5 мільярдів гривень заробила держава від продажу активів російських дочок Сбербанку та Промінвестбанку – Ілля Михайлов, Прозорро.Продажі

• Про плани на цей рік, доходи від приватизації та вплив повномасштабного вторгнення
• Про продаж проблемних активів
• Про кібератаки та зриви торгів
• Про співробітництво з АРМА та підсанкційні активи
• Про продаж банків з російським капіталом та приватизацію держбанків

Про плани на цей рік, доходи від приватизації та вплив повномасштабного вторгнення

За майже 8 років свого існування Прозорро.Продажі продали майна на понад 80 млрд грн. На цей рік у бюджеті держава заклала чотири мільярди гривень надходжень від приватизації. Чи реальні ці цифри й, чи отримає їх держава в цьому році?

– Можна говорити про те, що план з надходжень від приватизації на цей рік є умовно консервативним з урахуванням тих ризиків в яких знаходиться наша держава. В мене є оптимізм щодо того, що цей план буде як мінімум виконаний, а як максимум перевиконаний. Він обґрунтований, з урахуванням всіх наявних ризиків.

Якщо говорити про оптимістичний сценарій, коли приватизація проходить максимально успішно, якими можуть бути доходи від приватизації за рік?

Підписуйтеся на YouTube-канал delo.ua

– Найоптимістичніший варіант з мого погляду буде полягати в тому, що всі об'єкти, які заплановані до приватизації цього року – як малої приватизації, так і великої – знайдуть ринок. Тобто, покупці будуть готові сплатити ринкову ціну з урахуванням всіх ризиків і тоді можемо говорити про значне перевищення закладеного в державний бюджет показника. Адже в умовах воєнного стану, кожен додатковий мільярд надходжень в бюджет має значно більшу вагу ніж це було раніше. 

Нещодавно голова Фонду державного майна розповів про внутрішній план максимум, який полягає в досягненні показника в чотири млрд замість одного лише від малої приватизації. Це говорить про певну амбіцію і певний апетит до більш динамічного процесу, який не може не сказатися позитивно на обсягу надходжень.

Які великі активи будуть продаватися в цьому році?

– Це питання насправді мало в чому залежить від Прозорро.Продажі як інструмента транспарентного й ефективного пошуку ринкової ціни. Але серед того, що публічно неодноразово було вже анонсовано – це, безумовно, об'єкти великої приватизації. Вони не просто так категоризовані як великі, ми очікуємо, що кошти сплачені за ці об'єкти будуть суттєвими. Мова йде про мільярди гривень.

Одним з таких об'єктів має бути Об'єднана гірничо-хімічна компанія, яка є найбільшим виробник титанової руди у світі.

– Так, Фонд держмайна публічного оголошував і неодноразово оприлюднював свої очікування, щодо об'єктів великої приватизації й говорив про те, що вони збираються їх виставляти на приватизацію цього року. Але я б хотів зазначити, що чим більше об'єкт, тим більше  навколо нього різноманітних проблем, різноманітної історії як позитивної, так і негативної, яка накопичувалася роками. Всі ці фактори впливають на апетит потенційних інвесторів, на розмір цінової пропозиції, яку вони готові запропонувати. 

У мене серйозні сподівання, що Фонд держмайна як продавець докладе всіх необхідних зусиль для того, щоб інвестиційна привабливість цих об'єктів була на найвищому можливому рівні. І саме цей фактор підготовки займає доволі багато часу. Також необхідно ловити так звану кон'юнктуру. Особливо, якщо мова йде про великі об'єкти, то ми ж свідомі, що за них не буде змагатися  50 покупців. Це така собі певна бутикова річ і треба докладати серйозних зусиль для того, щоб аналізувати ринок покупців і спробувати принаймні вгадати, які в них є очікування, щодо стану об'єкту і що вони готові пропонувати.

Скільки взагалі в середньому покупців може змагатися за об'єкти саме великої приватизації?

