Співзасновник української IT-Enterprise про факапи на китайському ринку, інвестиції та розвиток в Україні

Пам’ятаєте свою першу інвестицію?

— Мої перші "вкладення" були ще в дитинстві, хоча це були радше спроби заробити собі на життя. Купував валюту, але це складно назвати інвестицією в сучасному розумінні. Тод ібула інша філософія благ і фінансів. 

Якщо говорити про глобальні пріоритети в моєму житті, то у мене одна велика інвестиція на все життя — це компанія IT-Enterprise. Тут сфокусовані всі мої знання, досвід, плани, увага та інші ресурси. Я її заснував у 1987 році, ще будучи дуже молодим, одразу після завершення навчання в КПІ. Ми з колегами інвестували не стільки гроші, скільки час, знання й енергію. Жодного кредиту не брали, працювали виключно завдяки контрактам  клієнтами.

Звучить як історія стартапу, хоча такого слова тоді ще не було.

— Так, але в Радянському Союзі підприємництво називали "спекуляцією", було нешанованим і звучало в негативному ключі. Ми ж були просто інженерами, науковцями, які вирішили працювати для промисловості. Нашою першою спеціалізацією були автоматизовані системи управління виробництвом. Нас було кілька людей, кімната на факультеті (КПІ), компʼютери від самих же замовників, бо їх ми не мали,  і шалене бажання довести, що наука й автоматизація принесуть переваги промисловим підприємствам. 

Які ризики були найбільшими?

— Найбільший ризик полягав у тому, що можна не виконати проєкт. На той час цифровізації не було, комп’ютери були рідкістю і коштували фантастично дорого. Ми підписали контракт, отримали аванс і техніку для роботи, а перший комп’ютер, який нам дав замовник, був дорожчий за кілька вантажівок. Ми тримали його вдома, щоб ніхто не вкрав. Але тоді ми навіть не думали про інші, інтелектуальні ризики — просто знали, що зробимо все, за що взялися.

карпВи завжди інвестували лише у власний бізнес?

— У мене не було історій з акціями, облігаціями чи приватизаційними паперами. Хоча спокуси були: знайомі на різних етапах пропонували вкладатися в консорціуми, будівництво чи інші проєкти. Я вирішив вкластися в американські індекси S&P500. Результат? 10% за п’ять років. Це смішно. І це остаточно переконало мене: найкраща інвестиція — це власний бізнес, Якщо хочете формулу, то одна з них  — це вкладати ресурси в те, де є моя експертиза, вплив і контроль на процеси в компанії, розуміння ризиків і перспектив. Я не вірю в інвестиційну рулетку, коли ти даєш комусь кошти, щоб він попрацював за тебе і поділився прибутком. Власне і в IT Enterprise від заснування я є активним співвласником, СЕО. 

— Якби ви могли дати пораду собі молодому?

— Я би порадив собі не боятися ризикувати і більше довіряти власним рішенням. Бо саме власний бізнес і власні кроки формують тебе як підприємця й дають найбільшу віддачу. 

Також важливо інвестувати в себе — у знання, навички, контакти — і не сприймати гроші як мету життя. Вони лише засіб, щоб рухатися вперед, допомагати іншим і залишити щось після себе, розвиватися, втілюючи свої ідеї. 

 Чи означає, що з набуттям досвіду можна інвестувати у щось більш ризиковане?

— Так, але ризик повинен бути контрольованим. Молодий підприємець може втратити все на перших порах. З досвідом приходить розуміння, де можна ризикувати, а де ні. Наприклад, зараз я можу інвестувати в нові технології, бо знаю продукт, ринок і команди. Але вкладати "наосліп" — ніколи. Ризик без контролю — це швидке збанкрутування, як на мене. 

 З якої мінімальної суми можна починати інвестувати?

— Залежить від цілей. Можна почати навіть з кількох тисяч гривень. Головне — системність, регулярність і правильна стратегія. Я сам починав з дуже скромних грошей, з дефіцитом ресурсу,  але навчання і досвід дали можливість масштабувати їх у великі проєкти.

На якому інвестиційному рішенні ви втратили найбільше коштів?

