- Категорія
- Економіка
- Дата публікації
- Змінити мову
- Читать на русском
"Фармацевти ночують в аптеках, не маючи змоги дістатись дому", – Володимир Руденко з Аптечної професійної асоціації України про роботу в дні війни
З перших же днів війни безліч українців у багатьох населених пунктах через паніку відразу кинулись до аптек, скуповуючи медикаменти про запас. Через такий ажіотаж деякі позиції з полиць зникли, втім, незабаром ситуація з ліками більш-менш стабілізувалась, хоча у багатьох містах кількість відкритих аптек відчутно скоротилась.
Як сьогодні аптеки працюють у різних містах і які складнощі можуть виникнути щодо певних препаратів, ми говорили в інтерв'ю з Володимиром Руденко, директором Аптечної професійної асоціації України (АПАУ).
На сьогоднішній день у ряді населених пунктів, де не ведуться бойові дії, де населення не пізнало "приваб" російської окупації, немало аптек закриті. Приміром, той же Київ. Це пов’язано з турботою компаній про безпеку персоналу чи з простою оптимізацією торгівлі?
Володимир Руденко: У деяких містах, які перебувають під окупацією чи у вирі бомбардувань, аптеки не працюють, але у "тихих" населених пунктах масового закриття немає. Інше питання, що якась частина працівників виїхала за кордон або у інші більш безпечні місця. Сьогодні з України тимчасово емігрувало понад 3 мільйони громадян. Серед них безліч тих, хто працював в аптеках. І тому суто фізично немає спеціалістів, щоб їх замінити.
Наша асоціація і МОЗ зробили спільний заклик, аби компанії запрошували на роботу студентів фармацевтичних і медичних факультетів. Ці студенти сьогодні також долучаються до роботи. Дійсно, десь людей не вистачає, але ніхто не закриває аптеки у зонах, де не ведуться бойові дії.
Щодо міст у зоні бойових дій, то там дуже багато аптек знищено. Десь постраждали люди, десь неможливо пересуватись. І там дійсно деякі заклади закриваються через проблеми з транспортом, нестачу фахівців та проблеми з логістикою. Візьмімо той же Київ, в якому багато людей жили і працювали на різних берегах Дніпра.
Сьогодні аптечні мережі, розуміючи серйозність стану речей, погодились на зміну формату роботи – фармацевти виходять працювати не на старе місце роботи, а за принципом віддаленості від місця проживання. Якщо аптекар працює у точці компанії А, хоча живе поряд з аптекою компанії Б, то було домовлено, щоб він виходив працювати саме в аптеку Б.
Навмисне ніхто нічого не закривав. Але життя внесло свої корективи. Приміром, стосовно скорочення графіків роботи, то тут багато залежить від запровадження комендантських годин. Але сьогодні у клієнтів достатньо інформації, де які аптеки працюють, як до них дістатися. Ще має місце психологічний фактор. Років 20-25 тому на весь Київ, у якому тоді проживало біля 3 млн людей, було загалом 200 аптек. Сьогодні ж в столиці 1700 аптек.
Наразі працює менше половини з них, але це також значна кількість. Тоді 200 аптек забезпечували тримільйонне місто. І не було жодних проблем. Зараз комусь здається, що цього замало. Просто зараз люди звикли, що аптеки відкриті мало не в кожному будинку. Так, це зручно, але якщо аптека закривається поруч, то працює інша на сусідній вулиці, і це серед громадян викликає трохи панічні настрої.
У багатьох аптеках окупованих і обстрілюваних населених пунктів працівники взагалі просто ночують, не маючи змоги дістатись додому. І цим людям треба щиро подякувати. Як і компаніям, що наважуються відкривати торгові точки в небезпечних зонах.
Які саме препарати громадяни почали змітати в аптеках у перші дні війни? І чи прослідковується зараз серед населення ажіотаж на певні препарати?
В.Р.: У перші дні війни люди побігли до аптек і почали скуповувати ліки, а точніше, все, що могли, про всяк випадок. Раніше людина, навіть якщо вона хронічно хвора, купляла одну упаковку лікарських засобів на певний період лікування. Тут же люди на тлі паніки купували по 3-5 упаковок. У першу чергу – знеболювальні, антидепресанти, противірусні препарати, заспокійливі. Тут і з'явився тимчасовий дефіцит.
Наразі налагоджуються усі логістичні ланцюги постачання ліків. Зайняло час і внутрішнє переміщення препаратів з однієї аптеки до інших. Схоже було на початку пандемії два роки тому, коли громадяни "вимели" усі маски, дезінфектори, противірусні препарати, шприци і спирт. Зараз усе стало на місце. І про ті часи смішно згадувати.
Ажіотажу на ліки в зонах, де немає бойових дій, не прослідковується. На інших територіях можуть виникати перебої з постачанням деяких груп препаратів. Але я впевнений, що найближчим часом усе налагодиться. Не буде імпорту, самі собі дамо раду. Сьогодні у нас дуже потужна і сучасна фармацевтична промисловість.
