Україна, антиглобалізм та торгові війни. Що обговорювали учасники ВЕФ у Давосі

Україна, антиглобалізм та торгові війни. Що обговорювали учасники ВЕФ у Давосі

Сьогодні, 20 січня, завершується черговий Всесвітній економічний форум у Давосі. Учасники заходу чимало часу та уваги присвятили Україні та її підтримці. Але акценти в дискусіях дедалі більше зміщуються до проблеми подолання нової глобальної кризи.

Ми продовжуємо воювати з окупантом на інформаційному фронті, надаючи виключно перевірену інформацію та аналітику.
Війна позбавила нас можливості заробляти, просимо Вашої підтримки.
Підтримати delo.ua

На попередньому ВЕФ у Давосі у травні 2022 року, коли світова спільнота ще не встигла відійти від першого шоку війни, говорили про Україну і лише про неї. Тепер представники найбільших економік стурбовані більше тим, як подолати вже цілком реальну загрозу рецесії, вирішити проблеми надлишкового боргового навантаження, продовольчої та енергетичної безпеки.

"Світ опинився у такій ситуації, що він змушений переживати кілька криз одночасно", – резонно зазначив засновник ВЕФ Клаус Шваб, виступаючи на відкритті форуму.

Розмови про кризу, що насувається, почали звучати ще влітку 2022 року. І згодом вони лише посилювалися. Ознаки прийдешньої рецесії були очевидними. Починаючи з неконтрольованого зростання цін на енергоресурси та продовольство, закінчуючи порушенням логістичних ланцюжків, стагнацією на ринку робочої сили та накопиченням суверенних боргів. За даними Institute of International Finance, в 1 кварталі 2022 року розмір глобального боргу досяг рекордного значення в 306 трлн дол., до кінця 3 кварталу він дещо знизився, але ненабагато  до 290 трлн дол.

Подібні тенденції призвели до того, що навіть країни з найбільш міцними економіками зіткнулися з рекордною інфляцією. Зростання споживчих цін у США за 2022 рік склало 6,5%, у країнах Євросоюзу – 10,4%, у Великій Британії – 10,5%, у Канаді – 6,3%. І поки що з цією інфляцією впоратися не вдається. Навіть незважаючи на безпрецедентно м'яку політику відсоткових ставок: ключова ставка ФРС США зараз становить 4,5%, ставка Європейського центробанку – 2%, ставка Банку Англії – 3,5%.

Ми повинні дотримуватись колишньої стратегії (високих відсоткових ставок – ред.) у нашій битві з інфляцією, бо вона ще не виграна.

Франсуа Вільруа де Гало голова Центробанку Франції

Все найгірше тільки попереду

Прогнози для світової економіки ставали дедалі похмурішими. Наприклад, Міжнародний валютний фонд (МФВ) на початку минулого року очікував, що зростання світового ВВП за 2022 рік становитиме 4,4%, до кінця року цей прогноз було переглянуто до 3,2%.

Але 2022-й став лише провісником кризи. Головний удар припаде на 2023 рік, коли накопичені ризики виявлять себе повною мірою.

Зростання у 2023 році сповільниться: ми очікуємо на скорочення темпів економічного росту на половину процентного пункту порівняно з 2022 роком. Але хороша новина полягає в тому, що це буде нижчою точкою, а у 2024 році ми чекаємо на прискорення відновлення світової економіки.

Кристаліна Георгієва голова МВФ

Прогноз зростання світової економіки у 2022-2023 роках, %

Дані МВФ

Про які ризики йдеться? У доповіді, яку ВЕФ традиційно публікує напередодні зустрічі в Давосі, сказано, що у 2023 році світ зіткнеться як із відносно новими, так і "до болю знайомими" погрозами.

