«Інвестиції сьогодні — це не про розширення, а про ефективність і керованість», — Георг фон Нолкен, генеральний директор «Контінентал Фармерз Груп»

Якими є ключові фінансові та виробничі результати «Контінентал Фармерз Груп» за останній маркетинговий сезон? Що із запланованого вдалося реалізувати, а які цілі залишилися невиконаними?

— Сезон-2025 був непростим передусім через нетипові погодні умови. Прохолодне та вологе літо, така сама осінь і зима з морозами до -25°C — усе це створювало посилений тиск на виробниче планування, а частину польових робіт зміщувало в часі. 

Та попри ці обставини компанії вдалося зберегти операційну ефективність і забезпечити виробничі результати, максимально наближені до бюджетних планів, а також досягти поставлених фінансових цілей. Частково цьому сприяла кон’юнктура світових ринків, зокрема тимчасово сприятливі цінові умови на окремі культури, що дало змогу компенсувати частину виробничих ризиків і втрат.

Наскільки прибутковим сьогодні є агробізнес в Україні з урахуванням вартості логістики, кредитування та ризиків війни? Як на економіку виробництва впливає ситуація з паливом?

— Сьогодні прибутковість в агробізнесі — це не лише про врожайність чи ефективність технологій. Це передусім здатність управляти ризиками у теперішніх нестабільних умовах. Зараз основний тиск на маржинальність формують логістичні витрати, і тут варто розділяти кілька рівнів.

По-перше, внутрішня логістика. Перевезення автотранспортом від елеватора до пунктів перевалки чи кордону стали значно дорожчими і більш волатильними. Ринок фур фактично живе у короткому горизонті: довгострокове контрактування ускладнене, а тарифи нестабільні.

По-друге, залізнична логістика. Монопольна структура ринку зумовлює те, що саме аграрії змушені покривати непропорційно велику частину витрат перевізника, що безпосередньо знижує рентабельність виробництва.

Третій блок — морська логістика. Попри відновлення роботи портів, цей напрям перебуває під постійним тиском: фрахтові ставки миттєво реагують на будь-які події у Чорному морі, як-от атаки на порти чи судна, одразу закладаються у вартість перевезень, тож ризики воєнного часу залишаються ключовим фактором ціноутворення. Додатково ускладнює ситуацію страхування, адже до моменту завантаження на судно воно фактично не покриває товар.

Варто згадати і вплив глобальних факторів, зокрема ескалації конфлікту на Близькому Сході. Це лише посилює вразливість ринків енергоносіїв і логістики. Особливо чутливо реагує вартість на пальне, яке є критичним елементом економіки виробництва. Зростання цін навіть на 40-50 центів за літр відчутно б’є по собівартості як у польових роботах, так і в логістиці.

Чи готова компанія до посівної? Які ризики для її проведення, зокрема, через можливу паливну кризу?

— «Контінентал» входить у посівну кампанію 2026-го у повній операційній готовності. Ключові ресурси, передусім добрива та насіння, законтрактовані у повному обсязі: це результат нашої закупівельної політики, коли формування потреб і їхнього покриття починається ще у літньо-осінній період попереднього року. Такий підхід дозволяє мінімізувати вплив цінових стрибків і дефіциту в пікові моменти.

Паливна складова залишається менш передбачуваною. Ринок високоволатильний, адже ціни коливаються, а в окремі періоди виникають труднощі з оперативним постачанням великих обсягів. Тут нас частково рятує наявність власної інфраструктури, як-от складів і заправних потужностей, що дозволяє компанії формувати буфер і частково нівелювати короткострокові ризики дефіциту.

Важливим фактором залишається питання енергоносіїв, зокрема газу — критичного ресурсу для сушіння зерна, що формує значну частину собівартості. Навіть більше, існує пряма залежність між цінами на газ і ринком азотних добрив. Саме тому різкі коливання на енергетичних ринках миттєво транслюються у зростання витрат по всьому ланцюгу. І тут ризик стосується не лише нас, тому що не всі агровиробники встигли забезпечити себе ресурсами, а отже, тиск на ринок у пікові моменти цілком може посилитися.

Які культури сьогодні формують основну маржу компанії? Чи змінилися пріоритети у структурі посівів за останні роки?

— Ми свідомо не будуємо стратегію навколо «найприбутковішої культури» — це хибний підхід, який генерує короткострокові вигоди і довгострокові ризики. Натомість основна цінність формується через збалансовану модель сівозміни, де агрономічні, технологічні та економічні фактори розглядаються у комплексі. Саме це забезпечує стабільну маржу в середньо- та довгостроковій перспективі, незалежно від кон’юнктури окремих ринків.

Протягом останніх років компанії вдалося вибудувати оптимальне співвідношення культур у структурі посівів, і станом на сьогодні цей баланс ми зберігаємо. А отже, на 2026 рік не передбачено кардинальних змін, а лише точкові корективи, необхідні для дотримання ефективної сівозміни.

