Освітній бізнес під час війни: як підприємиця створила садочок і школу на Київщині

Як з’явилася ідея створити освітній проєкт? 

—У  моїй родині педагогіка — це традиція: і батьки, і бабусі з дідусями були вчителями. У мене ж дві освіти — педагогічна та економічна. Але починала я зовсім з іншого — займалася бізнесом, створила власний бренд одягу та медичного одягу.

Усе змінилося, коли в мене з’явилися діти, а їх троє. Коли настав час віддавати їх до садочка, зʼясувалося, що влаштуватися в державний заклад непросто: нескінченні черги й дефіцит місць. Особливо відчутно у передмісті Києві, де новобудови зводяться активно, а дитсадки за ними не встигають. Окрім цього рівень освіти у наявних закладах часто не відповідав очікуванням.

Тоді я вперше замислилася: чому б не створити садочок самій? Ця ідея народилася не з бізнес-плану чи стратегії, а з особистої потреби. Згодом я зрозуміла, що таких батьків, як я, які стикнулися з такими проблемами тисячі Саме так з’явився мій перший освітній проєкт. 

Ірино, згадайте, як ви відкривали перший дитячий садочок.

— Ми відкрили садочок у Чайках, Бучанського району, буквально поруч із домом у 2016 році. Орендували невелике приміщення й перші роки працювали у форматі денного догляду, для якого ліцензія не потрібна. Спочатку була лише одна група з 10–12 дошколяриків віком 4–5 років, яких ми готували до школи. У штаті працювали один-два педагоги, а кілька позаштатних спеціалістів приходили проводити гуртки. Через два роки ми отримали ліцензію, і наш заклад став працювати повноцінно. 

А яку функцію ви виконували у садочку?

— Я була залучена в усіх процесах. Коли відкриваєш такий проєкт, доводиться поєднувати і педагогічну діяльність, і організаційну роботу. Я пройшла Монтессорі-навчання і добре розуміла методику, тому сама проводила заняття з дітьми, підбирала педагогів і займалася адміністративними справами. 

Якими були ваші перші інвестиції у садочок?

—Я прихильниця педагогіки Монтесорі, і вважаю цю методику найкращою для дошкільнят. Але вона потребує значних вкладень. Якщо в звичайному садочку вистачає фарб, ножиць і кількох ігор, то тут потрібні спеціальні дидактичні матеріали. І коштують вони зовсім недешево: навіть найпростіший набір, наприклад коробочка з кулькою, може обійтися у 2–2,5 тисячі гривень, а деякі матеріали можуть коштувати і 10–12 тисяч.Тож стартові інвестиції склали близько 15 тисяч доларів. Це були гроші, зароблені на моєму попередньому бізнесі, які я вирішила вкласти у справу.

Які спеціалісти входять до вашого колективу?

—  У нас доволі молода команда: середній вік 27-28 років. Є основний штат — вихователі, їхні помічники та медичний працівник. Усі Монтессорі-педагоги проходять трирічне навчання з акцентом на психології дитини, тому часто вони краще розуміють дитячу психіку, ніж класичні психологи. Однак окремо є і позаштатний психолог

 Для додаткових занять ми запрошуємо музичного педагога, викладачів англійської та хореографії. Вони проводять заняття кілька разів на тиждень. Логопед працює за запитом, коли виникає така необхідність.

Харчування у вашому садочку було організоване з самого початку, чи це згодом налагодили?

— Забезпечити садочок харчуванням потрібно було одразу, адже навіть якщо дитина проводить у закладі лише пів дня, вона має пообідати перед тим, як йти додому. Спочатку ми працювали з різними кейтерингами, але були дуже незадоволені якістю їжі. Я вивчала санітарні норми, відвідувала кухні, де готували страви для дітей, і те, що там бачила, просто шокувало.

Я об’їздила всю Київську область у пошуках якісного харчування, але нічого відповідного не знайшла. Тоді ми з чоловіком вирішили, що потрібна власна кухня. Але для невеликого бізнес-проєкту, як наш садочок, це було б невигідно — витрати на обладнання та обслуговування робили б його нерентабельним.

Та згодом зʼясувалося, що у багато навчальних закладів також у пошуках харчування. Тому мій чоловік, підприємець, вирішив розвинути кейтеринг спеціально для дитячих закладів. Сьогодні його компанія годує не лише наш садочок, а понад п’ятдесят закладів у Києві.