– В нас ще не було об'єктів великої приватизації в системі, тому що відповідні законодавчі зміни були ухвалені лише минулого року. В системі середня конкуренція на кожному аукціоні понад два учасники, що є доволі показовим. Я вважаю, якщо вдасться на об'єкт великої приватизації залучити від трьох до п'яти учасників – це буде суперефективний показник.

Читала, що найбільше взагалі активів, які продаються на аукціоні – це нерухомість. Чи справді це так і які активи продаються найкраще?

За критеріями доходу від аукціонів в системі справді продано найбільше нерухомості. Якщо до цього ще додати єдині майнові комплекси, які теж є нерухомістю, то це ще додатково 5 мільярдів. На другому місці права вимоги за кредитними договорами – це 18 млрд. Потім металобрухт – 11 млрд грн і земельні ділянки – майже 6 млрд грн.

Чи є на ринку приватизації пожвавлення залежно від сезонів?

– Є базовий чинник сезонності, який полягає в тому, що зазвичай літом всі хочуть відпочивати. Не виключення тут й бізнес та організатори, від яких напряму залежить потрапляння активів в систему на продаж. Вони теж це враховують і намагаються так розподіляти завантаження активів в систему, щоб  не потрапляти в ці сезони низької ділової активності. 

Другий аспект – це циклічність продажів різних категорій активів. Наприклад, якщо йдеться про продаж права користування якимось об'єктом, умовно, оренду. Орендні договори укладаються через нашу систему на різні строки – 3-5-10 років. І вони не повторювані кожен рік. Це стосується прав на видобування корисних копалин й т.д. На відміну від цих категорій активів, є нерухомість, яка потрапляє в систему залежно від стратегії продажів організатора. І вони є більш-менш ритмічними, тому що це одноразові угоди. Можна також відзначити незначний спад продажів на початку  фінансового року, який абсолютно природно пов'язаний із тим, що ви плануєте ресурси, підбиваєте підсумки й починаєте закладати нові ресурси на розвиток на  рік.

Як повномасштабне вторгнення вплинуло на продажі? 

– Ми не були виключенням на фоні всіх інших ринків і сегментів економіки. У 2022 році в системі продажі впали на 80%, більше того, держава на законодавчому рівні обмежила можливість відчуження певних категорій активів, наприклад, була обмежена приватизація держмайна. Ринок оренди комунальних сільськогосподарських земель також  був призупинений на законодавчому рівні. Але десь із другої половини 2022 року в нас почала пожвавлюватись динаміка, держава теж почала знімати обмеження, а організатори – відновлювати активність по продажах та  оренді. На сьогодні можу сказати, що ми ще не вийшли на довоєнні показники саме за кількістю аукціонів, але можу відмітити зростання відсотка успішності аукціонів. 

У 2021 році у нас 36% приватизаційних аукціонів були успішними від загальної кількості. А у 2023 році вже 48%. Також є незначне збільшення кількості учасників, якщо у 2021 році в нас було 3600 учасників на торгах з малої приватизації, то у 2023 вже 3700.  

Про продаж проблемних активів

Ви говорили про проблемність активів і Об'єднана гірничо-хімічна компанія – із проблемних активів. Ще на початку повномасштабного вторгнення її звинувачували у тому, що вона продає титан в росію. Наскільки взагалі це все впливає на активність продажу? 

– У всього є своя ціна. Якщо уявити ситуацію, гіпотетично, що завтра ви як продавець запропонуєте компанію з боргами в мільярд доларів за одну гривню. Повірте, її заберуть. Це все питання оцінки ризику, стратегії потенційних покупців й питання наявності в них фінансового ресурсу для розвитку. Я б не говорив про такий спрощений підхід до приватизації, коли ми оцінюємо виключно аукціон і цінові пропозиції. Ми маємо дивитися на це глибше і маємо усвідомлювати, що ті цінові рівні, які фіксуються системою, вони також враховують подальші дії потенційних учасників і переможців, щодо їх бачення і стратегії розвитку активу.

Тобто, можна сказати, що у початкову вартість закладаються оці ризики, історія, якісь обтяження, які існують? 

