Як війна вплинула на ринок освіти і чому молодь йде на непотрібні спеціальності

Фахівці у галузі працевлаштування вже давно звертають увагу на те, що обсяг набору студентів на певні спеціальності аж ніяк не корелює з потребами ринку праці. Попит не провокує появу пропозиції фахівців. Наприклад, перше місце серед усіх спеціальностей цього н. р. у нових вступників посідає управління та адміністрування (понад 29 тис. студентів).

На другому місці за популярністю, як не дивно, опинилася освіта та педагогіка (28,7 тис. студентів), хоча, як відомо, отримана таким чином професія не користується великою популярністю в Україні з огляду на низькі зарплати. На третьому місці – IT-спеціалісти (26,76 тис.), які обирають відповідну освіту з огляду на рівень зарплат у галузі. Хоча й на них попит не покривається.

Довідково: на сьогоднішній день в Україні існує 347 ЗВО, з яких 210 державні (60%), 101 приватний (29%) і 36 комунальних (11%). У Києві окремо – 83 ЗВО.

Незалежний HR-експерт Тетяна Пашкіна в бесіді з Delo.ua акцентує на тому, що така кількість педагогів продиктована масштабним державним замовленням.

"На освітян дуже велике державне замовлення. І якщо абітурієнт обирає цю спеціальність, це не значить, що у нього на неї якісь плани. Це просто хороший шанс отримати будь-який диплом про вищу освіту, який у нас вимагає кожен роботодавець. Те ж саме можна сказати і про медичні спеціальності. Тут замовлення велике", – пояснює ситуацію Тетяна Пашкіна.

Стосовно спеціальності управлінців та адміністраторів, то тут своя специфіка: на таких факультетах не вимагається вивчення складних предметів, що і спокушає молодь обирати такі спеціальності. "Так, це вам, звичайно, не вища математика чи ядерна фізика. Тут можна особливо і не напружуватись, а диплом отримаєш", – вважає Пашкіна.

HR-експерт зазначає, що обрання спеціальності молодими людьми чи їхніми батьками подекуди продиктоване і рекламною кампанією учбових закладів, які існують коштом добору. І нерідко після вступу навчання викликає у студентів глибоке розчарування.

Навчання чи мобілізація

Голова Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник розповідає, що невідповідність потреб ринку праці й тим, кого випускають заклади освіти була й до війни, але саме повномасштабне вторгнення РФ цей розрив суттєво підсилило: в Україні з'явилися десятки тисяч чоловіків, які йдуть у ВУЗ просто через загрозу мобілізації.

"Минулого року близько 80 тис. чоловіків виступили як здобувачі вищої освіти, бо це дає їм змогу уникнути мобілізації. І вони обирали для себе саме ті напрямки, де найменша конкуренція і можливість якомога швидше потрапити до лав студентів", – говорить Василь Воскобойник. 

Довідково: якщо на початку 2022-2023-го навчального року в Україні було 1,052 млн студентів вузів, то жінок серед них було 530,2 тис. Статевий розподіл – 50:50.

також експер зазначає, що в Україні склалася ситуація, коли вступнику набагато вигідніше орієнтуватися не на затребуваність спеціальності, а на можливість потрапити на безплатну форму навчання, обираючи шлях з тією ж найменшою конкуренцією. Інакше кажучи, економічна скрута громадян і загроза потрапити до війська стали новими факторами впливу на ринку освіти.

"Після закінчення війни нам будуть потрібні не управлінці, а робочі руки, "блакитні комірці". Тому систему освіти належить докорінно переглядати. Але не тільки через зменшення держзамовлення або скорочення бюджетних місць. Треба вже зараз формувати шляхи розвитку країни щонайменше на десяток повоєнних років", – додає експерт.

У гіршому випадку все завершиться тим, що безліч студентів все частіше працюватимуть не за спеціальністю або з безвиході їхатимуть за кордон на "чорну" роботу (після відкриття кордонів). І такі тенденції вже помітні: перед війною на обліку в Державній службі зайнятості 80% зареєстрованих безробітних мали вищу освіту, але не змогли знайти роботу за спеціальністю.

Тетяна Пашкіна також зважає на важливий момент: в Україні формується, так би мовити, два рівні попиту на кадри. З одного боку, є потреба в спеціальностях (психологи, архітектори, енергетики), яка буде радше тимчасовою, поки держава не загоїть рани війни. З іншого боку, є попит на кадри, який лишиться і після завершення війни (айтівці, логісти, вчителі тощо).

Міносвіти не спить і  вносить свої корективи

Цього року, як очікують в Міносвіти, в Україні до вузів вступатимуть орієнтовно 229 тис. чоловік, з яких 30-40% – на бюджет. Як повідомляв нещодавно заступник міністра освіти Андрій Вітренко, на молодшого бакалавра планують приблизно 35 тис. бюджетних місць, на бакалавра – 77 тис. денної форми навчання і 9 тис. заочної.

Окремо обліковують місця на навчання медичних спеціальностей на базі повної загальної середньої освіти. Серед бюджетних місць орієнтовно 15–20% віддадуть пільговим категоріям абітурієнтів.

Крім того, цього року МОН збільшило державне замовлення на ІТ-спеціальності та спеціальності, потрібні для відбудови країни:

• інженерні спеціальності;
• електротехніка;
• фізика;
• хімія;
• будівельники;
• інженери;
• архітектори.

Також у контексті збільшення держзамовлення Вітренко згадав і про деякі філологічні спеціальності: українська й кримськотатарська мови. При цьому держзамовлення для юристів та економістів, яких і так вистачає з верхом, не збільшуватимуть.

Що коїться у вишах і коледжах

Попри те, що українська освітня система випускає безліч непотрібних ринку фахівців, кількість студентів вузів і закладів, що надають середню професійну освіту, з 2014 року вперто скорочувалась (беремо саме цей рік, оскільки Держстат припинив враховувати окуповані території). Цікаво, що серед усіх закладів освіти взагалі приріст показали лише початкова і середня школи.

Якщо у 2014-2015 навчальному році в Україні налічувалось трохи більше 890 тис. тих, що навчалися на бакалавраті, то у 2021-2022 році – вже 692 тис. (падіння в 27%). Тих, що навчалися на магістратурі, у 2014-2015 н. р. було 346,6 тис. чоловік, а вже минулого навчального року – 266,5 чол. (скорочення на 23%). І такій тенденції є чітке пояснення.

Що ж до коледжів (закладів післясередньої не вищої освіти, раніше – училища і технікуми), то тут картина така ж. Якщо у 2014-2015 навчальному році кількість студентів складала 122,4 тис. чоловік, то минулого навчального року – 77,5 тис. чол. (падіння – 27%). Причина: на стару демографічну кризу накралась спровокована війною міграційна.

"Це скорочення жодним чином не пов’язане з падінням престижу освіти. Батьки хочуть, щоб їхні діти працювали в офісах. Причина тому – скорочення самого населення. На жаль, кожного року населення скорочується на 200-250 тис. чоловік. І ця тенденція буде продовжуватись. Кількість молоді віком 15-19 років падатиме. А з нею – і обсяг абітурієнтів", – констатує Воскобойник.

Його думку підтверджує у розмові з нами і Тетяна Пашкіна. "Так, таке скорочення пов’язане якраз зі скороченням населення загалом. Інших причин не бачу. Тим паче, останні роки українська молодь все частіше їде на навчання за кордон. На початку війни Україну покинуло близько 7 млн громадян. І скільки серед них студентів, можна тільки здогадуватись", – каже HR-експерт.