- Категорія
- Транспорт
- Дата публікації
Утримання трамвая та автобуса: у скільки це обійдеться місту?
Вибір пріоритету розвитку громадського транспорту для міста – не технічне питання, а стратегічне фінансове рішення на десятиліття. Важлива не лише ціна покупки, а й те, скільки місто витрачатиме на експлуатацію та обслуговування інфраструктури роками. Від цього залежить, чи стане транспортна система тягарем для бюджету, чи рушієм розвитку.
Для цього проводять аналіз загальної вартості володіння (TCO — Total Cost of Ownership), аби виявити, який вид транспорту (трамвай чи автобус) буде більш економічно вигідним. Читайте на Delo.ua про особливості утримування та обслуговування українського громадського транспорту.
- Трамвай: інвестиція в інфраструктуру заради економії
- Автобус: низький вхід, високі експлуатаційні витрати
Трамвай: інвестиція в інфраструктуру заради економії
Трамвайний транспорт має унікальну фінансову модель: висока вартість інфраструктури, але низькі операційні витрати. На відміну від автобуса, трамвай вимагає будівництва колії та контактної мережі, тобто початкових вкладень не уникнути. Проте ці інвестиції окупаються протягом усього життєвого циклу. В чому основні особливості будівництва та інфраструктури.
Вартість будівництва інфраструктури
Будівництво одного кілометра трамвайної лінії коштує близько 6 мільйонів доларів. З іншого боку, ця інфраструктура здатна функціонувати десятиліттями, мінімізуючи потреби у постійних ремонтах дорожнього покриття, які потрібні автобусам.
Низькі операційні витрати
Трамвай працює на електричній тязі, а це значно дешевше, ніж дизельне паливо. Крім того, трамвай менше вимагає на обслуговування рухомого складу. Усе тому, що трамвай не має стільки елементів для ремонту та заміни, скільки має автобус (зчеплення, коробка передач, фільтри, мастила, свічки).
Довговічність
Трамвайний рухомий склад та інфраструктура (колії) мають набагато більший термін служби, ніж автобуси. Це скорочує частоту капітальних замін.
Приклад утримання трамвайного транспорту у Вінниці
Конкретні цифри Вінницької транспортної компанії (ВТК) ілюструють реальну собівартість утримання електричного громадського транспорту. Щоденне утримання трамваїв обходиться бюджету міста майже в мільйон гривень, а щомісячні витрати сягають близько 30 мільйонів гривень.
Тут йдеться не лише про витрати на електроенергію (яка з початку року подорожчала в півтора рази), а й значні витрати на обслуговування рухомого складу, закупівлю рейок, кріплень та запчастин. Безперебійну роботу забезпечує цілодобова команда фахівців: від слюсарів до інженерів та диспетчерів.
До того ж, є проблема економічного розриву. Собівартість перевезення одного пасажира становить майже 20 гривень, тоді як проїзд у трамваї чи тролейбусі коштує лише 8 гривень. Через це комунальне підприємство стає збитковим (збитки ВТК за дев'ять місяців досягли 80 мільйонів гривень).
Автобус: низький вхід, високі експлуатаційні витрати
Дизельні автобуси дешевше купити, тобто в короткостроковій економії вони більш виграшні. Однак для довгострокової перспективи доведеться враховувати ряд нюансів.
Високі витрати на паливо
Дизельний автобус споживає в середньому 35–40 л/100 км. Це означає витрати для міста більш ніж у 1 мільйон гривень на рік на один маршрутний транспортний засіб.
Складне та дороге обслуговування
Двигун внутрішнього згоряння вимагає регулярної заміни великої кількості витратних матеріалів, складних механізмів, частих ремонтів і технічних оглядів, що значно підвищує TCO.
Екологічний та інфраструктурний збиток
Дизельні автобуси, як і всі транспорти з двигуном внутрішнього згоряння забруднюють атмосферу і несуть багато шуму. А їхня інтенсивна експлуатація прискорює руйнування дорожнього покриття.
Короткий життєвий цикл
Рухомий склад автобусів має менший термін служби порівняно з трамваєм, що вимагає частіших інвестицій у закупівлю нового транспорту.
Отож, для міста, яке планує розвиток громадського транспорту на десятиліття вперед, більш економічно вкладатися в трамвайний транспорт. Хоча початкові інвестиції у трамвай високі, вони повертаються через значно нижчі експлуатаційні витрати, довговічність інфраструктури та низьку залежність від палива.