– Не в початкову вартість, тому що початкова вартість встановлюється продавцем. Це закладається в оферту або цінову пропозицію, яку роблять потенційні покупці. І  цими пропозиціями вони й змагаються. 

Якщо дуже спрощено підійти до цього, то уявіть собі, що у вас є бюджет 10 грн. Ви хочете купити якийсь об'єкт, який коштує 5 грн, боргів там ще на 2 грн. Ресурсу, який ви готові вкласти в цей об'єкт, крім його придбання, у вас 3 грн. З них 2 грн підуть на ремонт, модернізацію, переобладнання або якісь інші технічні речі, одна гривня у вас піде на ризики. І це все – ваші умовні 10 грн. Тепер питання друге – аукціон.  Він починається з 5 грн і далі йде вверх, а у вас бюджет фіксований. Ви для себе визначаєте, скільки грошей ви готові дати зверху. Найкращий варіант для вас – це купити об'єкт за 5 грн, тому що у вас все решта заплановано. Далі все залежить від того, наскільки сильно ви хочете придбати цей об'єкт, можете піднятися до 6 чи 7 грн, але усвідомлюючи, що решту коштів теж треба десь буде взяти, для того, щоб довести цей об'єкт до ладу.

Одеський припортовий завод продають вже дуже багато років і досі не можуть продати. Він також є в планах на приватизацію на цей рік. Чому його не можуть продати скільки часу?

– Як і у будь-якого комплексного активу, там не все так просто з точки зору історії, очікувань продавця, тих заходів, які продавець може вжити для того, щоб цей об'єкт був найбільш інвестиційно привабливим.  Можна додати ще гіпотезу про наявні фактори політичного впливу певних бізнес-груп: половина з яких зацікавлена в придбанні, інша половина не зацікавлена в тому, щоб цей об'єкт виходив з-під умовного контролю. 

Цей об'єкт ніколи не продавався у відкритий спосіб і спроб таких не було. Остання спроба була, по-моєму, у 2015 чи 2016 році, ще за старими правилами закону "Про приватизацію державного та комунального майна". Якщо в той момент  посадовці,  наділені  владними повноваженнями, провели аукціон і не захотіли фіксувати його результат, мабуть, були якісь причини. 

На жаль, переважна більшість активів з часом не дорожчає, а скоріше, навпаки. Я думаю, що врешті-решт потрібно вже визначитись. Керівництво Фонду держмайна, коли включило Одеський припортовий завод в перелік об'єктів великої приватизації, думаю, політично визначилась і готове пропонувати його ринку.

Зниження ціни на цей завод могло б пожвавити його приватизацію?

– Дивіться, це вже залежить від стратегії продавця. Як він реалізує той мандат, який йому наданий відповідно до закону. Стратегія продавця в тому числі може диктуватися часом. Уявіть, у вас є автомобіль, а гроші вам треба завтра. Ви виходите на ринок і кажете: "хто мені готовий запропонувати гроші за цей автомобіль сьогодні?". Це сильно впливає на ціну. Тобто ви хочете 10 грн, а сьогодні вам за нього можуть дати там 5 чи 6 грн. Друга стратегія, коли ви необмежені в часі. Ви публікуєте оголошення про продаж автомобіля і ставите очікувану ціну за нього в 10 грн, і чекаєте, скільки часу ви можете собі дозволити. 

Тут є інший фактор, теж не менш важливий – вартість грошей в часі. Дуже часто так буває, що гроші, які ви отримали сьогодні, оці 5-6 грн, вони з точки зору купівельної спроможності й своєї вартості набагато цінніші ніж 10 грн, які ви умовно отримаєте через півтора року. Всі ці речі мають лягати в основу прийняття рішень. Якщо є усвідомлення і розуміння, що стан об'єкта погіршується, тому що там виникають якісь нові судові, чи інші обтяження, тоді держава в особі відповідних осіб має або пришвидшувати процес, або вживати якихось заходів для того, щоб стан активу не погіршувався. Воно так має працювати.