"Ми спостерігаємо повернення "старих" ризиків - інфляції, збільшення вартості життя, торгових воєн, відтоку капіталу з ринків, що розвиваються, а також формування ознак ядерної загрози, з якою навряд чи стикалися багато бізнес-лідеров і державних політиків нинішнього покоління. Все це доповнюється такими факторами як нестійкий рівень боргу, нова ера слабкого зростання, низькі глобальні інвестиції та деглобалізація, занепад розвитку людського потенціалу після десятиліть прогресу", – пишуть аналітики ВЕФ у своїй доповіді .

Занадто висока ціна торгової свободи

Цьогорічна зустріч у Давосі пройшла під девізом "Співпраця в умовах роздробленого світу". Він обраний не дарма, оскільки у пошуку виходу з кризи багато країн схиляються до антиглобалізації та капсулювання своїх економік.

Ми вже бачимо, що деякі країни обрали шлях ізоляції та конфронтації.

Роберт Хабек міністр економіки Німеччини

Чому так відбувається? Адже саме лібералізація торгових взаємовідносин допомогла країнам, що розвиваються, інтегруватися у світову економіку, а розвиненим країнам – наростити свій промисловий потенціал. Крім того, як акцентує МВФ, глобалізація дозволила знизити рівень бідності.

Але події 2022 року свідчать про те, що через поглиблення торговельних зв'язків багато країн потрапили у залежність від постачання продовольства та сировинних товарів ззовні.

Ось буквально кілька прикладів. З початком війни торгові ланцюжки розірвалися, через що Євросоюз, який довгі роки залежить від російського газу та нафти, зіткнувся з жорстким енергодефіцитом. Крім цього, у ЄС, країн Азії та Африки виникли складнощі з продукцією АПК. Головним чином, це зерно та рослинна олія, одним із найбільших виробників та постачальників яких була саме Україна.

Збої в логістиці, нестача і дорожнеча енергоносіїв спровокували зупинку виробництв та підштовхнули інфляцію. За даними Eurostat, внесок енергоресурсів у зростання споживчих цін у Єврозоні становить близько 26%. А індекс Продовольчої та сільськогосподарської організації Об'єднаних Націй (ФАО), який відображає рух цін на ключові групи продовольства (зерно, цукор, м'ясо, молочну продукцію), майже на 35% перевищує ті значення, на яких він перебував ще до початку пандемії COVID-19.

Зміна індексу продовольчих цін ФАО у 2021-2022 роках

Дані Tradingeconomics.com

Кожен сам по собі або антиглобалісти беруть реванш

Прагнення захистити свої економіки та національні інтереси підштовхує лідерів різних країн до нетривіальних рішень та кроків. Наприклад, пошук альтернативних джерел енергоресурсів знову повернув інтерес до питання екології (той самий Green Deal). Це особливо важливо для ЄС, який активно шукає заміну російським вуглеводням та не відмовився від ідеї досягти декарбонізації до 2050 року.

Німеччина впевнено рухається вперед шляхом вуглецевої нейтральності промисловості. Крім того, до 2030 року 80% електроенергії ми точно вироблятимемо з відновлюваних джерел.

Олаф Шольц Канцлер Німеччини

Частка відновлюваних джерел енергії в країнах Європи, % всього споживання енергоресурсів

Дані Eurostat за 2021 рік

Крім цього, у світовій торгівлі відбувається своєрідний розворот із Заходу на Схід і дедалі більше зростає роль Індії, Китаю та "азіатських тигрів" – Південної Кореї, Сінгапуру, Гонконгу та Тайваню. Це особливо помітно на тлі конфронтації між США та КНР, а також нової політики штатів щодо "виманювання" європейських компаній до Америки. Ще у серпні 2022 року Конгрес США ухвалив так званий "закон про зниження інфляції". Згідно з його нормами, виробники, які використовуватимуть екологічно чисті технології та працюватимуть на території США, отримають рясні державні субсидії.

Тому навіть консервативна "Стара Європа" все частіше поглядає на Схід. По-перше, на злість штатам. По-друге, бо потрібні нові партнери. Голова Ради Європи Шарль Мішель наприкінці 2022 року відкритим текстом заявив, що ЄС добиватиметься більшої взаємності та більшої рівноваги в економічних відносинах із Китаєм.