Інсулін, приміром, іноземні компанії доставляють за допомогою гуманітарних конвоїв. Його буде вдосталь. Та й наші виробники його випускають. Більшість людей ним забезпечуються безкоштовно. У програму "Доступні ліки" він входить. Людей забезпечують через аптеки, а відшкодовує їх вартість Національна служба здоров'я України.
Так, можливо, у перший тиждень чи кілька днів був певний "вакуум" з забезпеченням інсулінами, але зараз я про такі проблеми не знаю, хоча регулярно спілкуюсь з компаніями і держорганами.
Як ви оцінюєте заборону купівлі медичних препаратів, вироблених у Білорусі? Чи є у переліку препарати, які неможливо замінити через партнерство з іншими імпортерами?
В.Р.: Рішення не співпрацювати з пособником агресора було дуже правильним. Білоруська фармацевтична промисловість взагалі не відіграє якоїсь ролі у забезпеченні наших громадян. З РФ, наприклад, лікарські засоби не поставлялись з 2014 року. Білоруські ліки – це ліки вчорашнього дня. Максимум, який надавав білоруський ринок, так це несуттєве збільшення асортименту.
Якість білоруських препаратів аж ніяк не зрівняється з якістю препаратів нашого виробництва. У білорусів є лише два невеликі заводи, які намагаються щось там виробляти. Це смішно.
Стосовно цінової політики. Чи передбачаєте ви підняття цін на медичні препарати в аптеках? Якщо так, на які саме ліки?
В.Р.: Це питання є. Наш ринок дуже залежить від імпорту. Так, у нас потужне власне виробництво, але субстанції (сировину), індиферентні речовини, пакувальні матеріали наші компанії купують переважно за кордоном. Ціна на ряд препаратів, теоретично, може збільшитись, оскільки закупівлі як сировини, так і готової продукції проходять за валюту.
Але зараз долар-євро більш-менш стабільний, стрибків немає. Але є інфляційні ризики, про які попереджають експерти і чиновники. Але я запевняю, що аптеки сьогодні і не думають штучно піднімати ціни на свою продукцію. Гадаю, що можливе подорожчання, якщо воно і відбудеться, буде у межах прогнозованої інфляції (згідно з ще довоєнними прогнозами НБУ, інфляція у цьому році складе 5% – Delo.ua).
Не треба забувати, що у нас є і великий перелік життєво важливих ліків, вартість яких підпадає під державне регулювання. По програмі "Доступні ліки" ціноутворення проходить дуже по-сучасному, по-європейськи. У нас до 50% лікарських засобів, що реалізуються через аптеки, підлягають держрегулюванню. Тут хаотичного росту цін не буде точно.
Все інше не настільки життєво необхідне.
Щодо знищення складів "Фармаку". Там згоріло на 1,5 млрд грн сировини для ліків. Як це може позначитися на виробництві та поставках?
В.Р.: У нас розбили не тільки склад "Фармаку", а й склад одного із дистриб'юторів у тій же зоні. Я ще не контактував з менеджерами "Фармаку", тому не знаю, чи там знищили готові медикаменти, чи субстанції, чи пакувальні засоби. Та хочу заспокоїти громадян, оскільки ця компанія хоч і є лідером нашого ринку, але на ньому вона займає до 6%.
Ці 1,5 млрд грн – величезні втрати, але проблеми з поставками у масштабі всієї країни не буде. Локально у "Фармака" можуть виникнути збої у виробництві чи продажі певних позицій. Але не у держави загалом.
Щодо міжнародної торгівлі. Скоротився чи виріс з початком війни імпорт ліків в Україну?
В.Р.: Це питання не зовсім з моєї сфери, але я переконаний, що з ввезенням ліків проблем не буде. Не забуваймо, що ліки сьогодні віднесені до категорії критичного імпорту. Є окрема постанова Кабміну щодо дозволу на купівлю іноземної валюти для придбання такого імпорту. Ліки сьогодні прирівнюються до товарів, які надважливі для держбезпеки нашої держави.
Так, є певні розриви у логістиці постачання. Над їх вирішенням сьогодні працюють всі учасники ринку і держоргани. До слова, там, де є проблеми, іноземні компанії знаходять шляхи для гуманітарних поставок, вони везуть товар через волонтерів на МОЗ з метою подальшого розподілу по території України. Західний кордон надійно охороняється. Дистриб'юторам треба час для переорієнтування.
Паралельно з цим працюють і сервіси з пошуку ліків. Щодо доставки, то у тих регіонах, де немає бойових дій, все працює у звичному режимі. Втім, у Києві, Харкові, Маріуполі, Сумах, Чернігові і багатьох інших містах, що потерпають від обстрілів та бомбардувань, певні проблеми з логістикою є. Це питання вирішиться одразу, тільки но ці території заживуть звичним життям.