що нас гальмує? Низький рівень автоматизації, дефіцит сучасних компетенцій та прогресуюче вигоряння людей (проблеми з ментальним та фізичним здоровʼям). Але якщо ми почнемо інвестувати в людський капітал, ефект буде вражаючим. Центр соціальних змін і поведінкової економіки розрахував конкретний вплив Стратегії розкриття економічних можливостей українців на ВВП країни:

• +0,7% до ВВП дадуть системні інвестиції в освіту та STEM-дисципліни через пряме зростання продуктивності.
• +0,4% до ВВП принесуть цифрові курси для ветеранів та безробітних.
• +0,3% до ВВП забезпечить модернізація первинної медицини, що скоротить непрацездатність на 5%.
• +0,2% до ВВП – результат впровадження програм ментального здоров'я на робочому місці, що здатні знизити рівень вигоряння на 10%.

Економічне зростання України більше неможливе за рахунок "дешевих робочих рук" чи "нових робочих місць". Воно можливе лише через технологічний та управлінський стрибок. І саме тут на сцену виходить HR-директор нового типу. Його завдання – не "утримувати персонал", а проектувати систему, де кожна людина генерує в рази більше цінності завдяки новим інструментам, процедурам, бізнес-моделям та сенсам.

HAIRD: Директор майбутнього та архітектор гібридних світів

Традиційний HR, яким ми його знали – з фокусом на рекрутинг, кадровий облік та організацію корпоративів – вже давно відійшов в минуле. У найближчі роки більшість  кадрових процесів будуть автоматизовані. Штучний інтелект уже сьогодні краще, швидше та дешевше за людину аналізує резюме, проводить первинний онбординг,моніторить настрої в команді та ще багато чого.

Але є територія, де алгоритми не те що безсилі – просто ефективніші у реальній взаємодії з людною: проектування організацій, управління культурою та виховання лідерів. Саме тут народжується HAIRD (Human + AI Resource Director) – людина, яка керує не просто штатом, а гібридними командами, де люди та AI-агенти працюють пліч-о-пліч.

CEO майбутнього вже не купують "HR-процеси" – вони купують бізнес-результати. Тому HAIRD бере на себе чотири критичні ролі архітектора:

• Архітектор продуктивності. Він більше не говорить абстрактно про "залученість". Він знає точну ціну втрати кожного фахівця, розраховує ROI програм розвитку та будує системи, де кожен процес вимірюється математично.
• Архітектор талантів. Його завдання – сформувати нову генерацію лідерів для 100 000+ українських компаній, що готуються до масштабування. Це робота з ветеранами, повернення емігрантів та побудова траєкторій розкриття потенціалу для кожного.
• Архітектор культури відповідальності. Він має вилікувати організацію від патерналізму. Його мета – змінити управлінську парадигму з "очікування рішень зверху" на культуру партнерства, де кожен бере на себе відповідальність за результат.
• Архітектор адаптивності. В A-World виживає не найсильніший, а той, хто змінюється швидше за середовище. HAIRD проектує таку структуру компанії, яка здатна миттєво перебудовуватися під прийдешні виклики.

HAIRD – це не технічний спеціаліст, це найбільш "людська" роль в організації, яка використовує технологічні інструменти. Він проектує зони відповідальності: AI-агентам віддає повторювану аналітику та дані, а за людьми залишає відповідальність за емпатію, стратегічне мислення та прийняття рішень у зонах високої невизначеності.

Це управління гібридною реальністю, де кожне рішення ШІ має бути прозорим та пояснюваним, а критичні точки контролю – "human-in-the-loop" – завжди залишаються за людиною.

План дій на 2026 рік: Як не програти майбутнє

Перехід від HRD до HAIRD не відбудеться за помахом чарівного Claude, але він уже почався. Для українського бізнесу 2026 рік має стати часом граничної концентрації на адаптивності. Внутрішній troubleshooting та кризове управління тепер не прикрі інциденти, а нормальний робочий режим.

Що конкретно має зробити власник та його HAIRD уже сьогодні?

• Оптимізація через інтелект: Зберегти компактну команду з найбільш ефективних людей, водночас делегуючи рутину AI-агентам.
• Нова нормальність роботи: Остаточно легітимізувати змішані та віддалені формати – це більше не тимчасовий захід, а стандарт ефективного управління.
• Партнерська винагорода: Переходити на моделі участі в доході, мінімізуючи фіксовану частину та стимулюючи спільну відповідальність за результат.
• Плоскі структури: Жорстка ієрархія сьогодні – це гальмо, яке вбиває швидкість прийняття рішень.
• Wellbeing як норма: Пам’ятати, що 70%+ співробітників у пригніченому психологічному стані – це ризик катастрофи для продуктивності.

Чи стане перемога Перемогою?

Тімоті Снайдер влучно зауважив: "Україна заново вчить світ, як відчувати". Я б додав: сьогодні ми вчимо світ, як бути ефективними в умовах максимальної невизначеності – і не просто тримати удар, а трансформуватися під час самого зіткнення з негативною реальністю.

Ми маємо усвідомити: справжня відбудова країни – це не лише бетонні стіни чи відновлена інфраструктура. Це насамперед відбудова наших компаній, нових управлінських систем та, що найважливіше, культури відповідальності й продуктивності. 

Попереду в нас значний виклик: 100 000+ підприємств мають не просто відновитися, а радикально масштабуватися, діджиталізуватися та вийти на глобальні ринки.

У цьому процесі саме HAIRD – архітектор людського капіталу – може стати архітектором великої відбудови. Людина, яка поєднає незламність українського характеру із зростаючими можливостями штучного інтелекту.

Питання лише в тому, хто першим усвідомить цей зсув і почне діяти. Ті компанії, які інвестують у роль HAIRD та побудують гібридні команди вже сьогодні, отримають конкурентну перевагу, яку буде вкрай важко наздогнати. Це інвестиція, що принесе максимальну віддачу – і для кожного окремого бізнесу, і для всієї України.