- Категорія
- Експерти
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
Робота в умовах воєнного стану: на що можуть розраховувати працівники
Старший юрист EVERLEGAL Світлана Тетеря підготувала короткі інструкції, як мають діяти працівник та роботодавець у різних ситуаціях, які можуть виникнути у період дії воєнного стану, та як працівник за необхідності може захистити свої права, якщо роботодавець їх порушує.
Повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України та введення в країні воєнного стану вплинуло на всі сфери суспільного життя. Істотних змін зазнав і ринок праці в Україні: одні підприємства припинили повністю або частково роботу, інші, навпаки, перейшли в посилений режим роботи і відчувають гостру нестачу трудових ресурсів.
Що робити, якщо працівник не може прибути на роботу через бойові дії у місці його проживання чи роботи?
По можливості працівнику слід повідомити роботодавця про причини своєї відсутності доступними засобами зв'язку. У таких обставинах роботодавець не матиме права вважати відсутність працівника на роботі прогулом та звільняти його за це або застосовувати до нього інші заходи дисциплінарної відповідальності.
Однак у такому разі працівникові слід враховувати, що роботодавець не зобов'язаний виплачувати йому заробітну плату за дні, коли він був відсутній на роботі, оскільки робота в ці дні не виконувалася, а чинне законодавство не передбачає збереження за таким працівником середнього заробітку.
У випадку, якщо робота працівника дозволяє виконувати її поза місцем роботи та має реальну можливість виконувати її, працівник може звернутися до роботодавця із заявою про його переведення на дистанційну або надомну роботу, яка не передбачає обов'язкової присутності на місці, надіславши відповідну заяву або електронною поштою, або через месенджери, якщо відділення АТ "Укрпошта" не працюють.
Різниця між цими двома видами роботи полягає в тому, що при надомній роботі, на відміну від дистанційної, робоче місце працівника є фіксованим і не може бути змінено ним самостійно без погодження з роботодавцем, при цьому на роботодавця покладається обов'язок забезпечити працівника засобами виробництва, матеріалами та інструментами, які необхідні для виконання надомної роботи.
Якщо ж оформити переведення співробітника на дистанційну або надомну роботу неможливо, тоді працівник може попросити роботодавця оформити йому щорічну оплачувану відпустку (проте потрібно мати на увазі, що вона за загальним правилом обмежена 24 календарними днями) або відпустку без збереження заробітної плати, максимальний термін якої на період воєнного стану не обмежений.
Також згідно з останніми законодавчими змінами на період дії військового стану працівник може ініціювати призупинення дії трудового договору, який, на відміну від відпустки без збереження заробітної плати, передбачає збереження заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час зупинення дії трудового договору в повному обсязі з їх наступною виплатою за рахунок держави, яка здійснює військову агресію проти України. Проте поки що не визначено, яким чином здійснюватиметься відшкодування цих виплат після припинення чи скасування воєнного стану.
Якщо працівник хоче залишити місце ведення бойових дій і переїхати в іншу місцевість, де планує влаштуватись на нову роботу, він може звільнитися з роботи за власним бажанням без дотримання двотижневого терміну повідомлення про звільнення.
Що робити у випадку, якщо в місці проживання або роботи працівника не йдуть бойові дії, але він переїхав до іншої безпечнішої місцевості або за кордон?
Багато людей, особливо жінки разом із дітьми, дбаючи про своє життя та здоров'я, залишають свої місця проживання навіть у умовно безпечних регіонах, де не проходять активні бойові дії, і, як наслідок, не виходять на роботу.
Чи можна вважати в такому разі невихід працівника на роботу прогулом, питання досить спірне. У випадку, якщо роботодавець звільнить такого працівника за прогул і працівник оскаржить своє звільнення в судовому порядку, суд, швидше за все, стане на бік працівника, визнає поважними причини його відсутності на роботі, а звільнення – незаконним. Тому якщо ви опинилися в такій ситуації і роботодавець звільнив вас за прогул, радимо все ж таки оскаржити наказ про звільнення в суді.
