Який реальний рівень добробуту українців та хто може називатись "середнім класом"

Реальна медіана доходу — те, що отримує "типовий українець" — у 2-2,5 рази нижча. Щоб її побачити, потрібно вийти за межі зарплатної статистики й подивитися, як живуть домогосподарства, а не окремі штатні працівники.

Чому "середня зарплата" — не середня

Проблема в тому, що офіційна статистика враховує середнє арифметичне, де великі зарплати топ-менеджерів і айтішників "затягують" вгору тисячі скромних зарплат. Медіана (та сума, нижче якої половина людей і вище — інша половина) на 25-30% менша. Це десь 22 000-23 000 грн (близько $497-520).

Друга проблема: Держстат рахує тільки підприємства з понад 10 співробітниками. ФОПи, малий бізнес, самозайняті, неформальний сектор — половина економіки — у цифру не потрапляють.

Третя: серед опитаних немає пенсіонерів (а їх близько 10 мільйонів), безробітних, дітей, домогосподарок, частини ВПО. Тобто більшості людей, які формують реальну картину життя країни.

Інші орієнтири показують меншу суму. Пенсійний фонд бачить зарплати, з яких реально сплачено внески, — близько 20 300 грн (близько $459) на середину 2025 року. Сайти пошуку роботи Work.ua та OLX Робота дають медіану 25 000 грн (близько $565), але це медіана пропозиції у вакансіях, а не того, що люди реально отримують. З неї випадають село, ринкова торгівля, неформальна зайнятість.

Жодна з цих цифр не описує медіанного українця. Описує його — обстеження домогосподарств.

Як зрозуміти реальний рівень життя українців

Тож зарплатна статистика проходить повз більшість українців. Щоб чесно виміряти, як живе більшість, треба прийти в реальні сім'ї і запитати: скільки вони заробляють, скільки витрачають, що вирощують на городі, скільки переказують родичі з-за кордону, скільки отримують «у конверті» та на чому економлять. Тобто потрібно розуміти конкретні бюджети конкретних родин.

Саме так працює велике дослідження, яке називається ОСЕСД — Обстеження соціально-економічного стану домогосподарств. Це аналог європейських досліджень умов життя (EU-SILC), які щороку проводять у країнах ЄС. У них статистики приходять у тисячі випадково обраних сімей по всій країні, проводять детальні інтерв'ю — і так отримують реальний зріз того, як живе суспільство, а не лише його офіційно зареєстрована частина.

В Україні таке дослідження раніше робив Держстат — воно називалося ОУЖД (Обстеження умов життя домогосподарств) і виходило щорічно. Але з початком повномасштабного вторгнення Держстат його призупинив. На два роки країна залишилася без головного інструменту, який показував, як насправді живуть люди. Нове дослідження було запущено у вересні 2026 і воно триватиме до червня.

Прогалину закрило нове дослідження ОСЕСД, яке у грудні 2023 — лютому 2024 року провели українські науковці — Інститут демографії та проблем якості життя НАН України разом з Українським центром соціальних реформ. Замовником виступило Міністерство соціальної політики, а кошти на проведення дали ЮНІСЕФ і німецький державний банк розвитку KfW. Це перше з лютого 2022 року дослідження, яке дає реальну кількісну картину того, як живуть українські сім'ї під час війни.

Окремо варто згадати ще одне джерело: проєкт "Listening to Ukraine" (L2UKR), який Світовий банк спільно з Київським міжнародним інститутом соціології (KIIS) проводить щомісяця з квітня 2023 року. Це телефонне обстеження 1500-2000 домогосподарств, яке дає найсвіжіші доступні дані про доходи, бідність і нерівність в Україні. Останнє оновлення восени 2025 року показало: рівень бідності в Україні у 2025 році — 36,9%, проти 23,2% у 2020-му, а коефіцієнт Джині, що вимірює нерівність, зріс із 0,25 у 2021 році до 0,50 у 2025-му — за чотири роки війни Україна за рівнем нерівності перейшла з категорії, де перебувають Швеція й Норвегія, у категорію, де Бразилія і Мексика.