— У нас ніколи не було такого, щоб продукт вийшов зовсім нежиттездатним, ми  максимально прораховуємо усі можливості. Але без управлінських помилок неможливо було б. Був, наприклад,«факап» із виходом на китайський ринок. Тоді всі дивилися в бік Китаю: величезний ринок, шалений попит, індустрія росте. І я подумав: у нас є якісне ERP-рішення для розумних фабрик, унікальний досвід та рішення для промисловості — чому б не спробувати? Перекладемо інтерфейс за допомогою автоматичних сервісів на китайську — і вперед.

Але тут ми жорстко прорахувалися. Коли привезли продукт до Піднебесної, виявилося, що наші переклади смішні, криві, а подекуди взагалі непридатні. Місцеві партнери прямо сказали: "Так, хлопці, це треба робити з нашими людьми, носіями мови. Інакше це несерйозно". Ще було багато відмінностей міжкультурних, що впливало суттєво. Тож на той ринок ми не зайшли, але досвід отримали і тепер дуже розуміємо, наскільки глибокою має бути робота на різних ринках.

А тепер про інший бік медалі. Що принесло вам найбільше прибутку?

 — Це базові продукти IT-Enterprise, зокрема, ERP - система. Тоді ще була ера персональних комп’ютерів, і ми фактично робили те, чого ніхто в Україні до нас не робив. Перший великий проєкт у виробництві дав нам по вартості більше, ніж інші IT-компанії отримували після десятків дрібних замовлень. Цей напрямок на складні проєкти у виробництві забезпечив стабільність компанії і дозволив масштабувати команду. 

Чи була якась із ваших інвестицій чистим везінням, а не результатом розрахунку?

— Це було в 90-х. Тоді ми співпрацювали з компанією "Укрітал", яка мала велику мережу складів та магазинів по Києву. Клієнт виявився прискіпливим і попросив зробити систему так, щоб вони могли самостійно налаштовувати її та розвивати в майбутньому без програмування і без звернення до нас

Тоді ми навіть не здогадувалися, що це стане нашим ключовим козирем на роки вперед. Клієнт фактично підштовхнув нас створити налаштовувану, відкриту систему. Зараз це називають low-code/no-code, а ми це робили 30 років тому, навіть не підозрюючи, що це стане глобальним трендом.

 Чи доводилося вам заробляти на чомусь сумнівному?

—  Ні. Хоча спокус "легких грошей" вистачало, але ми принципово відмовлялися від таких пропозицій. Мені комфортніше працювати в прозорих ситуаціях, з оглядом на довгу перспективу. Плюс є специфіка галузі: ІТ — це високоінтелектуальна сфера з іншими амбіціями, де цінується сталість партнерств, довгострокові рішення та фокус на якості й науці

У які інструменти можна інвестувати під час війни з мінімальним ризиком?

 — Сьогодні на ринку є десятки інструментів  для інвестування, Найбезпечніше — це державні облігації (ОВДП). Вони дають стабільний дохід і гарантуються державою. Але якщо хочете більшого прибутку, тоді варто дивитися на бізнес-облігації, частки в компаніях або навіть крипту. 

Українські виробники зброї та оборонної техніки дуже перспективні. Вони не просто створюють продукцію, а одразу використовують її в реальних умовах. І цим привертають увагу закордонних інвесторів. 

Є ще венчурні фонди. Вкладаєш гроші, а команда професіоналів інвестує їх у стартапи. Якщо проєкт "вистрелив" — отримуєш гарний прибуток. Це значно цікавіше і передбачуваніше, ніж крипта, як на мене, де ти нічого не контролюєш.

Депозити сьогодні дають мінімальні відсотки, а зберігати гроші "під подушкою" взагалі немає сенсу. 

І все ж найкраща інвестиція — це власний бізнес. Так, це ризик, але й прибуток може бути вищим. Тобто моя "сходинка довіри"така: перше – бізнес, друге – ОВДП, а далі вже все інше, залежно від вподобань.

А з чим варто почекати до закінчення війни? 

— Ми не знаємо, коли завершиться війна, і стикаємося з величезними викликами, передусім гуманітарного характеру. Тому зараз я б не говорив про майбутнє у бізнесі чи якихось бенефітів. У нас є проєкти, які збиткові для компанії, але надзвичайно важливі для країни. У такий час навіть у комерційній діяльності не можна оцінювати бізнесовою лінійкою.

