Майже як в Естонії. Які умови пропонує українська система е-резидентства іноземним підприємцям

Його норми дають можливість іноземцям відкривати бізнес у нашій державі дистанційно. Спочатку передбачалось, що це будуть тільки представники сфери ІТ, які після реєстрації у "Дії" і відповідної перевірки стають платниками податків в Україні й отримують доступ до державних послуг. “Але до другого читання ми розширили перелік професій е-резидентів з IT-шників на всіх інших експортерів послуг”, – зауважує депутат від партії “Голос” та один із ініціаторів документа Ярослав Железняк. 

Пояснювальна записка до законопроєкту №5270 містить наступне означення: "Електронне резидентство є статусом, який надає можливість іноземцю або особі без громадянства, яка досягла вісімнадцятирічного віку, отримувати кваліфіковані електронні довірчі послуги, електронні послуги, відкривати банківські рахунки в Україні".

Запропонована концепція наразі є цікавою передусім для громадян країн з економіками, що розвиваються, та держав із нестабільною політичною ситуацією. Автори документу наголошують, що ідея надати іноземним фахівцям можливості займатися бізнесом в Україні дозволить збільшити надходження до держбюджету та опосередковано підвищити інвестиційну привабливість нашої держави, яка розширює свої можливості із залучення стартапів.

Як це виглядатиме на практиці

Ярослав Железняк ще напередодні прийняття закону за основу наводив кілька кейсів, які, на його думку, дуже добре ілюструють практичне застосування концепції е-резидентства. Один із них наступний: "Владислава – IT-девелопер з Білорусі. Вона розробляла софт та ходила на мітинги за чесні результати виборів. Тепер податківці приходять до неї з перевірками частіше, ніж доставка їжі. Завдання Владислави – захистити свої доходи та рахунки".

Другий кейс стосувався дизайнера з Пакистану Омара, "який може малювати скетчі для американського NewYorker. Але, на жаль, в його країні досить нестабільна ситуація, а місцеві банки не користуються довірою у іноземних контрагентів. Завдання Омара – переконати замовника у США, що з ним можна надійно працювати і проблем з фінмоніторингом не виникне".

Ухвалення цього законопроєкту стало справді експериментом, оскільки нардепи приймали його під постанову Кабміну (№648) "Про реалізацію експериментального проєкту із запровадження та реалізації в Україні електронного резидентства". 

Але заковика у тому, що досі у Податковому кодексі такого поняття як “е-резидентство” не було. Податковий кодекс не містив і спеціальні правила щодо оподаткування доходів електронних резидентів, а також порядок проведення перевірок тощо, що й зумовило необхідність прийняття закону.

Уряд прийняв згадану постанову ще 25 червня 2021 року, задовго до початку повномасштабної війни. Тож виникає питання, наскільки прийнятий законопроєкт виявиться життєздатним в поточних умовах. 

Наприклад, у коментарі Delo.ua виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзін зізнався, що у сьогоднішніх бойових реаліях вкрай складно спрогнозувати, як буде працювати механізм е-резидентства. Хоча загалом експерт позитивно дивиться на факт прийняття цього закону. 

"Чом би й ні? Це дає можливість уникнути географічної прив’язки “айтішника” та дозволяє з точки зору професійної діяльності отримати українську юрисдикцію. Тим паче, сьогодні величезна кількість українських представників сфери ІТ розкидана по світу. Звичайно, у них з'явиться можливість допомагати Батьківщині", – говорить Пендзін.

Як іноземці платитимуть податки та звітуватимуть

"Електронними підприємцями" будуть е-резиденти, які зареєструються як фізособи-підприємці через систему "Е-резидент" (її розроблятиме держпідприємство “Дія”) та оберуть 3-ю групу спрощеної моделі оподаткування зі ставкою єдиного податку 5% виручки, яка не передбачає окремо сплату ПДВ. Також е-резидент не може використовувати працю найманих осіб.