Про кібератаки та зриви торгів

Минулого року було дуже багато кібератак з росії й сильно страждали від цього саме державні портали. Чи були зафіксовані кібератаки на вашу систему?

– Ми не фіксували кібератак на нашу систему. З першого дня побудови системи ми опікуємось її захистом і впровадженням кращих галузевих практик. Ми беремо участь в відповідних програмах як, наприклад, USAID Cyber Security for Critical infrastructure,  в межах якої ми проводимо діагностику та підвищення рівня кіберзахисту. Згідно з проміжними результатами останнього тестування в нашій системі не виявлено жодної вразливості помітного рівня впливу. 

В травні 2022 року наша центральна база даних, де власне й відбуваються аукціони, переїхала у хмарне сховище Аmazon. Ми підвищили свій ступінь захисту від можливих якихось атак на критичну інфраструктуру, яка знаходиться на землі. Наша система є дворівневою і наше підприємство адмініструє центральну базу даних, яка є умовним стаканом, де збираються всі цінові пропозиції й де змагаються вже після початку аукціону.  Організатори та покупці взаємодіють з нашою системою через один із понад 40 електронних майданчиків, які є по суті брокерами. Це важливий елемент, який унеможливлює втручання у процес аукціону.

кРаніше в інтерв'ю говорили про проблему зриву торгів, коли стартові ціни  для об’єктів занижуються. Як це відбувається і чи залишилася ця проблема зараз?

– Для того, щоб аналізувати серйозність проблеми треба визначити її вагу в загальній кількості процесів, які відбуваються в системі. Будь-які аномалії, до яких можна віднести й певні спроби маніпуляцій, які сягають 10% від загальної кількості процесів потребують відповідного втручання.. Сьогодні відсоток зривів по системі в п'ять разів менше природно визначеного нормального показника в розмірі 10%, тобто він коливається від 1% до 2%.

Чому відбуваються зриви? Якщо аналізувати подібні процеси в нашій системі, то можна говорити, наприклад, про спроби втримати контроль над об'єктом приватизації. Також це можуть бути несвідомі дії, пов'язані з людським фактором, людина може натиснути не ту кнопку і поставити не ту цінову пропозицію. Це все потрапляє в оці 2%. 

Держава захищає систему від подібних проявів шляхом дуже простого інструменту, який називається – зривати дорого. Було збільшено розмір гарантійних внесків після перезапуску малої приватизації до 20%, тобто у два рази. І тут виникає дуже цікавий феномен. Якщо є змова між першим і другим учасником, які з якихось причин не зацікавлені в тому, або придбати об'єкт, або дати можливість комусь його придбати – тоді вони заплатять на двох 40% від стартової ціни цього об'єкту. Якщо ви переставляєте цей об'єкт знову й вони знову блокують його приватизацію, то вони знову заплатять на двох 40%. І таким чином управитель цього об'єкту – держава – отримує 80% від таких учасників і при цьому збереже свою власність. Чим більше буде подібних невдалих спроб, тим більше держава отримує коштів і врешті-решт це стане економічно невигідно і відбудеться належний й прозорий процес пошуку  ринкової ціни.

Про співробітництво з АРМА та підсанкційні активи

Представники влади заявляли про те, що Прозорро.Продажі стане головною платформою з продажу вилучених російських активів. Чи є перелік таких активів, які будуть продаватися цього року, що планується? Скільки взагалі таких активів треба продати?

– Справді, відповідно до законодавства нашу систему було визначено як систему для продажу підсанкційних активів і активів, стягнутих у дохід держави. Зараз мандат організатора процесу продажу активів, стягнутих в дохід держави, належить Фонду державного майна. І ФДМУ буде реалізовувати ці активи на електронних аукціонах через електронну торгову систему Прозорро.Продажі. Ми зі свого боку повністю готові, і технічно, і адміністративно. Є окремий вебресурс, який було розроблено Фондом державного майна, де зібрана вичерпна інформація про санкційні активи фонду. 