В такому дослідженні рахують не зарплати, а сукупні ресурси сім'ї — всі гроші й негрошові надходження разом. Зарплата чоловіка плюс зарплата дружини плюс пенсія бабусі плюс дитячі виплати плюс город (оцінений за ринковими цінами) плюс перекази сина з Польщі плюс конверти, які люди самі визнають у анкетах. Все, що реально заходить у сім'ю — звідки б воно не приходило.

Рахують ці гроші не на одну особу буквально, а на "умовну особу" — це міжнародна методика, яка враховує, що люди в сім'ї живуть дешевше, ніж  нарізно. Перший дорослий рахується з коефіцієнтом 1, кожен наступний член сім'ї — 0,7. Сім'я з трьох — це 2,4 "умовні особи". Логіка проста: двом разом не потрібно дві кухні, два холодильники, дві плати за оренду житла тощо.

Важлива ремарка: ця шкала недооцінює витрати на дітей. Українська методика рахує дитину так само, як другого дорослого — з коефіцієнтом 0,7, незалежно від віку. Однорічне немовля і п'ятнадцятирічний підліток мають однакову "вагу" в розрахунку, хоча їхні реальні витрати кардинально різні. Базова шкала ОЕСР, яку використовує Євростат, окремо враховує дітей до 14 років (коефіцієнт 0,3). Українська шкала цього не робить, тому бідність сімей із дітьми, особливо багатодітних, у статистиці системно занижена. Шкала також не вловлює додаткових витрат на людей з інвалідністю чи хронічними хворобами. Це варто пам'ятати, читаючи будь-які цифри про «доходи на умовну особу».

За даними цих досліджень, середньодушові сукупні витрати у небідних домогосподарств — 14 093 грн (близько $318), у бідних — 3 426 грн (близько $77). Розрив — більш ніж учетверо. З поправкою на зростання доходів у 2024-2025 роках, падіння реальних доходів нижніх децилів за оцінкою Світового банку та поточний курс — медіана сукупних ресурсів становить близько 13 000-16 000 грн (приблизно $294-361) на умовну особу станом на травень 2026 року.

У перекладі на побутову мову: середня українська сім'я з 2-3 осіб має на місяць приблизно 31 000-44 000 грн (близько $700-994) на все — їжу, комуналку, ліки, одяг, бензин, школу, побутову техніку. Не зарплату одного дорослого, а весь бюджет всієї родини разом. І якщо в сім'ї двоє-троє дітей, реальний рівень життя на одного члена нижчий, ніж показує шкала.

Регіони, галузі, тінь і город

Усереднена цифра приховує величезну неоднорідність. Зарплати в регіонах і галузях розходяться в рази, а значна частина реальних доходів узагалі не потрапляє в офіційну статистику.

Регіональний розрив колосальний. За даними Держстату на грудень 2025: Київ — 48 449 грн , Луганщина — 45 160 грн (близько $1 020, з причин, про які скажемо нижче), Київщина — 31 200 грн. На іншому полюсі — Кіровоградщина (19 065 грн), Чернівецька, Тернопільська, Закарпатська (20 000-22 000 грн). Різниця між столицею й бідними західно-центральними областями — у 2-2,5 раза. У реальному вимірі ще більше, бо в малих містах вища частка тіньової зайнятості.

Галузевий розрив ще різкіший. Інформація і телекомунікації — 64 330 грн, а освіта — 16 901 грн (близько $382). Айтішник заробляє стільки, скільки чотири вчителі. При цьому айтівців — лише 4-5% усіх працюючих. Але саме вони (плюс київський менеджмент і власники успішного МСБ) формують той "звичайний рівень життя", який тиражують соцмережі. Кав'ярні, ресторани, авто, ремонти, відпустки — це не вся Україна, а її верхні 15-20%, які мають час, гроші й бажання вести Instagram.

Тіньовий сектор — другий шар реальності. За різними оцінками він становить 30-45% ВВП. Зарплата 15 000 грн офіційно і 10 000 грн у конверті — норма для мільйонів. ФОПи декларують 20-30% реального обороту. Орендодавці здають квартири без договору. ОСЕСД ловить це опосередковано — через витрати, які люди роблять із усіх грошей, не лише з білих.