Якщо роботодавець продовжує зберігати за працівником місце роботи та посаду, то аналогічно, як в описаному вище випадку, коли працівник не може вийти на роботу через бойові дії, він не зобов'язаний виплачувати працівникові заробітну плату, але працівник може попросити перевести його на дистанційну або надомну роботу, надати йому один із видів відпустки або призупинити дію трудового договору.
Також працівник може звільнитися з роботи за власним бажанням без дотримання двотижневого строку попередження про звільнення, якщо його переведення на дистанційну або надомну роботу неможливе і він хоче знайти іншу роботу за новим місцем проживання.
Якщо працівник не виходить на роботу і не звільняється, чи може роботодавець на період його відсутності взяти на роботу замість нього іншого працівника?
Для деяких роботодавців, які продовжують діяльність, незважаючи на введення воєнного стану, невихід працівників на роботу може бути критичним. Тому на період дії військового стану законодавець дозволив роботодавцям для заміщення тимчасово відсутніх працівників брати на роботу нових працівників, але тільки на період, необхідний для заміщення. Це не порушує права тимчасово відсутнього працівника, оскільки не позбавляє його місця роботи та посади, після його повернення на роботу трудовий договір з новим працівником буде припинено.
Чи може роботодавець не виплачувати заробітну плату чи зменшити її розмір в період воєнного стану та у яких випадках?
Через повне припинення господарської діяльності внаслідок військових дій деякі роботодавці зіткнулися з тим, що об'єктивно не мають коштів на виплату працівникам заробітної плати. У такому разі законом встановлена на період дії військового стану можливість призупинення виплати заробітної плати до моменту поновлення можливості здійснювати основну діяльність, адже військові дії є форс-мажорними обставинами. При цьому такі роботодавці не притягуються до відповідальності за прострочення виплати заробітної плати.
Також частина роботодавців має можливість зменшення розміру заробітної плати працівникам на період дії воєнного стану. Таке рішення буде законним, якщо в організації виробництва та праці внаслідок військових дій відбулися зміни. При цьому про зменшення заробітної плати роботодавець зобов'язаний повідомити працівників не пізніше ніж за два місяці. Однак працівник може і не погодитися на продовження роботи з новим розміром заробітної плати, у такому разі трудовий договір припиняється, а працівнику виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.
Водночас вже трапляються випадки, коли деякі недобросовісні роботодавці взагалі не виплачують заробітну плату своїм працівникам, посилаючись на військові дії, хоча продовжують роботу та мають кошти на проведення виплат. У такому разі це порушення трудового законодавства з боку роботодавця і є підставою для стягнення з нього заробітної плати у судовому порядку та його притягнення до фінансової відповідальності у вигляді штрафу у триразовому розмірі мінімальної заробітної плати, а також залучення відповідальних посадових осіб роботодавця до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Як працівникові захистити порушені права у період дії воєнного стану?
На жаль, за місяць війни, що триває в Україні, українці неодноразово повідомляють про порушення їхніх трудових прав несумлінними роботодавцями: хтось примушує працівників, які не можуть вийти на роботу, звільнитися за власним бажанням під загрозою звільнення за прогули або переводить їх на іншу роботу без їхньої згоди. Хтось змушує працівників піти у відпустку без збереження заробітної плати, а дехто не виплачує заробітну плату.
Одним із ефективних способів захисту прав таких працівників залишається судовий захист. Незаконні рішення або бездіяльність роботодавця можуть бути оскаржені працівником у суді за місцем його проживання або за місцезнаходженням роботодавця в межах строків, встановлених законом, крім випадків стягнення невиплаченої заробітної плати, не обмеженої строками.
Для оскарження звільнення строк звернення становить один місяць з дати отримання працівником копії наказу про звільнення, а в усіх інших випадках – три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Однак, враховуючи дію військового стану, ці строки у разі недотримання можуть бути відновлені судом.
Водночас працівникам слід враховувати, що більшість судів в Україні поки що обмежено здійснюють правосуддя, розглядаючи переважно лише кримінальні справи, а тому розгляд справ, ініційованих ними проти роботодавців, може затягнутися до закінчення або скасування воєнного стану.