Якщо ж говорити про прикладні інвестиції, я не вважаю себе експертом. Мій вибір — розвивати власну справу, яка пов’язана з моїм інтересом до інновацій, технологій і науки. Нерухомість? Я б не інвестував. Земля? Та сама історія — вона коштує грошей, але для чого її купувати, якщо просто "щоб була"? Сенсу в цьому мало.

Що стосується золота, мені воно ніколи не подобалося. Чесно кажучи, нагадує Трампа, який постійно говорив, що це найкраща інвестиція. Для мене ж це не варіант.

 У що ви ніколи не вкладетеся? 

 — В криптовалюту. Це неконтрольваний ринок: ціна може злетіти або впасти за ніч. Звісно, є приклади, коли люди заробляли на ній шалені гроші, але є й тисячі випадків, коли все втрачали за один день. І все тому, що курс залежить від безлічі факторів, на які ти як інвестор ніяк не можеш вплинути. Зараз багато регуляторних змін, і в світі також, і можливо я колись зміню своє ставлення, але зараз я не бачу цей напрям у як інструмент для свого інвестування.  

 Яку найбільшу "дурну" витрату ви пам’ятаєте у своєму житті?

— Я не з тих людей, хто ходить у казино чи програє гроші в карти. Був лише як спостерігач, щоб відчути атмосферу. А от справжня моя слабкість — книжки. Бо я їх купую, купую, але половини так і не читаю через брак часу. Заходжу в книгарню — виходжу з двома пакетами, повертаюся з форуму чи подорожі — привожу чемодан. Гроші витрачені, а користі немає. Сподіваюся, що таки прочитаю все, що хотів би. 

Ще одна слабкість — вино та віскі. Були колись імпульсивні покупки, наприклад дорогий колекційний віскі. Пив його не сам, а з друзями, розповідаючи історію кожної пляшки. Це більше емоція, ніж потреба. Я взагалі не дуже орієнтований на предмети розкоші. 

У бізнесі найбільшою "дурною інвестицією" були офіси. Ми вкладалися в ремонти, орендували приміщення. А потім настав ковід, усі перейшли на дистанційну роботу, офіси стояли порожні, а ми продовжували платити. Потім почалася велика війна, і знову вони були пусті. І тільки у 2022 році ми остаточно відмовилися від цієї оренди. За ті роки ми втратили точно більше мільйона гривень. 

 Чи є у вас якась сума, яку ви тримаєте «під подушкою» на чорний день?

Ні, такого у мене нема і ніколи не було. Я вважаю, що гроші повинні працювати. Коли вони лежать у шухляді чи "під подушкою", вони просто знецінюються. Це як купити дорогий автомобіль і поставити його в гаражі на 10 років — він же не стане від цього ціннішим.

Кого ви вважаєте найкращим інвестором світу?

— Ну, звісно, Ворена Баффета. Думаю, з цим мало хто буде сперечатись. Його підхід до інвестицій —  це приклад для багатьох поколінь підприємців. 

Яке слово у вас асоціюється з грошима?

— Напевно, найбільше — це довіра. Знаєте, для когось гроші — це влада, для когось — свобода, для когось — спосіб самоствердитися. Але для мене гроші завжди пов’язані з довірою. Якщо ти довіряєш людині, ти можеш з нею робити спільний бізнес, інвестувати, щось створювати. Якщо довіри немає — жодні гроші не врятують.

І ще одне слово, яке для мене йшло до війни поруч із грошима, —це безпека. Бо гроші – це не про витрати чи задоволення, а насамперед про відчуття, що ти захищений, що твоя сім’я у безпеці, що завтра ти зможеш дати їм усе необхідне. Але війна доказала, що це не так. Зараз з війною я переосмислив це. 

 Для вас важливіше бути багатим чи впливовим?

— Для мене головне — міцні стосунки. Гроші — лише засіб існування, а не мета життя. Вплив і репутація можуть допомогти реалізовувати ідеї, але без надійних людей поруч вони нічого не варті.

— Який фінансовий міф вас найбільше дратує?

— Що гроші вирішують усе. Вони багато чого можуть, але не все. Без правильних рішень, команди, стратегії і партнерів гроші самі по собі нічого не змінять.