Третій шар — закордонні перекази й підсобне господарство. У 2024-2025 роках Україна отримувала $14-15 млрд переказів щороку, але вони концентруються у конкретних сім'ях — там, де хтось виїхав. Город і підсобне господарство — це не "дохід" у звичному сенсі, а економія витрат: бабуся з пенсією 5 300 грн ($120) і городом, який дає картоплю, овочі, консервацію на зиму, реально живе на еквівалент 9 000-11 000 грн ($200-250). Міській людині такої "економії" не доступно.

Разом це означає, що офіційна статистика — це лише верхівка айсберга. Реальна структура доходів формується з білої зарплати плюс тіні плюс негрошових ресурсів плюс зовнішніх трансферів — і ця структура радикально різна для кожної соціальної групи.

Сім груп, на які ділиться Україна

Якщо звести дані ОСЕСД, L2UKR, Пенсійного фонду та Держстату, українські сім'ї можна умовно поділити на сім груп. Це не офіційна класифікація, а аналітична модель, побудована на поєднанні статистики та експертних оцінок.

1. На межі виживання — 15-18% сімей. До 6 600 грн ($150) на умовну особу, бюджет 9 000-18 000 грн на сім'ю ($200-400). Самотні пенсіонери в селах, ВПО без сталої роботи, багатодітні з одним низькооплачуваним дорослим, родини з інвалідами без працездатних. Тіньової складової практично нема — нема з чого. Економлять на їжі, опалення зимою стає кризою, неможливо оплатити несподівані витрати в 2 200 грн ($50). Це група абсолютної бідності за фактичним прожитковим мінімумом — приблизно мільйон сімей на межі.

2. Прекаріат, або "працююча бідність" — 22-25% сімей. 6 600-12 400 грн ( $150-280) на умовну особу, бюджет 18 000-31 000 грн на сім'ю ($400-700). Сільські родини з пенсіями плюс городом плюс сезонними підробітками. Робітничі сім'ї малих міст, де один офіційно на мінімалці, другий — як вийде. Молодший медперсонал, бібліотекарі, частина педагогів. ВПО з частковою інтеграцією. Тінь — 20-35%: конверти в торгівлі, нерегулярний фріланс, репетиторство. Базові потреби закриваються, але без жодної подушки безпеки. Авто старе або немає. Зламається пральна машинка — позичай. Відпустка — до родичів у село.

3. Нижчий середній клас (реальна медіана) — 20-23% сімей. 12 400-20 000 грн (близько $280-452) на умовну особу, бюджет 31 000-49 000 грн на сім'ю ($700-1100). Це і є справжня статистична медіана — навколо неї центрується розподіл. Дві офіційні зарплати по 18 000-25 000 грн ($400-565) у малому/середньому місті. Бюджетники середнього рівня (вчителі з доплатами, лікарі держсектору, держслужбовці нижчої ланки). Сільські родини, де хтось працює вахтою або за кордоном. Кваліфіковані робітники. Тінь — 25-40%. Маркери: повноцінне харчування, базові розваги, одне авто за 220 000-440 000 грн ($5-10 тис.), іпотека або оренда, близько $500-1 000 заощаджень, відпустка раз на рік у Карпатах.

4. Базовий середній клас — 15-18% сімей. 20 000-35 400 грн (близько $450-800) на умовну особу, бюджет 49 000-88 500 грн на сім'ю ($1100-2000). Київ, Львів, Дніпро — дві кваліфіковані зарплати по 35 000-55 000 грн. Менеджмент середньої ланки МСБ. Власники невеликих ФОП-бізнесів. Молодші айтівці. Лікарі приватних клінік, юристи з усталеною практикою. Тінь — 30-50% (ФОП-схеми, орендний дохід без декларування, робота на закордонних замовників). Це люди, які можуть жити без щоденної економії: авто за 440 000-880 000 грн (близько $10-20 тис.), іпотека в нормальній новобудові, платна медицина для серйозних випадків, відпустка за кордоном (Туреччина, Єгипет, Болгарія), діти з репетиторами, заощадження 130 000-440 000 грн (близько $3-10 тис.).

