• Коли виникає авторське право на пісню
• Немайнові права: що не можна передати
• Майнові права: на чому автор заробляє
• Як гроші зі стримінгів доходять до автора
• Договір із лейблом та що передає автор
• Колективне управління: публічне виконання й ОКУ
• Співавторство і патент: два поширені питання
• Як зареєструвати авторське право
• Навіщо автору свідоцтво
• Що робити, якщо пісню використали без дозволу?

Коли виникає авторське право на пісню

Авторське право виникає автоматично в момент створення твору, а не після виходу треку на стримінги чи отримання якогось документа. Закон «Про авторське право і суміжні права» захищає зареєстровані й не зареєстровані твори однаково.

Охороняються музичні твори з текстом або без нього, окремо сам текст пісні як літературний твір, а також переклади й обробки, якщо вони є результатом творчої праці. Окремо від авторських існують суміжні права, зокрема виконавців. Тож правовласник пісні не завжди збігається з тим, хто її співає.

Автору потрібне не саме право, а можливість довести його. Якщо пісню використають без дозволу, без свідоцтва довести авторство складніше. Тому реєстрація, хоч і необов'язкова, страхує інтелектуальну працю наперед.

Немайнові права: що не можна передати

Немайнові права нерозривно пов'язані з автором. Їх не можна відчужити, навіть якщо він підписав договір із лейблом, і вони охороняються безстроково. Вони дають можливість:

• вимагати зазначення свого імені на творі та під час будь-якого його публічного використання;
• обрати псевдонім, зокрема сценічний, і вимагати його зазначення;
• залишатися анонімом і забороняти згадування свого імені;
• вимагати збереження цілісності твору та протидіяти його перекрученню чи спотворенню, що може зашкодити честі й репутації.

Окремо автор сам вирішує, коли випускати пісню і чи робити її публічною.

Майнові права: на чому автор заробляє

Майнові права стосуються комерційного використання твору. Автор є їхнім первинним власником і може їх продати, передати чи ліцензувати. Це виключне право на використання твору, а також право дозволяти чи забороняти його використання іншим особам. На практиці воно охоплює:

• розповсюдження: випуск пісні на стримінгових платформах (Spotify, Apple Music, YouTube Music) і на носіях;
• публічне виконання: концерти, радіо, телебачення, заклади на кшталт кафе, ресторанів і супермаркетів;
• синхронізацію: використання музики в кіно, серіалах, рекламі та іграх;
• переклади, кавери й переаранжування;
• включення до збірників;
• використання в електронному вигляді.

Майнові права діють упродовж усього життя автора та 70 років після смерті, і винагороду за використання твору в цей час отримують спадкоємці. Після цього твір стає суспільним надбанням, і його може використовувати будь-хто.

У законі немає слова «роялті», там вживають «винагорода». «Роялті» прийшло в музичне середовище з міжнародної практики. Винагорода буває двох видів: паушальний платіж, тобто фіксована сума за використання твору, і власне роялті, тобто регулярні виплати у вигляді частки від доходу з треку на стримінгах, у ротаціях тощо. Платити не потрібно, зокрема, за пародію та використання в навчальних цілях.

Як гроші зі стримінгів доходять до автора

Самотужки збирати роялті зі стримінгів не вийде, тому що потрібен дистриб'ютор або лейбл, який виступає посередником. Одні артисти працюють напряму з дистриб'ютором, завантажують треки й метадані через особистий кабінет і в будь-який момент бачать звіти про прослуховування та гроші. Інші віддають технічну й менеджерську роботу лейблу за додатковий відсоток.

Стримінгові виплати нижчі, ніж багато хто очікує. За орієнтовними оцінками, з мільйона прослуховувань на Spotify український артист отримує близько $700, на YouTube Music близько $1000, на Apple Music близько $3000. Суми сильно залежать від країн слухачів, адже слухачі зі США «коштують» дорожче, ніж українські.

Лейбл зазвичай бере 20–30% залежно від послуг. Тобто менше за саму дистрибуцію, більше, коли додаються промо та інші послуги. Працюючи через лейбл, артист фактично віддає частку двічі, тобто дистриб'ютор забирає свій відсоток із каталогу лейблу, а лейбл із каталогу своїх артистів.

Договір із лейблом та що передає автор

Зазвичай автор передає частину майнових прав і натомість отримує гонорар або роялті. Лейбл може отримати виключну ліцензію, коли право використовувати пісню в певний спосіб має лише він, або невиключну, коли автор може видавати ліцензії кільком особам. У ліцензійному договорі фіксують вид ліцензії, строк, способи використання, територію поширення та розмір винагороди.

Можна ще залишити всі майнові права за собою й самостійно домовлятися з дистриб'ютором, концертними організаторами та іншими користувачами.

