"У 2025 році ми розпочали продаж кредитів – інструмент, який для Укрексімбанку став справжнім проривом", – Павел Гашковець, Укрексімбанк

Про ефективну роботу Укрексімбанку з проблемними активами ми вже говорили торік. Чому ж це питання залишається таким важливим для українських банків?

- Українські банки ще до повномасштабного вторгнення мали значно більший обсяг проблемних активів, ніж фінансові установи у країнах на заході від українського кордону. А чотири роки війни, зрозуміло, лише посилили цю проблему. Особливо високий рівень непрацюючих активів спостерігається у державних банках, і Укрексімбанк не виняток. Такі активи суттєво ускладнюють виконання головної функції банків – фінансування економіки (згідно з даними НБУ, станом на 1 лютого 2026 року частка непрацюючих кредитів у державних банках становить 19,6%, а у приватних – 8,4%, у банках з іноземним капіталом – 6,5%. – Ред.).

Погашення проблемних активів і продаж непрофільного майна, а також швидке скорочення частки таких активів у балансах – це важливий інструмент для зміцнення капіталу банків. А це, у свою чергу, дозволяє активніше кредитувати та підтримувати розвиток економіки країни.

Ми часто говоримо про амбіцію Укрексімбанку стати ключовим банком у реконструкції та розвитку України. Ефективна робота з проблемними активами є однією з ключових складових реалізації цієї амбіції.

Укрексімбанк демонструє позитивну динаміку скорочення рівня НПА, а обсяг стягнення у 2025 році майже зрівнявся з показником за попередні два роки разом. Як саме Вам вдається досягати таких результатів?

- По‑перше, ми активно застосовуємо широкий спектр інструментів стягнення. Ми суттєво підвищили ефективність роботи в судах. У окремих кейсах діємо жорсткіше, в інших – гнучкіше, обираючи той шлях, який забезпечить найкращий результат, навіть якщо він може виглядати нестандартним. Ми комбінуємо різні підходи та тактики.

У 2025 році ми розпочали продаж кредитів – інструмент, який для приватних банків є стандартною практикою, але для Укрексімбанку став справжнім проривом. Його внесок у загальний результат був суттєвим. Надалі ми плануємо активніше використовувати цей механізм, щоб пришвидшити очищення портфеля, насамперед від малоперспективних кейсів, у яких роками витрачаються час і ресурси без реального погашення. Поки що ми продавали лише індивідуальні кредити, але з урахуванням зосередження банку на корпоративному сегменті та припинення кредитування роздрібних клієнтів готуємося також до продажу портфелів.

Однак найважливішими є зміни у внутрішніх процесах. За останні два роки ми суттєво покращили їх якість – підвищили швидкість та гнучкість ухвалення рішень, зменшили формалізм, залишивши лише те, що справді необхідне. Відверто кажучи, це найскладніша частина трансформації: люди нерідко бояться брати на себе відповідальність, побоюються ухвалювати рішення, віддають перевагу формі над змістом і процесу – над результатом.

Укрексімбанк останнім часом досить активно продає непрофільні активи та стягнуте майно. Яка ситуація в цьому напрямі?

- Можу сказати, що результати за 2025 рік тут навіть кращі, ніж у стягнення кредитів. За попередні роки банк накопичив значний обсяг різноманітної нерухомості – починаючи ще з кінця 2000‑х. Це дуже різні за типом та станом активи, часто складні, а особливо велика частка припадала на земельні ділянки. Наявність таких активів створювала суттєвий тиск на капітал банку відповідно до регуляторних вимог.

У 2025 році ми вже реалізували більшість земельних ділянок несільськогосподарського призначення, а приблизно половину земель сільськогосподарського. Окремий напрям – оптимізація мережі. Ми почали виставляти на торги низку відділень по всій країні. Графік аукціонів досить щільний, і ми запрошуємо всіх зацікавлених долучатися.

Чи багато у Вас кредитів компаній, активи яких залишились на тимчасово окупованій території або в зоні бойових дій? Який у Вас підхід до них?

- Таких позичальників у нас декілька десятків. З одного боку, це немало, але в масштабах усього портфеля їх частка не є визначальною. Ситуації у кожного різні: хтось відновив діяльність у безпечних регіонах України, хтось виїхав за кордон, хтось залишився на місці, а з деякими клієнтами зв’язку немає. Регулятор не встановлює окремих правил для таких випадків, тому підходи визначають самі банки.

Ми використали різні інструменти: у деяких ситуаціях ми змушені були подавати до суду, десь застосовували Standstill (договір між банком та позичальником, який тимчасово призупиняє виплати за боргом, забороняє стягнення активів та позови, поки сторони домовляються про реструктуризацію. – Ред.) або пільгові графіки. Цього року плануємо систематизувати роботу з такими клієнтами та запровадити окрему програму, яка дасть можливість ефективно врегулювати проблемну заборгованість і для банку, і для позичальників.

Цьогорічна нагорода у спеціальній номінації "Ефективність в управлінні NPA та NPL рейтингу "ТопФінанс-2026" отримана Укрексімбанком вже вдруге. Банк повторив успіх минулого року. Під час вручення нагороди Ви згадали про обмеження, у яких працюють державні банки. Чи є тут прогрес?

- Так, регуляція поступово змінюється. Нормативні документи, які впливають на роботу державних банків, постійно вдосконалюються. Дуже активну роль тут відіграє НАБУ, і зараз я про асоціацію банків.

Важливо, що активну позицію займає також НБУ. Хоча висловлювання та дії деяких народних депутатів часом створюють протилежний ефект, протягом 2025 року ми мали кілька конструктивних зустрічей із комітетами Верховної Ради, де відчули спільне розуміння необхідності вирішення питань, пов’язаних з NPL у держбанках.

Що, на Вашу думку, потрібно змінити насамперед?

- Якщо говорити про обмеження для державних банків, то виділю два, хоча їх набагато більше. Перше – продаж кредитів. Всім добре відомо, що найвищу ціну за кредит нерідко може заплатити сам боржник. Тому приватні банки перемовини про продаж права вимоги часто ведуть безпосередньо з ними або пов’язаними особами. У держбанках заборонено продавати кредити таким особам. У результаті кредити купують лише непов’язані компанії, які, природно, закладають свою маржу в ціну, що може зменшувати суму, отриману держбанком. Приватні банки залишають її собі.

Друге – вимога продавати будь‑які активи виключно через аукціони. На перший погляд, це має підвищувати ефективність, але є низка випадків, коли аукціон або неможливий, або значно знижує результативність продажу. Крім того є пов’язане обмеження: держбанки можуть торгувати лише через систему Prozorro. Хоча на ринку є ще СЕТАМ.

Ми аналізували обидві системи – кожна має свої плюси та мінуси, але монополія ніколи не є найкращим рішенням, а банки повинні мати право вибору. Загалом питання вдосконалення процедур та нормативної бази – це тема, яку можна обговорювати дуже довго.