А коли ви вирішили, що необхідно розширювати діяльність і започаткувати школу?

— Спочатку я думала, що це буде мій невеликий декретний проєкт, щоб "не скиснути" вдома з дітьми. Але коли почала займатися садочком, повністю поринула в освітню сферу. Мене це захопило: я вивчала сучасні освітні проєкти, стажувалася у Фінляндії і зрозуміла, що освіта мене надихає і драйвить. Так з’явився Unique school.

Відкриття школи стало природним кроком. Коли діти з нашого садочка дорослішали, батьки почали запитувати про початкову освіту. У 2018 році ми відкрили перший клас із 13 дітей. Це були переважно випускники нашого садочка, серед них і моя донька. Зараз у нашій школі навчається вже 250 учнів.

До якого класу зараз навчаються діти у вашій школі?

— Наразі у нас початкова та середня школа. Ми відкрили її 8 років тому, тож найстарший клас у нас восьмий. Ми не набирали одразу старші класи, щороку додаємо лише один новий клас. Тобто на наступний рік зʼявиться девʼятий. До старшої школи ми ще не доросли.

Як повномасштабна війна плинула на роботу ваших навчальних закладів?

— Першим великим стресом для нас став коронавірус. Дошкільне навчання неможливо організувати онлайн, а якщо діти не ходять, батьки, відповідно, не платять. Але попри збиткові місяці, ми виплачувати зарплати і персоналу, і за оренду приміщення.

Напередодні повномасштабного вторгнення ми переїхали у нове приміщення. Ми зробили гарний сучасний ремонт, вклали усі свої заощадження — близько 100 тисяч доларів — і тут почалася війна.

Ми з сім’єю виїхали на захід України, але вже на другому тижні запустили онлайн-навчання. Спочатку працювали через Zoom, а пізніше зробили власну платформу. Це допомогло дітям, батькам і вчителям тримати емоції під контролем.

А ось садочок довелося поставити на паузу, бо для маленьких дітей формат онлайн не підходить. Коли російські війська відійшли з Київської області, ми повернулися до школи, запустили літній табір і у вересні 2022 року відновили школу. Садочок з новим подихом змогли перевідкрили у 2023 році, коли я отримала грант.

Скільки ваших учнів виїхали за кордон?

— На початок повномасштабної війни чи не половина учнів опинилися за межами України і навчалися через нашу дистанційну платформу. Після деокупації Київщини, частина дітей повернулася. Багато батьків говорили, що повернулися заради школи. Такі слова надихають та додають сили працювати далі. Однак близько третини наших учнів все ж залишається за кордоном через безпеку.

Діяльність у навчальних закладах передбачає обов’язкову наявність бомбосховища. Як ви вирішити це питання?

— Нам неймовірно пощастило. Коли ми підбирали приміщення, у ньому виявився величезний підвал. Будівля була порожня — голі стіни, а підвал, на диво, з ремонтом: тепла підлога, вентиляція, міцні стіни. Власник почав роботи саме з підвалу, і ми спершу жартували: "Навіщо нам цей бункер, краще б поверхи зробив". І хто б міг подумати, що з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році ми будемо шалено вдячні йому за це готове бомбосховище.

Чи підготовлені ви на випадок блекаутів?

— Коли у минулому році почалися активні відключення, ми вирішили придбати потужний генератор, який забезпечував би всі потреби школи. Такий генератор коштує близько 20 тисяч доларів. Ми відкрили банку і попросили долучитися всіх, хто може. І батьки відгукнулися — це була половина, а можливо й більше, допомогли.

Через які канали залучаєте дітей до школи?

— Насправді, основний канал — це рекомендації батьків. Ми майже не робимо реклами: трохи ведемо сторінки у соцмережах, показуємо нашу роботу. Таргетовану рекламу вже давно не замовляємо. Лише перед стартом набору в школу чи садочок можемо розмістити оголошення в місцевих групах або на бордах про день відкритих дверей. Але 90% нових дітей батьки приводять саме за порадою друзів чи знайомих.  

Скільки дітей ви плануєте мати до 2026 року?