Найбільше конфліктів виникає навколо продюсерських контрактів, які зв'язують артиста значно сильніше, ніж договір про дистрибуцію. На що звертати увагу:

• Які права ви передаєте. Якщо лейбл відчужує права, пісня більше не належить артисту.
• На який строк підписано угоду і чи є механізм розірвання.
• Авансування. Гроші, які лейбл виплатив наперед, потім повертають із вашого доходу, тож доки борг не погашено, артист фактично не заробляє.
• Обов'язки лейблу. Формулювання на кшталт «сприяти творчій діяльності» нічого не гарантують, їх треба розписувати конкретно.
• Штрафи за дострокове розірвання. Вони мають бути співмірні з тим, що лейбл реально вкладає, і не діяти, якщо договір порушила інша сторона.
• Звітність. Тобто як часто лейбл звітує про роялті й наскільки детально.

Не віддавайте всі права на пісні та торговельну марку. А договір, особливо продюсерський, перед підписанням краще показати юристу.

Колективне управління: публічне виконання й ОКУ

Збирати плату за публічне використання пісень у кафе, магазинах чи на радіо самотужки нереально, тому цим займаються організації колективного управління (ОКУ). Вони збирають винагороду від імені авторів і за це беруть частку.

В Україні зареєстровано майже два десятки ОКУ, але стабільно працюють не всі. Серед них вирізняється ГО «УААСП». Ця організація має найбільший каталог, збирає не лише винагороду за публічне виконання, а й іншу авторську винагороду та займається синхронізацією. Водночас в Україні досі немає жодної офіційно акредитованої ОКУ, і це шкодить репутації ринку.

Для власників закладів це означає просте правило: увімкнути в кафе музику зі Spotify чи вініл не є ліцензійним використанням. Власник має укласти договір з ОКУ й щомісяця платити суму, що залежить від розміру закладу.

Синхронізацію артист може домовлятися напряму з телеканалом, продакшном чи брендом і тоді залишає собі 100% винагороди. Через ОКУ чи лейбл частину забирає посередник. Якщо виключних прав на синхронізацію ОКУ не передано, артист може підписати такий договір самостійно.

Співавторство і патент: два поширені питання

Твір, створений у співавторстві, належить співавторам цілісно, незалежно від того, хто написав які розділи. Один зі співавторів може передати майнові права третім особам лише за згодою інших або якщо вони передають їх спільно. У пісні це типова ситуація: музику й текст часто пишуть різні люди, тож їхні частки варто прописати в договорі до виходу треку.

Ще одна плутанина трапляється з патентами. Вони захищають технологічні винаходи, корисні моделі й рішення після тривалої експертизи, а музичні твори так захистити неможливо. Пісня охороняється авторським правом із моменту появи, а для юридичного захисту потрібні додаткові інструменти, як-от реєстрація.

Як зареєструвати авторське право

Реєстрацією займається Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ). До заявки подають:

• копію твору;
• заяву на державну реєстрацію;
• документ про факт і дату оприлюднення, якщо він є;
• документ про сплату збору;
• документи про перехід майнових прав, якщо заявку подає замовник;
• документи про службовий твір і трудовий договір, якщо заявку подає роботодавець;
• згоду на створення похідного твору чи збірки, якщо вона передбачена законом;
• документ про повноваження представника або свідоцтво про право на спадщину, якщо заявку подає представник чи спадкоємець.

Заявку розглядають близько двох місяців. Якщо пакет неповний або є помилки, офіс протягом місяця з дати отримання документів надішле запит на їх усунення. Якщо збір не сплачено або кошти надійшли за помилковими реквізитами, заявку відхилять, але рішення можна оскаржити. 

Навіщо автору свідоцтво

Свідоцтво стає найпереконливішим аргументом у спорах і судах. Воно допомагає під час укладання ліцензійних договорів із лейблами, дистриб'юторами чи ОКУ, може знадобитися в міжнародному праві щодо країн-учасниць організацій із захисту інтелектуальної власності, а спадкоємцям полегшує отримання майнових прав. 

Чи страхувати пісню, автор вирішує сам. Для демо чи начерків на телефоні це зазвичай зайве, а для треку, який планують випускати, підписувати з лейблом чи пропонувати для кіно й реклами, реєстрація має сенс.

Що робити, якщо пісню використали без дозволу?

Навіть із свідоцтвом варто стежити за ситуацією. В інтернеті простіше відстежувати піратські копії, плагіат і використання треку без згадки автора. Якщо порушення знайдено, радять:

• зібрати докази: скріншоти, посилання, листування;
• звернутися до порушника;
• за потреби залучити юриста.

Загальна картина така, що авторське право на пісню у вже є з першого дня. А от реєстрація, договір із чітко прописаними умовами та уважність до того, як використовують трек реалізують це право у практичній площині.