Актуальна структура посівних площ врожаю у «Контінентал» на 2026 рік має такий вигляд: озимий ріпак — 27,4 тис. га, озима пшениця — 35,3 тис. га, озимий ячмінь — 10,2 тис. га, кукурудза — 36,5 тис. га, соняшник — 20,2 тис. га, соя — 45,5 тис. га, яра пшениця — 1,8 тис. га, цукровий буряк — 1,7 тис. га, картопля — 2,1 тис. га.

Які сьогодні обсяги експорту компанії і якими маршрутами здійснюється постачання за кордон? Чи вплинули посилені обстріли портової інфраструктури на експортні можливості? Які плани щодо експорту на поточний рік? 

— Сьогодні на зовнішні ринки спрямовується приблизно 70-80% загального обсягу виробництва компанії, передусім зернових та олійних культур. Водночас частина продукції, зокрема соняшник, картопля та невеликий обсяг інших культур, реалізується на внутрішньому ринку. Основним експортним маршрутом традиційно залишаються морські порти України, адже через них проходить до 90% експорту. Попри постійні обстріли портової інфраструктури, цей канал зараз є базовим для компанії. Альтернатива — західний кордон: частина експорту здійснюється залізничним транспортом до країн Західної Європи, передусім коли це економічно доцільно з огляду на географію клієнтів і структуру контрактів. 

Обстріли портової інфраструктури, безумовно, впливають на експортні можливості, насамперед через зростання вартості фрахту, страхування та загальної волатильності логістики. Втім, у кількісному вимірі компанії вдається зберігати стабільність експортних потоків завдяки диверсифікації маршрутів.

Щодо планів, компанія зберігає фокус на експорті. Це стосується не лише власного виробництва, а й трейдингового напряму: закуплена в Україні продукція також переважно орієнтована на зовнішні ринки. 

Компанія заявляла про інвестиції на рівні $60-70 млн у 2026 році. У які напрями плануєте спрямувати ці кошти? Розглядаєте будівництво або придбання власного портового термінала для експорту або щось інше?

— Інвестиційний план «Контінентал» на цей рік зосереджений на підвищенні операційної ефективності та керованості бізнесу. Передусім йдеться про планове оновлення та модернізацію технічного парку як сільськогосподарської техніки, так і транспортної складової. Поступове оновлення автопарку, включно з вантажними перевезеннями, дозволяє підвищити ефективність логістики та водночас оптимізувати витрати у довгостроковій перспективі.

Ще один важливий напрям — цифровізація бізнес-процесів. Компанія інвестує в оновлення ERP-системи та розвиток цифрових інструментів управління, що має підвищити прозорість операцій, якість аналітики та швидкість ухвалення управлінських рішень — те, що за нинішніх умов стає реальною конкурентною перевагою.

Щодо інфраструктурних проєктів: компанія продовжує оцінювати різні можливості, зокрема і логістичні активи, але станом на зараз конкретних рішень у цьому напрямі немає. 

Чи готові ви переглянути інвестиційні плани, якщо безпекова ситуація в країні погіршиться?

— Ще у 2023 році ми відновили масштабні інвестиції в умовах, які складно було назвати стабільними. Це було усвідомлене рішення, яке ґрунтувалося на розумінні того, що тривала пауза фактично означала б втрату конкурентних позицій.

Безпекова ситуація в Україні залишається динамічною за визначенням, і бізнес адаптується до цієї реальності. Водночас у разі суттєвого погіршення умов (зокрема, якщо йдеться про критичні фактори на кшталт енергозабезпечення чи фізичної доступності ресурсів, безпеки людей), компанія готова переглядати інвестиційні пріоритети. Йдеться не про відмову від розвитку, а про гнучке управління з урахуванням актуальних ризиків.

Наскільки європейські регуляції та нові вимоги щодо походження продукції впливають на українських агровиробників?

— З одного боку, Україна досить швидко адаптує законодавство до вимог ЄС, і це, безумовно, правильний стратегічний курс. Інтеграція ринків є взаємною потребою: український агросектор важливий для Європи так само, як європейський ринок для України.

Водночас варто чітко усвідомлювати масштаб виклику. Саме агросектор буде під найбільшим регуляторним тиском у процесі євроінтеграції. Причина очевидна: сьогодні українські виробники працюють у значно менш зарегульованому середовищі та без тієї системної підтримки (зокрема субсидій), яка є в ЄС. Фактично йдеться про зближення двох моделей, які історично розвивалися за різними правилами. Окремий стратегічний виклик — адаптація систем захисту рослин. Відповідні рішення ще тестуються, однак їхнє повноцінне впровадження неминуче призведе до зростання собівартості у цьому сегменті, а агровиробникам до цього варто готуватися вже зараз.

У такому контексті ключовим стає адаптаційний період. Бізнесу потрібно не просто формально відповідати новим вимогам, а трансформувати процеси: від простежуваності походження продукції до екологічних стандартів і підходів до виробництва. Це потребує інвестицій, часу і прогнозованості регуляторної політики.

Водночас цей процес не односторонній. Український агросектор, який довів свою ефективність в умовах обмежених ресурсів і високих ризиків, може стати орієнтиром і для ЄС у перегляді окремих підходів до регулювання.

Які три головні ризики для великого агробізнесу в Україні сьогодні: логістика, регуляторна політика, фінансування чи інші фактори?

— Логістика. Енергетика. Люди.