— Природний приріст щороку — близько 30-40 дітей. Тож сумарно у наступному році має бути 300+. Це мінімум, який формується природно, без додаткового стимулювання чи набору. Якби були умови та приміщення для більшого попиту, можна було б зростати ще швидше.

Ви отримали грант "Власна справа". На що спрямували кошти?

— Я отримала 250 тисяч гривень. Ці гроші допомогли нам відновити дошкільний напрямок. Спочатку ми запустили  підготовку до школи для дітей від п’яти років: закупили ноутбуки для класів прескулярів та облаштували інтерактивні заняття з робототехніки. Це була велика підтримка, бо своїми коштами ми б не змогли так швидко облаштувати класи.

Грант ви писали самі чи залучали ментора?

— Я писала заявку сама. Спочатку я зробила помилку, але працівники центру зайнятості одразу зателефонували і підказали, як виправити. Тобто процес був досить доступним і підтримка від держави реально допомогла.

Підкажіть, чи звертаєтеся до Центру зайнятості щодо залучення нових фахівців?

— Зараз у нашій школі працює понад 50 фахівців, а у садочку — 10. Проблема із кадрами зараз справді велика, і щороку ситуація тільки ускладнюється. Але у нас чудова співпраця зі Службою зайнятості. Вони консультують нас і час від часу допомагають залучати фахівців, а ще запрошують на різні цікаві заходи. 

Коли ви починали у 2016 році, який був ваш річний дохід?

— Тоді у нас було лише 10 діток, і дохід був зовсім невеликий. Зараз маємо близько 250 дітей, тож обороти зросли у десятки разів. Наприклад, минулого року це було близько 30 млн грн, а цього року очікуємо вже 40 млн.

А скільки коштує навчання?

— У дитячому садочку абонемент коштує 18 500 грн на місяць за повний день. У вартість входить англійська, гімнастика, музика, гуртки на вибір, триразове харчування та три педагоги у групі. Школа коштує від 22 до 25 тис. грн на місяць.

Але і витрати у нас великі: наприклад, 60–65% витрат складають зарплати вихователів та вчителів. Далі — висока оренда приміщень, комунальні платежі… Тобто чистий прибуток складає лише близько 10%. Як для бізнесу, це дуже мало, але ми намагаємось збільшувати рентабельність. 

Чим закінчилися судові тяганини за місце розташування школи? Ви переїхали в інше приміщення чи залишилися там?

— Усе розпочалося наприкінці 2019 року, коли школа переїхала до нового приміщення, яке було поруч із розкішним маєтком газового магната Олега Ніконорова, який очолював Регіональну газову компанію (РГК), пов’язану з Дмитром Фірташем. Побачивши, що поряд відкрилася школа, він відреагував агресивно: заявив, що вклав у свій будинок кілька мільйонів євро й не бажає чути дитячий сміх за парканом. Ми запропонували компроміс — встановити шумозахисний бар’єр. Але замість діалогу він розпочав справжню війну.

Почалося системне цькування: замовні перевірки, фіктивні кримінальні справи, чорний піар і навіть борди навколо містечка з дискредитаційними повідомленнями. Ми витримали десятки перевірок — без жодного порушення. Тиск став настільки масштабним, що довелося звернутися до медіа. Після сюжетів на ICTV історія отримала широкий розголос.

Ніконоров, за нашою інформацією, "купив" рішення першої та другої інстанцій, але у Верховному Суді ми здобули остаточну перемогу. Школа зберегла ліцензію і залишилася у своєму приміщенні.

Іронія долі: вже за рік після цього почалася повномасштабна війна, а газову імперію Фірташа та її топменеджерів, серед яких і Ніконоров, почали розслідувати за масштабні фінансові зловживання — збитки державі оцінювали у мільярди гривень.

Маєток Ніконорова зараз пустує, говорять, що він переховується за кордоном. А школа продовжує працювати у своєму будинку — без "сусідів-олігархів" і з відчуттям заслуженої перемоги.

Які у вас плани на кінець 2025 року та короткостроково на 2026-й?

— Найголовніше для нас зараз — власне приміщення. Ми працюємо в двох орендованих будівлях, і це має свої незручності та ризики. Раніше ми вже спілкувалися з забудовниками, шукали варіанти будівництва. Тому ключове завдання — знайти рішення, щоб збудувати власний простір для школи та садочка. Зараз через війну стартувати важко, але ми віримо, що з часом все вдасться.