Якщо орієнтуватися на балансову вартість цих активів, то станом на зараз на цьому ресурсі балансова вартість активів перевищує 3 млрд грн. Але не треба її плутати з ціною продажу, тому що балансова вартість може бути 3 млрд грн, а продати все це можливо вдасться за 5 або за 1 млрд.  Ринок визначає ціну, а не бухгалтерські записи.

Ми колись робили дослідження співвідношення оціночної вартості активів, які продаються через нашу систему з власною ціною продажу цих активів.  Проаналізували 14 000 аукціонів і виявилось, що немає збігів. Тобто, оціночна вартість не збігається з ціною реалізації, при цьому як вверх, так і вниз.  

Ocean Plaza – Фонд держмайна говорив, що її виставлять цього року на продаж. Чи можемо ми взагалі прогнозувати приблизний попит на цей актив і чи можна говорити про те що аукціон взагалі відбудеться цього року?

Прогнозувати попит, власне як і прогнозувати ціну за яку це буде продано, ми, звісно можемо, але точність цих прогнозів буде доволі умовно. Точно можна сказати, що йде підігрів зацікавленості. Є певні гравці на ринку, які висловлюють свою зацікавленість в придбанні цього об'єкту, є готовність продавця  – Фонду державного майна України. Ці фактори для мене завжди є позитивними з точки зору очікування закриття угоди. Якби цього не було, ризики не закриття цієї угоди були б вищими. 

У березні були новини про те, що продали зерно. І це був перший  такий аукціон проведений по продажу активу АРМА. Чи є ще якісь результати? 

– Є дві категорії активів: активи, які є арештованими, тобто вони не є власністю держави. Вони тимчасово заблоковані, для того, щоб унеможливити їхнє використання і використання їхніх доходів з боку осіб, які підозрюються у вчиненні різноманітних злочинів.  Друга категорія активів – це активи підсанкційних осіб, які після рішення ВАКС стають державною власністю. 

Повернемося до першої категорії – це активи, якими управляє АРМА. Уряд минулого року вніс зміни до відповідних нормативно-правових актів, згідно з якими ці активи зараз продають через систему Прозорро.Продажі. Це був доволі тривалий і політично складний процес, який закінчився відносно нещодавно –  в листопаді чи в грудні минулого року. Нині ми можемо констатувати, що відбувся успішний аукціон з продажу першого активу АРМА. 

Після розмови відбувся ще один аукціон з продажу арештованого скрапленого газу, що перебуває в управлінні Агентства з розшуку та менеджменту активів. Вартість активу на аукціоні стартувала з понад 45 млн грн. – Ред.

Про продаж банків з російським капіталом та приватизацію держбанків

Які перспективи у співпраці з АРМА? Два банки з приватним російським капіталом – Forward Bank та PINbank, що були минулого року передані в управління АРМА – поступово втрачають ліквідність. Чи можна прискорити процес продажу? 

– Станом на сьогодні пакет акцій PINbank вже перереєстрований в державну власність і зараз управителям цього пакету є Фонд державного майна України.  Активи Forward Bank продаються Фондом гарантування вкладів. В нашій системі можна побачити що оголошено вже понад 80 аукціонів з продажу активів цього банку. Можна говорити про те, що процес іде і там на 15-ти з них прямо зараз можна реєструватися і брати участь, якщо є бажання. 

Бачила у вас в системі багато оголошень з продажу активів саме банку Forward. Чи є особливості у таких аукціонів, якщо ми говоримо саме про банки з російським капіталом чи з російським корінням? Чи є попит на такі активи?

– Я не бачу якихось серйозних відмінностей. По Forward Bank зараз на етапі укладання угод два аукціони на понад 17 мільйонів гривень, мова йде про продаж об'єктів нерухомості й автомобільного причепу. Це фізичне майно і воно скрізь приблизно однаково привабливе. Щодо активів банків, тобто не майна, а саме активів, тут є відмінності, тому що ви не можете порівнювати два портфелі з точки зору їх однаковості. Вони є абсолютно різними, в них можуть бути абсолютно різні композиції. Навіть, якщо математично ви бачите тут 20 прав вимоги й там 20 прав вимоги – то це ще не означає, що вони однакові. І це впливає на їхню інвестиційну привабливість, один може бути суперпривабливим, тому що там зібрані якісь права вимоги забезпечені об'єктами нерухомості, а в іншому є права вимоги забезпечені врожаєм майбутніх періодів у 2030 році. І це безумовно впливає на те, наскільки вони привабливі для ринку і скільки за них готові заплатити. 