Втім, ці процеси мають і зворотний бік. МВФ вважає, що ризики фрагментації світової економіки внаслідок руйнування торговельних зв'язків, що вибудовувалися десятиліттями, можуть призвести до уповільнення зростання глобального ВВП на 0,2%. Це у кращому випадку. У найгіршому МВФ оцінює втрату світового ВВП внаслідок фрагментації на рівні 7%, оскільки подібні процеси, як вважає Роберт Хабек, неминуче супроводжуватимуться "...новими економічними конфліктами та торговельними війнами". А це лише посилить роздробленість між країнами-партнерами та сповільнить відновлення світової економіки.

Центр тяжіння інвестицій та підтримки

Україна давно та міцно вбудована у глобальну економічну інфраструктуру. Отже, займаючись вирішенням своїх внутрішніх проблем, весь цивілізований світ у будь-якому випадку буде зобов'язаний простягнути руку допомоги. Інакше ніяк.

По-перше, ЄС, США та інші партнери вже неодноразово давали слово, що мають намір продовжувати надавати підтримку. Як військову та гуманітарну, так і фінансову. Відмова від цих обіцянок виглядатиме як мінімум негарно з політичної точки зору. До того ж, допомога Україні дозволить знизити ризики безпеки для всього світу, які на сьогоднішній день як ніколи високі.

Виступаючи в Давосі, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн знову підтвердила, що Євросоюз має намір допомагати Україні стільки, скільки потрібно.

Наша постійна підтримка України не ослабне: починаючи від допомоги у відновленні енергопостачання, опалення та водопостачання, закінчуючи підготовкою до довгострокових зусиль щодо відродження країни.

Урсула фон дер Ляйєн голова Єврокомісії

До речі, 16 січня Єврокомісія виділила Україні перший транш у розмірі 3 млрд євро в рамках пакету допомоги обсягом 18 млрд євро на 2023 рік.

По-друге, Україна є важливим гравцем на світовому ринку продовольства. Тому міжнародне співтовариство чудово розуміє, що вирішити проблему дорожнечі сільгосппродукції та її дефіциту без повернення нашої країни на глобальну мапу експортерів неможливо.

По-третє, війна стала своєрідним каталізатором для розробки та напрацювання нових технологій, насамперед у сфері безпеки на стику ІТ зі створення високотехнологічного озброєння. Відповідно, цей напрямок може стати центром тяжіння інвестицій вже зараз, навіть за умов воєнного стану. Тим більше, що міністр економіки України Юлія Свириденко, яка приїхала до Давосу, пообіцяла забезпечити захист капіталовкладень.

Корпорації висловлюють надзвичайний інтерес до інвестицій та розширення своєї присутності в Україні. А пріоритетні напрямки роботи Міністерства економіки – дерегуляція, страхування військових ризиків, інструменти заохочення інвестицій – повністю відповідають запитам іноземних компаній.

Юлія Свириденко перший віце-прем'єр – міністр економіки України

Потрібно розпочинати вже сьогодні, а не завтра

Головне, що інтерес до України насправді є. За даними Мінекономіки, платформа із залучення інвестицій Advantage Ukraine, що була запущена восени 2022 року, отримала вже понад 500 заявок від потенційних інвесторів із США, Великобританії, Німеччини, Данії, Бельгії, які зацікавлені у реалізації проектів в АПК, у транспортній сфері, в оборонній промисловості, в секторі інновацій та технологій.

"Компанії, які готові інвестувати в Україну та локалізувати тут виробництво, розуміють, що мова фактично йде не лише про український ринок, а про ринок ЄС, адже Україна буде в Європейському Союзі. Саме приватні міжнародні інвестиції можуть стати ядром для відновлення України", – висловила впевненість Юлія Свириденко.

На її думку, саме зараз приватний бізнес має найкращі шанси, щоб почати інвестувати в нашу країну і отримати перевагу перед конкурентами.