Покроковий алгоритм отримання статусу е-резидента, як повідомив Железняк, буде наступним:

• Фахівець реєструється у Дії та проходить фінансову та безпекову перевірку;
• Якщо все добре, він стає електронним резидентом та отримує ЕЦП;
• Відкриває дистанційно рахунок у банку. І саме банк буде податковим агентом для е-резидента;
• Підприємець працює та сплачує податок – 5% доходів в рамках ліміту ФОП 3 групи, якщо більше ліміту – за ставкою 15%.

Увесь документообіг для е-резидентів буде в електронній формі, все листування з податковою – онлайн, всі розрахунки – безготівкові. Ще автори документу запропонували встановити спеціальні правила звітування з метою посиленого контролю сплати податків. Після реєстрації, для іноземного підприємця створюється особистий електронний кабінет для взаємодії з контролюючими органами.

Для цілей оподаткування підприємець буде зобов'язаний в інформаційній системі "Е-резидент" в порядку та в строки, що встановить Кабмін, розміщувати мовою оригіналу та українською мовою наступне:

• інформацію про відкриття розрахункових рахунків в українських банках;
• електронні копії договорів, пов’язаних з веденням господарської діяльності;
• електронні копії первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій;
• інформацію про транзакції щодо надходження або списання коштів з банківських рахунків;
• декларації платника єдиного податку тощо.

“Наша команда вже працює над розробкою вебверсії та мобільного застосунку із використанням хмарних технологій цифрового підпису. Це дозволить підприємцям зареєструватися або відкрити банківський рахунок швидко та зручно, через браузер або смартфон, без паперів та складних бюрократичних процедур”, – пообіцяв міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. 

Україна повинна зробити це краще

Українські ідеологи е-резидентства не приховують, що вони надихалися так званою “естонською моделлю”. Уряд Естонії запустив програму віртуального резидентства ще у грудні 2014 року, яка дозволила іноземцям отримувати доступ до естонських сервісів: реєстрації підприємств, банківських послуг, а також до єдиного європейського ринку.

Кожен зареєстрований як електронний резидент отримує в Естонії смарт-картку, за допомогою якої може підписувати електронні документи.

У той же час, українська модель має приціл все ж таки на IT-галузь. Без огляду на те, що депутати сферу дії е-резидентства розширили на всіх експортерів послуг. Ще у липні 2021 року, коли законопроєкт №5270 пройшов перше читання, Міністерство цифрової трансформації повідомило, що кількість заявок на отримання статусу е-резидента від айтішників перевищила 1300. 

Втім, спрогнозувати інтерес з боку іноземців та потенційний обсяг податків, який може отримати держбюджет, складно. "Сьогодні у представників сфери ІТ є надзвичайно великі альтернативи стосовно сплати податків. Тому тут саме собою виникає питання, наскільки українська податкова система цих іноземців задовольнить. Прийнятий Радою закон може не спонукати їх йти під українську юрисдикцію, якщо вони можуть бути де завгодно і мати інші варіанти реєстрації і сплати податків", – пояснює Олег Пендзін. 

Наприклад, в Україні існує спеціальний правовий режим для IT-бізнесу під назвою “Дія.Сity”. Влітку кількість резидентів “Дія.Сity” вже перевищила 270. Також є багато країн, які прагнуть залучити іноземний бізнес з високою технологічною складовою у свою економіку, надають пільги підприємцям-іноземцям. Зокрема, Ізраїль, де в останні років 5 справжній розквіт венчурних інвестиційних фондів та інкубаторів, а держава пропонує спеціальні програми, завдяки яким підприємства у пріоритетних галузях звільняються від частини податків.

Якщо ж повернутись до Естонії, то майже за 8 років прямий економічний вплив програми електронного резидентства (податкові надходження та державні збори) становив там €114 млн. Тільки за 2021 рік естонська держава отримала завдяки е-резидентству більше €35 млн.

Тож тепер Україна має довести, що її механізм електронного резидентства не гірший. Але для цього як мінімум необхідно впровадити його та забезпечити нормальне функціонування.