Мирний план Трампа: чи реально розділити електроенергію ЗАЕС між Україною та Росією

20 листопада низка західних ЗМІ опублікували мирний план з 28 пунктів, що був спільно розроблений представниками США та РФ. Офіційно жодна зі сторін цього не підтвердила, але вже на наступний день ці ж ЗМІ повідомили, що Україна та ЄС відмовились від цієї ініціативи та готують свій альтернативний план завершення війни. 

Зрозуміло, що остаточна конфігурація мирних домовленостей (якщо взагалі вони будуть досягнуті) суттєво відрізнятиметься від будь-якої початкової. Однак не варто виключати сценарію, за яким, після запеклих політичних торгів, окремі пункти з опублікованого плану можуть увійти до реальної мирної угоди, що покладе край гарячій фазі війни. 

Один з них передбачає запуск окупованої Запорізької атомної електростанції під наглядом Міжнародної агенції з атомної енергетики (МАГАТЕ), а електроенергію від станції пропонують розподіляти 50/50 між Україною та Росією. Цей пункт вже суперечить нещодавній резолюції МАГАТЕ, в якій агенція Росію закликала повернути ЗАЕС під контроль України. Крім того, такий спільний контроль над станцією неможливий за діючим українським законодавством, де в атомної станції може бути лише один оператор — "Енергоатом". Але, на думку опитаних Delo.ua експертів, головна проблема реалізації цього пункту не в законах чи резолюціях (за наявності політичної волі, їх можна змінити), а в саме в технічній площині.

ЗАЕС стоїть, але лишається ключовою для енергосистеми

Потужність Запорізької атомної електростанції станції складає 6 ГВт, що робить її найбільшою атомною електростанцією в Європі. До початку повномасштабної війни потужність ЗАЕС становила 43% всієї атомної енергетики, а у 2021 році ця електростанція згенерувала 55% усієї електроенергії в Україні. 

У березні 2022 станцію окупували росіянами, які всупереч правилам ядерної безпеки, розмістили там своїх військових. Згодом, після руйнування Каховської ГЕС та ліній електроживлення усі енергоблоки ЗАЕС перевели в стадію "холодного зупину". Тож зараз станція не генерує, а споживає  електроенергію, що необхідна їй для охолодження ядерного палива та функціонування систем безпеки.

За словами колишньої міністерки енергетики Ольги Буславець станція залишається вкрай важливою для живлення Дніпровсько-Запорізького промислового регіону. Там знаходиться багато енергомістких промислових підприємств. Тож її запуск підтримав би регіон, що за поточних обставин є дуже енергодефіцитним.

"Там сконцентровані підприємства металургійної, хімічної та цементної галузей. Це все дуже енергомісткі виробництва, які потребують багато електроенергії", — говорить Буславець.

А з іншого боку — додаткові потужності потрібні й росіянам для живлення окупованих територій. В першу чергу мова йде про постачання до Криму, куди електроенергія з ЗАЕС надходила до анексії у 2014 році. До того ж посилився дефіцит електроенергії на інших окупованих територіях після нещодавніх руйнувань Зуївської та Старобешівської ТЕС на Донеччині.  Цим пояснюється і бажання росіян під'єднати станцію до своєї енергомережі та запустити реактори ЗАЕС.

Буславець зауважує, що наразі подвійний контроль над ЗАЕС суперечить українському законодавству, але за наявності політичної волі закони можна змінити. Водночас насьогодні залишається незрозумілою сама конфігурація такого спільного управління, а також роль МАГАТЕ в цьому. 

Спільне управління ЗАЕС: технічний глухий кут

Технічна сторона спільного управління ЗАЕС викликає в експертів куди більше запитань, ніж політична. Вони переконані, що за будь-яких обставин швидко запустити ЗАЕС не вийде. За словами директора з аналітичних досліджень DiXi Group Романа Ніцовича, перед запуском станції потрібно буде провести діагностику усіх систем станції та за потреби капітально їх відремонтувати, перевантажити ядерне паливо, а також розв'язати проблему охолодження реакторів, що виникла після руйнування Каховського водосховища. 

"Є ціла низка технічних завдань, які потрібно буде зробити перед запуском. Треба мінімум два-три роки, щоб планомірно розв'язувати ці технічні завдання", — говорить Ніцович.

Директор енергетичних програм "Центру Разумкова" Володимир Омельченко зауважує, що спільна робота ЗАЕС на дві енергосистеми є неможливою, оскільки у березні 2022 українська енергосистема синхронізувалась з енергосистемою Європи ENTSO-E. Технічні європейської та російської енергосистем суттєво відрізняються. При цьому ЗАЕС не зможе працювати на дві енергосистеми одночасно.  А модернізувати станцію так, щоб вона працювала на дві енергосистеми буде вкрай складно та дорого. 

З цим погоджується директор спеціальних програм НТЦ “Психея” Геннадій Рябцев. Він зауважує, що для того, щоб синхронізувати українську енергосистему з європейською "Укренерго" знадобилося п'ять років. Крім того, Рябцев зазначає, що за умов подвійного контролю неможливим буде управління станцією диспетчерами двох енергосистем. 

Таким чином більшість експертів вважають неможливим ні швидкий запуск ЗАЕС, ні спільне управління працюючою станцією. Тож навіть пункт про спільний контроль над станцією буде ухвалено в майбутніх мирних домовленостях, його практична реалізація з технічного боку є вкрай складною. А за сценарію, коли на спільне управління ЗАЕС все ж погодяться, Україна отримає дуже складний та дорогий інвестпроєкт. В разі його реалізації станцію поділять на дві частини, одна з яких даватиме мегавати в енергосистему України, але все одно фізично залишатиметься на окупованій території під контролем росіян.