5. Вищий середній клас — 10-12% сімей. 35 400-66 400 грн ($800-1 500) на умовну особу, бюджет 88 500-177 000 грн на сім'ю ($2 000-4 000). Київсько-львівські айті-сеньйори. Топ-менеджмент середніх компаній. Власники МСБ із 20-100 співробітниками. Лікарі-приватники зі своєю практикою. Адвокати, аудитори, консультанти з ім'ям. Тінь складніша — це вже не "конверти", а структурування: ФОП-схеми для оптимізації, нерезидентські рахунки, готівкові операції з нерухомістю. Маркери: київська чи львівська квартира у новобудові, авто за 1,1-2,2 млн грн ($25-50 тис.), регулярні подорожі, приватна освіта дітей, інвестиційний портфель 1,3-4,4 млн грн (близько $30-100 тис.) — депозити, ОВДП, валюта, частково міжнародні брокери. Один із подружжя може дозволити собі не працювати.

6. Заможний клас — 2-3% сімей. 66 400-155 000 грн (близько $1 500-3 500) на умовну особу, бюджет 177 000-440 000 грн на сім'ю (близько $4 000-10 000). Топ-менеджмент великих компаній — як українських, так і міжнародних. Це можуть банківський сектор, енергетика, ритейл, т.д.  Власники середнього бізнесу, які забезпечують від $1 млн до $20 млн річного обороту.  Старші партнери юридичних і аудиторських фірм. Топ-чиновники, нардепи. Основні активи, які можуть бути поза декларованими доходами — корпоративні структури, нерухомість на родичів, закордонні рахунки. Маркери: будинок у передмісті Києва або преміум-квартира, авто преміум-сегменту, приватні школи з планом закордонної освіти, портфель $200 тис. — $1 млн, часто нерухомість за кордоном.

7. Багатий клас — 0,5-1% сімей. Понад 155 000 грн ($3 500) на умовну особу, реально бюджет від 440 000 грн ($10 000) на місяць і значно вище. Власники й бенефіціари великого бізнесу, топ-менеджмент найбільших корпорацій. Бенефіціари великих індустріальних груп — енергетики, металургії, аграрного сектору, оборонної промисловості. 

Особливість цієї групи в тому, що класична метрика "дохід на місяць" втрачає для неї сенс: ключове значення мають не зарплати, а активи — частки в бізнесах, нерухомість, інвестиційні портфелі, які генерують потоки незалежно від поточної зайнятості. Тіньова складова тут не вимірюється у звичних категоріях: основні активи структуруються через міжнародні корпоративні й трастові форми, де поняття "особистий дохід" перестає бути основним вимірником. 

За цією ж причиною ця група майже не потрапляє в офіційну статистику: вибірки домогосподарських обстежень не ловлять достатньо багатих сімей для статистично значущих оцінок, а самі представники цієї групи рідко беруть участь в опитуваннях про доходи.

Структурний підсумок. Близько 60% українських сімей живуть у діапазоні 9 000-49 000 грн (близько $200-1 100) на місяць сумарного бюджету (групи 1-3). Середній клас у класичному сенсі — це групи 4-5, разом 25-30%. Верхні групи (6-7) — це 3-4% сімей, які концентрують значну частину інвестиційного капіталу країни та формують основу для повоєнної економіки.

Окремо: родини військовослужбовців і викривлення статистики

Ця група не вписується в жодну окрему групу — вона наскрізна. Місце родини військовослужбовця на шкалі залежить від кількох факторів: чи бере людина участь у бойових діях (додаткові виплати в зоні бойових дій часто перевищують 100 тис. грн на місяць незалежно від звання — від рядового до офіцера), чи це служба в тилу (без бойових надбавок, із суттєво нижчим грошовим забезпеченням), скільки членів сім'ї працюють паралельно, чи є діти на утриманні.

Родина рядового або сержанта на фронті з одним непрацюючим партнером і дитиною за рівнем матеріальних ресурсів може опинитися в групі 4. Родина військовослужбовця-тиловика з тим самим складом — частіше в групі 3. А коли в родині військовослужбовця паралельно працює партнер із доходом верхньої медіани або вище, така сім'я переходить у групу 5 (український середній клас).