Тобто, йдеться саме про, грубо кажучи, наповнення активу, а не те що це, умовно, банк з російським капіталом?

– Фактор ризику тут присутній, але я не думаю, що він є суттєвим, який впливає на апетит інвесторів і на готовність платити за такі активи на 5% або на 10% менше, ніж за подібні активи, але які належать іншому банку.

Після  вторгнення саме через "Прозорро.Продажі" продавалися конфісковані активи дочок російських банків (Сбербанк, Промінвестбанк). Наскільки легко їх було продати й чи був на них хороший попит? 

– Ну, вони продались. Вони могли ще продаватися, якби на них не було попиту і потенційні інвестори бачили критичні ризики. І сам факт їх продажу є позитивним. Він доводить, що насправді активи банків, в тому числі й таких, можуть бути цікавими об'єктами інвестування і продаватися швидко і за високими цінами. Згідно з інформацією з нашої системи по активах цих банків відбулося понад 400 успішних аукціонів, які принесли державі майже 5 мільярдів гривень. Ще 24 аукціони зараз оголошені й в них можна взяти участь. 

Хто купує ці активи? Це бізнес переважно? 

– Все це залежить від категорії активу і від інвестиційного профілю потенційних покупців. Якщо ви гравець на ринку нерухомості, ви за рахунок частини прибутку, яку отримаєте від управління своїм портфелем, інвестуєте в нарощення цього портфелю. Тобто продовжуєте купувати нерухомість і вам тут в цілому байдуже, хто її продає. Ви заходите до нас в систему і по певних вимогах чи очікуваннях обираєте об'єкти й просто їх докуповуєте. Таким чином капіталізуючи власний бізнес. Як правило, на сьогоднішній день покупці – це представники малого і середнього бізнесу з апетитом на інвестицію в розмірі до мільйона доларів. Це доволі цікаві гравці, вони динамічні, не сильно зв'язані якимось там регуляціями, які притаманні для великих корпорацій, що оперують зовсім іншими сумами грошей.  

Уряд України нещодавно говорив про те, що до кінця травня вже мають пройти  підготовчі процедури для того, аби виставити на приватизацію держбанки – це Укргазбанк і Сенс Банк. Я так розумію, вони також будуть продаватися через вашу систему? 

– Ні, вони точно не будуть продаватися через нашу систему. Там трошки інша архітектура, яку держава як власник хоче застосовувати. І це специфічні продукти, це банки, а не активи банків. Я так розумію, там будуть залучатися спеціалізовані радники, які будуть аналізувати портфель, стан банку, системи управління і формувати таким чином очікування у власників, тобто у держави. І вже потім власник буде точково виходити до певного кола потенційних покупців і пропонувати їм взяти участь у купівлі. 

Я чомусь думала, що це також буде відкритий аукціон через платформу.

Мені б хотілося, щоб це був відкритий аукціон. Але в держави є право обирати різні моделі й відходити від кращої практики, враховуючи специфіку активів, які відчужуються. Якщо ми продаємо банк  – це прям суперспецифічна штука і мова йде не тільки про те, щоб продати активи банку, а про те, щоб забезпечити його стабільність, щоб залучити найбільший обсяг інвестицій, щоб правильним чином оцінити ризики. Плюс це ліцензована діяльність, тобто, там нагляд регулятора у вигляді Національного банку, купа речей, які є доволі специфічними.

Кінцева мета – це насправді ж не продаж цих банків, а зменшення долі держави в банківському секторі. Якщо держава не побачить бажаного попиту через обраний алгоритм вона завжди може піти шляхом реалізації через Прозорро.Продажі.