Окрема методологічна обставина: грошове забезпечення військовослужбовців суттєво викривлює офіційну зарплатну статистику — особливо в регіональному розрізі.

Найяскравіший приклад — Луганська область. До 2022 року вона стабільно перебувала в нижній частині рейтингу регіонів за рівнем зарплат. У 2025-2026 роках вона раптом увійшла в трійку лідерів: у вересні — 32 952 грн, у жовтні — 30 675 грн, у листопаді — 31 340 грн, у грудні — 45 160 грн. Це не означає, що "економіка Луганщини зростає" — там фактично зруйнована цивільна економіка, а більшість території окупована. Висока цифра з'являється тому, що бойові виплати військовослужбовцям, чиї частини юридично дислоковані на території області, потрапляють у регіональну статистику зарплат. Те саме частково пояснює високі показники Дніпропетровщини (27-31 тис. грн залежно від місяця) та інших прифронтових регіонів.

Подібний ефект є і в галузевих розрізах: категорія "державне управління й оборона" в офіційній звітності демонструє високі середні зарплати саме за рахунок воєнних виплат.

Принципово важливо розуміти два моменти. По-перше, бойові виплати — це не "заробіток" у звичному сенсі, а компенсація за ризик життя і здоров'я. Вони припиняються при демобілізації, переведенні в тил, пораненні. Це тимчасове підвищення матеріального становища, оплачене ризиком, а не стабільний дохід, на який можна побудувати довгострокове життя сім'ї. По-друге, викривлення в статистиці означає, що реальні зарплати в цивільному секторі прифронтових і навіть деяких тилових регіонів насправді значно нижчі за офіційні "середні" — за вирахуванням військового компонента "економічна" зарплата на Луганщині чи Дніпропетровщині значно ближча до показників бідних областей, ніж до Києва. Будь-яке загальне віднесення військових до однієї групи буде методологічно неточним і нечесним щодо реальності їхніх родин, а будь-яке прямолінійне читання регіональних рейтингів — оманливим щодо стану цивільної економіки.

Чому це важливо

Розрив між публічною цифрою "середня зарплата 30 тисяч" і реальним становищем 60% сімей створює викривлену картину для всього — від бюджетного планування до маркетингових стратегій і політичних рішень.

Коли політик апелює до "середньої зарплати", він фактично говорить мовою верхніх 25%, не помічаючи, що більшість виборців живе значно нижче. Коли бізнес ставить ціни, орієнтуючись на "середнього клієнта", він промахується повз купівельну спроможність двох третин ринку. Коли молода людина бачить у соцмережах ремонти, авто, ресторани й думає "всі живуть так, а я лузер" — вона не розуміє, що бачить не "всіх", а 15-20% із камерою.

Чесна картина оперує трьома цифрами одночасно: середня зарплата штатних працівників — 30 926 грн ($700), медіана зарплат за вакансіями — 25 000 грн ($565), медіана сукупних ресурсів домогосподарств на умовну особу — 13 000-16 000 грн ($294-361). Лише разом вони дають реальну Україну.

"Середній українець" — це не людина з 30 тисячами на руках. Це людина (часто пенсіонер або член великої сім'ї), яка живе на близько 15 000 грн ($339) на місяць у домогосподарстві, де загальний бюджет рідко перевищує 44 000 грн ($994). Не в злиднях, але без буфера на завтра. Не голодуючи, але обираючи між м'ясом і ліками. І якщо в цій сім'ї двоє-троє дітей, реальний рівень життя ще нижчий, ніж показує статистика.

* Даний матеріал не є повноцінним соціологічним дослідженням. Це авторська аналітична модель на основі відкритих даних Світового банку, ОСЕСД, Держстату, ПФУ та академічної аналітики. Автор відкритий до діалогу й аргументованої критики з боку зацікавлених сторін.

**Усі доларові еквіваленти в матеріалі наведено за офіційним курсом НБУ на 25 травня 2026 року — 44,26 грн за долар.